Сьогодні ми вже традиційно скасували опитування в 7-В. Так, будемо вчитися лише з бажання чи за велінням совісті. Дехто полегшено зітхнув: "Нарешті! Бажання особливого нема, а совість точно не дорікатиме за невивчене правило" :) . Замість опитування вводимо розвагу - 5 хвилин малюємо, а наступні 5 - коментуємо щойно створені картини :) . Звичайно, на уроці української малюємо... правила. Навіть якщо ви не знаєте жодного правила, можете розгорнути підручник, прочитати матеріал, який учили напередодні, й намалювати його. За 5 хвилин неможливо нічого путнього намалювати? Ще й як можливо! Наприклад, ступені порівняння прислівників: суфікси -ш- , -іш- утікають від слів більш / менш, а префікс най- відчиняє двері суфіксам -ш-, -іш- (а перед суфіксом -еньк- мав зачинити двері, та не встигли намалювати). Зароблені бали фіксуємо в лист доходів бізнес-гри. Що потім? Традиційний урок. Без опитування, звісно :)
Звертання до Олесі викликає плутанину (ОлесЮ / ОлесЕ) - це точно знаю :) А насправді плутанини нема - пояснює Катерина Городенська. Кілька жіночих особових імен на -я, які донедавна булискороченими пестливими формами повних імен, стали в українському вжитку документальними, офіційними. Це — Леся (скорочене від Лариса, Олександра), Олеся (скорочене від Олександра), Орися (скорочене від Ірина, Ореста). У звертаннях до жінок із цими іменами спостерігаємо непослідовність у використанні закінчення кличного відмінка. Одні вживають їх із закінченням -е (Лесе, Олесе, Орисе), бо вони мають форму іменників жіночого роду м’якої групи першої відміни,інші — із закінченням -ю (Лесю, Олесю, Орисю), тому що цііменники виражають пестливе значення. Зважаючи на українську традицію утворювати форму кличного відмінка від загальних та особових жіночих імен м’якої групи з пестливимзначенням за допомогою закінчення ‑ю (пор.: бабуся — бабусю, матуся — матусю, Галя — Галю, Ганнуся — Ганнусю),рекомендуємо ...
Коментарі