Повернення :)   Після подорожі повертаюся до школи - віртуально, оскільки вихідні.   Переглядаю Instagram письменників (учні ведуть сторінки митців) ... ну що ж, тільки Ольга Кобилянська (( olha_kobylianska4514 ) тримається стоїчно й спілкується з підписниками, а інші "письменники" за відсутності вчителя забули про зв'язки з "громадськістю" :) ...Отже, історію з письменниками треба логічно завершити.   А експеримент із підготовки до ЗНО?    Десятикласники просили картки з віршами ... :) . А ще - картки з мови. А ще - придумати спосіб, як за 45 хвилин на уроці повторити всі теми з мови для ЗНО (поки що я на стадії "Як повторити блок тем за 7 хвилин", спосіб повторення теж потребує експерименту, але вже, напевно, в 11 класі, бо рік завершується).   Зображення, подане вище - зразок картки з віршем для другої частини експерименту в 10-их класах...  Далі буде :) .

  Прощай, Рівне! Зізнаюся: Рівне зустріло холодним (як на людину з Закарпаття) весняним вітром і здалося непривабливим. Та перше враження буває оманливим. Насправді Рівне - місто щирих і світлих, яскравих і приємних людей. Отже, чим запам'яталося Рівне? 1. Звичайно ж, конкурсом "Учитель року-2018", на обрії якого запалали три нові зірки: Ольга Кецмур-Лев (переможниця з Івано-Франківської області), Людмила Пристай (друге місце, Хмельницька область), Катерина Островська (третє місце, Рівненська область) . 2. Членами журі, які взагалі настільки екстраординарні й неповторні, що варті окремого допису, та, боюся, що без контексту він буде зовсім не зрозумілий :) . 3. Рівне для мене - це школа-інтернат "Рівненський обласний ліцей" - навчальний заклад, який уже є зразком Нової української школи (директор Наталія Володимирівна Сосюк - крута директорка, яка носить джинси, обіймає своїх учнів і випромінює щирість). Конкурс не відбувся б, якби не учні ліцею - мудр

Я ніколи не розуміла значення вислову "світлий сум". А зараз сиджу на вокзалі, переглядаю свою стрічку у ФБ й ловлю себе на думці: трохи сумно, бо час так швидко промайнув, але й радісно, що залишаються світлі спогади. Світлий сум😊. Дякую всім учасницям конкурсу за шалений марафон і за те, що кожна пройшла дистанцію гідно й достойно. Я горда знайомством із Вами. Можливо, за інших обставин наше знайомство було б не таким екстремальним і ми би більше усміхалися одна одній, але кожна з нас вирішила, що час для випробувань настав. Цей конкурс нагадує стрибок із парашутом: розумієш, що ризикуєш, але у вільному падінні нема можливості повернутися назад. Не кожен відважиться на цей стрибок. Але якщо ви знайшли в собі ці внутрішні сили, ви вже переможці.    Як заступниця голови журі,  була вимогливою й не жаліла нікого. Це не жорстокість, а потреба: у житті й себе ніколи не жалію, бо переконана, що "співчувати" собі й самовиправдовуватися - це крапка в саморозвитку. Тр

  Конкурс "Учитель року-2018" добігає свого логічного завершення. На відміну від конкурсу 2015 р., сьогодні я, учитель, по той бік барикад своїх колег. Напевно, це один із найскладніших досвідів у моєму житті: з одного боку, як колишня учасниця, розумію, як це - після безсонної ночі (а саме так твориться урок) бути активним, повним сил і енергії вчителем; з іншого - мусиш ставити оцінки, бо такі умови конкурсу й кожен прийшов сюди свідомо.  Оцінювання. Отже, трохи про інший (не вчительський) досвід. Журі спостерігає за конкурсним випробуванням у режимі реального часу, а в кінці випробування (наприклад, уроку) виставляє бали в таблицю з критеріями. Разом із нами - представник Міністерства освіти і науки України Олена Юріївна Котусенко (спостерігає разом із журі за уроками, але не втручається в процес оцінювання). Журі, наче школярі, коли не хочуть, щоб від них списували на уроці, прикривають свої оцінки, щоб не впливати на думку інших. Секретар журі Олена Анатоліївна Артем

Учора в Рівному відкрито Всеукраїнський конкурс "Учитель року - 2018" в номінації "Українська мова і література". Найкращі вчителі України, шановні колеги, еліта, прекрасні жінки - саме так називали наших конкурсанток. Це було вчора. А сьогодні починаються змагання. Саме сьогодні - у День жінок-мироносець - чи не символічно? Кожна учасниця - жінка, мама, дружина, дочка, сестра й подруга - і вчителька, на яку покладено великі надії. ...Під час Великодніх  свят Мирослав Дочинець, закарпатський письменник, лауреат Шевченківської премії, написав у своєму ФБ, що коли Ісуса зняли з хреста й печеру закрили надгробним каменем, чоловіки не мали часу омити Його рани: хтось радів, хтось умивав руки, хтось рахував срібняки. Тільки жінки прийшли - вони мали і час, і серце. Дорогі жінки - конкурсантки й члени журі, господині цього краю, колеги, донечки, сестрички й матері! Зі святом! Нехай наші серця будуть великими, а душа - світлою й сонячною, як сьогоднішній ранок. Неха

Як українського вчителя, мене дивує система перевірок (не шкільних, а зовнішньої інспекції), побудована на довірі. От як це так? Прийшла очікувана чи раптова перевірка, а в тебе посиділи на уроці й не вимагають документів? А як же календарні плани? А перспективний план роботи кабінету на рік? А на 5 років? А поурочні? А різні папки - робочі й ніби робочі?..   Зараз Україна вивчає досвід європейських країн в інспектуванні шкіл. Хочеться вірити, що колись настане час, і вчителя, замість постійно критикувати, почнуть хвалити? Звичано, якщо буде за що.   Отже, як контролюють школи за кордоном?   Система роботи шкільної інспекції в Нідерландах  побудована на довірі до дитини, вчителя й директора школи.   Ерік Тоонен, який ознайомлював директорів обласних департаментів освіти, громадських діячів та освітніх експертів із основними принципами освіти, одразу привернув увагу: його презентація почалася не теоретичною частиною, а любов'ю до своєї країни: присутні милувалися вітряками Ні

    Нещодавно розпочала свою роботу Державна служба якості освіти України, метою роботи якої є не просто інспекція (читаймо - перевірка) шкіл, але й виявлення недоліків роботи та надання допомоги для усунення їх (сподіваємося, буде передбачена навіть подяка школам, які працюють якісно :) ). Наразі вивчається та узагальнюється досвід європейських країн та йде робота над створенням українського Стандарту ДСЯО. Партнером, який надає фахову підтримуку ДСЯО, є Чеська шкільна інспекція.   Цікаво, як працює чеська шкільна інспекція?   Ондржей Андрис, заступник Головного шкільного інспектора Чеської Республіки, 20 березня 2018 року під час свого виступу в рамках стратегічної сесії ДСЯО , розповідає, що до середини 90-их років минулого століття якість школи оцінювалася лише як робота вчителя. Зараз оцінюється не окремий учитель, а комплексна робота школи. Цікаво, що школи "вимірюють" не за одним стандартом, а враховуються різні чинники: склад учнів, економічна ситуація регіону, н

Ті, що не чули музики, подумали,  що ті, що танцюють, – божевільні. Фрідріх Ніцше Книги - як люди: одні забуваються одразу після прочитання, інші залишають у пам'яті якісь думки. Деякі спонукають діяти. Книга  Кена Робінсона та Лу Ароніки  "Ви, Ваша дитина і школа" належить до тих, які примушують не тільки поглянути на себе збоку, а й щось змінити.    Як це - бути батьками школяра? Однозначної відповіді на запитання нема. Одні вважають, що головне, аби дитина, чистенька й сита, ходила до школи й удома особливо не заважала. Інші переконані, що доросле життя нагадує бурхливе море й щоденну боротьбу, і тому потрібно в дитинстві якомога більше опікати чадо, адже проблем згодом буде й так багато - чому б не продовжити безтурботність? Хтось, навпаки, уважає, що сам боровся за місце під сонцем, тож хай і діти змалечку звикають іти шляхом опору. Ще іншим вдалося / не вдалося реалізувати амбіції - значить, наздогнати колись утрачене повинні наші діти... Так чи так, усі

  Христос Воскрес! Зі святом, дорогі друзі!  Нарешті глибоко-ясне небо сонячно й щиро усміхається під чисті великодні дзвони - життя укотре перемогло. Молитовно й урочисто звучать собори в благоговінні - Христос воскрес!   Дорогі друзі! Нехай наші душі наповняться спокоєм й упевненістю, що все буде добре. Нехай у родинах панує тепло й затишок, а в помислах - світло. Нехай Божа благодать огорне нас усіх, щоб кожен вірив, любив, розумів, співчував, прощав і молився. Смачної паски, щирих зустрічей, людського спілкування й родинного тепла! Христос воскрес!

Я зрозумів одну нехитру істину.  Вона в тому, щоб творити дива своїми руками.  Якщо душа людини чекає дива -  подаруй їй його!  І новою буде її душа, і новою - твоя!..  Олександр Грін  "Пурпурові вітрила" - усім добре відома ідеальна казка про кохання.   Зізнаюся, на виставу про Ассоль ніколи б у житті спеціально не пішла - не моя це тема.     Але часом обставини сильніші за бажання...   Вінниця. Досить холодно. Колеги йдуть... Прем'єра. Одним словом, дуже вагомі аргументи, щоб піти в театр :) .   Історія про кохання в "Пурпурових вітрилах" Олександра Гріна лежить на поверхні й тому не вражає: вона стара, як світ. Та насправді історія Ассоль  не зовсім про кохання. Це казка про мрію, до якої йдеш не завдяки, а всупереч усьому. На сцені тендітна дівчинка в червоній сукні (Ассоль - Марина Жарковська)   з кришталево чистою любов'ю до світу серед примітивної аж до безглуздості юрби - звідки вона бере сили, щоб не стати такою ж огидною, як нато

  Колеги, скільки часу вам потрібно, щоб перевірити учнівський твір (2-3 сторінки) середнього чи достатнього рівня? Хвилину? Дві? Три? А якщо і почерк треба розшифровувати?   Усього за півтори хвилини (!)  Микола Пирогов проводив операцію (у ХІХ столітті - і без наркозу).   Звичайно, чи не в кожному місті є вулиця Пирогова (Хуст не виняток), чи не кожен знає, що Пирогов -  лікар. Але навряд чи кожен знає біографію цієї нереально талановитої людини (і чи точно людини?).   У Вінниці пощастило побувати в музеї Миколи Пирогова - геніального лікаря й педагога. Дитина-індиго, у 13 років він вступив до Московського медичного університету і став професором (!) у 26 років (!). Саме йому належить ідея застосовувати ефір як наркоз на війні в польових умовах; гіпс при переломах кісток; саме Микола Пирогов створив атлас людського тіла в розрізі (для цього спеціально заморожував трупи, потім робив тривимірні зрізи й переносив у атлас 3D-зображення).    ...У ХІХ столітті гімназистів часто били

Випадок - псевдонім Бога,  коли він не хоче підписуватися   власним ім'ям. Анатоль Франс     Хтось каже, що випадковостей не існує. Я ж уважаю, що все або сплановане, або випадкове. От пишеш у блозі про улюблену роботу, про дітей - і тут один коментар, другий... Ти починаєш відповідати... Так з'являється в житті Тетяна Парадовська, або (якщо більш особисто) просто Парадовська :) . Коли не знаєте, про кого мова, напевно, не готуєте дітей до ЗНО з української мови та літератури ( див. енциклопедію про вчителів).  Спочатку (напевно, так уже й годиться в сучасному світі? :) ) потоваришували у ФБ, а потім побачилися через скайп під час семінару в Луцьку. А от зустрілись наживо аж у Вінниці.   Які перші враження? :)   Спочатку - зовнішність :) . Тетяна вживу точно така, як на фото. Їй я здавалась трохи більших розмірів, ніж насправді :) . А потім ми сіли поруч у автобусі й говорили, говорили... ніби добре знайомі, але просто не бачились сто років :) .    Насправд