Дніпро. Кропивницький

 

 У "Листах незнайомці" Андре Моруа писав: "Я знав чимало людей, безперечно, талановитих — вони до самої смерті залишалися на березі й усі запитували себе: «Чи вистачить у мене сил?»"

   Часом здається, що й ми, учителі, також стоїмо на березі з подібним запитанням, не помічаючи, що вода вже біля ніг, а нам не залишається нічого іншого, як ловити хвилю.
  Наші вчителі підтримують хвилю змін, вони готові ділитися досвідом й учитися. Переповнені зали в Кропивницькому й Дніпрі. 

   Молодь і досвідчені вчителі - ось Нова українська школа. 

   Завтра не прийдуть до класів якісь інші вчителі творити диво. 

   Це ми сьогодні - і вчора, й багато років поспіль - ідемо до дітей і в класах, незважаючи на реформи, на обладнання, на кількість зон у приміщеннях, виховуємо тих, хто завтра творитиме нашу державу. 

   Це неправда, що вчителі байдужі й не мають ні сил, ні бажання встигати за часом. Спілкуючись із колегами не на відстані, не віртуально, бачу непідроблені емоції (а коли любиш, твориш). 

  Що надихає? Те, що вчителів, готових до змін, тисячі. Те, що колеги не байдужі. Те, що всупереч формулюванню визначення освіти (надання послуг), ми, учителі, віддаємо душу, бо в нас у класах, на відміну від інших закладів, не клієнти, навіть не здобувачі освіти, а насамперед діти. Проте ні завтра, ні післязавтра дива не станеться, якщо вчителя не буде підтримувати керівництво й батьки. Якщо душа вчителя виснажена,  понівечена зневагою, то що ж він віддасть дітям? 

  Не пропоную роль жертви, яка очікує поваги й любові.  Усе народжується з праці. 

  Протягом майже півтори години демонструю те, що роблю. Дехто не вірить, що вдається все встигати (мовляв, не може одна людина вести уроки, давати майстер-класи й паралельно писати в блог та гратися з учнями в Instagram). 

   У зошиті для 9 класу розмістила міні-текст для аналізу (с. 16 у першому виданні): "Чи можна досягти мети (звісно, не кожної) за дві хвилини? Якщо хочете писати краще, побудуйте одне речення (навряд чи це займе більше, ніж дві хвилини) — і ви побачите, як писатимете годинами". А за декілька сторінок - текст про те, що ви ніколи не навчитеся грати на гітарі, якщо не візьмете інструмент у руки й не докладете зусиль. Узагалі, зошит розпочинається думкою: "Більшість справ вирішується, на диво, просто: треба взяти й зробити". 

   Багато крутих ідей розбиваються через те, що людина або не вірить у власні сили, або ніби й хоче, але далі слів не йде, що загалом одне й те ж. А все насправді зводиться до кількох хвилин роботи (правда, якщо всі хвилини додати, то в сумі одержимо години... та хіба філологи повинні все рахувати? :) ), але роботи систематичної й організованої. Це перевірено досвідом. Отже, треба взяти й просто зробити :) .

Ми можемо критикувати півсвіту, можемо півсвіту зневажати. А можемо навчитися не витрачати себе на негативні емоції, а отримувати насолоду від того, що робимо. Власне, величезна частина наших учителів не просто виконує обов'язок, а любить свою професію й не уявляє себе без дітей. Дуже хочеться, щоб про це також говорили вголос.

   Немає більш вимогливої аудиторії за вчительську.

   А ти, учителька, стоїш на сцені й розумієш, що кожне слово прискіпливо оцінюють - учителі ж бо. 

   Кропивницький і Дніпро. Живе спілкування. Майже 700 колег за два дні. Переповнені зали. Почуваюся ученицею, бо ж переді мною не тільки молодь, а й досвідчені колеги. Щоразу складаю іспит. Ні, це іспит не на найкращого вчителя (найкращі вчителі - усі ті, які щодня йдуть до дітей, а ти стоїш на сцені - ти, власне, зараз і не вчитель). Це іспит на вміння сприймати не тільки похвалу, а й критику. Серед правил публічних виступів є рекомендація опиратися на кілька точок у залі. Проте ніколи не вдається знайти ці точки, бо в залі - люди. Зі сцени дуже добре видно щирі очі й небайдужі обличчя. Дуже добре видно, коли колеги схвалюють те, що ти говориш, чи виправляють пошепки наголос у слові. Тому щоразу складаю іспит - не з методики (у кожного вчителя свій потужний перевірений арсенал), а зі сміливості, з можливості говорити вголос про те, що роблю. Мимоволі майстер-клас перетворюється на мотиваційну хвилю. Радію, коли колеги кажуть, що передумали йти зі школи. Коли кажуть, що хочуть до дітей. Тішуся, бо виявляється, що за зошитами з української мови та літератури, за картками готують до ЗНО навіть студентів у медичних коледжах.

P.S. Щиро дякую за запрошення

  Галині Мінич, обласному методисту науково-методичної лабораторії гуманітарно- естетичних дисциплін та Наталії Котляренко, методисту науково-методичної лабораторії гуманітарно-естетичних дисциплін, комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»;
  Антоніні Сергієнко, обласному методисту соціально-гуманітарної кафедри КЗВО "Дніпровська академія неперервної освіти";

  і, звичайно, видавництву "Соняшник", без якого не було б цього дійства (дуже влучне слово у своєму фейсбуці дібрала пані Антоніна) :) .
  Безмежно вдячна колегам - учителям, які знаходять час, щоб прийти, підтримують, надихають і не дозволяють зупинятися. Власне, це і є відповідь на запитання, звідки брати сили :) .

З чого починається школа, або Добробут у кропивницькій школі

З чого починається школа? З уроків? З учителя? Я також була впевнена в цьому, поки не познайомилася з директором Кіровоградського обласного НВК (гімназія-інтернат - школа мистецтв). Анатолій Єгорович Коротков зробив незаплановану екскурсію школою.
Сучасна котельня, пральня, гардеробна. Чистесенькі коридори й затишні кімнати. Коридори, застелені килимовими доріжками, і вишукані люстри. Новітня тренажерна зала, де обов'язково займаються учні 4 рази на тиждень і вчителі, коли мають вільний час.
Дивуюся. Це ж шалені кошти! Звідки і як директор їх має?! Усе дуже просто: відмовляють в одному кабінеті - йде до іншого. Відмовлять у другому, третьому, але ж у четвертому почують.
Серед сотень нагород у кабінеті директора - портрет дружини. Анатолію Єгоровичу 78. Він закоханий у родину, у школу, у те, що робить - у життя.
Напевно, цьому директорові просто пощастило? Пощастило, бо, провівши сирітське життя в інтернаті, пам'ятаючи про голод і знущання, він зробив так, щоб діти виховувалися в комфорті й достатку. Але за кожною дрібницею - шалена праця й дисципліна ("як у армії" - коментує пан Коротков). Як наслідок - 32 місце в Україні за результатами ЗНО.
Навчання платне? Ні. Безкоштовне.
Школа збирає найкращих дітей з області.

До речі, діти на уроки не спізнюються. Нормою є змінне взуття й шкільна форма. Батьки усвідомлюють, що їхні діти не граються в навчання, не імітують, а працюють.

Є люди, які скиглять. Є такі, що нарікають. Виправдовують свою бездіяльність. Уникають відповідальності. Пліткують і заздрять. А є такі, що працюють. І щастя - знати, що є такі люди.
Власне, перегляньте фото. Краще один раз побачити🙂
P.S. Школа починається з котельні. З пральні. Із затишку й любові. З відповідальності батьків. І, звичайно, з директора й учителів🙂

Полтава. Харків. Суми

 

  Бажання бути безгрішним називають хворобою Лі Якокка, або хворобою менеджера.
   Лі Якокка, американський підприємець і промисловець, обіймав посади президента "Ford Motor Company" й голови правління корпорації "Крайслер", а ще - автор книги «Кар'єра менеджера». Під його керівництвом корпорація випускала автомобілі тільки однієї моделі - тієї, яка стала популярною. Водночас інші корпорації вдосконалювалися, тому автомобілі "Chrysler Motors" перестали купувати, адже вони вже не витримували конкуренції. Що було далі, ми знаємо: японські, а не американські авто захопили ринок. У чому слабкість Лі Якокка? Він не визнавав недоліків і критики, тому оточив себе прихильниками, а критиків прогнав…і вмить перетворився на людину, відірвану від реальності, на людину, яка не вчиться.
    Ми, сучасні вчителі, також хочемо уникати критики. Саме тому, навіть багато і якісно працюючи, мовчимо про здобутки: а раптом щось не так; можливо, десь помиляємося й про нашу недосконалість знатимуть усі? Ні, мовчання - золото.
     Кен Робінсон стверджує: «Якщо не визнаєш, що помиляєшся, ніколи нічого оригінального не досягнеш». Так, є люди, які не мають права на помилку: від їхніх чітких дій залежить людське життя. Водночас учитися впродовж життя - одна з ключових компетентностей, тому навіть учитель може собі дозволити розкіш помилятися. ...У програмістів є хороша традиція: для них помилка - не поразка, а всього-на-всього баг (помилка в програмі), який легко усунути. Звичайно, це зовсім не означає, що помилка достойна поваги. Поваги достойна людина, яка визнає свої помилки й виправляє їх. Урешті-решт, страшно не помилятися, а страшно ніколи нічого не зробити й залишитися байдужими до всього.

    ...П'ятниця по обіді. Субота й неділя. Вихідні. Проте актові зали Полтавської гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов, Харківського гуманітарного університету та Сумської ССШ №2 переповнені. Учителі, викладачі педуніверситетів, студенти (майбутні педагоги) люблять свою професію, інакше чому їм цікаво спілкуватися навіть у вихідний? Сотні знайомств за три дні, фотосесії й автографи. Здається, утомлюєшся. Але щирі слова колег, обійми й погляди - ось що тримає в тонусі. Дякую студентам та їхнім викладачам, учителям та методистам - полтавським, харківським і сумським за небайдужість, за слова вдячності й надиху. Якщо вчителька о четвертій ранку в неділю вирушає на майстер-клас, вона апріорі не може бути байдужа до своєї професії? Якщо з Донецька й Луганська в суботу їдеш до Харкова, значить, твоє вчительське життя цього потребує? В Україні дуже багато вчителів - майстрів. Це не абстрактна здогадка, а реальний досвід. Спілкуючись із колегами з різних куточків України, дивуюся: як сталося, що про справді залюблених у справу людей мовчать, натомість готові кричати про кожний огріх?.. (Не йдеться про випадки, яким немає виправдання).
    Під час зустрічей із колегами нічого особливо нового не розповідаю. Та й виступ мій - зовсім не шоу. Це своєрідна можливість познайомитися, обмінятися досвідом і зрозуміти: найкращі - не завжди на перших сторінках газет чи журналів, вони не завжди прикрашають афіші. Але їх завжди чекають їхні діти.

    Карл Рінальді, ініціатор численних освітніх проектів, каже: «Потрібне ціле село, щоб виховати дитину». Від себе спробую додати: "Потрібна вся Україна, щоб виховати наступну генерацію. Не зневажайте вчителів. Принижені вчителі ніколи не виховають наших дітей вільними й щасливими".
     P.S. Щиро дякую за всі слова колег, але... насправді, я така ж учителька, як і кожна з нас. Просто, можливо, про свою роботу кажу вголос, а інші - пошепки. Безмежно вдячна всім, хто мені допомагає - підтримує, веде за руку, указує на помилки й - що тішить найбільше - не є байдужим.

Щиро дякую обласній методистці Коваленко Ользі Павлівні (Полтава) та міській методистці Ірині Василівні Солончук (Полтава); директрці департаменту науки й освіти Карповій Ларисі Георгіївні (Харків); обласні методистці Шерстюк Любові Миколаївні (Суми), міській методистці Закорко  Вікторії Вікторівні (Суми) та освітянській спільноті Полтавської, Харківської, Сумської, Запорізької та Луганської областей. ВИ НЕЙМОВІРНІ!


Детально про зошити та картки тут.
Джерела тут.

Полтава. День 1

 

День, який завершується бажанням дякувати😊
Неймовірно теплий день у Полтаві, незважаючи на, як у Лесі Українки, "талого снігу платочки сивенькі". Зустріч із учителями української мови та літератури відбулася в Полтавській гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов.
Сьогодні для мене символічно все. У серці України розпочала виступ згадкою про Карпатську Україну й трагічні події на Красному полі 1939 року.
Символічно: у щойно відреставрованій залі - презентація карток із літератури "Згадати все", які щойно з друку😊.
Картки з літератури – не 100% готова інформація, а можливість використати подану інформацію, переосмислити її й створити новий «продукт» - есе. Це простий інструмент, який дозволяє не тільки повторити вивчене, а й рости над собою. Картки створені на основі кількатижневого експерименту в двох 10-их класах, адже недостатньо з’ясувати в учнів, що вони думають і чого хочуть, потрібно поспостерігати, що вони робитимуть. А ще говорили про користь від перевірки зошитів та багато іншого.
Щиро дякую колегам за слова надиху - ось те, що справді окрилює й дозволяє встигати все. Дуже приємно, що серед присутніх - студентки педуніверситету та їхні викладачі. Спілкуючись із дівчатами, розумієш: у нашої освіти майбутнє точно є, а до школи підуть учителі, залюблені у свою справу.
Щиро дякую пані Ірині - директорці гімназії. На коридорі директорку обіймає малеча; пані Ірина організувала особливий спосіб підготовки одинадцятикласників до ЗНО та добре розуміється на... будівництві (третій рік триває ремонт)😊. Звичайно ж, про екскурсію школою. Приємно здивував спосіб роботи на уроках англійської: у класі без парт на м'яких кріслах малеча вчить англійську (див. фото).
Щиро дякую обласному методисту Коваленко Ользі Павлівні та міському методисту Солончук Ірині  співпрацю та надзвичайно теплий прийом❤

Не прощавай - до побачення, Полтаво! Здрастуй, Харкове! 😊

Опитувати не можна розважатися (кому поставити за бажанням) :)

Сьогодні ми вже традиційно скасували опитування в 7-В. Так, будемо вчитися лише з бажання чи за велінням совісті. Дехто полегшено зітхнув: "Нарешті! Бажання особливого нема, а совість точно не дорікатиме за невивчене правило" :) . Замість опитування вводимо розвагу - 5 хвилин малюємо, а наступні 5 - коментуємо щойно створені картини :) . Звичайно, на уроці української малюємо... правила. Навіть якщо ви не знаєте жодного правила, можете розгорнути підручник, прочитати матеріал, який учили напередодні, й намалювати його. За 5 хвилин неможливо нічого путнього намалювати? Ще й як можливо! Наприклад, ступені порівняння прислівників: суфікси -ш- , -іш- утікають від слів більш / менш, а префікс най- відчиняє двері суфіксам -ш-, -іш- (а перед суфіксом -еньк- мав зачинити двері, та не встигли намалювати). Зароблені бали фіксуємо в лист доходів бізнес-гри.                                           Що потім? Традиційний урок. Без опитування, звісно :) 

Комплект карток із української літератури "Згадати все" (підготовка до ЗНО)

Робота над картками з української літератури нагадувала епопею. Вона розпочалася майже рік тому, коли десятикласники постали перед викликом - повторити навчальний матеріал, вивчений у попередніх класах. Разом ми експериментували - і виявилося, що коли кожного уроку працювати з картками тільки 7 хвилин, можна #згадати_все. Улітку комплект було завершено, але оскільки він орієнтований на сучасних одинадцятикласників, то укладено його за програмою ЗНО - 2019. Видавець запропонував змінити матеріал відповідно до програми  ЗНО-2020... Картки довелося переформатувати, дещо видалити, багато творів - додати.

Після суттєвих змін картки подано на розгляд науково-методичної ради при МОН. Рецензентами було виявлено ряд неточностей, серед них - невідповідності у визначенні жанрів, напрямів, мотивів тощо (картки було укладено за підручниками різних авторів). Щоб зрозуміти свої помилки, нам довелося підняти всі чинні підручники й певні літературно-критичні статті щодо нововведених творів ("У теплі дні збирання винограду" Максима Рильського, "Майстер корабля" Юрія Яновського, "Уривок з поеми" Євгена Маланюка та ін.), адже деякий матеріал у них подається зовсім по-різному, та провести своєрідне дослідження, щоб уніфікувати зміст карток і узгодити його з програмою ЗНО. Саме завдяки злагодженій роботі науково-методичної ради з'явиться уніфіковане видання з української літератури, якому вчора надали відповідний гриф. Отже, картки укладено на основі чинних підручників. Матеріал не претендує на новизну, а, навпаки, стандартизований і узгоджений із програмою ЗНО. Усі факти (напрями, жанри, мотиви тощо) наведено з підручників різних авторів (див.
https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/pidruchniki/elektronni-pidruchniki )Зауваження рецензентів ми сприйняли не як вказівку на помилки, а, навпаки, як серйозну кваліфіковану допомогу. Кажуть, Томас Едісон винайшов електричну лампочку з двадцятої спроби :) . Звичайно, наша робота мала набагато менше спроб, бо за ім'ям автора - потужна робота команди "Соняшника", якій довелося пригадати юність і працювати з підручниками, як у школі :)
  Робота над виданням карток - саме той випадок, що засвідчує: завжди можлива зупинка на півдорозі, завжди можна зійти з дистанції, але є шлях не здаватися й пам'ятати: багато винаходів з'явилося не з першої спроби :)
   Сьогодні комплект пішов у друк (видавець каже, що вже можна робити замовлення ). Тож, сподіваємось, наступного тижня з'явиться комплект "Згадати все" для підготовки до ЗНО з української літератури для роботи у 8 - 9 класах, 10 класі, 11 класі (три окремі папки, можна придбати й разом, і окремо).
СПИСОК використаних джерел тут.

ЗАМОВИТИ можна
у видавництві "Соняшник" за тел.:

096-231-81-33; 

093-197-79-11; 

099-968-69-03.