Про літературу: «Ми обворовалі сєбя, рєбята»
Натрапила на допис українки. З Чернігівщини. Це допис молодої жінки про народні казки, які вона читає своїй дочці. Авторка порівнює казку про Алі-Бабу «на русском» та про Івасика-Телесика «на украинском». На її думку, текст «на русском» написаний багатою мовою «сложноподчиненных предложений», а українською - суцільними діалогами й словами-паразитами. У російському варіанті Алі-Баба - герой, який усіх рятує, герой же української казки - просто «из бревна».
Що тут скажеш? Облишмо те, що кожна хоч трохи освічена людина знає, що Алі-Баба - не рускій герой, а все, що написано російською, - не вєлікая руская літєратура.
Облишмо й недолугість цієї спроби компаративного аналізу з навмисним обезціненням усього українського.
Варто поглянути глибше: роками нам насаджували думку, що в нашій літературі немає високих мистецьких зразків. Що все чуже - цікавіше, багатше, вище. І поряд із цим постійно крокувало «високе» руzкоє. Така політика дала плоди: багато українців справді почали соромитися свого українського єства. Під скрипку всюдисущої імперської пропаганди почали наспівувати мантру про все вєлікоє «на русском». Бо й справді, раби завжди обирають культуру господаря - так рабам здається, що зможуть піднятися до рівня господаря.
…А тим часом ворог добре розуміє роль і значення освіти: кількість зруйнованих шкіл і садочків сягає майже тисячі…
Підсумок того допису: «Ми обворовалі сєбя, ребята».
Так, ви, які їсте український хліб на українській землі й так ненавидите все українське, справді себе обікрали.
Але винні ми всі. Бо толерування всього російського, яке вгризалося в не дуже міцну свідомість тих, хто виріс перекотиполем на своїй землі й тому не має родового й національного коріння, якраз і стало причиною комплексу меншовартості, на яку так розраховує ворог. Сьогодні в нас унікальна нагода повернутися до своїх джерел і дати нашим дітям українське й українською: високе, щире й щедре, багате.
Згаданий допис - російською, тому не оприлюднюю оригінал. Також з етичних міркувань не вказую авторку.
Світлина - з Інтернету.