Стокгольмський синдром  ( англ.   Stockholm syndrome ) — психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив'язаністю жертви до кривдника. Жертва звикає до насильства. Не бачачи шляхів порятунку, людина неусвідомлено починає сприймати кривдника як єдине джерело захисту. З часом жертва починає відчувати симпатію до зловмисника й виправдовувати його дії. Крім того, людській психіці складно прийняти факт безглуздості ситуації, а себе вважати такою ж безглуздою жертвою цього насильства. Психологічний захист спрацьовує, даючи жертві інше пояснення: кривдник не міг по-іншому, інакше б його не почули, він не зі зла. Активна підтримка дій агресора позбавляє жертву від почуття власної безпорадності. Так жертва намагається самоствердитися бодай якось. Тож чи можна назвати здоровою людину, яку топчуть, а вона цілує чоботи кривднику? Чи логічно ставати на захист країни, яка вбиває твоїх громадян, загарбує твої території? Й останнє запитання: чому в часи війни наші

  Керол Двек, відома американська психологиня, проводить експерименти понад 20 років з метою з'ясувати, чому одні люди не зупиняються перед труднощами, а інші опускають руки за найменших невдач, звинувачуючи всіх навколо. У книзі "Гнучка свідомість" (розділ "Істина про здібності й досягнення") авторка розкриває результати експерименту з учнями.   Для багатьох перехід до середньої школи - час великих випробувань: предмети стають складнішими, а кількість учителів збільшується. Ускладнює ситуацію й те, що це час фізичної перебудови тіла. Усе разом стає причиною зниження оцінок у частини учнів. Під час експерименту дітей просили пояснити причину низьких оцінок. Багато з них звинувачували себе: "Я невдаха", "Математика не для мене". Інші намагалися перекласти відповідальність на когось: "Учитель мене дратує", "Учитель мене ненавидить", "Усе тому, що вчитель сам, по суті, нічого добре не знає" (Керол Двек подає

Приємна новина (принаймні для авторки 😊 )  - третя частина зошита з української літератури для 11 класу уже в продажу  :) ✅ Тема "Шістдесятництво" охоплює багато поезій - у зошиті цікавий підхід до аналізів ліричних творів (із малюванням і музичним супроводом (аналіз вірша в навушниках) 🙃 ✅ Біографії митців - це колекція цікавих фактів, які можна використати як приклад із суспільного життя у власному висловленні ✅ . ✅ Малюнки-асоціації допоможуть запам'ятати певні образи чи нюанси тексту ✅ . ✅ Афоризми, багато афоризмів із вивчених творів  :) ✅ Після творчості кожного письменника - тести у форматі ЗНО, побудовані так, щоб можна не тільки перевірити знання з однієї теми, але й повторити вивчене ✅ . Деталі тут:  https://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_57.html

А оцінка буде? У вас траплялися ситуації, коли детально прописали завдання вправи чи тесту, а дитина перепитує те саме, що написано? Чи коли щоразу учень цікавиться: "А оцінка буде?", "Я правильно це роблю?" Або коли працює над завданням, що потребує декілька кроків, і просить перевірити кожнісінький незначний етап, хоч має детальну інструкцію перебігу роботи? Як діяти в такій ситуації? Щоразу підказувати й допомагати? Але чи не ризикуємо ми виховати людей, які, по-перше, не розуміють прочитаного, по-друге, не вміють приймати рішення? Може, навпаки, варто просити дитину уважніше читати завдання й працювати самостійно? Але чи не виникне ризик, що перебіг роботи учня  буде помилковим? Деструкція. У книзі "Психологічні особливості криз підлітка" професор Д. С. Максименко робить екскурс у різні дослідження в царині підліткової психології. Цікаво, що всі відповіді на запитання, наведені вище, зводяться до поняття деструктивної поведінки, однією з яких є

  До ЗНО три місяці - цілком достатньо часу, щоб багато чого повторити або навіть вивчити. Проте чи то не по-календарному весняне сонечко, чи то усвідомлення окремими учнями, що вони - особистості унікальні й сонце - саме так - обертається навколо них... одним словом, ці та інші об'єктивні причини стають на заваді праці. Що б ми не говорили про роль учителя в освітньому процесі, але навіть за неабиякого бажання він в учнівські голови не поставить, на превеликий жаль, нічого. Усе, що може вчитель, крім навчати, надихати й мотивувати. Звісно, мотивація - ліки не універсальні, але є слова, які не дозволяють скиглити й жалітися.   Напевно, на світлинах із мого кабінету ви неодноразово помічали аркуші, приклеєні на двері. На цих аркушах - мотиваційні поради. Деякі написала я, деякі позичила з інтернету. Окремо - поради від (чи для) студентів Гарвардського університету.  Ці слова можна читати під час уроку чи перерви. Під час написання власного висловлення. Під час того, коли хочеш

Важливо, щоб гра була не одноразовим явищем, а системою. Час повинен строго регламентуватися - до 10 хвилин на уроці. Сьогодні з 5-а працювали не з дизайн-шаблонами, а з пакетом документів, надісланим кожній організації. У пакеті - секретне спецзавдання - укласти справжнісінький словник орфограм (словник буде вручено одинадцятикласникам, щоб готувалися до ЗНО). Для цього потрібно виправити помилки в деяких словах, мотивувати виправлення, поділити слова за орфограмами, укласти їх в алфавітному порядку... а слів-то аж 50! Частину роботи ми виконали вже (виправили помилки), іншу завершимо на наступних уроках. Як завжди, спікери звітують про результати, організації заробляють бізнес-бали, ведуть щоденники. Робота кипить. На все витрачаємо 10 хвилин (працюємо з таймером). Чого прагнемо в грі? Навчитися читати й розуміти прочитане. Усвідомлювати: час безцінний і спливає непомітно, тому важливо розподіляти його розумно. Працювати й за алгоритмом, і творчо. Уміти брати на себ

   Дитинство потребує кришталевої кульки. Кульки, у яку може зазирнути дорослий і запевнити дитину: твої страхи тимчасові, бо все буде добре.   Де така непевна межа між батьківською любов'ю, турботою й потребою працювати? Ідеться про працю не як спосіб заробітку, а саморозвиток, задоволення. Чи не є егоїсткою мати, яка залишає малу дитину заради роботи? І як діяти, коли втома граничить із божевіллям?    Наскільки варто дбати про ранній розвиток дитини? "Можна навчити дворічку зав'язувати шнурки, але цим доведеться займатися сім днів у тиждень, і як тільки ви припините ці заняття, дитина все забуде. Якщо ви почекаєте до п'яти років ...результат буде інший, ви зможете навчити цьому за півгодини, і вона вже ніколи не розучиться цього робити".   Ця книжка про дітей - їхні страхи, переживання. Чому дитина вередує? Що насправді ховається за агресією, або ниттям, або відмовою? Чи завжди за втечею стоїть бажання втекти? Дуже часто за негативом - німе благання. Діт

❤️Любов - це... коли п‘ятикласник на перерві довіряє таємницю: його серце навіки (саме так😊) належить (ім‘я назвати не можу)🙃 ❤️Любов - це... коли інший п‘ятикласник по-дорослому заявляє, що сьогодні відважився на вчинок - освідчився в коханні (їм‘я назвати не можу)😊 ❤️Любов - це... коли п‘ятикласниця зізнається, що сумнівалася у взаємності почуттів, тому кинула зізнання без підпису до скриньки, а Він подарував їй сьогодні валентинку😊 ❤️Любов - це... коли твій друг закоханий у шестикласницю, а ти хочеш, щоб друг щасливий, тому робиш валентинку замість нього. «Я навіть написала вірш Олександра Олеся «Я закоханий... Люблю!»» - ділиться секретом п‘ятикласниця😊 На уроці сторінки зошита - у формі валентинок😊 А ще ми записували речення для визначення головних членів. Їх пропонували п‘ятикласники. Слова, можливо, і підчитані десь, але цитовані з пам‘яті😊: ✍Любов – це не гроші, любов – це душа (Артем). ✍Серце – це ваза. А ваза – це скло. А все, що скляне, б’єт

  Камінь. Неуважний об нього спіткнеться. Злий кине його. Підлий носитиме за пазухою. Підприємець збудує фундамент. Діти гратимуться. Давид убив ним Голіафа. Мікеланджело перетворив його на шедевральну скульптуру. Різниця не в камені, а в людині. Нема такого каменя на нашому шляху, який би не можна використати для особистісного зростання. Цими словами завершила свій виступ. Справді, тільки від нас залежить, чого навчать і щастя, і труднощі. Тільки від нас залежить, будемо скиглити чи боротися. Мимоволі спілкування з учителями стає своєрідним мотиваційним тренінгом. Найбільша радість чути від колег із сільських шкіл: "Ми цього року маємо одинадцяті класи. Дуже хочеться вже піти до дітей і робити з ними те, що пропонуєте". Рідна Хустщина. У межах авторської студії було заплановано практичну роботу на 20 - 30 осіб, але колег прийшло значно більше, тому спілкувалися в режимі інтерактивної лекції.  Отже, що сьогодні вразило? Перше . Завдяки організаторам уч

 "Позбавляючи дітей можливості переживати невдачі, батьки відчутно гальмують їх розвиток", - стверджує Анна Азнар, викладачка психології у Вінчестерському університеті. Здається, вияв турботи - принести дитині обід до школи чи забуті вдома кросівки на фізкультуру; написати домашнє завдання чи просто в батьківській групі з'ясувати, що потрібно вчити дитині (дитя ж саме забуло записати на уроці); порадити вчителям, який підхід до дитини кращий; щоб більш доросле дитя не травмувалося, можна прийти на співбесіду до роботодавця ... список справ може бути безкінечний. Такі батьки вважають себе друзями дитини.       "Немає сумнівів у тому, що подібна поведінка — прояв батьківської любові, зазначає Анна Азнар. - Але проблема в тому, що, стежачи, щоб у дітей завжди було виконано домашнє завдання або щоб вони не засмучувалися через те, що їх не запросили на вечірку, такі батьки позбавляють синів і дочок можливості переживати невдачі. І тим самим відчутно гальмують їхній

 "Позбавляючи дітей можливості переживати невдачі, батьки відчутно гальмують їх розвиток", - стверджує Анна Азнар, викладачка психології у Вінчестерському університеті. Здається, вияв турботи - принести дитині обід до школи чи забуті вдома кросівки на фізкультуру; написати домашнє завдання чи просто в батьківській групі з'ясувати, що потрібно вчити дитині (дитя ж саме забуло записати на уроці); порадити вчителям, який підхід до дитини кращий; щоб більш доросле дитя не травмувалося, можна прийти на співбесіду до роботодавця ... список справ може бути безкінечний. Такі батьки вважають себе друзями дитини.       "Немає сумнівів у тому, що подібна поведінка — прояв батьківської любові, зазначає Анна Азнар. - Але проблема в тому, що, стежачи, щоб у дітей завжди було виконано домашнє завдання або щоб вони не засмучувалися через те, що їх не запросили на вечірку, такі батьки позбавляють синів і дочок можливості переживати невдачі. І тим самим відчутно гальмують їхній

✅ 1834 року у світ вийшла перша повість українською. Григорій Квітка-Основ'яненко написав "Марусю". Він хотів довести одному панові, що українською мовою "можна написати щось ніжне, зворушливе..." ✅ Твір прочитав Тарас Шевченко й у листі до автора зізнавався: "Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі. Ваша «Маруся» мені так розказала". ➡️ Це було в першій половині ХІХ століття... ☝️ А в першій половині ХХІ століття, виявляється, українська втрат ила ...зворушливість 🤔 🤔 🤔 🤔 "Мелодрами українською мовою виглядають гірше, ніж комедії, заявила в інтерв'ю «Телекритика» продюсерка серіалів та фільмів на телеканалі 1+1 Олена Єремєєва.«Знайти тональність української мови, щоб глядач її сприймав, досить непросто, - пояснює Олена Єремєєва. - За нашими спостереженнями, мелодрами українською мовою виглядають гірше, ніж комедії. Подивившись комедії, потрапивши у вир подій, вони просто не помічають, якою мовою

Шановні колеги Хустщини й не тільки! Запрошуємо всіх зацікавлених на зустріч 12 лютого в Хусті  :) До ЗНО часу небагато... але три місяці - той період, коли учні можуть іще багато чого встигнути. Легко працювати із умотивованими: такі знають, для чого навчаються, бачать сенс роботи. Не секрет, що багато старшокласників не готуються до уроків, бо вважають це марною втратою часу. Як має чинити вчитель? Казати, що не можна примусити рибу літати, а засвоїти матеріал учневі просто  не дано? Хіба ми маємо моральне право на це? Авторська студія - спроба презентувати один із варіантів (у кожного вчителя власний), як мотивувати учнів до навчання й максимально якісно використати час уроку для всіх (5 - 11 класи). Щоб слова не залишилися словами, плануємо практичну роботу: учасники заходу отримають комплекти готових матеріалів (деякі фрагменти авторських зошитів від видавництва "Соняшник" та абсолютно нові матеріали, яких іще немає в друці) і за бажання можуть під час майстер-класу

     Ми живемо в дуже цікавий час, коли зміни відбуваються настільки швидко, що... з'являються люди, готові спекулювати на актуальній темі. Напевно, тому й народжуються Н евідомі , які помилково вбачають в українських учителях  Герасима Калитку  (славнозвісного персонажа твору "Сто тисяч" Івана Карпенка-Карого): неосвічений, засліплений, герой не може відрізнити фальшиві папірці від справжніх купюр. Новітні  невідомі   готові обміняти свої сертифікати й години для майбутньої атестації вчителів на кошти. На сьогодні маємо доброчесних суб'єктів підвищення кваліфікації, які надають якісні освітні послуги й видають належно оформлені документи. На жаль, наче гриби після дощу, починають з'являтися й такі, що пропонують низькоякісні послуги й "папірці". Отже, що про це каже  ПОРЯДОК підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників?  Яким має бути документ про підвищення кваліфікації , щоб його зарахували: 1) без окремого визнан