"Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається... усе зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить..." - читаємо в "Посланні до коринтян". Справді, любов усеосяжна. Тільки де ж межа любові - тієї, яка не нашкодить?
Здається, вияв надмірної любові, яка душить, найчастіше можна спостерігати у школі: батьки (найчастіше - матері) знають, як і що їхнім дітям учити, скільки уроків відвідати на день, а скільки - пропустити; які критерії оцінювання вчитель має застосовувати; як дивитися на дітей і навіть як дихати у класі.
Така поведінка батьків зумовлена не агресією до школи, а любов'ю - надмірною сліпою любов'ю до своїх дітей. Батьки можуть навіть не підозрювати, що роблять щось не так, навпаки, вони переконані, що є найкращими, адже цілком присвятили себе дитині.
Отже, поговоримо про гіперопіку.
Гіперопіка — надмірна турбота, що виявляється у постійному контролі та оберіганні дитини від будь-яких проблем. Таке оберігання завдає удару насамперед по вольовій сфері дитини, повільно ламаючи її життя.
Які ж причини отруйної любові до дітей? Насправді корені сягають зовсім не до почуття любові.
Психологи виокремлюють такі основні причини гіперопіки.
1.Батьки (або один з батьків) не реалізувалися у професії чи особистому житті, не мають навіть хобі, тому дитина стає єдиною втіхою і надією.
2. Батьки за інерцією ставляться до дитини як до безпорадного немовляти.
3. Надмірна психологічна тривожність (частіше у жінок): через усебічний контроль такі матері насправді підсвідомо намагаються знизити власну тривогу.
1.Батьки (або один з батьків) не реалізувалися у професії чи особистому житті, не мають навіть хобі, тому дитина стає єдиною втіхою і надією.
2. Батьки за інерцією ставляться до дитини як до безпорадного немовляти.
3. Надмірна психологічна тривожність (частіше у жінок): через усебічний контроль такі матері насправді підсвідомо намагаються знизити власну тривогу.
Література
Кен Робінсон та Лу Ароніка "Ви, Ваша дитина і школа"
Щодо теми
Коментарі