Жити на повні легені,
з широко розправленими плечима,
навіть у таких складних умовах,
між життям і смертю...
З книжки "2024 кілометри"
"Наскільки все просто і дешево для такого спеціального заходу, настільки він може коштувати ворогу дорого".
"Він з тих, хто вміє надихати своєю впевненістю і спокоєм".
"Якщо ворога виявив не ти - він виявить усіх нас".
"Сучасну війну називають високотехнологічною...Людський фактор лишається серцем цієї боротьби".
"Але щоб не впасти, потрібна системність. Точніше, падати можна, тільки завжди треба підніматися. І головне - продовжувати крокувати. Інколи потрібно зробити один крок назад, щоб надалі мати змогу просунутись на два вперед. Якщо хтось каже тобі, що ти нем ожеш змінити цей світ, - май на увазі: світ усе одно зміниться. Просто без тебе. Бо знайдеться хтось, хто зробить цей крок"
"Ми втратили багато надпотужних людей, ми не маємо права нехтувати своїм життям. Вони дивляться на нас із неба".
______
Книжку "2024 кілометри" Еріка ван Торна, Остапа Лазутчика, Нора Шедоу не можна читати без сліз. Хоча тут немає особливого драматизму. Нема шалено закручених фабул чи емоційного надриву. Нема, на перший погляд, особливо трагічних світлин.
Навпаки.
Тут дуже все просто - і фабула, і стиль. Ніяких багатозначних алегорій, вишуканих метафор чи порівнянь. Команда розвідників «Карпати» просто пробирається у ворожий глибокий тил.
Просто: надламуючи свої тіла і душі, команда виконує бойові завдання.
Просто знищує ворожі літаки, щоб менше ракет летіло до цивільних.
Просто пішки долає сотні кілометрів з батончиками в рюкзаку, консервами і водою з боліт.
А потім ці люди повертаються. У повному обсязі виконавши бойове завдання. Їм хочеться відпочити в ресторані в Карпатах у караоке. Але їм кажуть: співати? У час війни?
І просто вони не розкажуть, що ані великі міста, ані навіть Карпати не знають, що ракет прилетить менше.
Редьярд Кіплінг колись казав, що Бог не міг бути поруч з кожним, тому прислав на землю матерів.
І насправді все дуже непросто. Бо, може, Бог не міг ходити зараз сам по землі, тому вдягнув ангелів у цивільний одяг і назвав їх розвідниками?
Вдячність учасникам подій, авторам та всім, хто виборює Мир.
За Роботу. За Памʼять. І Слово в імʼя Героїв, які не повернулися з Завдання на цій землі.
______
Марія Матіос - літературна редакторки книжки, що відчувається в Слові.
Такі твори мусять бути в модельних навчальних програмах, щоб ми достойно виховали нашу молодь. Аби серед мізерних душ людців не виродилося покоління велетнів.
Дякую, Еріку ван Торне🤝
У книжці "2024 кілометри" ви цитуєте Лесю Українку, бо й справді, треба й "крізь сльози сміятись, серед лиха співти співати пісні".
Я ж завершую цей відгук на книжку "2024 кілометри" словами Василя Симоненка, бо ж, безперечно, " …на світі лиш той наймудріший, хто найдужче любить життя".
——
Події книжки реальні. Імена героїв, дані місць, подій засекречені. З одним з авторів книжки й учасником операцій познайомилися випадково. Бо ж ми ніколи не можемо знати, хто саме сьогодні одягнув не військову форму, а буденне вбрання чи костюм. Проте настане день, коли про все можна буде розповісти.
"Як зійде сонце, їхній прапор піднімуть інші, що готові іти вперед - кілометр за кілометром - до нашої Перемоги!"
Коментарі