пʼятниця, 31 травня 2019 р.

Слово до випускників

Допис почну цитатою. Але це слова не відомого письменника, а фрагмент із есе колишніх десятикласників «Чому я не люблю школу?»: "Унікальність – я, мій стиль, мої думки. Але вчителі нас заганяють у стандарти. От пишу я цей твір. А Олеся Василівна обов'язково доставить пропущені коми. Це стандартизація моїх думок. Не робіть із мене стандарт! Або, будь ласка, не давайте теми про унікальність, якщо й так увесь твір підганяєте під стандарт".

...Пам'ятаєте, а ще ви писали, що школа не готує до життя, що вас тут обмежують, що нема абсолютної свободи…
Начитавшись таких безапеляційних думок , 2 жовтня 2017 року в блозі опублікувала фрагмент нашого прикінцевого діалогу: "- Що ви готові зробити конкретно зараз, щоб змінити ситуацію на краще? Обіцяю підтримати кожну логічно обгрунтовану думку". Відповідь, м'яко кажучи, здивувала: "Треба щось і робити?"
А далі резюмувала: "Упевнена, мої учні складуть ЗНО, напишуть зовсім непогані твори й добре розв'яжуть тести. Але чомусь від цього не стає легко на душі. Щось дуже не так..."

Сьогодні з гордістю за вас визнаю: я дуже помилялася. Ні, ЗНО ви склали добре. Дякую за те, що помилялася в іншому: зараз чекають на останній дзвінок не безвідповідальні діти. Це дорослі сформовані особистості, які знають і чого хочуть, і як досягнути бажаного.

Ви уявляєте? Минуло не 2 роки. Минуло 7 років нашого спільного життя.

Любі одинадцятикласники!
Ви стали не сферою професії вчителя. Ви стали частиною особистого життя, бо тільки дуже рідні й близькі можуть писати у вайбер о 23 чи о другій годині ночі :).

Ви стали частиною мого успіху. Саме з уроками у ваших класах я перемогла в конкурсі «Учитель року». Ви вітали з кожною нагородою. Але це не мої нагороди. Це наші нагороди.

У середу на останньому уроці ви не хотіли йти. Уже й перерва скінчилася, а якась невидима сила вас не відпускала. Не хотіли йти ані медалісти, ані Дарина, Іванка... ані Даня, Вася й Валік)))

Та рано чи пізно доводиться йти. І насправді там, попереду, усе хай і невідоме, але по-справжньому прекрасне.

Ви підете різними шляхами – хтось запланованими, а на когось чекатимуть сюрпризи.

Чи буде життя досконалим й ідеально правильним? Ні, не буде. Ви помилятиметеся. І важливими будуть не стільки помилки, скільки уроки, зроблені вами.

Чи досягнете вершин? Так, обов'язково. Але вершини в кожного різні: у когось – захмарна кар'єра, у когось – спокій і затишок, а в інших – велика родина.

Чи завжди будете сміливими, добрими, щирими й милосердними? Не знаю. Та коли перед вами постане вибір, пам'ятайте слова Івана Багряного, що лінія найбільшого опору визначає суть життя, а совість – не товар і нею не можна торгувати.

Чи все буде легко й просто? Ні, не все. Хоча ви можете чекати на диво.Тільки, на жаль, нікому Бог не зателефонує, щоб повідомити про шалений успіх. Свій щасливий квиток ми отримали при народженні. Це час - обмежений час – не варто витрачати його так, ніби попереду 9 життів.

Ми отримали розум, щоб ним користуватися.

Ми стали дорослими, щоб відповідати за свої вчинки...

Не від інших – не від батьків, родичів, знайомих — від нас самих залежить доля.

Працюймо. Це тільки збоку може здаватися, що комусь небо сипле зорі до ніг. Насправді за кожним успіхом – велика праця. Лише одні опускають руки від утоми, а інші продовжують іти...


Знаєте, насправді невдах нема. Просто є люди, які занадто жаліють себе.
Не жалійте себе. Якщо ви здорові, перед вами світ можливостей - використовуйте їх!

Любіть життя, цінуйте кожну мить, адже єдине, що не можна повернути – час.

І пам’ятайте: сміливі завжди мають щастя!

У добру путь!

субота, 25 травня 2019 р.

Дмитро Кремінь. Син Срібної Землі

 Планувала написати про рідний УжНУ, про філологічний факультет і нові спеціальності для закарпатців...А час вирішує по-іншому.

...Зараз також про Ужгородський державний університет, про філологічний факультет і про видатного закарпатця. Його зірка вже сяятиме яскравіше на небі, а тут, серед людей, він житиме у пам'яті сучасників.

Напевно, 1953 року на Іршавщині, ніхто й не здогадувався, що в селі Суха народився майбутній поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії; що народився автор численних поетичних збірок, перекладів з російської, грузинської, осетинської, німецької та лауреат багатьох мистецьких премій.

Поетичний дебют Дмитра Кременя відбувся в студентські роки на сторінках альманаху «Вітрила». Наступними були публікації в журналі «Ранок», закарпатській пресі, активна участь у роботі обласного літоб'єднання при Закарпатській організації СПУ, членство в художній раді цього літоб'єднання на посаді завсекцією поезії, а також знайомство й приятелювання, зокрема, із класиками закарпатської літератури Петром Скунцем, Іваном Чендеєм і Феліксом Кривіним, на яких, фактично, трималося мистецьке життя краю. Тоді він познайомився з Василем Густі, який, по суті, увів його до кола університетських поетів, а також Миколою Матолою, Іваном Петровцієм, Дмитром Кешелею, Йосипом Клейманом,        В. Демидовим, А. Степанян,  Й. Желіцкі, Г. Фодором.
Дослідниця творчості митця Наталія Ребрик зауважує: "Закарпаття боргує перед Дмитром Кременем: воно до сьогодні так і не спромоглося видати окрему книжку його поезій. А вартує. Дуже вартує".

...Усього повних 65. Напевно, доля навмисно виділяє мало часу талановитим людям, адже вони все одно встигнуть зробити багато. Дмитро Кремінь устиг.

...На жаль, ми, закарпатці, живемо у час утрат. На срібних крилах зі Срібної Землі піднялися до Бога - один за одним, наче журавлі, -  видатні наші земляки-мовознавці Василь Німчук, Борис Галас, Михайло Сюсько, Любомир Белей... і сьогодні - митець Дмитро Кремінь. Вічна пам'ять і Царство Небесне.
   




пʼятниця, 24 травня 2019 р.

ЗНО. ЧВЕРТЬ. Числівник чи все-таки іменник?

  Не бійтесь заглядати у словник...
Максим Рильський

Учора старшокласники складали ЗНО з української мови та літератури. Звісно, кожен учитель, не чекаючи офіційних відповідей, перевірив зошити своїх учнів.
Так зробила і я. Але, зізнаюся, у завданні 28 зі словом "чверть" засумнівалася.
Спочатку визначила як іменник (про що написала у своєму інстаграмі), адже в чинних підручниках - іменник. Але потім вирішила, що в сполуці "чверть на восьму" "чверть" - частина дробу, тому числівник. Проте все одно "чверть" - це ЩО?, тому іменник (ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ У ТЕСТАХ - ІМЕННИК).
Я вчитель і не боюся ані помилятися, ані вчитися, тому звернулася до правопису й чинних підручників (думаю, багато хто зробив так само).

Варіанти наступні.
1. Правопис. У правописі (уже старому, правда, але ми до ЗНО готувалися за цим варіантом) у параграфі 72 "Дробові числівники" зазначено: "Половина (1/2), третина (1/3), чверть (1/4) відмінюються як звичайні іменники". Зверніть увагу: "ВІДМІННЮЮТЬСЯ як іменники", але НЕ вказано, що "половина", "третина", "чверть" - іменники. У тесті ЗНО (завдання 28) потрібно визначити приналежність до частини мови, а не вказати спосіб відмінювання.



2. О. В. Заболотний та В. В. Заболотний у підручнику з української мови для 6 класу (працювала минулого року з 6-В за цим автором) слово "чверть" кваліфікують як іменник (с. 175): "Зверніть увагу! Дробові величини можемо позначати  іменниками половина (1/2), третина (1/3), чверть (1/4)".
Звичайно, можна наводити варіанти різних підручників.


3.  У підручнику з української мови для 10 класу (автори: Плющ М. Я., Тихоша В. І., Караман С. О., Караман В. О.) на сторінці 339 зазначено: "Увага! Половина, третина, чверть - це іменники з кількісно-предметним значенням, вони можуть уживатися в значенні числівників".

Звичайно, можна наводити ще багато прикладів та аргументів. Розумію, що до уваги береться й відмінювання слова, і лексичне значення. Мова - живий організм - і, як усе живе, вона "дихає", змінюється, її неможливо помістити в строгі рамки. Та якщо наукові видання неоднозначно трактують "чверть", то як можуть бути учні всієї України однозначні?

Сьогодні до мене звернулася дуже багато колег з різних куточків України щодо цього питання.
Загалом проблеми нема. Тестами і з мови, і з літератури учні (а це надзвичайно важливо) задоволені. Проте якщо обидва варіанти (чверть-ІМЕННИК і чверть-ЧИСЛІВНИК) "співіснують" у науковій літературі, то було б доцільно зарахувати нашим учням обидва варіанти відповідей у тесті ЗНО як правильні.
А ви як уважаєте?

Увага! Усвідомлюю, що питання болюче, але коментарі з неконструктивною критикою, "криком душі" чи образами (не важливо, на чию адресу) видалятимуться. Дякую за розуміння. Поважаймо одне одного!

P.S. Дякую команді УЦОЯО та комісії з визначення результатів ЗНО за роботу. Тести були, за визначенням учнів, "класними" :)



четвер, 23 травня 2019 р.

TeachOn online. Учителі також навчаються

 
Навчальний рік майже завершено. ЗНО складено - і результати визначати не нам, учителям.
Чи означає це кінець маленької епохи? Звісно ж, ні. Наприклад, я планую вчитися :) й зареєструвалася в крутому проекті - у школі викладання “TeachOn online”.
Очікуючи на повернення одинадцятикласників зі ЗНО, ловлю себе на думці, що "кожен фініш - це, по суті, старт" (Ліна Костенко).
Життя - це не знання, застиглі в просторі й часі, а вічний рух. Чим професія вчителя особлива? Тим, що мусимо обганяти час і вчитися з молоддю, хоч це не завжди й просто. Тому якщо навіть добре знаєш свій предмет,  важливо не зупинятися. Тільки здійснюючи відкриття - особисті й навіть незначні, на перший погляд, рухаєшся вперед. "TeachOn online" - одна з таких можливостей.
До речі, навчання триватиме онлайн, а це дуже зручно.
Дорогі колеги! Приєднуйтесь! Школа розпочне свою роботу в червні - часу для реєстрації не так і багато! :)

Реєстрація та деталі за посиланнями:
http://bit.ly/2W9wUn7


понеділок, 20 травня 2019 р.

#Щасти_на_ЗНО

Для когось уже завтра, для інших - у четвер перший серйозний іспит у житті. Так, це ЗНО.

Дорогі старшокласники! Звичайно, ви знаєте, які документи та ручки потрібно взяти з собою.
Але речей недостатньо.

1. Вірте в себе.
Є тільки 2 варіанти:
1) якщо ви серйозно готувалися до тестування, ваш мозок запам'ятав багато й точно допоможе на іспиті;
2) якщо склалося так, що ви належно не працювали, використайте всі шанси, навіть можливість угадати. 
2. Не слухайте, якщо вам казатимуть, що ви нічого не знаєте. Нічого не знає немовля, яке народилося сьогодні. А у вас уже принаймні є досвід - це може бути, наприклад, основою твору :) .
3. Добре поснідайте. З'їжте салат, бутерброд, кашу чи шашлик (...просто знаю смакові вподобання одинадцятикласників :) ).
4. Виспіться. О 24.00 навряд чи зможете вивчити те, на що не спромоглися принаймні за рік.
5. Не слухайте підступний внутрішній голос про те, що ви втомилися. Жалість до себе - найбільший ворог успіху.
Лесю Українку сковував біль, але вона все одно грала на фортепіано.
Після першого оповідання Михайлові Коцюбинському порадили не калічити українську мову. Але зараз його зірка прикрашає небосхил української літератури.
Теодор Рузвельт був хворим на поліомієліт, проте став президентом Америки. 
А ви юні, красиві й розумні. Ви можете все - саме життя вже цьому посприяло :) .
6. Ідіть на ЗНО з піднесеним настроєм, відкритим серцем і спокійними думками - і все обов'язково буде добре!
7. ЗНО - іспит. Не перший і не останній. Це ваш шанс загартуватися й стати сильнішим. Найвищі бали відкриють нові обрії, але не свідчитимуть про остаточний пункт призначення. А низькі бали не означатимуть кінець, просто, можливо, вам доведеться обрати інший шлях. Так чи інакше - сонце світитиме, а поруч будуть рідні серцю люди.
8.Попереду безліч іспитів. Але найскладніші будуть вимірюватися не балами. Тому сміливо долайте вершини. І вірте. Вірте насамперед у себе💓💓💓

неділя, 19 травня 2019 р.

Ужгород. Освітянський форум. Постскриптум

   
Навчання – це не заповнення 
відра водою, 
а розпалення вогнища.
Вільям Батлер Єйтс

23 травня наші учні складуть ЗНО з української мови та літератури. Навряд чи диво трапиться й Закарпаття в рейтингах із останнього місця переміститься на перше. Знову можна буде критикувати закарпатських філологів. Та що там філологів? Усю освіту загалом.
  Та як учитель-практик знаю систему закарпатської освіти і з іншого боку. Закарпатські вчителі - активні, небайдужі, творчі.
  Ні, не веду ніякої статистики, бо що цифри там, де є просто вчительська небайдужість?
Як інакше назвати те, що в суботу - у вихідний (це якщо не зважати на стан доріг, бо здолати шлях, наприклад, із Рахівщини - узагалі подвиг) - понад 240 колег приїхали до Ужгорода на освітянський форум "Формування компетентностей на уроках української мови та літератури в умовах переходу до Нової української школи", організований видавництвом "Соняшник" за сприяння ректорського корпусу та філологічного факультету Ужгородського національного університету та департаменту освіти й науки Закарпатської обласної адміністрації.

Безперечно, найщасливішою на цьому форумі виявилася я, адже мала честь модерувати захід на рідній Срібній Землі.

Гостей привітала директор департаменту освіти й науки України Закарпатської обласної адміністрації Ганна Іванівна Сопкова, відзначивши важливість події: "Тішуся, що до форуму долучаються творчо неспокійні закарпатські вчителі. Знаю, що резонанс сьогоднішньої освітньої події завдяки вам буде неабиякий".
Справді, масштабність неординарної для Закарпаття (без перебільшень) події не може не тішити. Цікавими та змістовними були виступи 
Олени Юріївни Котусенко, головного спеціаліста відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин;
Галини Василівни Шумицької, декана філологічного факультету Ужгородського національного університету, кандидат філологічних наук, доцента про нові підходи до підготовки вчителів-україністів на філологічному факультеті УжНУ; 
Андрія Олексійовича Панченкова, начальника відділу змісту суспільно-гуманітарних навчальних предметів УЦОЯО; 
Ігоря Олександровича Помазана, завідувача кафедри українознавства Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія", кандидата філологічних наук, доцента. 

 У рамках форуму був і мій виступ. Здавалося б, чого хвилюватися, якщо позаду стільки зустрічей із освітянами. Та вчора знову ніби складала іспит: серед присутніх - мої університетські викладачі, наставники колишні й теперішні, однокурсниці, колеги, студенти - люди із усіх районів Закарпаття. Навіть Ганна Сопкова, директор департаменту, виявила бажання відвідати майстер-клас...
...Перед початком форуму підходили колеги. Учора, на відміну від зустрічей в інших містах, ми не знайомилися, а просто віталися, бо давним-давно спілкуємося через роботу в межах області. Колеги розповідають, що слідкують за моїми публікаціями в соцмережах та блозі й захоплюються тим, як усе встигаю... Але насправді ми всі це робимо й усе встигаємо, адже  щодня йдемо до дітей, із якими не просто працюємо, надаючи, як заведено зараз казати, освітянські послуги. Учитель не може надавати послуги, бо мусить вкладати душу у свою роботу. У школі інакше неможливо. Ми не з партами працюємо. Не з комп'ютером чи кабінетом. У наших руках - діти. Учитель - навіть якщо б дуже захотів - не може бути холоднокровним і емоційно безпристрасним у школі. А ще всі ми люди й можемо помилятися. Працювати над помилками - не тільки частина життя, а й один із шляхів до особистісного зростання, тому не варто боятися визнавати власні недоліки. Єдина різниця між мною й іншими колегами в тому, що я виходжу на сцену й заявляю про це публічно.
 
Після майстер-класу слово взяла  директор обласного департаменту освіти й науки й повідомила, що з нового навчального року кожен закарпатський освітній заклад матиме швидкісний інтернет. У ХХІ столітті - хочемо того чи ні - школа мусить устигати за часом, бо в цьому часі й просторі мусимо вчити дітей цифрового покоління і в місті, і в віддаленому гірському селі.
Несподіваними для мене стали наступні слова Ганни Іванівни Сопкової, яку закарпатці знають як надзвичайно строгу, прискіпливу в професійному плані людину, яка не ставить високих балів за "файні очі", як кажуть у нашій місцевості. Пані Ганна зачитала в залі вірш-експромт. Такої оцінки я ще ніколи не отримувала :) . Оскільки вірш став публічним, то оприлюднюю його й зараз:
Ось ВОНА вся...
З добра і мук.
Іде, вслухаючись до кроку.
Я низько кланяюся Вам
За світлість вічного уроку!

У далекому вже 2015 році в Миколаєві після мого першого публічного виступу Олена Юріївна Котусенко сказала: "Олесю, мені здається, ви мусите стояти за трибуною й говорити до освітян і про освітян". Хто тоді міг подумати, що це було своєрідне пророцтво? :)

Учорашній виступ починала словами Лі Якокка із книги "Кар'єра менеджера": "Основою будь-якої справи є люди, продукт і доходи. На першому місці – люди. Доки не матимете хорошої команди, вам мало що вдасться з двома іншими аспектами". Лі Якокка став найкращим менеджером світу, але зробив величезну помилку: оточив себе людьми, які тільки хвалили його. Урешті-решт блискучий успіх перетворився на згасання, бо Лі Якокка не працював над власними помилками.
Мені щастить більше, бо оточена людьми, які підтримують і надихають, які в час певних потрясінь вселяють віру в те, що все буде добре, які вказують на помилки, а часом - стримують від необдуманих учинків.

Дякую всім колегам за працю, за щирі відгуки, які окрилюють і надихають. Ми разом тішимося з успіхів наших дітей-учнів, із досягнень кожного закарпатця, бо розуміємо: один у полі не воїн. Учорашній захід відбувся завдяки організатору - видавництву "Соняшник", а також завдяки підтримці керівництва УжНУ й філологічного факультету зокрема та обласного департаменту освіти й науки Закарпатської ОДА.  Те, що у форумі взяли участь представник МОН пані Олена Котусенко та начальник  відділу змісту суспільно-гуманітарних навчальних предметів УЦОЯО, свідчить про небайдужість до проблем освіти Закарпаття  МОН України. «Потрібне ціле село, щоб виховати дитину», - сказав Карл Рінальді, ініціатор численних освітніх проектів. І справді, успіх будь-якої справи - результат роботи команди й підтримка небайдужих.

P.S. Можливо, допис здаватиметься комусь занадто добрим і не критичним. Але це не аналітична стаття про проблеми освіти, а текст про те, що в нас є дуже багато позитивного, про яке - незрозуміло чому - воліємо мовчати.

До речі, учора Ужгород приймав і вчителів природничих дисциплін та представників МОН у рамках форуму на базі ЗІППО (організатор "Геліантус"). Звідки філолог знає про вчителів біології? :) Моя стрічка рясніє постами вдячності за цей захід, у якому брали участь також колеги з моєї школи. Чи потрібні такі заходи? Читаючи коментарі, запрошення на зустрічі в різні школи, можу відповісти однозначно: так, потрібні, бо наші вчителі прагнуть учитися й ділитися досвідом.

субота, 11 травня 2019 р.

Сучасний урок. 18 травня. Ужгород

Дорогі друзі, шановні колеги та студенти й усі охочі!

У зв'язку з великою кількістю охочих узяти участь у форумі «Формування компетентностей на уроках української мови та літератури в умовах переходу до Нової української школи» (майстер-клас - у рамках заходу) 18 травня в Ужгороді керівництво УжНУ надало можливість організувати зустріч в актовій залі адміністративного корпусу.

Отже, захід відбудеться 18 травня 2019 року о 10.00 годині на базі Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, пл. Народна, 3, адміністративний корпус, актова зала.

Детальніше тут.

Прохання не зволікати з реєстрацією, оскільки оргкомітету потрібен певний час для оформлення сертифікатів учасника та матеріалів форуму. Дякуємо за розуміння.

З організаційних питань, реєстрації на участь у форумі звертатися за телефонами оргкомітету з понеділка до п'ятниці з 9.00 до 18.00: ‎(096)-231-81-33; ‎(067)-721-46-77; ‎(073)-464-11-65; ‎(099)-968-69-03; ‎(093)-197-79-11.

Реєстрація тут: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe0o-lvBOHBEAXpeAD-p05H6lvYNRKfxVRtcWBvtLt4Uru9Yg/viewform (цілодобово).

четвер, 9 травня 2019 р.

Граматичні помилки. Працюємо :)

Логічним і очікуваним продовженням "Лексичних помилок" є "Граматичні помилки", над якими працюю протягом року, перевіряючи учнівські зошити й колекціонуючи речення :)

У шкільному курсі української мови розділу "Граматичні помилки" не існує: логічно, бо чи не кожна тема, наприклад, із "Синтаксису" містить питання щодо граматичних помилок. А в зошиті-словнику зібрано й систематизовано саме такий увесь матеріал.

Зошит дуже "живий", бо народжений учнівськими творами й потребою візуалізувати складні випадки вживання певних конструкцій. Робота триватиме, доки учні не напишуть останній твір цього року :)

Будова зошита. Перша частина -  теоретичні аспекти (наприклад, граматичні помилки щодо роду іменника; утворення ступенів порівняння; уживання прийменників; дієслівне керування тощо).
Родзинкою є ілюстрований словник (укладений за матеріалами словника дієслівного керування Лариси Колібаби та Валентини Фурси).
Наступна частина - редагування речень із граматичними помилками.
Звичайно, обов'язково будуть уміщені й тестові завдання :)


Відео про "Граматичні помилки" - на сторінці olesya_kalinich_teacher (інстаграм).
Деталі про "Лексичні помилки" тут.


середа, 8 травня 2019 р.

Війна, у якій немає переможців

У кіноповісті Олександра Довженка "Україна в огні" італієць Антоніо Пальма відповідає Ернсту фон Краузу: "В цій війні не буде переможців і переможених, а будуть загинулі і уцілілі...".
Довженка за твір судили публічно...

Друга світова війна знищила мільйони. Мільйони стали сиротами. Мільйони вдів. Мільйони не народилися. А ще мільйони стали каліками... У цій війні, справді, не було переможців. Пам'ятаймо.

неділя, 5 травня 2019 р.

У нашій школі - День цивільної оборони: рятують потерпілих від хімічної атаки. Старшокласниці вправно роблять перев'язки, а старшокласники рятують потерпілих. Усі уважно слухають виступ директора й учителя захисту Вітчизни.
На подвір'ї гамірно й цікаво: молодші школярі ведуть пряму трансляцію, роблять селфі... Усі щасливі.
Справді, усі ми неймовірно щасливі, що ця хімічна атака - іграшкова.

21-ий день марафону #1день_1твір_ЗНО

Сьогодні 21-ий день марафону #1день_1твір_ЗНО
Спочатку марафон починався як один із способів повторення літератури для чітко визначеної аудиторії - для моїх одинадцятикласників. Уявлення не мала, якого поширення набуде марафон🙂: сьогодні статистика показує 96 тисяч переглядів за тиждень🙂
Приємними є відгуки не тільки моїх учнів, а й старшокласників із інших шкіл🙂
А ще приємніше знати, що в марафоні беруть участь учні чи не з усіх куточків України
Публікується з дозволу автора - одинадцятикласника з Сумщини🙂
P.S. У тексті учня є помилки. Їх можна виділити червоним і вбити бажання в дитини досягати якогось рівня. Дякую вчительці, яка не обрізає дітям крила🙂
Помилки. Вони є в кожного🙂 Тож працюймо і над своїми помилками, і над помилками інших, але так, щоб не обрізати крила🙂

пʼятниця, 3 травня 2019 р.

Майстер-клас в Ужгороді (18 травня)

Триває реєстрація на майстер-клас "Сучасний урок. Ефектний чи ефективний?", який буде проведено в Ужгороді на базі УжНУ 18 травня (деталі та реєстрація тут: https://olesya12142111.blogspot.com/2019/04/18.html). Цікавою є географія зареєстрованих учасників🙂
Тішуся з підтримки закарпатських колег: Ужгород, Мукачево, Хуст, Виноградів, Берегове...
Вражають люди, які їдуть із Краматорська (Донеччина), Кіровоградської області та Івано-Франківська...хоч сакури уже відцвіли🙂
Така підтримка надихає й окрилює🙂