Від 2 березня до 14 квітня в нас було дистанційне. Загалом усе мадо досить пристойний вигляд: школа працювала злагоджено, уроки в meet, робота в classroom... Ми не надсилали завдання у вайбер. Ми не вимагали знання матеріалу, який не пояснили на онлайн-уроці. Нам, учителям, справді допомогли батьки, які забезпечили наявність дітей в онлайні. Власне, я чомусь була переконана, що це працює🤔
А тепер про відверті висновки:
якщо ви думаєте, що присутні на онлайн-уроці всі 30 учнів із 30, бо саме так світяться чорні квадрати онлайну, ви помиляєтеся: частини учнів і близько нема (бо вони б точно відгукнулися, наприклад, на пропозицію «ставлю 12» (це жарт, коли що));
як би ви не старалися, під час дистанційного навчання велика кількість дітей (до честі зауважу - не всі) буде шукати шляхи, як схитрувати, щоб не вчитися (тут мені соромно перед учнями, які справді знають на високий бал, за те, що ставлю високий бал тим, хто списав, бо не маю доказів зворотного);
якщо ви повірили в результати дистанційного тестування на уроці (бо ж домовилися, що працюємо доброчесно)... ви дуже наївні - від віку й досвіду це не залежить;
якщо ви вважаєте, що дистанційний урок вдався, бо учні кажуть, що цікаво... не спішіть вірити: результати роботи в класі можуть свідчити про геть інше...
З поняття «дистанційне навчання» треба прибрати одне слово - «навчання». Його можна замінити в багатьох випадках на слово «імітація». Тут винні всі однаково: учителі, яким не вдалося з першого дня привити культуру чесної праці; батьки, які підсовують дітям ГДЗ; учні, яких треба цілодобово мотивувати...
Прикро, що одні опановують космос, а інші не в силі за місяць осягнути кілька орфограм.
А з іншого боку... у нас на Закарпатті мудро кажуть: «Дай собі спокій». Тобто заспокойся, не нервуй. Зрештою, не всі підкорюють космос. Комусь і ягоди садити треба. Чи засновувати компанію в гаражі😊
Просто хочеться, щоб хоч не у світах садили й засновували, а вдома.
P.S. Це мої спостереження - вони не є і бути не можуть абсолютними.
