Стокгольмський синдром (англ. Stockholm syndrome) — психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив'язаністю жертви до кривдника.

Жертва звикає до насильства. Не бачачи шляхів порятунку, людина неусвідомлено починає сприймати кривдника як єдине джерело захисту. З часом жертва починає відчувати симпатію до зловмисника й виправдовувати його дії.

Крім того, людській психіці складно прийняти факт безглуздості ситуації, а себе вважати такою ж безглуздою жертвою цього насильства. Психологічний захист спрацьовує, даючи жертві інше пояснення: кривдник не міг по-іншому, інакше б його не почули, він не зі зла. Активна підтримка дій агресора позбавляє жертву від почуття власної безпорадності. Так жертва намагається самоствердитися бодай якось.

Тож чи можна назвати здоровою людину, яку топчуть, а вона цілує чоботи кривднику?

Чи логічно ставати на захист країни, яка вбиває твоїх громадян, загарбує твої території?

Й останнє запитання: чому в часи війни наші підлітки в переважній більшості спілкуються в соцмережах російською? Деякі десятикласники пояснюють: в особистих повідомленнях ми використовуємо українську (діалект), а от в сторіс краще писати російською - більше людей зрозуміє... А ще - українською не так звучить...

Немає гарних і поганих мов. Є люди - порядні й нікчемні, лицарі й хробаки. Вибір мови на користь державної - це, власне, навіть не патріотизм. Це почуття власної гідності. І так, Закарпаття ніколи історично не було частиною Росії. Ніколи. То звідки серед закарпатського розкішного, екзотичного для багатьох діалекту російська? Звідки це  хворе бажання робити вибір на користь мови того, хто прийшов на українські землі війною?

Від нас залежить, яке взуття носитимуть наші діти.

Синдром найменших зусиль, або Коли не щастить на вчителів

 

Керол Двек, відома американська психологиня, проводить експерименти понад 20 років з метою з'ясувати, чому одні люди не зупиняються перед труднощами, а інші опускають руки за найменших невдач, звинувачуючи всіх навколо. У книзі "Гнучка свідомість" (розділ "Істина про здібності й досягнення") авторка розкриває результати експерименту з учнями.
 
Для багатьох перехід до середньої школи - час великих випробувань: предмети стають складнішими, а кількість учителів збільшується. Ускладнює ситуацію й те, що це час фізичної перебудови тіла. Усе разом стає причиною зниження оцінок у частини учнів.

Під час експерименту дітей просили пояснити причину низьких оцінок. Багато з них звинувачували себе: "Я невдаха", "Математика не для мене". Інші намагалися перекласти відповідальність на когось: "Учитель мене дратує", "Учитель мене ненавидить", "Усе тому, що вчитель сам, по суті, нічого добре не знає" (Керол Двек подає учнівські відповіді в оригіналі - з образами на адресу вчителів, дозволю собі їх пом'якшити). Цікаво, що експеримент тривав багато років: учні, які звинувачували в невдачах інших, стали дорослими, яким не щастить із керівниками чи роботою взагалі. Також вони не задоволені членами родини.

Була ще й інша частина учнів, які, за їхніми ж словами, відчували смуток через низькі оцінки, але їх чи не з народження привчили, що успіх - вершина, а вгору завжди шлях не простий: іти важко, потрібно зупинятися, а часом навіть повертатися, щоб знайти іншу дорогу. Такі діти не переставали працювати. У їхніх анкетах майже не було нарікань. Ви вже, напевно, здогадалися, що й у дорослому житті в них усе дивним чином складалося добре.

  Бенджамін Блум (дослідник методів навчання) детально проаналізував історії успіху 120 осіб. Серед них - світові знаменитості (піаністи, олімпійські чемпіони, математики, неврологи...). Більшість не те що в дитинстві - навіть у юності не виявляла жодних особливих здібностей. Але так було тільки доти, доки вони не почали старанно займатися. Блум підсумовує: "Після сорока років дослідження методів навчання мій головний висновок такий: те, що здатна засвоїти одна людина, може засвоїти майже кожна, якщо їй забезпечити умови навчання".

  Керол Двек підсумовує: "Значні досягнення потребують концентрації, величезних зусиль, гнучких стратегій і тактик". Праця - запорука успіху. А ще є синдром найменших зусиль - бажання нічого не робити, критикувати інших і мати все. Бути таким собі ображеним підлітком. Якому просто не пощастило зі шкільними вчителями.

P.S. Цей текст та інші подібні публікую у своєму інстаграмі для старшокласників з двох причин: 1) мотивація; 2)факти для прикладів у власному висловленні (підготовка до ЗНО).

Аналіз поезії - третя частина зошита з української літератури для підготовки до ЗНО

Приємна новина (принаймні для авторки 😊 )  - третя частина зошита з української літератури для 11 класу уже в продажу :)

✅Тема "Шістдесятництво" охоплює багато поезій - у зошиті цікавий підхід до аналізів ліричних творів (із малюванням і музичним супроводом (аналіз вірша в навушниках)🙃

✅Біографії митців - це колекція цікавих фактів, які можна використати як приклад із суспільного життя у власному висловленні✅.

✅Малюнки-асоціації допоможуть запам'ятати певні образи чи нюанси тексту✅.

✅Афоризми, багато афоризмів із вивчених творів :)

✅Після творчості кожного письменника - тести у форматі ЗНО, побудовані так, щоб можна не тільки перевірити знання з однієї теми, але й повторити вивчене✅.

Деталі тут: https://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_57.html

Тривожність у школі

А оцінка буде? У вас траплялися ситуації, коли детально прописали завдання вправи чи тесту, а дитина перепитує те саме, що написано? Чи коли щоразу учень цікавиться: "А оцінка буде?", "Я правильно це роблю?" Або коли працює над завданням, що потребує декілька кроків, і просить перевірити кожнісінький незначний етап, хоч має детальну інструкцію перебігу роботи? Як діяти в такій ситуації? Щоразу підказувати й допомагати? Але чи не ризикуємо ми виховати людей, які, по-перше, не розуміють прочитаного, по-друге, не вміють приймати рішення? Може, навпаки, варто просити дитину уважніше читати завдання й працювати самостійно? Але чи не виникне ризик, що перебіг роботи учня  буде помилковим?

Деструкція. У книзі "Психологічні особливості криз підлітка" професор

Д. С. Максименко робить екскурс у різні дослідження в царині підліткової психології. Цікаво, що всі відповіді на запитання, наведені вище, зводяться до поняття деструктивної поведінки, однією з яких є...тривожність.
Деструкція - це відсутність навичок, потрібних для подолання проблем у житті. Щоб з'явилася бажана поведінка, необхідне соціальне навчання, якому можна навчити. У психоаналізі деструктивна поведінка - результат внутрішнього конфлікту, коли в людини нема механізмів психологічного захисту.

Тривожність. Для підлітків (та й не тільки для підлітків) деструктивною є тривожність. Психологи стверджують, що тривожні стани - наслідок нездатності адекватно вирішити внутрішні конфлікти між несвідомими ірраціональними поривами та засвоєними соціальними обмеженнями. Наслідком тривожності є страждання - найбільш руйнівна емоція.

Тривожність може бути прогнозованою на етапі певного особистісного зростання. Наприклад, у п’ятому класі в порівнянні з початковою школою збільшується кількість навчальних предметів, з’являються нові педагоги з різними характерами та вимогами до учнів. Нормально, що в цей час тривожність школярів також підвищується.

Як може виявлятися тривожність? Наприклад, у 5 класі, де я викладаю, деякі діти перед уроком по декілька разів запитують, чи буде самостійна; ще не написавши (!) роботу, цікавляться, як виправити оцінку; просять не перевіряти роботу, не повідомляти бал тощо. Психологи стверджують, що тривожність має нівелюватися до кінця першого семестру. Проте в другому семестрі в деяких дітей тривожність не зникає.

Які можуть бути причини тривожності?

Гіперопіка батьків. Однією з найбільш поширених причин тривожності є гіперопіка батьків та їхня установка на оцінку. Учень розуміє, що не дуже добре знає матеріал, не може отримати оцінку, за якою прийшов до школи,  тому уникає опитування, а звідси - зайві переживання й традиційне "Це на оцінку?". Тривогу викликає все, пов’язане з оцінюванням. Психологи стверджують, що такий страх притаманний дітям зі сформованими внутрішнім образом відмінника, коли дитина відчуває піклування батьків, але постійно перебуває в полоні страху втратити їхню любов і повагу через те, що не досягає вказаної вершини.

Учителі. Також поширеною причиною тривожності дітей є ... вчителі. Тривожні діти не можуть самостійно вирішити, чи правильно щось зробили, а тому чекають на оцінку дорослого. Дитина стає занадто залежна від думки дорослих, бо очікує схвалення за кожен крок. Від відсутності похвали зростає ризик психологічної травми (до речі, похвала може бути шкідливою також). Оскільки саме вчитель ставить негативні оцінки (чи такі, які не задовільняють учня), саме він травмує дитину, викликаючи деструктивний стан.

Один із варіантів зняття тривожності. Чи можливо створити однаково комфортні умови одночасно для 30 учнів в одному приміщенні й в один час для досягнення 100% високого рівня? На уроках української мови впродовж усього року ми ведемо зошит-конструктор (спочатку він мав бути просто коміксом, але цього виявилося недостатньо), у якому використовуємо елементи нейрографіки, казкотерапії, "моделювання" теорії. Зошит ми доповнили бізнес-грою, під час якої навчаємося без оцінок, а бізнес-бали, зароблені при виконанні різних завдань, додаємо до оцінки, наприклад, за "справжню" самостійну роботу. Щоб перевірити ефективність такої методики, час від часу проводимо "бізнес-нараду" - мініанкетування. Учні відповідають на запитання, чи комфортно їм працювати в групах, що є позитивним і які недоліки бачать. Зрозуміло, що в 5 класі дитина не може пояснити всі свої переживання, тому одним із пунктів є пропозиція вибрати з переліку емоції під час гри і під час традиційних видів робіт. Цікаво, що на уроці з використанням бізнес-гри жоден учень не вибирає варіант "тривожність", навіть якщо передбачена невелика самостійна робота, бо оцінку можна підвищити завдяки бізнес-балам.

Оцінки. Отже, чи є виходом не ставити негативні оцінки в п'ятому класі? Ні, це не вихід: дитина й батьки повинні бачити об'єктивний рівень успішності (це нормально, що діти різні й по-різному засвоюють навчальний матеріал). З іншого боку, хтось працює більше, хтось менше - звідси й результат. Діти повинні звикати до того, що в житті їх також будуть порівнювати й оцінювати.

Допомога. Чи є виходом для зняття тривожності постійно допомагати дитині під час виконання посильних завдань? І так, і ні. Представники культурної антропології Маргарет Мід і Рут Бенедикт довели, що в культурах, де підлітки рано беруть на себе обов'язки дорослих, не відбувається криз, немає непередбачуваності в їх поведінці. Наприклад, китайські підлітки з Гонконгу мають менше конфліктів з батьками, ніж їхні однолітки з західних культур. Важливо, щоб дитина усвідомила, що праця - це частина її особистого успіху, помилки можна виправити; а бачити навіть маленький результат власної праці - неабияка насолода. Тому вчитель має будувати завдання так, щоб навіть найслабший учень бачив нехай і мінімальний, але прогрес і розумів, що він не застряг на невдачах. А це і є допомога - невидима, але реальна й не шкідлива.

Про мотивацію перед ЗНО

 

До ЗНО три місяці - цілком достатньо часу, щоб багато чого повторити або навіть вивчити. Проте чи то не по-календарному весняне сонечко, чи то усвідомлення окремими учнями, що вони - особистості унікальні й сонце - саме так - обертається навколо них... одним словом, ці та інші об'єктивні причини стають на заваді праці. Що б ми не говорили про роль учителя в освітньому процесі, але навіть за неабиякого бажання він в учнівські голови не поставить, на превеликий жаль, нічого. Усе, що може вчитель, крім навчати, надихати й мотивувати. Звісно, мотивація - ліки не універсальні, але є слова, які не дозволяють скиглити й жалітися.

  Напевно, на світлинах із мого кабінету ви неодноразово помічали аркуші, приклеєні на двері. На цих аркушах - мотиваційні поради. Деякі написала я, деякі позичила з інтернету. Окремо - поради від (чи для) студентів Гарвардського університету.  Ці слова можна читати під час уроку чи перерви. Під час написання власного висловлення. Під час того, коли хочеш сказати, що не прочитав твір, бо не мав натхнення... Ці слова не підкреслюють факт неповторності кожної особистості, зате показують життєву правду: за кожним яскравим успіхом шлях великої праці.

________________________________________________________________________

1. Навіть один крок до мрії краще, ніж жодного. 

2. Самовиправдання – уникнення відповідальності. Невдахи обожнюють виправдовувати себе, звинувачувати інших і не бачити власних помилок.

3. Успіх – це 99% праці та 1% таланту.

4. Більшість справ вирішується дуже просто: треба взяти й зробити.

5. Теодор Рузвельт, навіть хворий на параліч, став президентом Америки. Ви здорові й кажете, що важко вчитися?

6. Відразу після закінчення школи Ви не будете успішними підприємцями, власниками великих корпорацій. Вам доведеться багато працювати для успіху. Життя не казка – і дива не станеться: без важкої праці Ви не станете успішними.

7. Вам нудно в школі? Ви втомлені навчанням? Уранці хочете спати? Повірте, начальнику, на якого Ви згодом працюватимете, буде байдуже Ваше самопочуття – його цікавитиме результат.

8. Вам ліньки працювати? Уявіть, що Ваші родичі не йдуть на роботу, бо їм ліньки. Не готують, не прибирають; не перуть і не прасують Ваш одяг, бо їм нудно, одноманітно й нецікаво. Чи Ви переконані, що хатні справи Ваших рідних дуже цікаві?

9. Не можете впоратися із власною лінню? Складіть список невідкладних справ і виконуйте їх, починаючи з найбільш важливої. Ви помітите, як приємно викреслювати завершений пункт.

10. Занадто примітивно марнувати єдине життя на лінь і байдужість: навіть черв’яки та равлики приносять певну користь.

Поради від (для) студентів Гарвардського університету 

1. Коли Ви спите, Вам сниться Ваша мрія. А коли Ви вчитеся, втілюєте її в життя.

2. Як тільки Вам здається, що тепер вже пізно щось робити, це навпаки означає, що час іще не настав.

3. Навчання тяжке, але це проходить. Якщо ж не навчатися в молоді роки, життя стане мукою.

4. Не важливо, скільки часу ви витрачаєте на навчання, головне - які зусилля ви докладаєте в процесі здобуття знань.

5. Авжеж, навчання - це ще не всі барви життя. Та чого Ви здатні досягти в житті, якщо не можете впоратися навіть із цієї частиною свого життєвого шляху? 

6. Нехай краще біль приносить Вам задоволення, ніж докучає.

7. Робіть сьогодні те, що можна відкласти на завтра, та насолоджуйтеся своїм успіхом.

8. Нереально бути успішним у всіх сферах, але ви можете досягти бажаного в обраній галузі разом завдяки рішучості та самовдосконаленню.

9. Пам’ятайте, що Ваш час обмежений. Навіть мить, коли Ви читаєте ці поради, ніколи не повернеться.

10. Ваша сьогоднішня лінь і байдужість завтра стане великими сльозами.

11. Реально вигідно кожному інвестувати у своє майбутнє.

12. Ваш рівень заробітної плати залежатиме від РІВНЯ здобутої освіти ( ОСВІТИ – не диплома) - це прямопропорційна залежність.

13. Поки Ви читаєте ці принципи, Ваші завтрашні конкуренти старанно навчаються.

Бізнес-гра. Спецзавдання

Важливо, щоб гра була не одноразовим явищем, а системою. Час повинен строго регламентуватися - до 10 хвилин на уроці.

Сьогодні з 5-а працювали не з дизайн-шаблонами, а з пакетом документів, надісланим кожній організації. У пакеті - секретне спецзавдання - укласти справжнісінький словник орфограм (словник буде вручено одинадцятикласникам, щоб готувалися до ЗНО). Для цього потрібно виправити помилки в деяких словах, мотивувати виправлення, поділити слова за орфограмами, укласти їх в алфавітному порядку... а слів-то аж 50! Частину роботи ми виконали вже (виправили помилки), іншу завершимо на наступних уроках. Як завжди, спікери звітують про результати, організації заробляють бізнес-бали, ведуть щоденники. Робота кипить. На все витрачаємо 10 хвилин (працюємо з таймером).
Чого прагнемо в грі?
Навчитися читати й розуміти прочитане.
Усвідомлювати: час безцінний і спливає непомітно, тому важливо розподіляти його розумно.
Працювати й за алгоритмом, і творчо.
Уміти брати на себе відповідальність: навіть якщо ти не маєш бажання навчатися, працюєш у команді й робиш усе, щоб не підвести інших.
Підбивати підсумки й учитися на власних недоліках.
Редагувати помилки - практично.
Повторювати вивчене.
Цікаво проводити час :).

Матеріалів назбиралося стільки, що вони вже претендують бути не просто додатком до зошита-конструктора, а самостійною грою :).

Більше про бізнес-гру тут.

"Не кусайте руку, яка вам протягнена" (Еда Ле Шан)

   Дитинство потребує кришталевої кульки. Кульки, у яку може зазирнути дорослий і запевнити дитину: твої страхи тимчасові, бо все буде добре.

  Де така непевна межа між батьківською любов'ю, турботою й потребою працювати? Ідеться про працю не як спосіб заробітку, а саморозвиток, задоволення. Чи не є егоїсткою мати, яка залишає малу дитину заради роботи? І як діяти, коли втома граничить із божевіллям? 

  Наскільки варто дбати про ранній розвиток дитини? "Можна навчити дворічку зав'язувати шнурки, але цим доведеться займатися сім днів у тиждень, і як тільки ви припините ці заняття, дитина все забуде. Якщо ви почекаєте до п'яти років ...результат буде інший, ви зможете навчити цьому за півгодини, і вона вже ніколи не розучиться цього робити".

  Ця книжка про дітей - їхні страхи, переживання. Чому дитина вередує? Що насправді ховається за агресією, або ниттям, або відмовою? Чи завжди за втечею стоїть бажання втекти? Дуже часто за негативом - німе благання. Діти часто не знають, як просити про допомогу, або бояться, коли розуміють, що вчинили проти правил. Агресія в таких випадках - спосіб самозахисту. "Не кусайте руку, яка вам протягнена", - радить Еда Ле Шан у книзі "Коли ваша дитина зводить вас з розуму". 

   Учителі нерідко бачать дитячі агресію, невпевненість, невихованість і страхи. Як реагувати? Як часто пробачати й чи можна карати за таку поведінку? А якщо ні, то де межа допустимого негативу? Треба бути справжнім митцем у світі дорослих (батьків, учителів), бо так непросто допомогти колючому їжачкові.

   У 20-х роках минулого століття психологи-біхевіористи на чолі з доктором Дж. Б. Уотсоном думали, що найкраще виховувати дітей, формуючи в них умовні рефлекси, як І. Павлов у собак. Так з'явилося годування немовлят за годинами. Проте за 20 років доктор Спок помітив, що діти, у яких формують рефлекси, почуваються нещасними. Нема універсальної моделі виховання так само, як нема двох однакових дітей. Тому жодна книга не дасть рецепту ідеального виховання. Навіть найкращі автори не виховають нашу дитину. Це повинні робити ми, можливо, знайшовши якісь підказки в літературі.

Еда Ле Шан – американська письменниця, телеведуча, драматург і педагог, автор популярних книжок «Коли ваша дитина зводить вас із розуму»,«Психологія дитини. Чому я поводжуся так, а не інакше», «Як припинити турбуватися й стати найкращими у світі батьками». Її називають доктором Споком у педагогіці, великою бабусею усіх батьків.

Любов - це.... 5-а 😊❤️

❤️Любов - це... коли п‘ятикласник на перерві довіряє таємницю: його серце навіки (саме так😊) належить (ім‘я назвати не можу)🙃

❤️Любов - це... коли інший п‘ятикласник по-дорослому заявляє, що сьогодні відважився на вчинок - освідчився в коханні (їм‘я назвати не можу)😊

❤️Любов - це... коли п‘ятикласниця зізнається, що сумнівалася у взаємності почуттів, тому кинула зізнання без підпису до скриньки, а Він подарував їй сьогодні валентинку😊

❤️Любов - це... коли твій друг закоханий у шестикласницю, а ти хочеш, щоб друг щасливий, тому робиш валентинку замість нього. «Я навіть написала вірш Олександра Олеся «Я закоханий... Люблю!»» - ділиться секретом п‘ятикласниця😊

На уроці сторінки зошита - у формі валентинок😊

А ще ми записували речення для визначення головних членів. Їх пропонували п‘ятикласники. Слова, можливо, і підчитані десь, але цитовані з пам‘яті😊:

✍Любов – це не гроші, любов – це душа (Артем).

✍Серце – це ваза. А ваза – це скло. А все, що скляне, б’ється швидко (Софійка).

✍Любі друзі, ви кохайтесь, але від навчання не відволікайтесь (Олександр).

✍Любов – це довіра. Без довіри немає кохання (Михайлик).

❤️Любов - це ... коли тобі щоразу щастить на людей (нехай ці люди поки що тільки в п‘ятому класі), які вміють вражати😊

Хуст. Авторська студія. Враження

 Камінь. Неуважний об нього спіткнеться. Злий кине його. Підлий носитиме за пазухою. Підприємець збудує фундамент. Діти гратимуться. Давид убив ним Голіафа. Мікеланджело перетворив його на шедевральну скульптуру. Різниця не в камені, а в людині. Нема такого каменя на нашому шляху, який би не можна використати для особистісного зростання.

Цими словами завершила свій виступ. Справді, тільки від нас залежить, чого навчать і щастя, і труднощі. Тільки від нас залежить, будемо скиглити чи боротися. Мимоволі спілкування з учителями стає своєрідним мотиваційним тренінгом. Найбільша радість чути від колег із сільських шкіл: "Ми цього року маємо одинадцяті класи. Дуже хочеться вже піти до дітей і робити з ними те, що пропонуєте".

Рідна Хустщина. У межах авторської студії було заплановано практичну роботу на 20 - 30 осіб, але колег прийшло значно більше, тому спілкувалися в режимі інтерактивної лекції. 

Отже, що сьогодні вразило?

Перше. Завдяки організаторам учителі отримали безкоштовні комплекти - деякі види робіт для інтенсивного повторення під час підготовки до ЗНО. Серед цих комплектів -  ще не видані авторські матеріали "Щоденник помилок. Без правил" (картки з мови для унеможливлення помилок у тестах), "48 запитань" (бліц-повторення літератури), "Повторення без можливості НЕ повторити" (тести з мови як теКсти з літератури) тощо.

Друге. Хоч я мешканка Хустщини, та склалося так, що в Хустському районі виступала вперше. Захід відбувся в сесійній залі Хустської районної ради. Гостей зустрічав солодкий стіл та кава. ... а мене поставили в режим зірки :) . Організатори подбали, щоб у коридорі чекало телебачення. Та це ще не все. Пані Наталія Подолей, методистка відділу освіти Хустської районної адміністрації, підготувала презентацію... моїх публікацій та подорожей Україною :). Від такої уваги й дуже приємно, і ніяково, бо розумієш, що до досконалості тобі ой як далеко.  

Третє. Щиро дякую за запрошення та організацію зустрічі начальнику відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Михайлові Калиничу. Приємно вражена тим, як заохочують у Хустському районі активних учителів. Наприклад, за перемогу в районному етапі  (а це тільки перший етап) конкурсу "Учитель року" кожен педагог отримує в подарунок проектор і екран для закладу, у якому працює. Погодьтеся, подарунки цінні й потрібні. Дуже важливо, коли вчитель (і колектив) бачить, що його працю цінують і поважають. Кажуть, можна вічно спостерігати, як горить вогонь і як тече вода. Також можна вічно розмірковувати, як вирішити  освітні  проблеми. А відповідь насправді дуже проста: повірте вчителеві й у вчителя та дозвольте йому працювати, допомагайте ж - за потреби.

Четверте. Безмежно вдячна колегам та організаторам за зустріч, за небайдужість і за розуміння Сухомлинського "Якщо не буде вогника у нас, нам ніколи не запалити його в інших".

Усі учасниці авторської студії отримали сертифікати від ТОВ "Соняшник" (документи повністю відповідають вимогам, зазначеним у Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників (пункт 13). 

Після виступу - традиційна фотосесія й спілкування з учителями. Приємно, що до Хуста приїхали, подолавши сотню гірських кілометрів, учительки з Рахова, а також Тячівщини та Виноградова.

Ідеальний рівень любові та вимогливості

 "Позбавляючи дітей можливості переживати невдачі, батьки відчутно гальмують їх розвиток", - стверджує Анна Азнар, викладачка психології у Вінчестерському університеті.

Здається, вияв турботи - принести дитині обід до школи чи забуті вдома кросівки на фізкультуру; написати домашнє завдання чи просто в батьківській групі з'ясувати, що потрібно вчити дитині (дитя ж саме забуло записати на уроці); порадити вчителям, який підхід до дитини кращий; щоб більш доросле дитя не травмувалося, можна прийти на співбесіду до роботодавця ... список справ може бути безкінечний. Такі батьки вважають себе друзями дитини.  

    "Немає сумнівів у тому, що подібна поведінка — прояв батьківської любові, зазначає Анна Азнар. - Але проблема в тому, що, стежачи, щоб у дітей завжди було виконано домашнє завдання або щоб вони не засмучувалися через те, що їх не запросили на вечірку, такі батьки позбавляють синів і дочок можливості переживати невдачі. І тим самим відчутно гальмують їхній розвиток". 

   Психолог говорить про результати дослідження, яке показало, що в молодих людей, батьки яких проявляли зайву участь у їхньому житті, спостерігалися більш високі рівні стресу і депресивних симптомів. Вони відчували меншу задоволеність життям і гірше вміли контролювати емоції, а також перебували в більшій упевненості, що їм усі винні.
Проте це зовсім не означає, що до дітей потрібно бути байдужими: "Діти, чиї батьки виявляють теплоту, любов... демонструють кращі результати ніж ті, кого виховують холодні і невимогливі дорослі. Уся складність в тому, щоб зрозуміти, який же ідеальний рівень любові та вимогливості".

   Сьогодні я знову перевіряла деякі дуже вдалі роботи батьків... проблема в тому, що підписані вони дитячими іменами😌

Переклад НВ

Оригінал тут

Ідеальний рівень любові та вимогливості

 "Позбавляючи дітей можливості переживати невдачі, батьки відчутно гальмують їх розвиток", - стверджує Анна Азнар, викладачка психології у Вінчестерському університеті.

Здається, вияв турботи - принести дитині обід до школи чи забуті вдома кросівки на фізкультуру; написати домашнє завдання чи просто в батьківській групі з'ясувати, що потрібно вчити дитині (дитя ж саме забуло записати на уроці); порадити вчителям, який підхід до дитини кращий; щоб більш доросле дитя не травмувалося, можна прийти на співбесіду до роботодавця ... список справ може бути безкінечний. Такі батьки вважають себе друзями дитини.  

    "Немає сумнівів у тому, що подібна поведінка — прояв батьківської любові, зазначає Анна Азнар. - Але проблема в тому, що, стежачи, щоб у дітей завжди було виконано домашнє завдання або щоб вони не засмучувалися через те, що їх не запросили на вечірку, такі батьки позбавляють синів і дочок можливості переживати невдачі. І тим самим відчутно гальмують їхній розвиток". 

   Психолог говорить про результати дослідження, яке показало, що в молодих людей, батьки яких проявляли зайву участь у їхньому житті, спостерігалися більш високі рівні стресу і депресивних симптомів. Вони відчували меншу задоволеність життям і гірше вміли контролювати емоції, а також перебували в більшій упевненості, що їм усі винні.
Проте це зовсім не означає, що до дітей потрібно бути байдужими: "Діти, чиї батьки виявляють теплоту, любов... демонструють кращі результати ніж ті, кого виховують холодні і невимогливі дорослі. Уся складність в тому, щоб зрозуміти, який же ідеальний рівень любові та вимогливості".

   Сьогодні я знову перевіряла деякі дуже вдалі роботи батьків... проблема в тому, що підписані вони дитячими іменами😌

Переклад НВ

Оригінал тут

Квітка-Основ'яненко, Шевченко й ... мелодрами ...

✅1834 року у світ вийшла перша повість українською. Григорій Квітка-Основ'яненко написав "Марусю". Він хотів довести одному панові, що українською мовою "можна написати щось ніжне, зворушливе..."
✅Твір прочитав Тарас Шевченко й у листі до автора зізнавався: "Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» мені так розказала".
➡️Це було в першій половині ХІХ століття...☝️

А в першій половині ХХІ століття, виявляється, українська втратила ...зворушливість🤔🤔🤔🤔
"Мелодрами українською мовою виглядають гірше, ніж комедії, заявила в інтерв'ю «Телекритика» продюсерка серіалів та фільмів на телеканалі 1+1 Олена Єремєєва.«Знайти тональність української мови, щоб глядач її сприймав, досить непросто, - пояснює Олена Єремєєва. - За нашими спостереженнями, мелодрами українською мовою виглядають гірше, ніж комедії. Подивившись комедії, потрапивши у вир подій, вони просто не помічають, якою мовою вони дивляться продукт. Продукти в весняному сезоні ми зробили російською мовою, тому що українська складніше дається для цього жанру. З комедіями українською простіше»"😏😏😏😏😏

Авторська студія для педагогів Хустщини

Шановні колеги Хустщини й не тільки! Запрошуємо всіх зацікавлених на зустріч 12 лютого в Хусті :)

До ЗНО часу небагато... але три місяці - той період, коли учні можуть іще багато чого встигнути. Легко працювати із умотивованими: такі знають, для чого навчаються, бачать сенс роботи. Не секрет, що багато старшокласників не готуються до уроків, бо вважають це марною втратою часу. Як має чинити вчитель? Казати, що не можна примусити рибу літати, а засвоїти матеріал учневі просто не дано? Хіба ми маємо моральне право на це?
Авторська студія - спроба презентувати один із варіантів (у кожного вчителя власний), як мотивувати учнів до навчання й максимально якісно використати час уроку для всіх (5 - 11 класи).
Щоб слова не залишилися словами, плануємо практичну роботу: учасники заходу отримають комплекти готових матеріалів (деякі фрагменти авторських зошитів від видавництва "Соняшник" та абсолютно нові матеріали, яких іще немає в друці) і за бажання можуть під час майстер-класу апробувати певні види робіт.

Дякую за запрошення ініціатору зустрічі для освітян - начальнику відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Михайлу Калиничу.

✔️Організатор - відділ освіти Хустської районної державної адміністрації.

✔️Місце зустрічі - сесійний зал Хустської районної ради.

✔️Дата й час зустрічі - 12 лютого 2020 року о 13.00.

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

Реєстрацію здійснює методичне об’єднання вчителів української мови та літератури.

Будемо раді бачити вас.

Яким має бути документ про підвищення кваліфікації?

    Ми живемо в дуже цікавий час, коли зміни відбуваються настільки швидко, що... з'являються люди, готові спекулювати на актуальній темі. Напевно, тому й народжуються Невідомі, які помилково вбачають в українських учителях Герасима Калитку (славнозвісного персонажа твору "Сто тисяч" Івана Карпенка-Карого): неосвічений, засліплений, герой не може відрізнити фальшиві папірці від справжніх купюр. Новітні невідомі  готові обміняти свої сертифікати й години для майбутньої атестації вчителів на кошти. На сьогодні маємо доброчесних суб'єктів підвищення кваліфікації, які надають якісні освітні послуги й видають належно оформлені документи. На жаль, наче гриби після дощу, починають з'являтися й такі, що пропонують низькоякісні послуги й "папірці".

Отже, що про це каже ПОРЯДОК підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників? 

Яким має бути документ про підвищення кваліфікації, щоб його зарахували:

1) без окремого визнання чи підтвердження (пункт 24: "Результати підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження").

Увага! Ліцензія на підвищення кваліфікації або проведення освітньої діяльності за акредитованою освітньою програмою - теж пункт спекуляцій, адже наразі ліцензії мають тільки ОІППО та вищі навчальні заклади. На цьому наголошує керівник експертної групи Директорату дошкільної та шкільної освіти МОН Володимир Божинський (за матеріалами nus.org.ua):
"Є два види суб’єктів підвищення кваліфікації:

ті, які працюють за ліцензіями, за акредитованими освітніми програмами (ІППО, заклади вищої освіти)усі інші юридичні і фізичні особи, які не мають відповідних документів – немає акредитованої програми, але мають бажання працювати на ринку підвищення кваліфікації. Стаття 59 закону “Про освіту” дозволяє їм працювати на цьому ринку. "

2) Результати підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної (вченої) ради відповідного закладу освіти.

Порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників закладів освіти встановлюється педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти.

До речі, якщо ви склали план підвищення атестації, але щось пішло не так, то Положення дає відповідь і на це питання: "Педагогічні і науково-педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік згідно з цим Порядком".

Суб’єктом підвищення кваліфікації може бути:

1)заклад освіти (його структурний підрозділ), 

2) наукова установа, 

3) інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників.

 Які ж вимоги до документа про проходження підвищення кваліфікації?

Про це детально йдеться в пункті 13 Положення. 

13. За результатами проходження підвищення кваліфікації педагогічним та науково-педагогічним працівникам видається документ про підвищення кваліфікації, технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку якого визначається відповідним суб’єктом підвищення кваліфікації.

Перелік виданих документів про підвищення кваліфікації оприлюднюється на веб-сайті суб’єкта підвищення кваліфікації протягом 15 календарних днів після їх видачі та містить таку інформацію:

{Абзац другий пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019}

прізвище та ініціали (ініціал імені) педагогічного або науково-педагогічного працівника, який пройшов підвищення кваліфікації;

форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) в годинах або кредитах ЄКТС;

дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації.

У документі про підвищення кваліфікації повинні бути зазначені:

повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним та/або науково-педагогічним працівникам (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб – підприємців);

тема (напрям, найменування), обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах та/або кредитах ЄКТС;

прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності) особи, яка підвищила кваліфікацію;

опис досягнутих результатів навчання;

дата видачі та обліковий запис документа;

найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали (ініціал імені) особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис.

Документи про підвищення кваліфікації (сертифікати, свідоцтва тощо), що були видані за результатами проходження підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації – нерезидентів України, можуть містити іншу інформацію, ніж визначено цим пунктом, та потребують визнання педагогічною (вченою) радою закладу освіти згідно з цим Порядком.

Документи

ПОРЯДОК підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників - тут.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1133 про зміни, що вносяться до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників. 

Лист № 1/9-683 від 04 листопада 2019 року органам управління у сфері освіти, керівникам закладів освіти і установ, головам атестаційних комісій).

Може бути цікаво

Сертифікація й атестація: деякі пункти Порядку підвищення кваліфікації...

Підвищуємо кваліфікацію та атестуємося по-новому

___________________________________________________________

Визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників

24. Результати підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження.

Результати підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної (вченої) ради відповідного закладу освіти.

Порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників закладів освіти встановлюється педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти.

25. Педагогічний або науково-педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної (вченої) ради закладу освіти клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації.

У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного або науково-педагогічного працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає відповідний заклад освіти.

Клопотання протягом місяця з дня його подання розглядається на засіданні педагогічної (вченої) ради закладу освіти. Вчена рада закладу вищої освіти може доручити розгляд таких питань педагогічним (вченим) радам структурних підрозділів.

Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада заслуховує педагогічного або науково-педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору та повинна прийняти рішення про:

визнання результатів підвищення кваліфікації;

невизнання результатів підвищення кваліфікації.

У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада закладу освіти може надати рекомендації педагогічному або науково-педагогічному працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації та/або прийняти рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб’єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг.

Результатом підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, може бути присвоєння їм повних та/або часткових професійних та/або освітніх кваліфікацій у встановленому законодавством порядку.

26. Окремі види діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти можуть бути визнані як підвищення кваліфікації відповідно до цього Порядку.

{Абзац перший пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019}

Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти визначаються педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти.

27. Участь педагогічних та науково-педагогічних працівників у програмах академічної мобільності на засадах, визначених Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2183), та іншими актами законодавства, визнається педагогічними (вченими) радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Обсяг підвищення кваліфікації шляхом участі педагогічного або науково-педагогічного працівника у програмі академічної мобільності зараховується в межах визнаних результатів навчання, але не більше ніж 30 годин або один кредит ЄКТС на рік.

28. Наукове стажування науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти, що здійснюється відповідно до статті 34 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, може бути визнане вченими радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників.

Один тиждень наукового стажування науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти зараховується як підвищення кваліфікації в обсязі 30 годин або одного кредиту ЄКТС.

29. Результати інформальної освіти (самоосвіти) педагогічних або науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання “старший вчитель”), можуть бути визнані педагогічними (вченими) радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педагогічних або науково-педагогічних працівників.

{Абзац перший пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019}

Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік.

ЗНО без клопотів. Українська література

Не встигла вчора сказати, що до #ЗНО орієнтовно три місяці без канікул і вихідних, як почався карантин🤔...
Отже, як повторити (а для когось - вивчити) курс літератури швидко й безболісно в 11 класі? Як доповнення до #карток можна використати зошити з української літератури в трьох частинах✍️

Чому?
✅По-перше, тут біографії письменників - не хронологічні таблиці, а цікаві факти (як матеріал для власного висловлення (убиваємо двох зайців☝️)).

✅По-друге, поезію пропонуємо аналізувати, поєднуючи музику й малювання (можна б використати слово «живопис», але для цього треба мати хист😊). Як це зробити? Інструкції подано до кожної поезії.

✅По-третє, у зошитах тести (у форматі ЗНО) - після творчості кожного письменника. Тести побудовано так, аби щоразу доводилося повторювати вивчене не з поточної теми, а з усіх за програмою ЗНО-2020... переживаєте, що забули твори, наприклад за 9 клас?🤔 Усі підказки в #картках_згадати__все☝️
Відповіді до тестів - у кінці кожного зошита.

✅По-четверте, робота з цитатами пов‘язана з асоціативними малюнками.

✅Звісно, похвалити свою роботу може кожен😏😏😏😏 ... проте найвища оцінка та, що минулорічні випускники (учні авторки) користувалися матеріалами, уміщеними в цих зошитах, і склали ЗНО-2020 з української мови та літератури на високі бали✍️😊

✅ Усі зошити - на сайті видавництва «Соняшник».

Деталі тут: https://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_57.html?m=1