Глобальні плани на близьке майбутнє :)

  Повернення :)
  Після подорожі повертаюся до школи - віртуально, оскільки вихідні.
  Переглядаю Instagram письменників (учні ведуть сторінки митців)... ну що ж, тільки Ольга Кобилянська ((olha_kobylianska4514) тримається стоїчно й спілкується з підписниками, а інші "письменники" за відсутності вчителя забули про зв'язки з "громадськістю" :) ...Отже, історію з письменниками треба логічно завершити.
  А експеримент із підготовки до ЗНО?   Десятикласники просили картки з віршами ... :) . А ще - картки з мови. А ще - придумати спосіб, як за 45 хвилин на уроці повторити всі теми з мови для ЗНО (поки що я на стадії "Як повторити блок тем за 7 хвилин", спосіб повторення теж потребує експерименту, але вже, напевно, в 11 класі, бо рік завершується).
  Зображення, подане вище - зразок картки з віршем для другої частини експерименту в 10-их класах...
 Далі буде :) .

"Учитель року-2018". Постскриптум :)

 

Прощай, Рівне!
Зізнаюся: Рівне зустріло холодним (як на людину з Закарпаття) весняним вітром і здалося непривабливим. Та перше враження буває оманливим. Насправді Рівне - місто щирих і світлих, яскравих і приємних людей.
Отже, чим запам'яталося Рівне?
1. Звичайно ж, конкурсом "Учитель року-2018", на обрії якого запалали три нові зірки: Ольга Кецмур-Лев (переможниця з Івано-Франківської області), Людмила Пристай (друге місце, Хмельницька область), Катерина Островська (третє місце, Рівненська область).
2. Членами журі, які взагалі настільки екстраординарні й неповторні, що варті окремого допису, та, боюся, що без контексту він буде зовсім не зрозумілий :) .
3. Рівне для мене - це школа-інтернат "Рівненський обласний ліцей" - навчальний заклад, який уже є зразком Нової української школи (директор Наталія Володимирівна Сосюк - крута директорка, яка носить джинси, обіймає своїх учнів і випромінює щирість).
Конкурс не відбувся б, якби не учні ліцею - мудрі, з активною позицією і власною думкою (учителі та батьки мають ким пишатися). Та мене вразили не учні (працюю в школі й мої діти також міркують, знаходять нестандартні рішення), а школа як великий оркестр: злагоджений колектив під умілим керівництвом диригента робив так, щоб ні конкурсанти, ні члени журі не відчували дискомфорту. Знаєте, важливе - в деталях. Найбільше дивували свіжі квіти у вазах: якщо зранку з тюльпана опадав однісінький листочок, то по обіді нас уже зустрічали нарциси :) (до речі, квіти не купують, а приносять із дому вчителі й учні; а стильні вази придбали за гроші, зароблені за макулатуру).
4. Мої подруги. Але ця тема настільки особиста, що про неї не варто говорити вголос :) (дівчаточка, я вас люблю :) ).
  Щоб перегорнути і рівненську сторінку життя, дякую за тиждень людям, які справді творили диво, приймаючи нас, гостей: колективу ліцею-інтернату, міському відділу освіти та обласному департаменту освіти. Якщо гості їдуть із бажанням повернутися, значить, усе вдалося якнайкраще :) .
 Тому я кажу: Рівне, не прощай :), а всього-на-всього до зустрічі :) .

Учасницям конкурсу "Учитель року-2018" присвячується

Я ніколи не розуміла значення вислову "світлий сум". А зараз сиджу на вокзалі, переглядаю свою стрічку у ФБ й ловлю себе на думці: трохи сумно, бо час так швидко промайнув, але й радісно, що залишаються світлі спогади. Світлий сум😊.

Дякую всім учасницям конкурсу за шалений марафон і за те, що кожна пройшла дистанцію гідно й достойно. Я горда знайомством із Вами. Можливо, за інших обставин наше знайомство було б не таким екстремальним і ми би більше усміхалися одна одній, але кожна з нас вирішила, що час для випробувань настав. Цей конкурс нагадує стрибок із парашутом: розумієш, що ризикуєш, але у вільному падінні нема можливості повернутися назад. Не кожен відважиться на цей стрибок. Але якщо ви знайшли в собі ці внутрішні сили, ви вже переможці. 

  Як заступниця голови журі,  була вимогливою й не жаліла нікого. Це не жорстокість, а потреба: у житті й себе ніколи не жалію, бо переконана, що "співчувати" собі й самовиправдовуватися - це крапка в саморозвитку. Три роки тому пройшла конкурсним шляхом і добре розумію, як непросто й водночас круто (так, саме це слово 😊) здійснити такий стрибок із парашутом 😊. 

Дорогі дівчатка-колеги! Вітаю з приземленням!😊 

Мене запитують, кому передала корону переможця😊. Відповідаю: нікому, тому що кожна учасниця здобула її сама й носитиме все життя😊. Дівчата! Ви прекрасні!  ...А насправді найбільше конкурсне випробування ще попереду. Це - наше життя, у якому місце визначається зовсім не балами. Дякую всім за розкіш бути разом!

P.S. До сліз розчулила учасниця з Тернополя. Готуючись до конкурсу, переглядала мій урок і читала коментарі. Виявляється, серед інших десь є коментар моєї донечки: "Це - моя мама!" Ось це і є моя найбільша перемога😊. Найбільша справжня перемога чекає вдома😊 . Нехай вона буде в кожної😊

По той бік барикад, або Про роботу журі конкурсу "Учитель року-2018"

 

Конкурс "Учитель року-2018" добігає свого логічного завершення. На відміну від конкурсу 2015 р., сьогодні я, учитель, по той бік барикад своїх колег. Напевно, це один із найскладніших досвідів у моєму житті: з одного боку, як колишня учасниця, розумію, як це - після безсонної ночі (а саме так твориться урок) бути активним, повним сил і енергії вчителем; з іншого - мусиш ставити оцінки, бо такі умови конкурсу й кожен прийшов сюди свідомо.
 Оцінювання. Отже, трохи про інший (не вчительський) досвід. Журі спостерігає за конкурсним випробуванням у режимі реального часу, а в кінці випробування (наприклад, уроку) виставляє бали в таблицю з критеріями. Разом із нами - представник Міністерства освіти і науки України Олена Юріївна Котусенко (спостерігає разом із журі за уроками, але не втручається в процес оцінювання). Журі, наче школярі, коли не хочуть, щоб від них списували на уроці, прикривають свої оцінки, щоб не впливати на думку інших. Секретар журі Олена Анатоліївна Артеменко забирає наші оцінки одразу після уроку й фіксує їх у протоколі. Після цього маємо перерву - 5 хвилин (це також щастя, бо під час аналізу поезій 25 учасницями протягом дня навчилися цінувати хвилини😊).
...Коли оцінюєш роботу вчителя, розумієш, як легко й просто перевіряти зошити😊
  Журі. Склад журі - це взагалі реалізація математичної компетентності(😊): 6 науковців, 3 заступники директора школи, 4 вчителі (усього нас 9). Ми приїхали з різних регіонів України - з різним досвідом, але спільною метою: відкрити нову зірку Нової української школи.
Четвертий етап. Зібралися найкращі вчителі України. Зрозуміло, що всі професійні. Творчі. Небайдужі. І це прекрасно. Але вчитель Нової української школи - не лише професіонал, обізнаний із різноманітними методиками; не холодний розум, а живі почуття. Урок - не відпрацьована техніка (навчальний процес - називайте, як хочете), а мистецтво. Не штучність прикрас і дешевий блиск, а щирість, яку не сховаєш за фальшивою посмішкою . 
Особисте. Немає меж досконалості - і я безмежно щаслива вчитися на уроках своїх колег, щось відкривати для себе, порівнювати, дивуватися...А ще - радіти за учнів Рівненського обласного ліцею та їхніх учителів, наставників і неймовірного директора (про директора буде окремий допис). ...І вже дуже хотіти повернутися до своїх учнів😊.

Із Днем жінок-мироносиць!

Учора в Рівному відкрито Всеукраїнський конкурс "Учитель року - 2018" в номінації "Українська мова і література". Найкращі вчителі України, шановні колеги, еліта, прекрасні жінки - саме так називали наших конкурсанток. Це було вчора. А сьогодні починаються змагання. Саме сьогодні - у День жінок-мироносець - чи не символічно? Кожна учасниця - жінка, мама, дружина, дочка, сестра й подруга - і вчителька, на яку покладено великі надії.
...Під час Великодніх  свят Мирослав Дочинець, закарпатський письменник, лауреат Шевченківської премії, написав у своєму ФБ, що коли Ісуса зняли з хреста й печеру закрили надгробним каменем, чоловіки не мали часу омити Його рани: хтось радів, хтось умивав руки, хтось рахував срібняки. Тільки жінки прийшли - вони мали і час, і серце.
Дорогі жінки - конкурсантки й члени журі, господині цього краю, колеги, донечки, сестрички й матері! Зі святом! Нехай наші серця будуть великими, а душа - світлою й сонячною, як сьогоднішній ранок. Нехай слабкість стає силою, а розум і врода - зброєю. Успіхів усім нам - і до праці😊.

"Від людей і для людей", або як живеться вчителям у Нідерландах (семінар TAIEX про інспектування у сфері освіти)

Як українського вчителя, мене дивує система перевірок (не шкільних, а зовнішньої інспекції), побудована на довірі. От як це так? Прийшла очікувана чи раптова перевірка, а в тебе посиділи на уроці й не вимагають документів? А як же календарні плани? А перспективний план роботи кабінету на рік? А на 5 років? А поурочні? А різні папки - робочі й ніби робочі?..
  Зараз Україна вивчає досвід європейських країн в інспектуванні шкіл. Хочеться вірити, що колись настане час, і вчителя, замість постійно критикувати, почнуть хвалити? Звичано, якщо буде за що.
  Отже, як контролюють школи за кордоном?
  Система роботи шкільної інспекції в Нідерландах побудована на довірі до дитини, вчителя й директора школи.
  Ерік Тоонен, який ознайомлював директорів обласних департаментів освіти, громадських діячів та освітніх експертів із основними принципами освіти, одразу привернув увагу: його презентація почалася не теоретичною частиною, а любов'ю до своєї країни: присутні милувалися вітряками Нідерландів, футбольним клубом, який перестав радувати фанатів :),  тисячами велосипедів на парковках, а також сирими оселедцями, яких нідерландці їдять під час свята риби :) :) ...
 Але цей допис - про освіту. Діти в Нідерландах ідуть до школи в... 4 роки. Початкова школа триває 8 років і завершується обов'язковим екзаменом від Центрального уряду. На основі результатів цих іспитів діти вступають до середньої школи: професійної (3-4 роки), загальної середньої освіти (5 років), передуніверситетської освіти (6 років). Вища освіта - бакалаврат (3 роки) й магістратура (4 роки).
  В Україні точаться дискусії, чи варто враховувати результати тестів ЗНО як результат роботи школи. У Нідерладах схожі тести якраз і є підставою, як інтенсивно інспектують школу. Тут усе просто: успішні результати - інспекція "оглядова", низькі - дуже детальна.
  Цікавим є факт, що в Нідерландах шкільна інспекція - не процес виявлення недоліків, не догани й не інструкції, як ми, українські освітяни, звикли. Це - консультації в плані покращення шкіл. Інспектор обов'язково має вислухати точку зору вчителя й директора школи й урахувати їх у рекомендаціях для покращення роботи (звідси й принцип "від людей і для людей"). Звичайно, інспекція через певний час повторно з'ясовує, чи усунуті недоліки. Якщо зміни не відбулися, школа (учні) складає тести.
 Звичайно, виникає логічне запитання: а якщо і позитивних змін нема, і тести повторно дають низькі результати? Карати когось потрібно?... На це запитання Ерік Тоонен відповісти не може: він не розуміє, як після рекомендацій освіта не покращиться. Звичайно, ми теж можемо не розуміти нідерландців у деяких аспектах, але викликає повагу до їхньої освіти красномовна цифра: 8% безробітних серед молоді. Цікаво, скільки відповідних % у нас?
   Освіта в Нідерландах заснована на принципах довіри й демократії. До речі, нідерландці у 2016-2017 публічно прозвітували про стан освіти (це щорічна традиція служби інспекції освіти) і з'ясували, що рівень читання (критичного) й математики різко знизився. Більше того, обдаровані діти показують гірші результати в навчанні, ніж діти середнього рівня.   "Іноді варто зменшувати автономію і збільшувати контроль", - підсумовує представник нідерландської шкільної інспекції.
P.S. Семінар TAEIX ("Вивчення досвіду країн ЄС щодо правил, процедур та регламенту інспектування у сфері освіти"), оганізований у співпраці з Державною службою якості освіти України (головуючий Руслан Гурак) протягом 17-18 квітня в Києві, - захід, про який в одному дописі розказати не вийде. Тому далі обов'язково буде: наступний допис - про шотландську освіту й роль самооцінки вчителя, директора й школи взагалі (чи легко бути тим, ким ти є насправді, і чи готові до чесної самооцінки всі українські освітяни? :) ) .

Чеська шкільна інспекція: якісну школу формують якісні педагоги

   

Нещодавно розпочала свою роботу Державна служба якості освіти України, метою роботи якої є не просто інспекція (читаймо - перевірка) шкіл, але й виявлення недоліків роботи та надання допомоги для усунення їх (сподіваємося, буде передбачена навіть подяка школам, які працюють якісно :) ). Наразі вивчається та узагальнюється досвід європейських країн та йде робота над створенням українського Стандарту ДСЯО. Партнером, який надає фахову підтримуку ДСЯО, є Чеська шкільна інспекція.
  Цікаво, як працює чеська шкільна інспекція?
  Ондржей Андрис, заступник Головного шкільного інспектора Чеської Республіки, 20 березня 2018 року під час свого виступу в рамках стратегічної сесії ДСЯО, розповідає, що до середини 90-их років минулого століття якість школи оцінювалася лише як робота вчителя. Зараз оцінюється не окремий учитель, а комплексна робота школи. Цікаво, що школи "вимірюють" не за одним стандартом, а враховуються різні чинники: склад учнів, економічна ситуація регіону, навіть демографічні проблеми. Важливо, що школа не несе відповідальність за ці об'єктивні фактори. Важко не погодитися з доцільністю такого підходу: чи можна за однаковими критеріями оцінювати, наприклад, київську школу й навчальний заклад такого ж типу у гірському селі?
   Звичайно, у Чехії є традиційні (в нашому розумінні) прийоми оцінювання роботи школи: контрольні роботи, тестування (якщо учні не складають іспити за шкільний курс, про яку якість освіти можна говорити?) 
   Чеська шкільна інспекція базується на важливому критерії: якісну школу формують якісні педагоги (суголосно звучить думка Кена Робінсона, що школу творять не стіни, а вчителі - чи не так?).

  А що думають учителі празьких шкіл про чеську шкільну інспекцію? Перевірки їм заважають працювати чи, навпаки, допомагають?
   Учителька зі школи в Празі (Прага-2), де навчаються українці, дивується з моїх запитань про шкільні перевірки. Вона розповідає,  що вчителів не перевіряють і не контролюють - нема необхідності: педагог зацікавлений добре працювати, адже від цього залежить його зарплата. Зазвичай у школах планово перевіряють фінансову й господарську сфери, до речі, дуже строго. Бувають різні випадки. Якщо батьки жаліються на вчителя, то відповідний орган спочатку ретельно вивчає ситуацію, а вже потім приймає рішення, чи варто вчителя перевіряти. 

  Моя чеська колега не зовсім розуміє запитання (проблема не в перекладі :) ), чи відчуває певну тривогу під час перевірки за виявлені недоліки в роботі, тому пояснює: учителі зазвичай почуваються дуже захищено, адже їх не карають, а допомагають їм усунути недоліки (як саме -  теж цікаво).
  Відкриті уроки й семінари чеські колеги не проводять, навіть дивуються з мого запитання: учитель може вчитися й ділитися досвідом під час тренінгів; навіщо змушувати учнів працювати для гостей на уроці? Під час інспекції ніяких уроків у присутності "чужих"  нема (до речі, поняття "відкритий урок" чеська колега взагалі не розуміє).

  

Далі буде :)

Світлина - з інтернету.

  Христос Воскрес!
Зі святом, дорогі друзі!
 Нарешті глибоко-ясне небо сонячно й щиро усміхається під чисті великодні дзвони - життя укотре перемогло. Молитовно й урочисто звучать собори в благоговінні - Христос воскрес!
  Дорогі друзі! Нехай наші душі наповняться спокоєм й упевненістю, що все буде добре. Нехай у родинах панує тепло й затишок, а в помислах - світло. Нехай Божа благодать огорне нас усіх, щоб кожен вірив, любив, розумів, співчував, прощав і молився. Смачної паски, щирих зустрічей, людського спілкування й родинного тепла! Христос воскрес!

Вінниця. Частина четверта. Пурпурові вітрила

Я зрозумів одну нехитру істину. 

Вона в тому, щоб творити дива своїми руками. 

Якщо душа людини чекає дива - 

подаруй їй його! 

І новою буде її душа, і новою - твоя!.. 

Олександр Грін

 "Пурпурові вітрила" - усім добре відома ідеальна казка про кохання.
  Зізнаюся, на виставу про Ассоль ніколи б у житті спеціально не пішла - не моя це тема.     Але часом обставини сильніші за бажання...
  Вінниця. Досить холодно. Колеги йдуть... Прем'єра. Одним словом, дуже вагомі аргументи, щоб піти в театр :) .
  Історія про кохання в "Пурпурових вітрилах" Олександра Гріна лежить на поверхні й тому не вражає: вона стара, як світ. Та насправді історія Ассоль  не зовсім про кохання. Це казка про мрію, до якої йдеш не завдяки, а всупереч усьому. На сцені тендітна дівчинка в червоній сукні (Ассоль - Марина Жарковська)   з кришталево чистою любов'ю до світу серед примітивної аж до безглуздості юрби - звідки вона бере сили, щоб не стати такою ж огидною, як натовп? Чому не втомлюється мріяти? Чому вона не втомлюється любити світ й так наївно вірить у казку про пурпурові вітрила? Можна б і зламатися. Зневіритися. Озвіріти. Хіба не цього вимагає життя?..  Проте Ассоль і є те прекрасне, у яке вона так щиро й наївно вірить, тому, напевно, й з'являються на горизонті пурпурові вітрила мрії.
  У кінці вистави Грей (Михайло Крисов) дарував глядачам паперові кораблики. Наші дівчата теж мають на згадку пурпурові вітрила - думаю, скоро ми почуємо, що їхні мрії здійснилися :) . Я, на жаль, не отримала червоного кораблика, але натомість народилася мрія - здається, дуже реалістична і здійсненна :) .
  Цей (і не тільки цей) прекрасний відпочинок не відбувся би без Світлани Діденко. Дорога Світланочко, від імені нашої групи дякуємо Вам (навіть за таксі :) ). Цілуємо й обіймаємо!

  P.S. Окрема подяка Тетяні Парадовській - за мрію, яка, у принципі, дуже схожа на продуманий  план :) . Хоча яка різниця?

Вінниця. Частина третя. Геній

 
Колеги, скільки часу вам потрібно, щоб перевірити учнівський твір (2-3 сторінки) середнього чи достатнього рівня? Хвилину? Дві? Три? А якщо і почерк треба розшифровувати?
  Усього за півтори хвилини (!)  Микола Пирогов проводив операцію (у ХІХ столітті - і без наркозу).
  Звичайно, чи не в кожному місті є вулиця Пирогова (Хуст не виняток), чи не кожен знає, що Пирогов -  лікар. Але навряд чи кожен знає біографію цієї нереально талановитої людини (і чи точно людини?).
  У Вінниці пощастило побувати в музеї Миколи Пирогова - геніального лікаря й педагога. Дитина-індиго, у 13 років він вступив до Московського медичного університету і став професором (!) у 26 років (!). Саме йому належить ідея застосовувати ефір як наркоз на війні в польових умовах; гіпс при переломах кісток; саме Микола Пирогов створив атлас людського тіла в розрізі (для цього спеціально заморожував трупи, потім робив тривимірні зрізи й переносив у атлас 3D-зображення).
   ...У ХІХ столітті гімназистів часто били різками за будь–яку провину. Микола Пирогов вважав таке "виховання" приниженням, яке руйнує психіку дитини й робить з людини раба.  Тому лікар і педагог виступав за скасування різок як «засобу виховання» -  згодом статут гімназій і прогімназій 1864 року скасував тілесні покарання дітей.
Певний час Микола Іванович Пирогов працював попечителем Київського навчального округу. Тоді на всю Малоросію прогриміла його ініціатива створення недільних шкіл для дорослих. У 1860 році їх було відкрито сто одинадцять, безплатні уроки в них вели викладачі гімназій і студенти університетів. Простолюд учився вечорами і у вихідні дні. До речі, Микола Іванович завжди дбав про тих, хто не мав коштів. Виписуючи рецепт, унизу додавав латинськими літерами "Помер би" - ці слова були знаком для аптекаря, що ліки хворому треба дати безкоштовно.
   Тарас Шевченко підтримав ініціативу Пирогова щодо недільних шкіл і вислав iз Санкт–Петербурга для українських учнів  50 примірників свого «Кобзаря». Крім того, Тарас Григорович написав і за власний кошт видав «Буквар південноруський» - чи не єдиний для тих часів підручник з української мови в царській імперії. Шевченко і Пирогов задумали великий спільний проект — цілу серію підручників для дорослих. Вони мали задум найближчим часом скласти для учнів арифметику, етнографію, географію та історію України. Але встигли випустити тільки «Буквар». У 1861 році Шевченка не стало.

  1881 року від раку Пирогов помирає. Друзі-лікарі хотіли схитрувати, щоб їхній товариш не знав про страшний діагноз, але Микола Іванович про все здогадався.

 Його життя - життя легенди, неймовірне й без документальних підтверджень було б узагалі схоже вигадку маститого кіносценариста. Але Пирогов був. Напевно, і справді, інколи серед людей народжуються янголи, бо як інакше назвати того, хто врятував (у прямому сенсі цього слова) тисячі життів?

  P.S. У музеї нам пощастило з екскурсоводом - жінкою, яка закохала всіх в історію видатного українця. На жаль, не знаю її імені, але дозволю собі висловити подяку від нашої групи, бо розповідь була дуже цікава.

  P.S. P.S. ...і вже легко здогадатися, що завтра в 10 класі урок почнеться десь так: "Микола Пирогов у 26 років став професором. А чого будете прагнуте ви у свої 26?" :)

 

Вінниця. Частина друга. Знайомство

Випадок - псевдонім Бога, 

коли він не хоче підписуватися 

 власним ім'ям.

Анатоль Франс

  

 Хтось каже, що випадковостей не існує. Я ж уважаю, що все або сплановане, або випадкове. От пишеш у блозі про улюблену роботу, про дітей - і тут один коментар, другий... Ти починаєш відповідати... Так з'являється в житті Тетяна Парадовська, або (якщо більш особисто) просто Парадовська :) . Коли не знаєте, про кого мова, напевно, не готуєте дітей до ЗНО з української мови та літератури (див. енциклопедію про вчителів).

 Спочатку (напевно, так уже й годиться в сучасному світі? :) ) потоваришували у ФБ, а потім побачилися через скайп під час семінару в Луцьку. А от зустрілись наживо аж у Вінниці. 

 Які перші враження? :) 

 Спочатку - зовнішність :) . Тетяна вживу точно така, як на фото. Їй я здавалась трохи більших розмірів, ніж насправді :) . А потім ми сіли поруч у автобусі й говорили, говорили... ніби добре знайомі, але просто не бачились сто років :) . 

  Насправді ми весь тиждень, як підсумували в останній день, вчилися одна в одної й отримали по цінному життєвому уроку. 

  Відкрию секрет: Парадовська не вміла казати дуже простеньке слово "ні" :) . Це настільки добра людина, що навіть своє "ні" починає з "можливо, ні". Але кілька уроків - і "ні" Тетяні підкорилося :) . А ще вона навчилася казати тричі "так" (насправді це те ж "ні", але приховане) .

Чого навчилася я в Тетяни? Якщо без подробиць, то можна сформулювати так: дивитися на певну частину людства під іншим кутом :) .

  А ще в нас із Тетяною народилася одна корисна ідея, звичайно, на шкільну тему :) .  Але не будемо забігати наперед.

  Я дуже рада нашому знайомству. Живому знайомству. Бо ж через інтернет не завжди розумієш, що людина сміється з того, що й ти; не знаєш, із чого дивується, чим захоплюється й обурюється. Вона обожнює свою роботу й дітей :) . Вона фанатично працює над створенням посібників для підготовки до ЗНО - і в неї дуже добре виходить. Парадовська встигає все :) . 

  P.S. Насправді цей допис я б не публікувала, але колеги й друзі по ФБ розказують, що читають наші коментарі... тож засвідчую: Тетяна Парадовська існує :) .