Про вчительське обличчя

 

  Часом мені зауважують: "Олесю, навіщо ти публікуєш безграмотні думки своїх старшокласників? Це ж твоє вчительське обличчя!"
 ...По-перше, не кожне обличчя бездоганно вродливе (алегорія).
  По-друге... Це, звичайно, жахливо, але я, окрім того, що не соромлюся, ще й уважаю своїх дітей дуже розумними. Інколи трохи лінивими. Але мудрими. Навіть якщо вони роблять помилки. Серйозно :)

Думки учнів тут (читайте між рядками) :)

Не важливо, яка пора року, коли ти вчитель :) ... якщо це не літо, звичайно :)

Десятикласники про...вчителів :)

Готуючись до однієї події, перечитую неопубліковані записи й натрапила на "витяги" із творів десятикласників про школу :)

Страх перед оцінкою й учителем... Біймося, друзі, бо страх перед ЗНО буде ще більший. Удосконалюймо свої страхи і, головне, не вчімося, бо ще станемо впевнені в собі й перестанемо боятися. Це гумор у мене такий. Чорний.

Чи не здається вам безглуздим, що ми вже перегинаємо палку з унікальністю? Учителі дійшли до того, що навіть слабких і безпомічних називають унікальними.

Під час дня самоврядування я була вчителем і зрозуміла, що вчителі ще добре до нас ставляться. Особливо коли тебе не хоче почути тридцять учнів.

Чого боятися вчителів? Не маючи кігтів, гострих зубів, жива істота може бути цілком безпечною.

Так, ми боїмося - помилок у зошитах, спілкування біля дошки з учителями… з друзями і навіть батьками. А ще ми боїмося павуків і мишей. То що краще: не виходити з кімнати чи переборювати страх?

Загалом учителі мені не подобаються, тому що від них залежить моє майбутнє: буду я сьогодні гуляти чи вчити предмет, із якого в мене погана оцінка.

Поки батьки та вчителі опікують тебе, ти не те що в школі, а й у ВНЗ, навіть згодом на роботі (як мій брат) не готуєшся до дорослого життя. Тобі весь світ щось винен.

Михайло Іванович Сюсько

   Спогад лине в студентські роки...УжНУ. Високий на зріст,  зі строгим поглядом, на першій парі лектор здавався нам, першокурсникам, які тільки вчора зачинили шкільні двері, занадто суворим. Але коли починав говорити, слухали з німим захопленням. Для студентів-першокурсників вступ до загального мовознавства міг стати складною дисципліною, якби не цікаві лекції Михайла Івановича Сюська - доктора філологічних наук, заслуженого працівника освіти та заслуженого професора УжНУ.  Лицарем розвитку української мови не на рівні політиканства, а правильної і чіткої науки називали Михайла Івановича на Закарпатті. Довгий час очолював кафедру української мови УжНУ, згодом очолив кафедру філологічних дисциплін у Мукачівському держуніверситеті, викладав у Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ... Усе життя пройшло в праці ...і тихо згасло. Михайло Іванович Сюсько вчора пішов у інші світи, залишивши вічний слід по собі.


  Як гірко, що  так швидко бідніє Закарпаття... У листопаді пішов Василь Васильович Німчук, грудень забрав Бориса Кириловича Галаса, зараз - Михайло Іванович Сюсько...

  Колишні студенти Михайла Івановича (випуск-2003) висловлюють співчуття рідним та близьким.

6-В: йти до дошки... з помічником-консультантом :)

 

  Ще раніше (до карантину) 6-В вирішив: у п'ятницю на уроці української мови мусить бути гра й жодних негативних оцінок. Тож сьогодні знову розважалися :) .
  Окрім нової теми, продовжили працювати над сторінками майбутнього підручника - розв'язували тести, створені однокласниками. Проте учнів очікував сюрприз. Напередодні тести з теми "Прикметник", складені шестикласниками на попередньому уроці, запропонувала розв'язати десятикласникам. Тому сьогодні 6-В тішився: крім зазначеної правильної відповіді, отримав побажання й схвальні відгуки від десятикласників  :) .
  Оскільки в п'ятницю не вчимося, а граємося, до дошки можна йти не самому, а з помічником-консультантом. Якщо робота зроблена бездоганно, високий бал отримує і доповідач, і консультант. Є помилки? Нічого, їх виправляємо, але оцінку в журнал не ставимо :) . Отже, біля дошки досить цікаво. Проте й ті діти, які залишаються на місцях, не байдикують, бо мають можливість виконати завдання, не чекаючи результатів на дошці, й отримати або високий бал, або... ніякий :) (оцінку озвучуємо, а от чи ставити в журнал, вирішує учень).
Далі буде :) .

"Енциклопедія" про сучасних учителів у підсумках

  Сьогодні опублікована остання стаття з "енциклопедії" - дійшла черга до літери Я.
Що дає "енциклопедія"? На перший погляд, особливо нічого - міні-статті про вчителів і покликання на їхні матеріали. Але, читаючи повідомлення колег, розумію: часом навіть невеличкий допис має значення. Має значення, коли учитель готовий ділитися власним методичним доробком. Має значення, коли зовсім незнайомі люди пропонують учителів для енциклопедії.
 Сьогоднішнє  зізнання вчительки з Хустщини вкрай зворушило: "Ваша підтримка підштовхнула мене йти далі. Після "Учителя року " я взяла участь у Всеукраїнському конкурсу для вчителів і за результатами грудневого етапу стала переможцем у номінації "Українська мова " ( ІІ місце). З учнями зібрали "вмираючі" коломийки нашого села ( що дуже важливо, бо вже мало залишилося тих людей, які знають коломийки і все про них), оформили за тематикою і чекаємо на випуск збірочки. Збираюся взяти участь у регіональній (не) конференції міні-EdCamp Rorosovo, яка дасть мені нові знання і творчі погляди. Хочу вам подякувати , бо саме ваші слова підтримки допомогли мені не зневіритися , а навпаки: відшукати той промінчик, який освітив мої плани" (опубліковано з дозволу автора).
   Від таких слів (дякую кожному, хто підтримав і проект, а цим - і власне мене :) ) стає приємно і... якось трохи безпомічно, бо дуже шкода, що не можу нічим важливим і посутнім допомогти. Але якщо вдалося викликати усмішку на обличчі бодай одного вчителя, створити настрій, значить, сподіваюся, робота не даремна :) . 

"Енциклопедія" бере початок з листопада 2017 р. За ці кілька місяців перетворила своє перебування у ФБ на полювання за вчителями, познайомилася з надзвичайно цікавими людьми й вивчила список колег у Global Teacher Prize Ukraine :). На практиці довелося зрозуміти нюанс: коли розіслати типові повідомлення багатьом (у моєму випадку - запрошення в "енциклопедію"), ФБ сприймає тебе як спам і блокує :) . 

Надихало й те, що до "енциклопедії" долучалися методисти й навіть викладачі ВНЗ :) , а віртуальні друзі дбали про ілюстрацію для "енциклопедії" :) . 

Результати поGlobal Teacher Prize Ukraine

P.S. Літерою Я "енциклопедія" не закінчилася:) . Рада, що  доведеться повертатися спочатку - поки, наприклад, публікувала прізвища на літеру М, додалося колег на літеру К :)

"Письменники" з філологічного факультету УжНУ :)

 

 Кажуть, що посилаєш у світ, те й отримуєш :) ...
   Ще зранку сторінку у фейсбуці почали "атакувати" охочі додатися в друзі - українські письменники кінця ХІХ - початку ХХ століття :) . Знаючи, що це точно не мої учні (просто мої "сидять" в Instagram :) ), почала вираховувати, хто ж ховається за відомими обличчями :) Не помилилася у здогадках: "письменниками" виявилися третьокурсники  філологічного факультету УжНУ. Під час спецкурсу "Українська лірика кінця ХІХ - початку ХХ століття" викладачка Оксана Кузьма запропонувала студенткам вести сторінку письменника в соцмережі: факти, події, фото й тексти ілюструватимуть біографію й творчість :) .
  Зараз у моїй стрічці рясніють дописи з ХІХ - ХХ століття :) - переглядаєш їх мимоволі :) . Завдяки наполегливості й активності "письменників" пригадала не лише  моменти життя поетів, а й власні студентські роки (звичайно, у ті далекі часи ми ще  не мали інтернету, але від того було не менш цікаво :) ).
 Підписуйтеся на "письменників" - вони молодці :) !

Про красу :)

   От скінчилися дні інтермецо - карантину - вимушених канікул, під час яких запланувала так багато зробити і так мало вдалося :) ...          Наприклад, я дуже рада, що завтра почнеться навчання й можна повернутися до нормального життя - дуже сподіваюся, без сюрпризів і форс-мажорів :) .
   У світлі останніх днів не мала можливості бачити стрічку новин у ФБ :)... Склалося так, що переважна більшість моїх фейсбучних друзів - освітяни. Сьогодні стрічка зарясніла обличчями кінозірок: багато хто спробувв своє обличчя у фотошопі... думаю, нам усім уже пора на роботу :) .
  P.S. Але переглядаючи фото нових "голлівудських зірок", лювлю себе на думці: які ж українці красиві, вродливі зовні! Трохи підтягнути обличчя, ширше усміхнутися й підфарбувати вії - і ти зірка :)
 

  Коли спало на думку зошити з української мови та літератури ілюструвати мемами та малюнками-схемами до сюжетів творів, не була впевнена, що науковець, який мислить сухими термінами, фактами й поняттями, підтримає таку трохи зухвалу ідею. Моєму здивуванню не було меж, адже Дмитро Ігорович Дроздовський одразу схвально відгукнувся про роботу.
 Дмитро Дроздовський для мене в першу чергу не науковець, навіть не співавтор зошита, а Людина. Мислитель. Деякою мірою філософ. Головний редактор "Всесвіту", він уміщає Всесвіт у собі.  Критик, але в жодному разі не критикант. Його зауваження завжди доречні й толерантні. Інтелектуал, він легко й невимушено бачить шляхи розв'язання проблем там, де, здавалося б, і виходу нема. Якось навіть трохи містично гуртує навколо себе надзвичайно світлих і позитивних людей. Унікально працьовитий. Якби мене попросили назвати людину, яка встигає зробити майже все, я б сказала, що це - Дмитро Дроздовський.
 Дорогий Дмитре! Нехай усі побажання, адресовані Вам сьогодні в день народження, здійсняться! Будьте здорові, щасливі, надихайтеся підтримкою й розумінням друзів! Успіхів і нових перемог. А якщо й трапиться якась неприємність, пам'ятайте: навіть найвищі вежі починаються на землі. З днем народження!

Шкільна газета

 Дякую редакції шкільної газети "ГімназіяІнтерТаймс" за чудову роботу під час карантину, а також за вміння дізнаватися подробиці (наприклад, про історії кохання вчителів Хустської гімназії-інтернату; колеги, дякуємо за співпрацю!); за вміння вивчати непрості питання (як впливає кохання на ЗНО); знати, як знайти справжню любов (навіть філософи всіх часів і народів не знають відповіді); проводити опитування; за творчість і наполегливість! Шановна редакціє! Ви - МОЛОДЦІ! (оцінки будуть одразу в понеділок) :)

 Дорога редакціє! Перепрошую, що не переглянула газету вчора - були на те вагомі підстави.

 

Офіційна відповідь на запитання, чому  в блозі нема допису до Дня закоханих (чи як правильно свято (чи й не свято?)називається?) :)
  По-перше, у моєму блозі нема дописів і до Дня шахтаря, Дня будівельника, Дня домашніх тварин ... зазвичай вітання тільки з Днем учителя :) .
  По-друге, кохання - інтимне, про нього не кричать і його не виставляють напоказ, як прапор під час державних свят :) .
  По-третє, залюбленим можна бути в рідне слово, у літературу, в історію, в улюблену справу, в роботу ... але про це буде в дописі до Дня вчителя :).

 Зі святом, кохані друзі й недруги! Усіх люблю, цілую й обіймаю! :)



 

Курс для "початківців": що корисного для вчителя середньої школи?

  На платформі EdEra триває онлайн-курс для вчителів початкової школи. До речі, зареєструватися може кожен охочий, а не тільки вчитель.
  Курс складається з міні-лекцій (3-6 хвилин) і нескладних завдань "по суті". Відеолекції - це не тільки виступи освітян: одночасно на екран проектуються таблиці, схеми, малюнки, що дуже зручно. Лекція "супроводжується" додатковим матеріалом. До прикладу, у модулі 2 додаються зразки чек-листів, інструкцій рутин (учителі середньої школи можуть використати для роботі в групі), картки аналізу власної поведінки учнем (її можна доповнити й використати навіть у старших класах або інтерпретувати для характеристики літературного героя), та бланки поведінкового контракту. Зручними для вчителя є додатки - аркуші для ефективного планування уроку (до речі, їх також можна використовувати як основу для плану-конспекту уроку в середній школі).
  Звичайно, можна зауважити: "Цілий день заповнювати картки! А коли працювати? Знову паперотворення!" Ніхто не примушує вчителя весь день заповнювати ті чи інші додатки - тут уже власна воля, вибір і творчість. Курс - ніби крамниця з інструментами, а з якими будемо (чи не будемо) працювати, залежить уже від нас.

Перечитати Мирослава Поповича, щоб стрепенутися

  Учора завершив свій земний шлях Мирослав Попович - український філософ, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор філософських наук, професор, педагог, фахівець у галузі культурології, логіки та методології науки, історії української культури, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (2001-2018), завідувач відділом логіки та методології науки Інституту філософії.
Мирослав Попович - людина-епоха. Тільки в одній праці (із сотень) "НАРИС ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ" (1998) - не просто роздуми про складний поступ нашої держави. Читаючи "Нарис...", знаходиш невидимі паралелі з "Історією русів", тому хочеться сказати, перефразувавши Івана Драча: це - своєрідні пророцтва, настанови, якими маємо йти у світ. Дзеркало, у яке треба поглянути, щоб зрозуміти себе й прийняти.

Що таке Україна?
Питання може видатись безглуздим: Україна — це майже 600 тис. квадратних кілометрів суші, найбільша держава Європи, не рахуючи Росії, — більша Польщі чи Німеччини майже вдвічі, більша Франції та Іспанії. Географічний центр Європи знаходиться в Україні, в Карпатах, і від Сяну вона простягається далеко на схід, майже до Дону, де вже починаються степи, якими недовго дістатися і до Волги, за якою вже Азія.

Україна — це світ безмежних можливостей.
У XXI ст. вона входить через один з найдраматичніших відрізків своєї історії. Багато чинників вплинуть на її долю, але — може, вперше за свою багатовікову історію — вирішувати все буде вона сама, самостійно й незалежно.
Піднесення української культури не буде результатом руйнації здобутого в рамках важкого минулого. Україна створила доробок, що його вона має тепер асимілювати на нових, сучасних, цивілізованих культурних європейських заса дах.

Варіантів катастрофи і втрати цінностей багато, варіант відродження лише один. Це — дбайливе збереження всього, що служило в нашій історії істині, добру і красі.

І остаточний розвал тоталітарної системи виявив не духовну пустелю, а повнокровне культурне підґрунтя національного життя.

Коли вам трохи за... :)

...І кожен фініш - це, по суті, старт.

Ліна Костенко

Допис не про освіту :)

Коли тобі 20, 35+ уявляється глибокою старістю :)

Коли тобі 37, міркуєш: та ну, про старість почну думати років у... одним словом, пізніше :)

Зізнаюся: нещодавно після власного дня народження кортіло написати якісь поради на кшталт тих, яким «за…» J. Але не вийшло J… бо ти прокидаєшся вранці на рік старшою, дивишся в дзеркало й думаєш: «О-о, тобі вже стукнуло цілих 37. Що маєш, можеш і вмієш?..» А потім біжиш на роботу - і все, кінець роздумам до наступного дня народження :).

…У ФБ в мене в друзях є людина, з якою бачилася в житті один раз - і то випадково.
Ця світла людина - Олександрина Кругленко - журналіст, репортер, перекладач; веде Yuotube - канал (до речі, варто переглянути її фільм про Василя Стуса). Пані Олександрина певний час жила на Закарпатті як переселенка з Донбасу – так ми випадково й зустрілися :) .

А вчора пані Олександрині виповнилося 65... Читаючи її поради – висновки, усвідомлюєш, що аналізувати пройдений шлях у 37 зарано . У словах жінки відчуваєш світло, любов до життя і драйв та розумієш: о, там, у 65, зовсім не нудно.

Отже, поради від людини з досвідом (оригінал – на сторінці у Facebook).

Ось так одного разу прокидаєшся, пробігаєш стрімко повз дзеркало, тому що знаєш, що там побачиш не себе, а бабцю, якій уже... 65 років! Я обіцяла розповісти про відчуття людини цього віку після подолання Рубікону.
Якщо ви думаєте, що збираюся тут ридати про "безцільно прожиті роки" - ні фіга подібного. Те, що я, на думку ВООЗ, дама похилого віку, знаю вже п'ять років, тому ніякого сюрпризу я не отримала. Зате практично вперше в житті у мене в день ювілею був класний настрій: я зрозуміла, що гармонії з самою собою досягти можна. Якби я додумалась до цього років хоча б в 35, я б значно продуктивніше і радісніше прожила своє життя. Але і так згодиться.

Отже, підсумки на цей період. До чого я прийшла за ці роки життя. Це саме те, чого я не робила, на жаль, або майже не робила.

1. Усе треба робити вчасно. Любити, народжувати дітей, подорожувати, домагатися кар'єрних та інших висот. Час настільки невблаганно швидко біжить, що важливий кожен рік. І провести ці роки треба весело й агресивно - накидаючись на життя з жадібністю, а не мляво існуючи.

2. Не треба гнатися за тим, хто ухиляється від тебе. Якщо він (вона) не дається в руки, чи не означає, що, діставши це, ти виявиш щось, що абсолютно не відповідає очікуванням. Мрії, здійснюючись, часто розчаровують.

3. Треба подорожувати. Навіть якщо немає часу, грошей, настрою, попутника... У сусіднє місто, країну, в гори - куди завгодно. Тому що одного разу настає момент, коли це стає неможливим через згасання інтересу або просто через проблеми зі здоров'ям. І тоді страшенно шкодуєш, що не кинула все і не поїхала...

4. Нікому не треба заздрити. Заздрість - почуття руйнівне. А ось конкурувати - можна, це змушує підніматися по сходинках вгору.

5. Не боятися падати. Головне - піднятися і знову йти своїм шляхом. А ось просто боятися - можна. Та якщо ви боїтеся, але, долаючи страх, все одно робите свою справу, - це значить, що все нормально.

Що стосується мудрості - не сподівайтеся. Вона не приходить. Є тільки досвід; глупота, якщо була, нікуди не дівається. Як і шаленість, бешкетництво, смішливість, вміння веселитися або ридати з приводу. Просто це сидить глибше, ніж у молодості, тому що якось дивно виглядає бабуся, яка стрибає на одній ніжці в "класики". Але ж хочеться! Ми просто нікому не зізнаємося.

Колись хтось сказав: якщо ти одного разу після сорока прокинувся вранці, і в тебе нічого не болить, - ти помер. Щодо після сорока - брехня, я тоді взагалі ні про що таке не думала. А ось зараз - дуже навіть жива...

Але нічого. Прорвемось.

Ну, і резюме. Всім велике спасибі. Що пам'ятаєте, що привітали, що побажали добра. Що даєте триматися на плаву і відчувати себе потрібною і навіть, місцями, важливою. І, не зважаючи на усамітнення (не плутати з самотністю), залишатися в колі життя. Нехай навіть і фейсбучного.

Дорога пані Олександрино! Дякую за любов до життя. За те, що не треба чекати мудрості, а використовувати власний досвід тут і зараз. За вміння конкурувати, необхідність подорожувати, за можливість боятися і відпускати :) . За те, що після 40 з людиною нічого особливого не стається, а в 65 життя таке ж прекрасне, як і в 35 :) !

Я дуже рада знати Вас – світлу, щиру життєлюбку :)

І наостанок: перепрошую, та змушена розчарувати: погана з жінки «дама похилого віку», якщо навіть крізь її слова відчуваються тонка іронія, юнацькі іскри, молодечий запал і бешкетництво! :)

Будьте завжди такою ж молодою, бо це надихає – тих, яким трохи за … :)

Закон поширення негативної інформації

Ви помічали тенденцію: дописи з часткою негативу поширюють набагото швидше, ніж позитивні тексти? До прикладу, статті про досягнення колег переглядаються переважно кволо, а пости про недоліки роботи стають популярними за годину.

  Напевно, тут спрацьовує один із законів спілкування - закон прискореного поширення негативної інформації. Дія цього закону пов'язана з підвищеною увагою людей до негативних факторів, оскільки позитивне швидко сприймають за норму й перестають обговорювати. Дуже жаль, що "Енциклопедія про сучасних учителів" - світла й позитивна сторінка - не привертає увагу ані сайтів, які поширюють мої дописи, ані освітянських спільнот, хоча насправді за кожним покликанням - справжня вчительська історія. 

А може, варто порушувати деякі закони й популяризувати прекрасне? :)

P.S. Вас постійно обговорюють і критикують? :) Не переймайтеся, адже це діє закон притягування критики: чим більше людина виділяється в оточенні, тим більше про неї лихословлять і критикують її вчинки. Дію цього закону пояснюють психологічно: усе, що привертає увагу, стає предметом обговорення; концентруються ж переважно на недоліках людей, що певним чином виділилися, з метою наблизити їх до свого рівня.

Не без іронії: учителі з різних галактик?

Увага: допис іронічно-саркастичний; якщо не розумієте переносного значення слів, краще не читайте.

Ах, яка недосконала навчальна програма з мови: ну кому зараз пунктограми-орфограми потрібні? З них же борщу не звариш...

Ах, які недосконалі підручники: у них і помилки, і вправи не дуже цікаві, і малюнки недостатньо кольорові...

Ах, діти не хочуть учитися, МОН займається паперотворенням і псевдореформами... тільки я, учитель (чи учителька), усе знаю і вмію, але навчити дітей не можу, бо, ох, яка недосконала програма... (далі читайте спочатку).

Я б і не іронізувала так відверто, якби значна частина наших учителів (як не гірко, доводиться визнавати - значна) не шукала винних навколо себе й не чекала кращих часів. Та, здається, кращі часи вже й настали: Закон про освіту прийнято, Нова українська школа втілюється в життя, навчання - дитиноцентроване, підхід - компетентнісний...

Отже, про що мріємо, якого чуда ждемо?

  

 Програма. Минулого року колеги працювали над розвантаженням програми з української мови в 5-9 класах. Так, українська мова - наука не проста. Але, працюючи в школі, розумію, що кожна наступна тема прив'язана до попередньої - не можна розчерком пера викреслити частину труднощів. 

  Підручник. Чомусь мені здається, що навіть з ідеальним підручником не всі проведуть ідеальний урок. Комусь виявиться замало вправ. Добре, збільшуємо кількість вправ - щоб достатньо й був вибір. Дехто хоче ігрові завдання - ок, дописуємо й ігрові завдання. О, а ще можна збільшити кількість малюнків, кольорових таблиць, мемів (це ж і смішно)...Які ще будуть пропозиції?

 ...Тільки дивно й сумно, що шкільний рюкзак дитини, укомплектований  на 6-7 уроків, уже важить майже стільки, як інвентар у спортзалі для бодібілдера... 

 А між іншим, Лист МОН від 18.01.2018 № 1/9-44 “Про окремі технічні вимоги до підручників для 5 та 10 класів закладів середньої освіти, що видаватимуться за кошти державного бюджету у 2018 році” рекомендує допустиму вагу підручника...

Нещодавно на "Прометеусі" проходив курс "Критичне мислення для освітян". Сергій Терно, один із лекторів, підкреслив: "Відповідальність - ознака зрілої особистості". А невміння брати відповідальність на себе - ознака чого? Так і хочеться додати: часом деяким танцюристам і ноги заважають...

 ...А тим часом, напевно, десь у іншій галактиці - з ідеальною програмою й підручниками -педагоги ні на що не нарікають: хтось із учителів створює прекрасні збірники завдань (Тетяна Парадовська); розробляє креативні завдання - слогани для футболок за вивченими творами (Ольга Почтаренко); застосовує лісотерапію (Вікторія Биркович); викладаючи музичне мистецтво, організовує "Голос школи" (Людмила Бондарюк); Олена Гальвіцька друкує збірки творів своїх вихованців; Георгій Бойко розробляє серію уроків для перевернутого навчання; Олеся Браташ готує до уроків тематичні скриньки; Олена Ганич та Оксана Турок проводять акції для збереження довкілля; Владислав Качур розробляє комп'ютерні дидактичні ігри з вивчення іноземної мови ... цей ряд, на щастя для нашої освіти, дуже довгий - його продовжують учителі з різних сіл, містечок і міст країни (пишаюся, що частина колег долучилися до скромної "енциклопедії"). Чи, може, й справді чим глибша тінь, тим яскравіше світло?

Зорові тести

З майбутнього зошита для 10 класу :)
Тести бувають різними: упізнайте твір, автора, образ :)
Відповіді пишіть у коментарях :)

Підписуйтеся на акаунти письменників (за програмою ЗНО) :)

Готуєтеся до ЗНО-2018 чи 2019? :)
Підписуйтеся на Instagram  Ольги Кобилянської (olha_kobylianska4514), а також Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Івана Франка, Михайла Коцюбинського та Павла Тичину :)
Дякую десятикласникам за оперативність :)

Для десятикласників: як розважитися під час карантину? :)

 

 Шановне товариство дорогих десятикласників! :)
На вашу долю випали незаплановані канікули - десятиденний карантин :)
Знаю, що в першу чергу під час несподіваних канікул ви переживатимете за уроки української літератури: що б прочитати, над чим подумати :) . Тому для того, щоб не нудилися вдома, пропоную (а хто ж із вас не погодиться на мою пропозицію? :) ) трохи розважитися :) :
1. Перегляньте 25-хвилинний документальний фільм про Ольгу Кобилянську (дуже цікавий) "Бути сама собі ціллю".
2. Прочитайте повість "Земля" Ольги Кобилянської (повністю, твір є в програмі ЗНО). Намалюйте схематично сюжет чи запишіть сюжетний ланцюжок.
3. Прочитайте повість "Людина" (можна скорочено), за бажанням перегляньте серіал (9 серій)  "Царівна" (за мотивами повісті Ольги Кобилянської "Людина").
P.S. На останньому уроці літератури в 10-А розгорілася дискусія про призначення жінки (у контексті біографії Ольги Кобилянської та емансипації). Приємно було чути від дівчат, що жодна не мріє про безтурботне життя утриманки заможного чоловіка. "Я й так не розумію, чого цим жінкам бракує? - обурився дехто з хлопців. - Чоловік добре заробляє, а жінку ще щось і не влаштовує!" Так ось, дорогі десятикласники, можливо, у повісті "Людина" й будуть відповіді на деякі ваші запитання - про це поговиримо після карантину :)
4. Порадьтеся з однокласниками й зареєструйтеся в Instagram як Ольга Кобилянська. До речі, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Іван Франко, Михайло Коцюбинський та Павло Тичина мають час, щоб ознайомити своїх підписників із новими цікавинками :)

Приємного відпочинку! :)

Завдання розміщено також тут (перше зверху)..

Невинна байдужість, або Синдром неполитих квітів

   Байдужість - це найвища жорстокість. 

Мітчел Уїлсон

   Постійно думаю, здавалося б, про дрібницю.
   На перерві поливаю квіти. У кабінеті весело: одні спілкуються між собою, інші обговорюють відео в Instagram, дехто повторює матеріал, купка дітей розпитує, що ж буде сьогодні на уроці... Поливаю квіти... дівчатка щебечуть, що їм подобаються уроки української, бо стільки цікавого... Жодна дитина не запитує, чи потрібно допомогти. Так, якби попросила, точно б хтось зголосився. Але чи про все треба просити?
  Олена Каневська (заслужений учитель України, учитель української мови та літератури, риторики) Хустської школи-інтернату, а згодом - гімназії-інтернату) в одній із книг із серії "Слово на добро" змальовує педагогічну ситуацію. Школа-інтернат (за радянських часів у нашій гімназії навчалися діти з малозабезпечених сімей, сироти з різних сіл області). У класі на столі в учительки пуста ваза. Учні, звичайно, не звертають уваги. Учителька приносить свіжі квіти (весною їх у кожного вдома багато). Так триває кілька днів. Одного дня вчителька не принесла квіти. "Чому ваза пуста?"-дивувалися діти. Учителька нічого не пояснювала. Наступного дня дівчинка з цього класу принесла квіти.
  ...Цікаво, якщо постійно поливатиму квіти на очах дітей, ситуація зміниться?
  Щось ми (дорослі: батьки, вчителі) робимо точно не так: у гонитві за інтерактивністю, новітніми методиками, за створенням комфортних умов не помічаємо, що потрохи втрачаємо набагато важливіше. І, на жаль, це зовсім не вазони з квітками чи невитерта дошка...
  P.S. Спеціально для знавців-критиків. Так-так, хто, як не вчитель, винний - не може навчити елементарному ...
 

Сторінками майбутнього "підручника" від 6-В :)

 

   За планом (і проханням, яке обіцяла виконувати :) ), у п'ятницю маю писати в блозі про 6-В :)

  Отже, ми з 6-В поміркували: створюємо тести, розв'язуємо їх, але цього не достатньо. Тести ж можна колекціонувати, а потім скріпити сторінки - і ось, готовий посібник - хоч до ЗНО готуйся :) .

   Сьогодні, в п'ятницю, замість уже традиційних ігор з м'ячиком, вирішили працювати над "масштабним" проектом - "Підручником власноруч" із тестами й підказками для розв'язання :)    Робота над складанням навіть одного завдання не проста: спочатку в парах учні вибирають тему, в контексті якої записують тест на чернетку й фіксують відповідь. Наступний етап - апробація: кожна пара розв'язує "чужий" тест (так бачимо, наскільки вдало він складений і за потреби редагуємо). Останній крок - записуємо тест на сторінку майбутнього підручника, обов'язково вказавши ім'я та прізвище автора :) .

   Амбіції в 6-В великі: крім тестів, учні створюють і певні підказки. А коли сторінок буде хоч 50, запропонують розв'язати 10-А й 10-Б :) . Цікаво, як справляться старшокласники? :)

  Звичайно, у "підручнику" все має бути гарне :) . Наступні сторінки може ілюструвати кожен охочий - малюнками, мемами, власними фото та світлинами з однокласниками. 

  А ще шестикласники планують зберегти не тільки тести, а й позитивні емоції, тому й записують усе, що хочеться, до майбутньої книжки :) . Далі буде... :) 

  P.S. Ідея створення учнями "підручника" відома давно: Януш Корчак, директор Будинку для сиріт у Варшаві, вів зі своїми вихованцями "журнал"; кажуть, наш Григорій Сковорода, викладаючи піїтику в Переяславському колегіумі, надихав учнів на подібні "вольності" - прикладів багато, але головне, що вони дієві й подобаються дітям :) .