Під час вивчення стану викладання математики в нашій школі проведено анкетування учнів. Чому? Саме такою буде одна з форм проведення інституційного аудиту, який має планово пройти кожен освітній заклад раз на 10 років.
Як на мене, внутрішнє анкетування є дуже цікавим способом чесно глянути у вічі насамперед собі й почути, що про нас, учителів, думають діти. Ідеться не про моменти, коли 20 учнів пишуть, що вчитель використовує ІКТ чи намагається мотивувати до навчання, а 10 зазначає, що педагог цього не робить (цифри орієнтовні, жодні дані, почуті на педраді, не озвучую). Такі відповіді не стільки інформативні, скільки емоційні. Як би ми, учителі, не заперечували, любов до нашої дисципліни залежить і від любові до нас. Якщо учневі емоційно комфортно з нами, він з уроку не втече, навіть якщо й учитися особливо не прагне. Що це означає? Учні цінують професійність. Навіть якщо ти вимогливий, якщо буваєш строгий і забороняєш скиглити, ставиш одиниці (заслужені). Учні цінують щирість: ти вимагаєш знань і вмінь, але показуєш, що знаєш і вмієш сам.
Внутрішнє анкетування - спосіб побачити про себе правду, виявити недоліки й усунути їх. Усвідомити, що розумна критика - не деструкція, помилятися може кожен і, власне, завжди потрібно працювати над собою.
Але є зворотний бік медалі. Кожен освітній заклад прагне високих результатів, перших місць у рейтингах. Отже, учителів цього закладу мають любити всі. Відсотки позитивних відгуків - найвищі. Заради них учитель має воювати за учнівську любов - і тоді 100% отримає позитивні відповіді в анкетуванні? Але ж навчання - робота розуму. Не всі готові працювати. А ще є списування домашніх (найшвидший спосіб бути порядним в очах батьків і не морочитися самому). А ще є безпідставні амбіції. А ще ми хочемо високих пафосних відсотків. І знову складається враження, що вчитель - заручник ситуації.
Щоб "не розтікатися мислю по древу", звернімося до "Абетки для директора"
(Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Рекомендації допобудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти. – Київ, Державна служба якості освіти, 2019 - 240 с.; можна завантажити за покликанням), у якій подано методичні рекомендації для допомоги закладу загальної середньої освіти у розбудові внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти.
Педагогічна діяльність. Зупинимося на розділі про педагогічну діяльність. Від учителя можна не тільки вимагати, ЩО і ЯК робити. Про це розповідає детально в частині "Напрям 3. Оцінювання педагогічної діяльності педагогічних
працівників". Тут читаємо і про вивчення ефективності планування, використання сучасних
освітніх підходів до організації освітнього процесу, і про постійне підвищення професійного
рівня, і налагодження співпраці зі здобувачами
освіти, їх батьками, працівниками закладу освіти, а також про засади академічної
доброчесності.
Освітні ресурси. Оприлюднення власних матеріалів. Окремі абзаци (с. 115 - 116) - про те, що педагогічні працівники створюють освітні ресурси, які використовують у своїй роботі, поступово формуючи власне освітнє портфоліо: "Створені освітні ресурси вчитель МОЖЕ (отже, за бажання? - авт.) використати для
обміну педагогічним досвідом в межах закладу освіти (семінари,
майстер-класи, засідання методичних об’єднань), на рівні району,
міста, області, всієї країни. Оприлюднюватись освітні ресурси МОЖУТЬ (отже, не обов'язково - авт.) на сайті закладу освіти, освітніх сайтах, фахових виданнях, матеріалах конференцій, збірниках наукових праць тощо. Обмін досвідом сприяє професійному зростанню педагогів.
Оцінювання педагогічних працівників за цим критерієм МОЖЕ відбуватись шляхом вивчення створених освітніх ресурсів. Ця інформація МОЖЕ використовуватись при атестації вчителя,
визначенні заходів морального та матеріального заохочення.
Портфоліо із зібраним
власним освітнім продуктом є своєрідним капіталом, який є основою професійного зростання та підвищення кваліфікації вчителя" (великі літ. - авт.). Вимоги до портфоліо - на с. 115.
Від вас вимагають оприлюднювати свою роботу? Ось що каже "Абетка": "Треба враховувати, що підготовка електронних публікацій може бути для вчителя досить складною суто технічно. Тому правильним кроком керівника було б організувати технічну підтримку колег, наприклад, інженером-електроніком (якщо такий працівник є у закладі) або вчителем інформатики"
(с. 168).
Використання ІКТ. Від учителя можна вимагати використання ІКТ на уроці, коли в освітньому закладі реалізовані для цього умови (є необхідна матеріальна база: наявність комп’ютерів та іншого
технічного обладнання, програм, доступу до мережі Інтернет); формується інформаційна культура вчителя, його розвиток умінь
знаходити необхідну інформацію; розвиток комп’ютерної грамотності вчителів, навички впевненого користувача у використанні комп’ютерних технологій,
офісних програм; знання методик ефективного застосування комп’ютерних
програм; наявність відповідного програмного забезпечення, що відповідало б навчальним програмам з цих дисциплін.
Підвищення кваліфікації. "Підвищення кваліфікації, вдосконалення професійного розвитку – це не тільки курсова перепідготовка в Інституті післядипломної педагогічної освіти. Це також участь педагогічних працівників
у різноманітних тренінгах, конференціях, семінарах, вебінарах,
онлайн-курсах тощо" (с. 123).
Мотивація педагогів. Отже, зараз до педагогів дуже високі вимоги. АЛЕ (!): "
Ефективна робота педагогічних та інших працівників закладу
освіти можлива лише за умови якісної мотивації до професійної
діяльності" (с. 162). Звісно, преміювання - чудово, але для цього не завжди є кошти в силу об'єктивних причин. Як на мене, дуже добре, що "Абетка" передбачає таке: "Важливим та дієвим може виявитися й організаційне нематеріальне стимулювання. Наприклад, сприяння у професійному вдосконаленні:
участь у різноманітних семінарах, конференціях, заходах
руху вчительських (не)конференцій EdCamp, допомога у підготовці
публікацій тощо" (отже, не може бути, що "директор не відпустив", наприклад, на семінар). До речі, шановні колеги, коли проводитиметься інституційний аудит у вашому закладі, доведеться відповісти на запитання: чи обізнані ви з підставами для матеріального та морального стимулювання, наскільки регулярно та обгрунтовано здійснюється матеріальне та моральне заохочення працівників, чи вважають працівники закладу справедливими принципи та практику застосування матеріального та морального
заохочення.
А ще важливо організувати в школі неформальне спілкування колег; заохочувати (НЕ примушувати) вчителів до створення різноманітних методичних матеріалів
– ще один спосіб активізувати роботу із професійного самовдосконалення.
Психологічний клімат. Відпочинок І для вчителів. Дуже цікавим є розділ "Освітнє середовище": у школі мають бути місця для сидіння учнів й настільних ігор; облаштовані місця для роботи та відпочинку педагогів, які
можуть бути і в навчальних кабінетах, і в учительській кімнаті.
"Психологічний клімат у закладі освіти є визначальним чинником
для створення комфортних умов для здобувачів освіти та педагогічних працівників. Саме від того, як саме і наскільки успішно керівництво закладу впливатиме на формування сприятливого психологічного клімату та атмосфери довіри між учасниками освітнього
процесу, залежить досягнення мети діяльності закладу" (с. 150). Ось він - один із головних принципів фінської освіти - добробут учителя, моральний комфорт.
Традиційно, у неділю роблю огляд якоїсь книги. Сьогодні мимоволі такою виявилася "Абетка для директора" - не сухе, а досить жваве видання з вдало продуманою структурою. Величезним плюсом згаданих методичних рекомендацій є не тільки зазначення вимог, а й подання шляхів ЯК і ЩО робити, аби відповідати цим вимогам. Вимоги, звісно, не всім можуть подобатися, але вчитель (як і будь-хто) має не тільки якісно виконувати свої обов'язки, але як мінімум знати свої права, щоб користуватися ними. Бо ж "організація освітнього
процесу має здійснюватися на засадах людиноцентризму" (с.169).
Однозначно, дуже, дуже добре, що "Абетка", крім іншого, містить перелік способів, як мотивувати вчителів. Формула успіху освітнього закладу така: умотивована дирекція - умотивований учитель - умотивований учень.
Як учительці, найбільше мені подобаються слова: "Важливо не перетворити ініціативу педагогічних працівників
на формальний паперопотік. Ніякі звіти про проведену роботу ... питання не потрібні" (про практику педагогічного
наставництва, взаємонавчання та інших форм професійної
співпраці, с. 132).
Директор департаменту інституційного аудиту Державної служби якості освіти пан Юрій Вергун коментує: "Електронна версія ("Абетки" - прим. авт.) - на сайті Державної служби якості освіти. Там будуть розміщуватись також матеріали, які допоможуть школі провести самооцінювання осв. діяльності та розбудувати внутрішню систему забезпечення якості, зокрема вербальний шаблон для самооцінювання, кращі освітянські практики за результатами інституційних аудитів. Запрошуємо також приєднатись до нашої сторінки у ФБ, де розміщується актуальна інформація з питань розбудови вітчизняної системи забезпечення якості освіти (дошкільної, позашкільної, професійно-технічної, середньої)" (коментар опубліковано з дозволу автора).
P.S. До речі, у нашій школі ніколи не було проблем із мотивацією вчителів чи сприянням їхній участі в різних заходах чи будь-яких інших видах діяльності. Тому наші педагоги такі активні. P.S. P.S. Перечитайте уважно "Абетку для директора" й поставте подумки оцінку своїй школі. Я своїй поставила. Не 12 (ідеалів не існує), але досить високу 😊
Корисні покликання:
Державна служба якості освіти України (сайт).
Сторінка Державної служби якості України у фейсбуці.