Теперішні 9-класники навчаються за "старим" стандартом, отже, і навчатимуться в старшій школі з 01.09.2026 р. так: 2 роки (10-11 класах - "по-старому", як кажуть у народі).  Водночас учні можуть навчатися і "по-новому", якщо заклад пілотує профільну освіту - три роки (10-12 класи). Також в одному закладі можуть "працювати" два навчальні плани: одні старшокласники навчаються 2 роки (10-11 класи); інші - 10-12 класи (тільки в ліцеях, які пілотують профільну освіту). Усе залежить від вибору учнів та їхніх батьків. Але найцікавіше запитання: а що зі школами, які з 01.09.2027 року не будуть академічними ліцеями? Роз'яснення дає Міністерство освіти і науки України. Чому учням 10 класів рекомендують переходити до ліцеїв уже з 2026 року? З 1 вересня 2027 року старша школа функціонуватиме у форматі академічних ліцеїв. Інші заклади працюватимуть як гімназії (до 9 класу). Щоб уникнути ситуації, коли учневі доведеться змінювати школу вже під час навчання...

Напевно, усі ще пам'ятають, як майже рік тому (а точніше -  25 березня 2025 року)  у надрах законодавчого всесвіту з’явився законопроєкт №13120-1 про ліцеї. І ось не минуло й року (а точніше - майже минуло), як 10 лютого 2026 року  згаданий законопроєкт включили до порядку денного. Тож які вимоги до ліцеїв?  Власне, потрібно створити ідеальний ліцей майбутнього  швидко, якісно і бажано без зайвих запитань (як-от про те, чи буде конкурсний відбір до академічного ліцею (інакше який сенс у профільній освіті?) і як корелює такий конкурс із обов'язковою повною середньою освітою для всіх дітей?). Отже, про ліцей. Крім іншого,  у ліцеї повинно функціонувати   не менше дванадцяти груп учнів одного року навчання під час вивчення ними окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів) за трьома профілями навчання на рівні профільної середньої освіти (протягом 10-12 років навчання учнів). Важливо. Фінансування здобуття повної загальної середньої освіти в...

І книжники будуть губитися в термінах, вникатимуть заново в кожний завіт... І знатиме тільки Вітчизна навернена Правопис від неї навернених бід. Богдан Томенчук Поезія Богдана Томенчука - це висока форма морального свідчення, де особисте впелетене в історичну долю народу. Вірші Богдана Томенчука - складні, філософські, алегоричні - і тому глибокі. Вони - не для пересічного читача, який бачить тільки те, що написано великими літерами. У кожному слові збірки "Вишийте, мамо, бронежилет" війна проростає: вона постає через образи мальв, змінюються на хрести - і раптом символ української ідилії перетворюється на пустельний простір смерті. У поезіях Богдана Томенчука патріотизм не декларативний, а тихий і гідний, укорінений у стійкості воїна, у любові до рідної землі, у молитві та щоденній праці, що тримає світ. Переосмислюючи євангельські мотиви, поет малює українського воїна: він трагічний носій честі, а не міфологізований герой. Богдан Томенчук свідомо уникає пафосу, замінююч...

У надшвидкісному і тому дуже мінливому світі український фільм «Вічник» Івана Ніколайчука за мотивами роману Мирослава Дочинця - це можливість зупинитися й озирнутися. Для глядача, що полюбляє графіку й не сприймає полісемантики, сюжет виявиться банальним як для кіно: головний герой народжується, закохується, опиняється на війні, втікає, навчається, потрапляє в концтабір і повертається додому. Інший глядач почує слова про те, що тримає людину в час потрясінь: дерево життя, необхідність навчатися, відпускати і прощати. Можливо, цей фільм можна б сприймати по-іншому, усвідомлюючи велич ідеї відмови від помсти. Але прощати - неможливо для тих, хто живе в пеклі війни. «Вічник» - це не просто біографія 104-літнього карпатського мольфара. Це алегорія шляху душі в цьому світі й поза його межами, про потребу самотності й соціальності, любові й служіння, про боротьбу людини й звіра в ній. Красиві актори, красива «Мелодія» Мирослава Скорика. Красиві пейзажі й красивий голос за кадром. Обʼємн...

Освіта - це не «на потім». Це на зараз. У турбулентному світі, де змінюється все - від кордонів до професій, - саме освіта залишається точкою опори. Освіта - це не про формули, правила. Не про книжки. І точно не про дипломи, сертифікати, звання і титули. Освіта - це про здатність думати, тримати удар, робити вибір і брати відповідальність. Коли освіті залишають другорядні ролі в театрі життя, то пожинають непрофесійність і хаос, навіть ідучи до шляхетної мети. Повага до освітян - це не жест ввічливості. Це інвестиція в державу. Бо країни починаються не з документів і навіть не з відбудованих будівель. Вони починаються з уроку, на якому хтось уперше повірив у себе. Шана тим освітянам, які зараз у надскладних умовах - без світла, тепла, води, у підземних школах - продовжують навчати. З Міжнародним днем освіти. Вдячність тим, хто творить її щодня - тихо, вперто і з великою любов’ю до майбутнього України.

 Говоримо про підвищення зарплат педагогам - і тут головне не загубитися між відсотками, коефіцієнтами й постановами, бо фінансування освіти - майже квест. З 1 січня 2026 року - фактичне зростання зарплати  +30%, хоч багато хто радісно говорить про 40% (це 30% + 10%, які вже мали). Приємний бонус: скасували зменшувальні коефіцієнти, які кілька років працювали за принципом: «зарплата є, але трошки не вся». Не дуже приємний бонус: факультативи, додаткові години й індивідуальні заняття мають право на життя, але в розрахунках їх нема. Інклюзивні класи - задача з зірочкою, адже троє дітей на паралелі - це не три інклюзивні класи, а два.  Гроші, як і раніше, ходять за дитиною: кошти дають не на реальні ставки, а на кількість учнів. Школи з низькою наповнюваністю знову "під підозрою", бо якщо учнів замало, субвенція чемно махає рукою й іде далі. Місцеві ради й надалі можуть перерозподіляти кошти між закладами освіти громади. Але фінальний акорд - оптимізація - слово, яке, на жал...