Сьогодні вперше після довгої перерви в спілкуванні з колегами вийшли з онлайну в реальне життя. Можливо, ми ніколи б не дізналися ціни живих зустрічей, якби не пандемія й вимушені перерви в живому спілкуванні.
Але сьогодні ми влаштували - принаймні я так це відчуваю - справжнє свято небайдужих освітян Хуста, Хустщини й навіть Рахівщини. Завдяки неймовірній атмосфері майстер-клас "Мистецтво навчати й навчатися" у межах презентації нового зошита з української мови для 5 / 6 класу та міського семінару "Особливості викладання словесності в умовах змішаного навчання" (мій прямий обов'язок його провести як голови міського МО) перетворився на атмосферну подію.
З вітальним словом до гостей звернувся Михайло Комарницький, директор львівського видавництва "Літопис". Надзвичайно пишаюся співпрацею, адже "Літопис" видає знану у світі інтелектуальну літературу різного спрямування, знайомить українського читача з вершинами світової гуманістичної думки, поширює ідеї толерантності, пропагує європейську культурну спадщину в Україні й українську - у світі. Дуже приємно, що пан Михайло зазначив, що зошит-конструктор Олесі Калинич - новаторський і створений у дусі ідей Нової української школи. Проте жодні інструменти нічого не варті без учителя, бо, як стверджує геній Іван Франко, "учителем школа стоїть".
Учасниці (абсолютно жіноче товариство) майстер-класу мали можливість гортати зошит, працювати з ним. Основа зошита-конструктора - деякі методики арттерапії. Ми живемо в надшвидкісному цифровому світі, чи не щодня потрапляючи в стресові ситуації. Сьогодні як ніколи важливо зняти напругу, під уплив якої потрапляють не лише дорослі, а й діти. Одним із беззаперечних способів "м'якого" навчання є створення асоціацій.
Звісно, у цифровий час друк тексту значно економить час. Водночас провідні сучасні вчені та мислителі закликають повернутися й до ручного письма. Якщо науковці сперечаються щодо переможця в битві "друк / письмо", то визнають беззаперечно користь малювання. Саме тому пропоную вивчати українську мову через малювання.
Якщо дитина працює з зошитом-конструктором, але не любить малювати, також має завдання до душі: можна створювати чи вклеювати навчальні наліпки, виконувати вправи чи працювати з таблицями.
Чому така увага до візуалізації? Привчати дітей до розуміння й аналізу креолізованого тексту в 11 класі запізно (ви ж бачили тести ЗНО-2021?).
Якщо ми, дорослі, думаємо, що дітям складно малювати асоціації до правил, то глибоко помиляємося. Сьогодні мала нагоду демонструвати прийоми навчання з зошитом-конструктором, висвітливши на екран і деякі малюнки своїх шестикласників: творчість дітей не знає меж. Ми, дорослі, повинні створити грунт для того, щоб проростали зерна багатої дитячої уяви. Ми не маємо права заганяти дитину в межі стандартних таблиць і схем.
Дякую всім, хто знайшов час і можливість прийти. Уже не вперше звертаюся до слів Лі Яккоки: "Основою будь-якої справи є люди, продукт і доходи. На першому місці - люди. Доки не матимете хорошої команди, вам мало що вдасться з двома іншими аспектами".
У переддень учительського свята хочеться не тільки привітати колег. Хочеться, щоб усі гасла про те, що вчителі важливі, стали реальністю.
Я вчителька. Свою роботу - нелегку, непросту (а хіба бувають інші?) - обожнюю.
І пам'ятаю, що поодинці ми безсилі перед обличчям обставин, але разом можемо багато.
P.S. Насамкінець. Чи була зустріч агітаційною акцією? Ні. Про це я сказала відразу, щоб уникнути двозначностей чи недомовок. Жодної політичної назви. Жодного політичного обличчя. Так, я могла разом із зошитами роздати газети чи календарики зі своїм обличчям. А сенс? Можливо, це й неправильно з точки зору передвиборної гонитви. Але, знаєте, учителі мені аплодували. Кожна свідома людина зробить вибір своїм розумом і серцем.
Безмежно вдячна всім за підтримку та організацію заходу:колегам-практикам та завідувачу методкабінету управління освіти, релігій та у справах національностей Хустської міської ради Світлані Луканець і методисту Хустського районного методкабінету Наталії Подолей,
директору Закарпатського обласного театру та колективу (зокрема нашій чарівній колезі Олесі Чепелюк та адміністратору Кароліні),Володимиру Власюку, начальнику управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради,
пану Комарницькому, директору видавництва "Літопис"
та іншим порядним і небайдужим людям, які не на словах уважають учительську працю важливою й допомагають добрим словом, порадою навіть там, де ти й не сподіваєшся.
Але сьогодні ми влаштували - принаймні я так це відчуваю - справжнє свято небайдужих освітян Хуста, Хустщини й навіть Рахівщини. Завдяки неймовірній атмосфері майстер-клас "Мистецтво навчати й навчатися" у межах презентації нового зошита з української мови для 5 / 6 класу та міського семінару "Особливості викладання словесності в умовах змішаного навчання" (мій прямий обов'язок його провести як голови міського МО) перетворився на атмосферну подію.
Зазвичай ми, вчителі, звикли до зібрань у актових залах. Сьогодні ж педагогів гостинно приймав малий зал Закарпатського обласного театру (виявляється, ми були першовідкривачами, бо до нас тут не проведено жодного заходу).
Надзвичайно приємно зустрічати гостей і запрошувати взяти подушку і зошит, та зручно вмоститися напроти екрану з кавою чи чаєм.
Надзвичайно приємно зустрічати гостей і запрошувати взяти подушку і зошит, та зручно вмоститися напроти екрану з кавою чи чаєм.
З вітальним словом до гостей звернувся Михайло Комарницький, директор львівського видавництва "Літопис". Надзвичайно пишаюся співпрацею, адже "Літопис" видає знану у світі інтелектуальну літературу різного спрямування, знайомить українського читача з вершинами світової гуманістичної думки, поширює ідеї толерантності, пропагує європейську культурну спадщину в Україні й українську - у світі. Дуже приємно, що пан Михайло зазначив, що зошит-конструктор Олесі Калинич - новаторський і створений у дусі ідей Нової української школи. Проте жодні інструменти нічого не варті без учителя, бо, як стверджує геній Іван Франко, "учителем школа стоїть".
Учасниці (абсолютно жіноче товариство) майстер-класу мали можливість гортати зошит, працювати з ним. Основа зошита-конструктора - деякі методики арттерапії. Ми живемо в надшвидкісному цифровому світі, чи не щодня потрапляючи в стресові ситуації. Сьогодні як ніколи важливо зняти напругу, під уплив якої потрапляють не лише дорослі, а й діти. Одним із беззаперечних способів "м'якого" навчання є створення асоціацій.
Звісно, у цифровий час друк тексту значно економить час. Водночас провідні сучасні вчені та мислителі закликають повернутися й до ручного письма. Якщо науковці сперечаються щодо переможця в битві "друк / письмо", то визнають беззаперечно користь малювання. Саме тому пропоную вивчати українську мову через малювання.
Якщо дитина працює з зошитом-конструктором, але не любить малювати, також має завдання до душі: можна створювати чи вклеювати навчальні наліпки, виконувати вправи чи працювати з таблицями.
Чому така увага до візуалізації? Привчати дітей до розуміння й аналізу креолізованого тексту в 11 класі запізно (ви ж бачили тести ЗНО-2021?).
Якщо ми, дорослі, думаємо, що дітям складно малювати асоціації до правил, то глибоко помиляємося. Сьогодні мала нагоду демонструвати прийоми навчання з зошитом-конструктором, висвітливши на екран і деякі малюнки своїх шестикласників: творчість дітей не знає меж. Ми, дорослі, повинні створити грунт для того, щоб проростали зерна багатої дитячої уяви. Ми не маємо права заганяти дитину в межі стандартних таблиць і схем.
Дякую всім, хто знайшов час і можливість прийти. Уже не вперше звертаюся до слів Лі Яккоки: "Основою будь-якої справи є люди, продукт і доходи. На першому місці - люди. Доки не матимете хорошої команди, вам мало що вдасться з двома іншими аспектами".
У переддень учительського свята хочеться не тільки привітати колег. Хочеться, щоб усі гасла про те, що вчителі важливі, стали реальністю.
Я вчителька. Свою роботу - нелегку, непросту (а хіба бувають інші?) - обожнюю.
І пам'ятаю, що поодинці ми безсилі перед обличчям обставин, але разом можемо багато.
P.S. Насамкінець. Чи була зустріч агітаційною акцією? Ні. Про це я сказала відразу, щоб уникнути двозначностей чи недомовок. Жодної політичної назви. Жодного політичного обличчя. Так, я могла разом із зошитами роздати газети чи календарики зі своїм обличчям. А сенс? Можливо, це й неправильно з точки зору передвиборної гонитви. Але, знаєте, учителі мені аплодували. Кожна свідома людина зробить вибір своїм розумом і серцем.
Безмежно вдячна всім за підтримку та організацію заходу:колегам-практикам та завідувачу методкабінету управління освіти, релігій та у справах національностей Хустської міської ради Світлані Луканець і методисту Хустського районного методкабінету Наталії Подолей,
директору Закарпатського обласного театру та колективу (зокрема нашій чарівній колезі Олесі Чепелюк та адміністратору Кароліні),Володимиру Власюку, начальнику управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради,
пану Комарницькому, директору видавництва "Літопис"
та іншим порядним і небайдужим людям, які не на словах уважають учительську працю важливою й допомагають добрим словом, порадою навіть там, де ти й не сподіваєшся.
P.S.P.S. Поки завершила цей допис, отримала запрошення провести ще один майстер-клас. Відповідь на запитання, чи він відбудеться, дасть наступний поділ на карантинні зони.
Коментарі