Так, закарпатчики, для вас тепер торги:
Динари, леї, форинти та крони.
І Богородичин вам докір з хоругви —
Руснаки збайдужілі й мадярони!
Десятки літ на Тисі змили кров
Вітри й вітри, ці вивітрені скелі…
Нам найманець прийде палити знов
Заховані в глухих лісах оселі?!
Петро Мідянка
15 березня 1939 року угорські війська підійшли до річки Тиси і здійснили спробу її перейти, але наштовхнулись на запеклий опір військ Карпатської України.
Зрозумівши, що одразу прорватись не видається можливим, угорці розпочали сильний гарматний і авіаційний обстріл укріплень українських військ на іншому березі; потім відновили штурм багаторазовими атаками, але раз за разом були відкинуті на свій берег запеклим кулеметним і гвинтівковим вогнем.
Коли угорські війська невдовзі перегрупувались і кинули на штурм танки, війська Карпатської України відкрили по них вогонь з невеликої кількості наявних у них гармат і протипанцерних рушниць. Угорці почали втрачати танки, кулеметним вогнем була відрізана від танків піхота. Деяким танкам вдалося перетнути Тису і під'їхати до укріплень, але вони одразу ж були атаковані пляшками з запалювальною сумішшю і зазнали втрат.
Уцілілі танки отримали наказ до відступу і відступили на свій берег. Невдовзі угорські війська провели ще один сильний артилерійський і авіаційний обстріл, після чого розпочали форсування Тиси за допомогоючовнів, але їхня атака захлинулась через запеклий вогонь з іншого берегу.
Війська Карпатської України відбивали атаки аж до 17 березня. 17 березня угорські війська вкотре провели сильний артилерійський і авіаційний обстріл, під час якого був збитий один з угорських бомбардувальників і пополудні пішли в атаку на човнах. Ця атака стала останньою і її військам Карпатської України відбити не вдалося.
