середа, 31 січня 2018 р.

Онлайн-зустріч: Луцьк на зв'язку :)

  Сьогодні на запрошення колеги Тетяни Парадовської мала скайп-зустріч із учителями та керівниками навчальних закладів Луцька (як альтернатива перерви на каву - під час "вікна"(за розкладом не маю другого уроку) ) :) .
Говорили про реформу й виклики; про компетентності; про те, якими нас хочуть бачити МОН, суспільство й діти: виявляється, учитель мусить бути "багатоликий" ...

Враження :) 
Про свободу вчителя. Мені дуже імпонують слова Любомира Гузара: «…бути вільними – це бути відповідальними». Бути вільним – означає діяти. Але діяти – великий ризик: ти відповідальний і за вчинки, і за очікування, і за помилки. Тебе не завжди хвалитимуть, але покритикувати не забудуть (така людська природа). Набагато легше сховатися у власну мушлю «моя хата скраю»; для створення ілюзії дії можна постогнати «як усе погано». На мою думку, найбільша біда деяких  не в програмі, не в реформі, а в небажанні не те що змінитися, а почати бодай щось робити. Для освіти критично важливо, щоб учитися й учити захотів кожен учитель, а не зграї білих ворон (хоча й не сприймаю цей фразеологізм щодо педагогів з активною позицією). Ні, нам не часу бракує - не маємо бажання. 
  Зазвичай коли йдеться про свободу, одиниці зголошуються, що будуть писати авторські навчальні програми, посібники, підручники...
   ...У контексті :) . Але... якщо вловили хвилю свободи, готові бути відповідальними за все, що робимо, пам’ятаймо, що зараз ми десь у такій ситуації, як у діалозі з інтернету:
-          Я хочу, щоб у тебе в цьому світі було все.
-          Можна мені морозиво?
-          Ні.
...
P.S. За розкладом маю третій урок - на перерві  учні почали заходити до кабінету й мимовлі стали учасниками онлайн-зустрічі. "Це так класно! - коментували учні після того, як скайп вимкнувся. - Нам хотілося аплодувати всім учителям!"
P.S.P.S. Перепрошую за емоції й невеличкий робочий шум своїх дітей: перерва - це святе :) . 

8-А, проект і гроші :)









"Якби ви мали гроші й можливість купити за них, наприклад, додаткові бали до оцінки, легко б це зробили?" - запитую своїх восьмикласників. "Тааааааак!" - хором відповідають діти :)
 Але чи все в житті настільки просто? :)
Згідно з навчальною програмою на уроці української мови 8-А складає план роботи над проектом. Але скласти план й утілити його в життя - не одне й те ж. У цьому ми сьогодні переконалися :).
Восьмикласники знали, що працюватимуть над проектом - створенням схем (яких саме - секрет). Діяли згідно з наперед визначеним планом: принесли олівці, маркери, аркуші паперу, теоретичні меми, міні-конспекти - одним словом, усе, що спало на думку). Сьогодні почули суть проекту - протягом уроку створити рекламу мовної теми для п'ятикласників ("Види присудка", "Види підмета", "Другорядні члени речення", "Односкладні речення", "Однорідні члени речення"). Кожен учень отримав "гроші" - 1 "розумник" ( "курс" - 1 бал до оцінки). Протягом уроку за цей бал можна було "купити" в класі ідею, допомогу, маркери, меми... До речі, допомога вчителя - безкоштовна :) .
Цікаво спостерігати за учнями: по-діловому ділять між собою обов'язки, заново вивчають тему, співпрацюють. Звичайно, презентує проект хтось один (група визначає самостійно). До відповіді можна додати свій "розумник". Звичайно, майже в усіх "кошти" залишилися (діти не витрачалися даремно, знаючи, що є вчительська допомога) :). Зекономлені "розумники" завтра використаємо на уроці української літератури, щоб з'ясувати, чи тільки Герасим Калитка ("Сто тисяч" Івана Карпенка-Карого) під владою грошей і наскільки вміло можемо планувати власний бюджет :) .
...Під кінець уроку учениця, яка додала "розумник" до оцінки, підійшла й попросила його назад, мовляв, сьогодні має й так непоганий результат, а завтра - ще невідомо, тож треба заощаджувати :).
P.S. Додатковий бал до оцінки за збережений "розумник" насправді теж зароблений: це оцінка за кмітливість, творчість і вміння домовлятися :).
P.S.P.S. "Інстаграмте нас", - просять восьмикласники, тож маю опублікувати багато світлин :)

понеділок, 29 січня 2018 р.

Цитати з творів :)

Із творів дорогих моїх десятикласників :)
...дивуюся, звідки в дитячих пустотливих головах думки  досвідчених дорослих?

"Дорогі батьки, вам хтось казав, що виховувати дитину -  щось більше, ніж бути банкоматом для неї?"

"Найстрашніше в житті сидіти на кухні з людиною, яку не кохаєш, і розуміти, що ти з ним одружена".

"Підліткам, які практикують знущання з інших, допоможе хіба що лікар. Бажано психіатр".

"Ти можеш не здогадуватися про свої недоліки, доки не прийдеш до школи: наприклад, що в тебе кривий ніс або ти товста".

"Дуже подобається мій навчальний заклад, та є одна проблема: у нас нема карантину, хоча його дуже хочеться"

P.S. Телефони на уроці здаються добровільно, щоб зайвий раз не відволікатися й не загубити геніальну думку :)

Більше тут.



субота, 27 січня 2018 р.

Компетентності вчителя Нової української школи: мрія чи дійсність?


Уже традиційно: не без іронії 
Мені, наприклад, подобається читати про щось ідеально-прекрасне: які ролі вчителя в школі; якими компетентностями повинен володіти педагог, як досконало повинен працювати, наскільки має любити дітей, кому і що ПОВИНЕН тощо. Під час читання ідеальних текстів мрієш хоч раз зустріти в реальності такого вчителя... Переконана, уже зовсім скоро в нашій освіті з'явиться десант ідеальних педагогів :)
  15 січня 2018 року на сайті ІМЗО оприлюднено Типову освітню програму організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами післядипломної педагогічної освіти, де описано  профілі базових компетентностей учителів початкової школи:  професійно-педагогічна компетентність,  соціально-громадянська компетентність, загальнокультурна компетентність, мовно-комунікативна компетентність, психологічно-фасилітативна компетентність, підприємницька компетентність, інформаційно-цифрова компетентність.
   Навряд чи хтось заперечить, що такими компетентностями повинен володіти й учитель середньої та старшої школи. У четвер мала нагоду зустрітися з колегами, тож провела анонімне анкетування на тему компетентностей учителя НУШ, щоб з'ясувати, чи відрізняється мрія (програма) від дійсності (думка вчителів-практиків).
Кожній компетентності колеги поставили бали: 2 - погоджуюся, 1- посередньо, 0 - не погоджуюся. Максимально кожна компетентність могла "зібрати" 56 балів (28 учителів). Результати подано у таблиці (див.нижче).
  Опитування показує: значна частина вчителів уважає, що усвідомлення глобальних проблем людства, уміння генерувати ідеї та втілювати їх у життя не стосуються щоденних уроків (19 балів із можливих 56). Навряд чи вдасться "втілити в реальність" підприємницьку компетентність - наші вчителі не готові самостійно генерувати ідеї, втілювати їх у життя й заробляти на них (10 балів із 56 можливих). Тільки 26-ма балами із 56 можливих оцінена важливість на щоденних уроках інформаційно-цифрової компетентності: у багатьох учителів під час уроку єдиними "цифровими" засобами є дошка й крейда. Більше того, не всі колеги обізнані з новими відомостями педагогіки, психології тощо (професійно-педагогічна компетентність): одні не встигають, бо витрачають багато часу на перевірку зошитів; інші - просто невмотивовані, тому що переконані: теорія педагогіки й щоденний урок  не тотожні, адже красиво описані прийоми часто бувають недієві... Після анкетування ми спілкувались.
   Звичайно, можна обуритися: "Жах! Ці вчителі виховують наших дітей?!."
   Дуже хочеться, щоб кожен учитель любив свою професію, займався самоосвітою, подорожував, збагачувався духовно, був вільним, творчим  і виховував наших дітей такими ж. Гарно ж про це пишуть у різних статтях...
   Я нікого не захищаю, але є й інша картина: багато (дуже багато) вчителів живуть у сільській місцевості, удома в них - господарство (город, нива, худоба) - так би мовити, підприємницька компетентність у дії. Загалом, напевно, не дуже зручно думати про новітні здобутки психології, чи глобальні проблеми людства, чи осмислення творів мистецтва, коли копаєш картоплю чи годуєш корів... Господарство вести мусиш, адже зарплати не вистачає, бо вчитель, окрім душі, покликання й любові до дітей, має тіло...і сім'ю...
   Було би смішно, якби не було так гірко...
Компетент-
ність
Пояснення
Знаю\вмію
Чи стосується щоденних уроків у класі (стосується-2, посередньо- 1, ні-0)
Професійно-педагогічна компетентність
Обізнаність із новітніми науково
обґрунтованими відомостями з педагогіки, психології, методик, інноватики
для створення освітньо-розвивального середовища
здатність до продуктивної професійної діяльності на основі розвиненої
педагогічної рефлексії
37 
26
Соціально-громадянська компетентність








Розуміння сутності
громадянського суспільства, володіння знаннями про права і свободи людини,
усвідомлення глобальних проблем людства і можливостей власної участі у їх розв’язанні, усвідомлення громадянського обов’язку та почуття власної гідності,
вміння попереджувати та розв’язувати конфлікти, досягаючи
компромісів.
24
19

Загально-
культурна компетентність

 Здатність розуміти твори мистецтва,
формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та
почуття за допомогою мистецтва 
40
33



Мовно-комунікативна компетентність

 Володіння системними знаннями про норми і типи педагогічного спілкування в процесі організації колективної
та індивідуальної діяльності, вміння вислуховувати, відстоювати власну
позицію тощо
45
41

Психологічно-фасилітативна компетентність


 Усвідомлення ціннісної
значущості фізичного, психічного і морального здоров’я дитини, здатність
сприяти творчому становленню школярів та їхній індивідуалізації
39
30


Підприємниць-
ка 
компетентність


 Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу
та добробуту, так і розвитку суспільства і держави
19
10

Інформаційно-цифрова компетентність
 Здатність орієнтуватися в
інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею
відповідно до власних потреб і вимог сучасного інформаційного суспільства.
40
26

пʼятниця, 26 січня 2018 р.

Ілюстрація #енциклопедії

   Ще 9 січня 2018 року просила допомоги в колег - дібрати титульне фото -(світлину, мем тощо) - серйозну чи гумористичну ілюстрацію ідей, зібраних у статтях "енциклопедії про вчителів.
  Дякую всім за варіанти (з вашого дозволу, я їх використаю в майбутніх дописах). Найбільше вподобань зібрала ідея - попросити художницю з Хустщини Ганну Продан створити ілюстрацію. Пані Ганна люб'язно надала декілька своїх робіт. Лінгвогравюра "Дитяче серце у долонях" набрала найбільше вподобань - відповідно від сьогодні  символічно ілюструє "енциклопедію" і, звичайно, цей допис. Щиро дякую, пані Ганно!


П'ятниці 6-В :)

Виправляємо несправедливість - допис для 6-В, який уважає, що про нього мало пишу в блозі .
6-В переконаний, що п'ятниця - важкий день: за тиждень так виснажуєшся, що в п'ятницю вже треба гратися - і вчительці також :)
Учні приносять м'яч і зі знанням справи пояснюють: "Хочете почути відповідь - киньте його в учня. Не забувайте змінювати на м'ячику кольори" .До речі, ідеї мовознавчих ігор - теж від шестикласників (з малееееееееесеньким коригуванням учителя) :)
Отже, граємося другу п'ятницю поспіль. Сьогодні тести про прикметник не розв'язували, а самі їх складали... граємося ж :)

З ювілеєм, дорога Ельвіро Михайлівно!

Нас, учнів Хустської гімназії-інтернату (1991-1998 рр), важко було назвати зразковими :) ...Прогуляти урок, "утекти" із самопідготовки, розмалювати географічну карту й перенести столицю з Києва в Рокосово, замість уроку відвідати ... казино  - які тільки безглузді ідеї не народжувалися в наших головах (як учителю, зараз мені й згадувати не годиться) :) . Але поступово з "гидких каченят" ми перетворювалися на людей. Улюбленому класному керівникові та вихователеві Сег (Наумцевій) Ельвірі Михайлівні перепадало від дирекції не раз, а потім, звичайно, й нам. Та згодом 11-В (випуск 1998) Хустської гімназії-інтернату став одним із найкращих - півкласу медалістів, серед них - перможці Всеукраїнських предметних олімпіад та конкурсів; ми, випускники, успішно склали вступні випробування й стали студентами ВНЗ.  Переконана, без нашого наставика не змогли б самоорганізуватися.Сьогодні в Ельвіри Михайлівни прекрасне 50-річчя - вона святкує перше жіноче повноліття.
    Дорога наша Ельвіро Михайлівно! Ваш улюблений незабутній (ми в це віримо :) ) 11-В вітає Вас із днем народженням! Бажаємо здоров'я, наснаги, терпіння, радості від життя, від родини. Нехай поруч будуть тільки найкращі люди. Вдячних Вам учнів, порядних батьків і колег, готових підтримати. Дякуємо Вам за незабутні шкільні роки, за те, що разом з Вами стали родиною,  і за те, що нам зараз хочеться повертатися до школи. Так, ми не були найкращими учнями, але Ви для нас стали найкращим вихователем! :) Обіймаємо й цілуємо! Ваш 11-В :)

середа, 24 січня 2018 р.

Завуч на уроці вчителя

   Тема шкільних перевірок надзвичайно актуальна. Що тільки в школі не перевіряють: учителі - зошити, дирекція - чи правильно перевірені зошити, чи належно заповнені класні журнали тощо. А ще - відвідування (планова перевірка) уроків заступником директора з навчально-виховної роботи, контроль знань учнів і вчителя...і не тільки під час атестації.
   Сьогодні мене також перевіряли - у школі планове вивчення стану викладання української мови та літератури. Тож на мій урок української літератури ("Життя і творчість Миколи Гоголя") в 9-Б завітала завуч Маслей Галина Степанівна, до речі, попередивши хвилин за 20. Для людей, далеких від освіти, але які дивляться серіал "Школа" (як кажуть мої діти, далекий від школи), одразу зауважу: завуч (чи директор, чи інспектор, чи методист) ніколи не займає робоче місце вчителя, не втручається в хід уроку, а просто, умовно кажучи, спостерігає.
Оскільки 9-Б свого часу пережив перевірку Фреймут ("Ревізор. Міста"), то зараз зовсім не збентежився: діти почувалися вільно й безпосередньо, міркували й помилялися, прогнозували й робили висновки. Звичайно, як і годиться, Галина Степанівна віч-на-віч провела детальний аналіз уроку (аналіз пропустимо, щоб цей допис не скидався на саморекламу) :). До речі, письмовий план-конспект уроку не вимагався. Слова Галини Степанівни, сказані насамкінець, стали для мене відкриттям: "На урок прийшла, щоб подивитися інтерактивні прийоми викладання, новинки. Ваш досвід треба поширювати. Ці відвідини планові. Якщо вчитель самокритичний, працює над собою, для чого його зайвий раз перевіряти? Тому до вас приходжу рідко".
   Зауважу, що присутність завуча на уроці на мене негативно не вплинула: хід  уроку ніхто не порушив, свободу - не обмежив, а дітям - не заважав :) .
   Ми, учителі, інстинктивно обурюємося перевірками. Часом сприймаємо візит дирекції як камінь у свій город, не помічаючи головного: нас не завжди перевіряти приходять, можливо, у нас хочуть вчитися :).
  Звичайно, якщо вчитель не готовий, не володіє увагою класу (різні є ситуації) і чує зауваження на свою адресу, то хто винен?
  У кожного в школі власна інспекція, і дуже добре, якщо вона розуміє вчителя.

вівторок, 23 січня 2018 р.

А ви граєте з "Соняшником"?

 
  Моє знайомство з "Соняшником" відбулося задовго до зошитів з мемами: учням сподобалися цікаві завдання українознавчої гри (щороку беремо в ній участь).
Більше того, здається, у 2014 й 2015 роках брала участь у конкурсі "Соняшник-учитель" (2015-ий  для мене взагалі проходив під знаком конкурсів :)... ).
   Чим цікаві тестові завдання "Соняшника"? По-перше, компетентнісним підходом: щоб розв'язати тест, потрібно знати й літературу, і мову, й історію, геграфію і навіть математику. По-друге, тести - "яскраво національні": у них і фреска Святої Софії в Римі, і мультфільм про козаків, і Тарас Шевченко, і Катерина Білокур (а це і є патріотичне виховання). По-третє, тест побудований так, щоб учень міг його розв'язати, логічно поміркувавши: можна й не знати точної відповіді, але відкинути всі малоймовірні й так знайти правильний варіант. По-четверте (це, як не дивно, подобається нам з учнями найбільше :) ), відповіді на багато запитань не можна запросто знайти в інтернеті - і в цьому найбільша цінність завдань. А ще міні-зошити яскраві, кольорові, продумані до дрібниць. Ми й цього року граємо. А ви? :)
P.S.Так, для деяких учителів конкурс - "зайва морока", але для інших - цікава пізнавальна гра, якої прагнуть діти.
І так, конкурс платний, але, погодьтеся, 16-17 гривень зараз вирішують небагато... Єдиний, у кого більше роботи, так це координатор гри в школі - реєструвати черги охочих :)
Так, це реклама :)
  Завдання гри тут.

понеділок, 22 січня 2018 р.

З Днем соборності!

З Днем соборності!
На світлині (з інтернету) - Ужгород сьогодні :)
...А для мене своєрідним символом єдності стала #енциклопедія_про_сучасних_учителів. Тішуся з того, що вона об'єднує колег з маленьких сіл, містечок і великих міст від Закарпаття до Донеччини й Луганщини, від Чернігова до Запоріжжя :)
Ми - єдині.
Зі святом, друзі!

неділя, 21 січня 2018 р.

Шпаргалка для написання власного висловлювання (есе) (ЗНО)

Сторінками майбутнього зошита: приклади для власного висловлювання (твору-роздуму у форматі ЗНО чи есе)
Таблиця містить цитати з творів українських письменників (перша колонка), факти з життя відомих людей (друга колонка), які вражають, а тому – легко запам’ятовуються. Третю колонку заповнюйте самостійно: тут можуть бути цитати, які вас надихають, особисті спостереження, факти про відомих людей тощо.

Натисніть на світлини, щоб збільшити.






пʼятниця, 19 січня 2018 р.

ІQ, EQ ...та зошити для підготовки контрольних робіт та ЗНО з української мови та літератури для 9 класу

Зошити для підготовки контрольних робіт та ЗНО з української мови та літератури для 9 класу (за новою програмою зі змінами 2017 р.; автори Олеся Калинич та Дмитро Дроздовський) - спроба по-сучасному подати теорію, візуалізувати сюжети програмових творів, оцінити не тільки себе, а й... учителя. Завдяки видавництву "Соняшник" зошити  якісні, кольорові, що неабияк потішило дев'ятикласників. "Із цим крутим зошитом на уроці зовсім не дивишся на годинник", - кажуть мої учні - і такі слова - найвища оцінка для авторів.

  Вислів давно відомий: якщо батьки хочуть виховати дитину, їм треба спочатку виховати себе. Це ж можна сказати й про вчителя. Кожен педагог-практик погодиться, що з часом учні стають схожими на нього. Не дарма Джон Тейлор Гатто в книзі «Учитель 2.0» говорить, що педагог у школі не просто «дає знання», а вчить бути ним. Якщо хочемо виховати успішного учня, мусимо спочатку самі стати відповідними.
  Такий підхід передбачає й Нова українська школа. Ідеться про дві центральні зміни: перша - дитиноцентризм, тобто усвідомлення того, що учні  — надзвичайно важливі гравці в освітньому процесі; друга - перехід від школи знань до школи вмінь, де дитина мислить креативно.  Проте, як відомо, умінь, творчості без знань не існує. Кен Робінсон у книзі «Освіта проти таланту» наводить слушний приклад: «Я не вмію грати на піаніно. Але це не значить, що я не творчий у грі на піаніно, - просто не навчився, як це робиться". Без базових знань і навичок людина не пізнає й не розвине свій хист. "Навіщо мені ця математика? Вона в житті не знадобиться",-часто кажуть учні. Але ж, можливо, без математики згодом не відкрити свій потенціал чи прихований талант. Знання - не накопичення інформації, а процес розвитку. Багато людей розчаровуються не тому, що вони не здатні реалізувати власні амбіції, а тому що в них на певному етапі бракує "технічних" знань, щоб рухатися далі.
 Бути творчим означає щось РОБИТИ. Дивно називати творчим і успішним того, хто ніколи нічого не зробив". У першу чергу це повинен розуміти вчитель.

Що потрібно сьогодні, щоб стати успішним? Високий IQ? Чи, можливо, емоційний інтелект, мислення, довіра? Часто бачимо, як випускник, який учився в школі посередньо, стає успішним бізнесменом, а в той же час колишній відмінник працює за мінімальну зарплату. Невже винна школа? Останнім часом голосно говорять про емоційний інтелект - про вміння мотивувати себе, про хист взаємодіяти з людьми. Без саморегуляції власних емоцій, без мотивування себе не буде ніяких досягнень. Насправді в  нашому повсякденному житті ситуацій, де необхідно застосовувати IQ, небагато, а от регулювати свої емоції, мотивувати діяльність доводиться майже щодня. Саме тому перед учителем стоїть завдання не просто дати знання, а мотивувати учня, допомогти йому стати успішним.
Учитель з одного боку  мусить підготувати учня до успішного складання ЗНО (інакше як випускник вступить до омріяного вищого навчального закладу?), а з іншого – розвивати ключові компетентності. На перший погляд, педагог опинився в ситуації, як у казці «Мудра дівчина», коли пан каже батькові, щоб дочка прийшла в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута. Та ще й діти не хочуть учитися… 
Виникає одвічне запитання: що робити? Відповідь проста: перестати жалітися й перекладати відповідальність на когось. Навчальний процес повинен бути й цікавим, і ефективним. Сучасний освітній простір дає безліч можливостей для творчості: завдяки інтернету можемо деякі стандартні види робіт замінити обговореннями в онлайн-форумах; запропонувати учням вести сторінку письменника в соцмережі й спілкуватися з користувачами через опитування й коментарі; дати можливість учням відчувати себе значущими, роблячи корисну справу. Учитель покликаний допомогти учням у комфортний спосіб опанувати знання програмового матеріалу, показати, що вчитися – весело й приємно.
Ці та інші ідеї ми реалізували в зошитах з української мови та літератури для підготовки до контрольних робіт та ЗНО разом із Дмитром Ігоровичем Дроздовським - літературознавцем, головою журі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2015» в номінації «Українська мова та література». Дмитро Ігорович є співавтором та ініціатором проекту.
Зошити мають амбітну мету: довести сучасним учням, шо інтелектуально розвинена, комунікативна особистість завжди в моді: і в школі, і в дружньому колі, і на вечірках. Ми пояснюємо: у сучасному світі успіхів досягає людина конкурентно спроможна: поки хтось шукає інформацію в інтернеті, з’ясовує достовірність, інший уже використовує її. Цей зошит «наділений» почуттям гумору, адже позитивні емоції – рушійна сила навчання.
Зошити не дублюють матеріал підручників - і в цьому їхня універсальність.
До прикладу, опис кількох рубрик.
Біографія письменника – не просто хронологічна таблиця. Ми показуємо, що письменник – теж людина зі своїми таємницями й слабкостями. Пропонуємо перевірити знання життя й творчості, зафарбувавши збіги з біографією й значенням імені.
Рубрика «Майстер психоаналізу» спонукає досліджувати характери та темпераменти літературних героїв (а також свої) завдяки здобуткам психології.
Зорова пам’ять – дуже потужний інструмент у навчанні, тому в зошиті – «колекція» авторських ментальних карт, мемів.
Ми ввели також рубрику «Нестрашна теорія :) », яка передбачає ідейно-художній аналіз програмових творів. 
Оскільки зошит не супроводжує жоден підручник, немає потреби подавати теоретичний матеріал традиційно. Тому правила - в гумористичній формі: сполучники сурядності, наприклад, ілюструють герої популярного серед підлітків мультфільма. А сполучники підрядності й сполучні слова пропонуємо запам’ятати, уявивши себе детективом на місці злочину.
Крім традиційних тестів у форматі ЗНО, створили напівтести – «творчі» тести: у них треба самостійно дописати завдання чи відповідь так, щоб тест можна розв’язати; правильну відповідь зазначають теж учні. Родзинкою такого завдання є те, що один тест може мати безліч варіантів.
Цікавою є рубрика «Бонус у форматі ЗНО :) ». Зошит побудований так, щоб учні не просто заробили певну оцінку з теми, а готувалися до успішного складання ЗНО. Якщо виконають контрольну, а час залишиться, то можна розв’язати тести ЗНО (справжнього й пробного) минулих років, дібраних до теми, яку вивчили в 9 класі.
«Есе – це круто». Замість стандартного набору фраз «по-перше,…по-друге,…» пропонуємо висловити власні думки. Поради, як написати есе, а також теми творів для зручності подано в кінці зошита (див. зміст). Спонукаємо учнів думати над складними проблемами: булінг у школі, чи добре бути вундеркіндом тощо.
У зошиті можливі три оцінки з кожної теми: самооцінка (за таблицею), гумористична оцінка вчителеві (виставляє учень) та контрольна оцінка (її традиційно ставить учитель ).
Після контрольної дев’ятикласник за бажанням може написати вчителеві й отримати відповідь. Така форма спілкування сприяє доброзичливим партнерським стосункам, де вчитель – порадник і друг, а не суворий критик і екзаменатор.А ще в зошиті - QR-коди, тести, відповіді до них та багато іншого.
...Історія зошитів з української мови та літератури для контрольних робіт та підготовки до ЗНО почалася не зараз, а ще в 2015 році, коли я виборола почесне звання «Учитель року-2015». 




  Не секрет, що серед освітян (і не тільки) побутує думка, що сучасний учитель закутий у ланцюги бюрократизму, що система не дозволяє йому розвиватися, бути творчим, не дозволяє сповна реалізуватися. Пройшовши шлях від учителя з маленького закарпатського містечка до переможця Всеукраїнського конкурсу, маю кардинально протилежну точку зору: конкурс спонукав мене творити, спілкуватися, вчитися, а найголовніше – вийти із зони комфорту, зробити більше, ніж вимагає урок. Саме завдяки конкурсу почала вести блог, який зараз має близько мільйона переглядів. Саме завдяки конкурсу з'явилися вище описані зошити...
    Та вчитель року - не найкращий учитель..  Це вчитель, який "виріс" серед інших учителів і завдяки учителям (перепрошую за тавтологію); той, якому вистачило сміливості брати участь у змаганнях і серед учасників здобути найвищу сумарну кількість балів. Дякую членам фахового журі усіх етапів, які вірили в мій успіх і розуміли, що реформа освіти починається з учителя.

   Насамкінець хочеться додати. Багато проблем освіти потребують вирішення, не абстрактно-захмарного, а конкретного. І реформи варто починати не завтра десь у далеких кабінетах чиновників, а сьогодні й зараз у конкретному класі. Так, школа переживає не найкращі часи. АЛЕ той, хто обрав професію вчителя, зобов’язаний іти до учня, стати поруч із ним і не навчити всього (це неможливо зробити), а показати дорогу.

6-В :)

Склалося так, що 6-В - мій новий клас і в нас зовсім нема спільних фото :)
Тож на прохання любих шестикласників спеціально для них публікую наші фото :)



вівторок, 16 січня 2018 р.

Яке все в житті відносне :)
Отримавши пакунок із зошитами, думала, що ось вона - радість від творчості. А сьогодні мої діти знайомилися із зошитами. І найбільша радість - їхні емоції й ... креативне мислення :): дев'ятикласники дописали свої прізвища до авторських. Учні пояснили: вони доповнюватимуть тексти, навіть домалюють деякі сюжети художніх творів - значить, співавтори :)

понеділок, 15 січня 2018 р.

Чому я не хочу працювати в школі?

Чому я не хочу працювати в школі?
  • Навчальна програма не цікава мені як учителеві, то як можу зацікавити підлітків?
  • Усвідомлюю, що велика частина з того, що розказую дітям, у житті їм ніколи не знадобиться, діти це теж розуміють. Логічне запитання: для чого витрачати час?
  • В університеті я вчила методику викладання предмета - теорію, яку не можу застосувати на уроці практично. Дітям у класі байдуже, скільки методів і прийомів ти знаєш. На уроці вчитель повинен УМІТИ, а не просто знати.
  • У 9 класі дала учням завдання - роботу зі створенням електронної пошти. Навмисно детально не пояснила хід: учні мають доступ до інтернету, цікаво було, як зуміють знайти підказки. Шок перший: півкласу не додумалося "загуглити" завдання. Шок другий: у ХХІ столітті  діти, які мають сторінки в соцмережах, а відповідно - уміють зареєструватися, електронну пошту створюють аж у 9 класі? Це треба вчити в 3-4 класі.
  • Відповідальність за результати ЗНО.  Не всі учні можуть досконало вивчити всі предмети. А вчитель відповідальний за високі результати всіх у класі. 
  • Зарплата. Без стажу, категорії, звання зарплата "покриє" витрати на книги, зошити, крейду, блузку й спідницю, у якій прийду до школи. А інше?
Це не мої думки, а студентки п'ятого курсу, яка в І семестрі проходила педпрактику (учитель інформатики) в школі. Я хотіла загітувати свою колишню ученицю (творчу, здібну, комунікабельну, товариську) йти працювати до школи... Дівчина обіцяла подумати... 
А я от теж думаю: якщо такі, як вона, не хочуть бути вчителями, то хто хоче?


пʼятниця, 12 січня 2018 р.

Допоможіть виграти музичну студію, будь ласка :)

 
 Дорогі колеги й читачі блогу! Допоможімо вчительці музичного мистецтва з Закарпаття в змаганні! Її діти діти в середу перемогли у районному різдвяному конкурсі. А тепер між усіма школами Виноградівського району Закарпатської області розігрується головний приз- професійна апаратура від спонсора. "Дуже мрію про музичну студію як учитель музичного мистецтва", - ділиться Людмила Боднарюк. - Перемога визначається завдяки кількості лайків під відео на сторінці спонсора. У нас поки що найбільше. Але ще до кінця голосування є кілька днів, боюсь, обженуть конкуренти....Допоможіть будь ласка) Опускатись до накручуванням лайків через програму не хочу, потрібні реальні люди".
 Поставте свій "лайк" до цього відео (дуже важливо - лайк до відео, а не до цього допису, інакше не зарахується) - Вам не важко, а діти матимуть (уявіть собі!!!) власну музичну студію!
Відео тут: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1294456567327697&id=401347783305251&fs=5

Дякую всім! :)

вівторок, 9 січня 2018 р.

Допоможіть ілюструвати "енциклопедію" :)

 Шановні колеги й усі охочі! :) Потребую вашої допомоги :)
 "Енциклопедії" про сучасних учителів  потрібне титульне фото - світлина, мем тощо - серйозна чи гумористична ілюстрація ідей, зібраних у статтях.
 У коментарі до цього допису прошу кидати світлини - і та, яка набере найбільше вподобань, стане титульною. Сподіваюся на варіанти :) . Дякую! :)

P.S. Перепрошую за особисте прохання, але не люблю фразеологізм "білі ворони" щодо вчителів з активною позицією, тому, якщо можна, спробуймо обійтися без птиць :)

неділя, 7 січня 2018 р.

Слово про вчителя: мотивувати тих, які мотивують

Не без іронії :)

...Часом думаю, що ніколи нічого в нашій освіті не зміниться...
Учителям підвищили зарплату, але вони сказали, що інфляція з'їла все - і зарплата в реальності не зросла.
Учителі відвідали майстер-класи, тренінги тощо, захопилися "яка молодець учителька\учитель, що робить так", повернулися до своїх класів, більшість тихенько згасла зразу, а інші - поступово (звичайно, винятки).
Почули, що вводиться добровільна сертифікація вчителів і - ой лишенько! - побачили знущання, зневагу й недовіру.

Єдине, з чим погоджуються всі вчителі, - потрібні зміни.
Насправді ці зміни починаються тільки з учителя: чиновники можуть придумати диво-реформу, ідеально її розписати. Можуть назвати вчителя тьютором, коучем, наставником - ким завгодно. Але й від цього теж нічого не зміниться: у школі не діє принцип (перефразую старий мультик) "як човен назвеш, так він і попливе". Якщо педагоги не запалять дітей у своїх класах, дива не станеться. Насамперед треба мотивувати вчителя.
ЯК?
Зарплата. Оскільки питання зарплати нам, учителям, не підвладне, пропустимо його :) . 
Майстер-класи, тренінги... Учитель починається з настрою. А настрій - із натхнення. А натхнення - з надиху? Не завжди. Як показує  досвід, інтерактивні лекції, майстер-класи, тренінги дають певний ефект, але не тривкий у часі. Чому? З одного боку, досвідчені вчителі думають "я це й так знаю", з іншого - менш досвідчені зневірюються "куди мені до неї". Існує третя версія - " вдома чоловік, діти - нема часу на ці іграшки".
Підприємливість. Краще за тренінги вчителя мотивуватиме економічна вигода. Тут усе просто. Учитель - не тільки "невтомний садівник", "сіяч". Він власник інтелектуального скарбу - інформації. Якщо систематизувати досвід роботи, його можна продати. Для цього не обов'язково бути Святополком Фіолем (засновником слов'янського книговидання) - можна і в електронній формі продавати педагогічні родзинки (через хмару чи ел. адресу). До речі, такий бізнес не fata morgana, а реальність. До прикладу, учителька української мови та літератури Тетяна Парадовська так досить успішно поширює власні напрацювання (і безкоштовно також). Вигода подвійна: по-перше, матеріальна, а по-друге, ваш досвід поширюватимуть.
Повірте, якщо ви можете писати коментарі безнадії й зітхання до різних постів, то точно здатні створити й щось корисне :). Хоча... однозначно: стогнати легше й простіше :).
 Учителі важливі. Як не банально чи, може, утопічно звучить,  насправді держава завжди розуміла, що вчителі важливі ... особливо тоді, коли використовувала освітян як засіб пропаганди й маніпуляції. Наприклад, мої батьки пригадують, як за радянських часів учителі під час Різдвяних свят мали чергувати на нічних вулицях і ловити колядників - школярів-порушників... 
Дійсно, учителі -  потужна сила. Важливо, щоб кожен почував себе не приниженим, забутим, а потрібним, причетним до великої справи. Нехай  викладає у далекій гірській школі, де в класі 8 учнів. Але він навчає цих 8 учнів - 8 людей. Так, без одного вчителя держава не збідніє, але збідніють ці 8 школярів - дітей, у яких є батьки... Якщо вчитель почуватиме себе не потрібним державі, свою апатію передасть учням, а ті обов'язково поїдуть із нашої країни...як уже поїхали їхні батьки. Важливо розуміти значущість кожного.
Цінувати кожного. Із захопленням читаємо про відомих педагогів ( і це прекрасно - вчитися в інших!), але, на жаль, зовсім не бачимо тих, які щодня творять непомітне диво в класі. Наш освітній простір рясніє активними, не байдужими до своєї справи іменами.  Це - вчителі (викладачі) зі звичайних традиційних державних навчальних закладів. Вони готові популяризувати колег, із скромністю замовчуючи свої достоїнства. Вони оприлюднюють власні напрацювання в мережі тільки для того, щоб інші могли використати готовий матеріал на уроці. Щодня тисячі вчителів комунікують, щоб завтра нашим дітям було комфортно в школі. Імена цих педагогів не відомі загалу. Саме про таких учителів міні-енциклопедія (поки що міні) - сторінка в блозі (http://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_82.html) , де в статтях про охочих зібрано матеріали та покликання. Дякую кожному, хто погодився стати учасником "енциклопедії", адже це своєрідний виклик - заявити про себе, усвідомлюючи, що тебе не завжди похвалять, зрозуміють. Мета енцикопедії - не пошук найкращого вчителя, не вимога оформити методичні напрацювання, а знайомство з педагогами з різних куточків нашої країни, які не лише готові до змін, а вже давно змінюють освіту; такі зірочки запалюють і надихають.
Батьки. Яким би мотивованим не був учитель, наша дитина буде схожа не на нього, а на нас: нашу поведінку вдома, наше ставлення до родини, наше вміння бути відповідальним, чуйним, нашу здатність дотримувати слова переймає НАША дитина.

 ...Проблема шкільної освіти не в тому, що "діти погані". Не в тому, що нема чудодійної реформи. А в тому, що багато з нас шукає самовиправдання. Ми кричимо про "свободу вчителю", а насправді на наших уроках її у стократ більше, ніж у чиновницьких кабінетах.




субота, 6 січня 2018 р.

З Різдвом Христовим!

З Різдвом Христовим! Нехай у кожен дім увійде затишок, любов, тепло. Нехай наші серця наповняться світлом, взаєморозумінням і повагою до кожного, хто є в нашому житті. Нехай народжене Немовлятко запалює яскраву зірку в кожній родині - зірку добра, віри й надії. Христос Рождається!


четвер, 4 січня 2018 р.

Про (не?)користь домашніх завдань: міні-експеримент у 6 класі

  Дзвінок учительці о третій годині ночі:
-Маріє Іванівно, це батько вашого учня. 
Ви спите?
- Так, звичайно.
- А ми уроки вчимо!
З інтернету

"Діти перенавантажені домашніми завданнями", - так стверджують майже всі батьки. Як маму і як учительку, мене зацікавили результати досліджень, на які опирається  nus.org.ua: "Найперше варто згадати книгу, яка вийшла з-під клавіатури сіднейських вчених Майка Хослей та Річарда Волкера в 2013 році – “Реформування домашнього завдання: практики, навчання і політики”. Дослідники, спираючись на дані про залежність між академічними досягненнями дітей та кількістю домашніх завдань, дійшли висновку, що виконання домашніх завдань не має жодних переваг для школярів 1-3-х класів, має сумнівні переваги для учнів 4-6-х класів, слабкі – для 7-9-тикласників та мають розумні переваги для учнів 10-12 класів".               

 Посеред першого семестру вирішила провести власне міні-дослідження із домашніми завданнями  з української мови в 6 класі під час вивчення теми "Іменник" (відводиться достатня кількість годин, що дозволяє експериментувати без шкоди :) ) . Оскільки результати домашніх, на думку дослідників,  мають сумнівні переваги, то вирішила на певний час відмінити письмові завдання взагалі. 
 До того ж, як мама школярки, майже щовечора спостерігаю типову картину: однокласники через конференцію в скайпі "працюють" разом. Суть "навчання" така: хтось виконує "домашку", фотографує, кидає в групу, інші списують (ГДЗ відпочивають :) ); добре, коли дехто просить пояснити, чому саме такий розв'язок (учитель може  спитати на уроці про спосіб виконання). Потім триває довге обговорення здобутків у комп'ютерних іграх, уроків та перерв (зрозуміло, в кожної мами є власний спосіб "регулювання" такого "навчання" :) ). Існують і інші шляхи "підготовки": батьки (чи самі школярі) шукають відповіді в інтернеті, за потреби "редагують" - дитина до уроків "готова". 
  Отже, міні-експеримент із відмови від Д/З проходив у два етапи: спочатку відмова тільки від обов'язкового завдання, за бажанням є. Частина учнів виконувала такі завдання, але кількість охочих щоразу зменшувалася. Наступний етап -  протягом тижня взагалі не давала письмових завдань, бо старалися зробити все на уроці (шестикласники навіть не здогадувалися про мою підступність :) ).  
  Результати такі: успішність  учнів, які традиційно списують домашні, абсолютно не змінилася; натомість результати дітей, що вчаться добре й відмінно, погіршилися. Справа в тому, що "домашня" вправа в класі за свіжим зразком і з допомогою вчителя не запам'ятовується так, як самостійна робота вдома чи навіть колективна через скайп. Навіть списуючи та коментуючи цей процес, діти вчаться. Звичайно, бездумна "ксерокопія" не принесе ні користі, ні шкоди. Натомість самостійна робота вдома дає результати. Мій висновок традиційно-стандартний: від посильних домашніх на уроках української мови відмовлятися не варто навіть у 6 класі. 
P.S. (Для безнадійних песимістів :) ). Так-так, куди котиться освіта?.. Учителі навіть експерименти з дітьми проводять :)
P.S. P.S. У результаті ні учні, ні вчитель, ні знання не постраждали: семестр ми завершили прогнозовано :) .