Вислів давно відомий: якщо батьки хочуть виховати дитину, їм треба спочатку виховати себе. Це ж можна сказати й про вчителя. Кожен педагог-практик погодиться, що з часом учні стають схожими на нього. Не дарма Джон Тейлор Гатто в книзі «Учитель 2.0» говорить, що педагог у школі не просто «дає знання», а вчить бути ним. Якщо хочемо виховати успішного учня, мусимо спочатку самі стати відповідними.
Такий підхід передбачає й Нова українська школа. Ідеться про дві центральні зміни: перша - дитиноцентризм, тобто усвідомлення того, що учні — надзвичайно важливі гравці в освітньому процесі; друга - перехід від школи знань до школи вмінь, де дитина мислить креативно. Проте, як відомо, умінь, творчості без знань не існує. Кен Робінсон у книзі «Освіта проти таланту» наводить слушний приклад: «Я не вмію грати на піаніно. Але це не значить, що я не творчий у грі на піаніно, - просто не навчився, як це робиться". Без базових знань і навичок людина не пізнає й не розвине свій хист. "Навіщо мені ця математика? Вона в житті не знадобиться",-часто кажуть учні. Але ж, можливо, без математики згодом не відкрити свій потенціал чи прихований талант. Знання - не накопичення інформації, а процес розвитку. Багато людей розчаровуються не тому, що вони не здатні реалізувати власні амбіції, а тому що в них на певному етапі бракує "технічних" знань, щоб рухатися далі.
Бути творчим означає щось РОБИТИ. Дивно називати творчим і успішним того, хто ніколи нічого не зробив". У першу чергу це повинен розуміти вчитель.
Що потрібно сьогодні, щоб стати успішним? Високий IQ? Чи, можливо, емоційний інтелект, мислення, довіра? Часто бачимо, як випускник, який учився в школі посередньо, стає успішним бізнесменом, а в той же час колишній відмінник працює за мінімальну зарплату. Невже винна школа? Останнім часом голосно говорять про емоційний інтелект - про вміння мотивувати себе, про хист взаємодіяти з людьми. Без саморегуляції власних емоцій, без мотивування себе не буде ніяких досягнень. Насправді в нашому повсякденному житті ситуацій, де необхідно застосовувати IQ, небагато, а от регулювати свої емоції, мотивувати діяльність доводиться майже щодня. Саме тому перед учителем стоїть завдання не просто дати знання, а мотивувати учня, допомогти йому стати успішним.
Учитель з одного боку мусить підготувати учня до успішного складання ЗНО (інакше як випускник вступить до омріяного вищого навчального закладу?), а з іншого – розвивати ключові компетентності. На перший погляд, педагог опинився в ситуації, як у казці «Мудра дівчина», коли пан каже батькові, щоб дочка прийшла в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута. Та ще й діти не хочуть учитися…
Виникає одвічне запитання: що робити? Відповідь проста: перестати жалітися й перекладати відповідальність на когось. Навчальний процес повинен бути й цікавим, і ефективним. Сучасний освітній простір дає безліч можливостей для творчості: завдяки інтернету можемо деякі стандартні види робіт замінити обговореннями в онлайн-форумах; запропонувати учням вести сторінку письменника в соцмережі й спілкуватися з користувачами через опитування й коментарі; дати можливість учням відчувати себе значущими, роблячи корисну справу. Учитель покликаний допомогти учням у комфортний спосіб опанувати знання програмового матеріалу, показати, що вчитися – весело й приємно.
Ці та інші ідеї ми реалізували в зошитах з української мови та літератури для підготовки до контрольних робіт та ЗНО разом із Дмитром Ігоровичем Дроздовським - літературознавцем, головою журі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2015» в номінації «Українська мова та література». Дмитро Ігорович є співавтором та ініціатором проекту.
Зошити мають амбітну мету: довести сучасним учням, шо інтелектуально розвинена, комунікативна особистість завжди в моді: і в школі, і в дружньому колі, і на вечірках. Ми пояснюємо: у сучасному світі успіхів досягає людина конкурентно спроможна: поки хтось шукає інформацію в інтернеті, з’ясовує достовірність, інший уже використовує її. Цей зошит «наділений» почуттям гумору, адже позитивні емоції – рушійна сила навчання.
Зошити не дублюють матеріал підручників - і в цьому їхня універсальність.
До прикладу, опис кількох рубрик.
Біографія письменника – не просто хронологічна таблиця. Ми показуємо, що письменник – теж людина зі своїми таємницями й слабкостями. Пропонуємо перевірити знання життя й творчості, зафарбувавши збіги з біографією й значенням імені.
Рубрика «Майстер психоаналізу» спонукає досліджувати характери та темпераменти літературних героїв (а також свої) завдяки здобуткам психології.
Зорова пам’ять – дуже потужний інструмент у навчанні, тому в зошиті – «колекція» авторських ментальних карт, мемів.
Ми ввели також рубрику «Нестрашна теорія :) », яка передбачає ідейно-художній аналіз програмових творів.
Оскільки зошит не супроводжує жоден підручник, немає потреби подавати теоретичний матеріал традиційно. Тому правила - в гумористичній формі: сполучники сурядності, наприклад, ілюструють герої популярного серед підлітків мультфільма. А сполучники підрядності й сполучні слова пропонуємо запам’ятати, уявивши себе детективом на місці злочину.
Крім традиційних тестів у форматі ЗНО, створили напівтести – «творчі» тести: у них треба самостійно дописати завдання чи відповідь так, щоб тест можна розв’язати; правильну відповідь зазначають теж учні. Родзинкою такого завдання є те, що один тест може мати безліч варіантів.
Цікавою є рубрика «Бонус у форматі ЗНО :) ». Зошит побудований так, щоб учні не просто заробили певну оцінку з теми, а готувалися до успішного складання ЗНО. Якщо виконають контрольну, а час залишиться, то можна розв’язати тести ЗНО (справжнього й пробного) минулих років, дібраних до теми, яку вивчили в 9 класі.
«Есе – це круто». Замість стандартного набору фраз «по-перше,…по-друге,…» пропонуємо висловити власні думки. Поради, як написати есе, а також теми творів для зручності подано в кінці зошита (див. зміст). Спонукаємо учнів думати над складними проблемами: булінг у школі, чи добре бути вундеркіндом тощо.
У зошиті можливі три оцінки з кожної теми: самооцінка (за таблицею), гумористична оцінка вчителеві (виставляє учень) та контрольна оцінка (її традиційно ставить учитель ).
Після контрольної дев’ятикласник за бажанням може написати вчителеві й отримати відповідь. Така форма спілкування сприяє доброзичливим партнерським стосункам, де вчитель – порадник і друг, а не суворий критик і екзаменатор.А ще в зошиті - QR-коди, тести, відповіді до них та багато іншого.
...Історія зошитів з української мови та літератури для контрольних робіт та підготовки до ЗНО почалася не зараз, а ще в 2015 році, коли я виборола почесне звання «Учитель року-2015».
Не секрет, що серед освітян (і не тільки) побутує думка, що сучасний учитель закутий у ланцюги бюрократизму, що система не дозволяє йому розвиватися, бути творчим, не дозволяє сповна реалізуватися. Пройшовши шлях від учителя з маленького закарпатського містечка до переможця Всеукраїнського конкурсу, маю кардинально протилежну точку зору: конкурс спонукав мене творити, спілкуватися, вчитися, а найголовніше – вийти із зони комфорту, зробити більше, ніж вимагає урок. Саме завдяки конкурсу почала вести блог, який зараз має близько мільйона переглядів. Саме завдяки конкурсу з'явилися вище описані зошити...
Та вчитель року - не найкращий учитель.. Це вчитель, який "виріс" серед інших учителів і завдяки учителям (перепрошую за тавтологію); той, якому вистачило сміливості брати участь у змаганнях і серед учасників здобути найвищу сумарну кількість балів. Дякую членам фахового журі усіх етапів, які вірили в мій успіх і розуміли, що реформа освіти починається з учителя.
Насамкінець хочеться додати. Багато проблем освіти потребують вирішення, не абстрактно-захмарного, а конкретного. І реформи варто починати не завтра десь у далеких кабінетах чиновників, а сьогодні й зараз у конкретному класі. Так, школа переживає не найкращі часи. АЛЕ той, хто обрав професію вчителя, зобов’язаний іти до учня, стати поруч із ним і не навчити всього (це неможливо зробити), а показати дорогу.
:)
