Вінниця. Частина перша. EdCamp

Тепле повітря в обличчя, перша ніжна прозелень весни й затишок від того, що гори підпирають небо - так добре повертатися додому. Після ще холодно-сірої України з того боку Карпат.

 Отже, про Вінницю. 

 Частина перша.

 Враження. Як людині з Закарпаття, мені чекалося розкішної архітектури, розмаїття кафе, симпатичних магазинчиків... Пройшовши пішки, напевно, кілометрів зо два, ми з колегами так нічого подібного й не знайшли.  Але...

  Але все-таки Вінниця прекрасна :) . Напевно, почну з останнього дня.

30 березня Вінниця зустрічала учасників та експертів EdCamp. Оскільки члени журі вільні в четвер, то чому б і не погодитися на запрошення (ще у вівторок) колег із Вінниці?

Владислав Качур (учитель іноземних мов, який увійшов до п'ятірки  найкращих учителів за результатами конкурсу Global Teacher Prize Ukraine) у телефонному режимі скоригував наш (Тетяна Парадовська, Олена Сироватка і я) маршрут. Так відбулося, як я думала, перше знайомство із талановитим і дуже харизматичним учителем. Насправді перше знайомство відбулося ще задовго до цього дня. Приємний збіг: пан Владислав розказує, як переглядав мій блог, відео з конкурсу "Учитель року-2015", бо й сам був учасником конкурсу, але вже в 2016 році. "Чому Ви не перемогли тоді? Хто був Вашим конкурентом?" - дивуюся я. Пан Владислав сміється: "Закарпатка Віолетта Македон. Вона була чудова. Я тоді не мав шансів".

 Звичайно ж, ми відвідали майстер-клас пана Владислава про холістичний підхід у навчанні. Філософія серця, цінностей, критичне мислення, людина (мікросвіт) існує в макросвіті (Всесвіті) й пізнає його - вам нічого не нагадує? Так, це філософія нашого Григорія Сковороди, якого можна сміливо ставити поруч із основоположниками європейського холістичного навчання - Марією Монтессорі чи Жан-Жаком Руссо. Ми спілкувалися й поза майстер-класом. Як приємно чути, що вчитель такого рівня хоче популяризувати українську педагогіку! Не фінську, не канадську, а українську. Я слухала цього талановитого вчителя й зауважила, що він озвучує мої думки :) А далі - перева на каву і... одним словом, у Вінницю з'їхалися наші фейсбучні друзі :). Саме тут із напрочуд креативною Наталею Немировською ми з'ясували, що кожен із нас - не сторінка в соцмережі, а жива людина :). Саме тут зустрілися вперше з активною й творчою Людмилою Гунько та побачилися - вкотре? :) - з дорогою й такою вже рідною Лілією Телішевською (прекрасна пані, Ви пам'ятаєте, що обіцяли долучитися до енциклопедії про сучасних учителів? :) ).  

  Скільки всього хотілося почути й побачити, але час біжить, потяг не чекатиме, тому довелося бігти й нам.

  Під вечір телефонний дзвінок - від Владислава Качура. Жест учителя аж розчулив: поспішаючи, не забрала сертифікат, тож Владислав Олегович вирішив передати його особисто - і дуже символічно - під вежею в центрі міста (зображеній на картині, подарованій голові від усіх членів журі в день народження :) ). 

  Шкільний татусь, як жартома себе називає пан Владислав, щирий, творчий, енергійний, безпосередній і харизматичний. Його спілкування з аудиторією нагадує жваве цікаве шоу - хіба діти можуть не любити такі уроки? Він закоханий у свою справу - інакше й бути не може.

  Пане Владиславе! Дякуємо за зустріч і спілкування! А ще, як закарпатка, дякую за те, що Ви з повагою говорите про своїх конкурентів - так гідно й достойно поводяться тільки справжні й сильні. 

Далі буде... :)

Любити до безтями й не нашкодити: батьки й діти (тест для 8-А)

  Сучасні батьки часто піддаються спокусі надмірно опікувати своїх дітей. А чому б і ні? Не перебільшу, якщо скажу, що піклуватися про свою дитину - найкраще почуття у світі. Зізнайтеся, кому не хочеться, щоб дитинка (байдуже, скільки їй років) добре виспалася, гарно відпочила, щоб не мучилася довго з уроками, не втомлювалася роботою по господарству? Та й навіщо, коли, наприклад, мама вміє написати твір, швидше і якісніше прибрати...?
 У 8 класі вивчаємо повість Ніни Бічуї "Шпага Славка Беркута"- учням твір дуже подобається. Звичайно ж, у школярів виникає море запитань про стосунки між однолітками. А от проблема батьків і дітей залишається несправедливо осторонь.

  У четвер ми говорили про гіперопіку. А потім із восьмикласниками провели невеличке тестування (пункти дібрано з різних джерел й адаптовано для 8-А; домашні завдання не згадано навмисно) про домашні обов'язки - що діти роблять самі, а що - перекладають на старших. Семеро дітей отримали кількість балів, яка характеризує вік 13-14 років. Більшість - 11-12 років. Але виявилося, що є серед нас такі, що виконують свої обов'язки, ніби шестирічні...Любити й не нашкодити?

Тест для восьмикласників

Кожен пункт оцініть так: 

0 - майже ніколи або дуже рідко (рідше, ніж раз на два тижні).

1 - час від часу (раз на тиждень) або під примусом.

2 - завжди або часто (більше, ніж два рази на тиждень).

Запитання

Обов'язки дитини в 13-14 років

1. Самостійно їздити громадським транспортом.

2. Робити генеральне прибирання будинку\квартири (самостійно чи з дорослими).

3. Прати одяг у пральній машині.

4. Самостійно змінювати постільну білизну, щоденно підтримувати порядок у кімнаті. 

5. Готувати (нескладні страви, бутерброди тощо).

6. Доглядати за молодшими братами чи сестрами (не обов'язково рідними).

7. Самостійно планувати одяг на день (наприклад, до школи).

8. Щоденно доглядати за власним взуттям.

9. Доглядати за домашніми тваринами.

10. Виконувати посильну роботу по господарству.

16 - 20 балів. Ви досить самостійні й легко справляєтесь зі своїми обов'язками. Вітаю! Вам і справді 13-14 років :). Батьки можуть Вами пишатися - обов'язково покажіть їм результат тесту! :)

10 - 15 балів. Час від часу Ви полюбляєте бити байдики й користуєтесь нагодою, коли щось роблять за вас. Деякі свої обов'язки виконуєте тільки з наказу - і часто не з першого разу. Проаналізуйте свою поведінку: навряд чи у 8 класі Вам хочеться, щоб про вас думали як про підлітка, який "застряг" у 6 класі :) .

6 - 9 балів. Ви точно у 8 класі? Якщо так, то Вам уже сьогодні потрібно виконати хоча б на одну справу більше, ніж учора. Дитинство - прекрасна пора. Але навіть у цей час Вам потрібно бути Людиною.

1-5 балів. Покажіть удома цей результат і перелік обов'язків для підлітка. Батьки зроблять висновки самі.

 P.S. Результати тесту в кожного восьмикласника в робочому зошиті з української літератури - у декого дуже несподівані :) . 

Експеримент-10: правила, щоденник і результати (висловлювання, тести ЗНО)

Дякую всім учасникам експерименту за те, що витримали шалений темп і нестерпну вчительку, яка не вірила, що 5 хвилин - це мало :) . Дорогі десятикласники! Ви - молодці! А деякі оцінки...  Повірте, ви їх обов'язково виправите :)   

Подив\несприйняття\байдужість - цікавість -  обурення\гнів - екстрим - спортивний азарт - ентузіазм -задоволення собою - вдячність - бажання продовжувати - народження власних ідей - десь такі емоційні "американські гірки" подолали десятикласники, які протягом двох тижнів стали учасниками експерименту, метою якого було заглянути в найглибші комірки  власної пам'яті й пригадати твори, вивчені на уроках літератури з 8 по 10 клас. З правилами та умовами експерименту можна ознайомитися нижче у "Щоденнику вчителя" (див. день 1).

Звідки відомо про емоції? Сьогодні ми написали есе :) .

Оскільки експеримент для учнів, то почнемо з результатів, які й описали самі учні - починаємо з кінця "Щоденник учителя. День 9". Якщо хочете уявити, як усе було насправді, гортайте цей допис униз - до дня 1 - і читайте знизу вверх.

Примітка. Кілька разів бачила в коментарях до поширених дописів сумніви щодо того, чи публікую думки своїх дітей - занадто позитивні в мене діти виходять. Дякую за комплімент і  підкреслюю: так думають мої діти . Більше того, вони читають блог і тримають під контролем те, що про них пишу :) .

Щоденник учителя 

День 9. Есе про враження від експерименту. Висновки та пропозиції

Ці висновки й пропозиції - з учнівських есе (не ділю їх на позитивні й негативні, бо навіть негативні написані щиро й мені чомусь здаються позитивними :) ) :

- коли оцінки ставляться за нашим бажанням, зникає хвилювання й думається краще;

- 5 хвилин для роботи в групі - дуже мало;

- хочеться більше експериментів;

- звичайно, тому, хто нічого не читав, не допоможе ніякий експеримент, але натомість він примусив схаменутися й почати читати. Можу сказати, що це непросто. Сам від себе не очікував такого висновку. Хочу продовження експерименту;

- дратує, коли в команді, крім тебе, ніхто не працює й ти мусиш "вигрібати" сам;

- дуже вдала методика для повторення. Треба, щоб учителька придумала щось подібне й для повторення мови;

- ця вправа дійсно допомагає. Хочу, щоб так повторили всі вірші й народні твори;

- я почала спостерігати, що мої однокласники десь із середини експерименту почали добирати дуже оригінальні приклади на підтвердження своїх думок;

- такий вид роботи змушує допомагати іншим, розвиває командний дух;

- методика допомагає розвивати усне мовлення;

- робота з командою вчить, що слабший відіграє дуже важливу роль. Було б добре, якби команду можна обирати за власним бажанням;

- я не задоволений експериментом, тому що учень з моєї команди заробив нам погану оцінку. Хочу працювати в більш сильній групі;

- спочатку нічого не виходило, але далі все стало простіше. Дуже бракує часу;

- у команді, де всі мають однакові знання працювати дуже легко, тому я хочу продовжувати експеримент саме в такому вигляді;

- сьогодні експеримент мені не сподобався, тому що нас поділили неправильно - за рівнем знань і я потрапив логічно до найслабшої групи. Нам потрібен хоча б один лідер;

- спершу я категорично заперечував і не визнавав "Експеримент-10", але невдовзі передумав. Нудні уроки з поясненнями не можуть зрівнятися з таким експериментом. Ми "втяглися" в процес і готові вирішити будь-яку морально-етичну проблему; 

- крім того, що експеримент дуже корисний, він має суттєвий недолік: це чудова причина для початку сварки між членами команди;

- мені здається, краще б аналізувати заново кожен твір, а не пригадувати одразу тринадцять, бо дуже мало часу;

- подяка за екстримальну подорож :)  

Мої висновки :)

• Відповідальність за інших. Діти, які можуть тиждень ледарювати, змінюються на очах і, коли бачать, що відступати нікуди, досить успішно вирішують проблеми.
• Людина в 10 класі (так, Людина), яка ДБАЄ про інших, переживає, чи комфортно однокласникам у групах; аналізує вплив оцінок; дає посутні поради. Знаєте, багатьом дорослим є чому вчитися в дітей.
• Учора Артур обурювався з приводу критики свого публічного виступу, а сьогодні рекомендує мені продовжувати експеримент :) .
• Скарги на важке життя припинилися на 5-6-ий день. Життя любить тих, хто на нього не скаржиться :)
• Експеримент буде продовжуватися протягом 10-11 класу, але вже раз на тиждень, натомість збільшимо час до 10-12 хвилин.
• Подумаю про експеримент із мови.
• Для слабших учнів варто змінити формат роботи.
• І, звичайно, не зупинятися :)

День 8. Як часто ми, промовляючи тисячі слів, можемо чути інших і самі бути сприйнятими?

Учнів поділено на команди за рівнем знань. Команда, у якій опинилися слабші учні, вдає, що працює. Усі інші дуже задоволені.

Висновок. Для слабших учнів потрібна "легше" проблемне питання.

День 7. Контрольне тестування (без попередження про зміну форми гри).

10-А. Оцінки полярно розділилися на 11-10 і 5-6. Учні зізнаються, що в них був шок, адже писали без попередження й не встигли морально налаштуватися й повторити. 

10-Б написав набагато краще, бо учні вже знали (10-А попередив), що чекатиме їх, і повторили на перерві.
Примітка. Оцінки в журнал ставимо за бажанням учнів, а результати тестування - сигнал для вчителя. Нічого страшного не сталося :) .

День 6. 10-А. Чи хотіли б ви опинитися в ситуації, коли відмовляються від вас заради чогось глобального? 

10-Б. Як навчитися відрізняти справжні факти від фальшивих?

Сьогодні оголошую, що оцінки за висловлювання ставимо в журнал за бажанням.

10-А добирає дуже вдалі приклади. Оцінки не ставимо й далі, тому що  групи працюють злагоджено й плідно.
10-Б. Під страхом оцінки всі працюють дуже активно.

День 5. Чи можна стверджувати, що переможений - завжди невдаха?

10-А. Оцінки озвучую, а в журнал ставимо за бажанням. Дарина запропонувала записувати наведені приклади не в чернетки, а в зошити для творчих робіт, які ведемо з 8-го класу. Учень, який ніколи особливо навчанням не переймався, навів дуже вдалі приклади. Це - маленька перемога :) .
10-Б. Одна група хлопців перестала активно працювати - оцінки ж і так не буде. Фактично робота зірвана.
Висновок. Не існує однаково ефективних прийомів навчання. Результат залежить не тільки від учителя, а й від мікроклімату в класі.

День 4. Чи варто жертвувати собою заради порятунку інших?

Сьогодні відмовляємося від оцінювання: у щоденнику Дарина стверджує, що страх перед оцінкою обмежує мислення учнів. Вирішили перевірити, чи так це. Усі полегшено зітхнули :) .

День 3. Біблія гарантує всім грішникам прощення. Чи не означає це, що можна свідомо чинити зло, а згодом покаятися й бути пробаченим?

Учитель сам обирає групу. Спікера делегують учні. Якщо відповідь учня не влаштовує команду, учасники можуть допомагати. Це робиться для того, щоб кожен учень працював, а не просто відсижувався. Щоб приклади не повторювалися, учитель називає твір, а учень коментує зв'язок із проблемним питанням.
Думки про експеримент.

День 2. Як чинити, щоб добро перемагало?

Недолік. Слабші учні опрацьовують картки за темами, пройденими нещодавно.
Висновок. Варто перегрупувати учнів й забирати картки останніх прочитаних творів.

День 1. Ознайомлення з правилами (10 хвилин). Експеримент проводиться в тестовому режимі. 

Лідерами народжуються чи стають?

1. Учень може працювати в групі чи індивідуально (за власним вибором).
2. Група чи окремий учень отримує однакові набори карток із літератури за програмовими творами ЗНО (зразок картки - збільшіть фото).
3. Учитель оголошує проблемне питання, до якого учні протягом 5 хвилин добирають якомога більше прикладів із літератури, аргументуючи вибір.
Проблемне питання на сьогодні: лідерами народжуються чи стають?
4. Робота в групі.
Варіант 1. Учні діляться картками, щоб швидше їх опрацювати. Кожен на основі проблем, образів твору зі своїх карток добирає приклади, підтверджуючи думку фактами, цитатами з твору, але "без водички" - зайве викреслюємо. Власні думки можна записувати.
Варіант 2. Усі учні колективно обговорюють кожен твір.
5. Команда, котра навела найбільше (чи найменше; найбільш активна чи найбільш пасивна - на розсуд учителя) прикладів, обирає спікера для публічного виступу. Учні самостійно обирають спікера (згодом - за вибором класу чи вчителя). Кожен учасник команди отримує оцінку, зароблену спікером, тому дуже важливо не тільки самому вчитися, але й учити іншого. Команда може доповнити відповідь свого спікера й тим самим підвищити зароблений бал.
Якщо учень працює індивідуально, сам і є спікером. Час виступ  - 1 хвилина.
6. Додаткові ідеї щодо прикладів (обговорення з класом) - 1 хвилина.
7. Вимоги до прикладів - якомога більше конкретики: автор твору, жанр, цитати, імена персонажів, образи, цитати. Зараховується не тільки зміст, а  граматично правильно побудовані речення.

Сьогодні десятикласникам експеримент сподобався. Цікавих ідей прозвучало багато (Маруся Кайдашиха народилася лідером, але не стала ним у власній родині; Датан і Авірон - псевдолідери тощо).
Побачимо, чи буде результат (і який?) далі? :)

Експеримент-10. Пролог (причини та мета)

Опитування "А що думаєте Ви про Нову українську школу (НУШ)?"

У блозі триває опитування щодо ставлення до Нової української школи. Поки що результати, як на мене, не зовсім очікувані: зокрема, знайшлося аж двоє людей, які вважають реформу найкращою, яку тільки можна уявити :)... і шестеро вважають, що і ця реформа також мине.
Долучайтеся до голосування - без реєстрації та анонімно (в блозі зверху ліворуч) з можливістю вибору кількох відповідей.

НУШ - найкраща з реформ, які тільки можна уявити, а її позитивні результати вже є сьогодні.
2 (4%)

Свобода вчителя, можливість вибору сприятимуть зростанню знань і вмінь учнів.
20 (43%)

Усі ідеї НУШ теоретично дуже позитивні, але втілити їх у життя неможливо через брак коштів для створення пристойної матеріальної бази в школах.
21 (45%)

НУШ не підтримують самі вчителі, адже їм доведеться більше працювати.
3 (6%)

Дитиноцентроване навчання стане причиною українського освітнього дива.
2 (4%)

Підтримую ідею дитиноцентризму, але реалізована в класах, де 30 учнів, вона не буде ніколи.
15 (32%)

Дитиноцентризм сприятиме відсутності дисципліни, а без дисципліни навчання нема.
8 (17%)

Свобода вибору призведе до хаосу, адже, на жаль, не кожен учитель є фахівцем.
6 (13%)

Партнерство "учитель-учень-батьки" в умовах сьогодення неможливе, адже багатьох батьків також треба перевиховати.
13 (28%)

Головне - добре скласти ЗНО, а не гратися в НУШ, інакше дитина не вступить до ВНЗ.
5 (10%)

Я пережила (пержив) багато реформ, переживу й цю.
6 (13%)

Булінг під іншим кутом: учителі й учні

 І знову про вчителів.

 Напевно, кожен уже знайомий із відео (його вранці демонстрували навіть у "Сніданку з 1+1"), коли вчителька ображає учня. Цікавою є реакція однокласників - ледве стримують сміх.

 Нікого не беруся захищати, тим більше не підтримую образливі слова на адресу учнів. Але я вчителька, особа зацікавлена, тому в цій ситуації нехай говорять діти.

 Сьогодні з 9-Б й 10-А аналізували чергове негативне шкільне відео - учні дозволили написати про нашу розмову.

 Отже, які версії розглядають діти? 

Версія 1. Шоу. Оскільки учнів розбирає сміх, напевно, всі в курсі, що їх знімає "прихована камера". Можливо, учительку навмисно провокували, щоб зафільмувати шоу для великої кількості переглядів в інтернеті, для реклами або власної популярності.Якби це відео знімалося для самозахисту (не завжди дорослі вірять, що винен учитель), то відео б не виставили в інтернет, а показали б батькам чи дирекції школи.

Версія 2. Помста. Можливо, учителька несправедливо оцінювала учня. Удома йому перепадало на горіхи - от і вирішили таким чином помститися вчительці.

Версія 3. Булінг. Школярі не стали на захист однокласника, якого кривдять. Можливо, учня, на якому зірвалася вчителька, підставили навмисно, щоб потім принизити його в соцмережі, а вийшло, що тепер цькують не учня, а вчителя. Побічний ефект.

Версія 4. Учителька звільнилася. У неї не вистачило сил захистити себе чи бодай вибачитися. Напевно, вона, і справді, дуже втомлена роботою чи дітьми.

Версія 5. Цинічна випадковість. Ішов звичайний урок. Комусь стало нудно, а тут таке "щастя" - учителька вийшла з себе: чому б не розважитися? 

"Ви ще не знаєте, які ми, підлітки, буваємо жорстокі. У нас гормони, з якими важко справитися, - коментують учні. - Не кожні нерви це витримають. Учителів, можливо, і навчають спілкуватися з підлітками, але ніхто не додумався вчити їх, як від нас захищатися. Ви не думайте, що всі діти такі порядні, як у нашій школі. Проте все одно вчитель ніколи не має ображати учня. Ніколи. Навіть якщо дитина на це заслуговує". 

   На запитання, чи готові учні до того, щоб у кожному кабінеті були відеокамери й знімалися всі уроки - заради справедливості, майже хором відповіли, що ні, адже у 80% винні самі; ситуацію ж із вище названою вчителькою й учнями оцінють як 50% на 50% (винні однаково всі). 

  

P.S. Легко говорити про такі складні випадки, коли твої нерви не розхитані й коли щастить із учнями. Так, у нас не ідеальні оцінки; зі мною не завжди й не у всьому погоджуються, але натомість розуміють із першого погляду; інколи вважають жорстокою (як сьогодні :) через зневагу скиглення :) ) ...і викликають безмежну вдячність за відвертість... Якби ви знали, які в нас є людяні діти! Але про це буде завтра, коли завершиться експеримент із десятикласниками :) . 

P.S.P.S. Хм. Таку "тему" зіпсувала - завершила оптимістично. Добре, що є багато критиків, які обуряться й щось порекомендують  :) . 

Державна служба якості освіти України. Завантаження

 

 20 березня 2018 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка приймав гостей з усієї України - тут проведено стратегічну сесію Державної служби якості освіти (ДСЯО)  "Система забезпечення якості освіти. Завантаження". Програма була дуже цікавою й насиченою: час від 10.00 до 17.30 промайнув непомітно, а отже, цікаво.
  Закарпаття делегувало трьох учасників: Андріана Лукач, завідувач обласного методичного центру при департаменті освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації; Оксана Гаяш,
завідувач ресурсного центру Закарпатського ІППО, та я, Олеся Калинич, учитель української мови та літератури Хустської гімназії-інтернату.

   Спробую дуже коротко (наскільки це можливо для філолога :) ) окреслити суть заходу.

Перша частина - пленарна.
 Павло Хобзей, заступник міністра освіти й науки України, наголошує: Закон про освіту дає свободу; зараз питання в іншому - скільки людей реально готові до свободи? Багато освітян воліють мати інструкцію дій, адже так менше відповідальності й завжди можна перекласти вину з себе на структури, які видали інструкцію. Державна служба якості освіти (ДСЯО) - інструмент, щоб перевірити, хто як користується свободою. Держінспекція (колишня) виконувала роль нагляду та контролю, ДСЯО ж матиме на меті не тільки виявляти недоліки, а й допомагати усунути їх. Від ДСЯО буде залежати рівень якості освіти країни.

Олександр Ляшенко, академік-секретар відділення загальної середньої освіти, підкреслює: не можна побудувати якісну освіту, якщо орієнтуватися тільки на роботу вчителя. Якщо учень не відчуватиме відповідальності за рівень своїх знань, освіта не буде якісною. Зараз у суспільстві багато дискусій з приводу навчання, та варто пам'ятати найголовніше: освіта виконує задоволення освітніх потреб УЧНІВ.

Руслан Гурак, Голова ДСЯО, зауважує, що робота ДСЯО залежатиме не стільки від Стандарту,  скільки від людей, які стануть експертами, від їхнього професіоналізму й порядності. Важливо, щоб стандарти ДСЯО не мали подвійного трактування, саме тому триває співпраця з Чехією, Португалією, Румунією і Шотландією. Пан Руслан представив дорожню карту розбудови ДСЯО, за якою передбачається
- утворити 25 територіальних органів;
- здійснити у 2018 році пілотування з розбудови 6 територіальних органів;
- підготувати експертів для територіальних органів Служби (протягом 2018 - 2019).

Дуже цікавим був виступ Ондржея Андриса, заступника Головного шкільного інспектора Чеської Республіки. Пан Одржей, ознайомлюючи з принципами роботи чеської шкільної інспекції, розповідає, що навчальний процес оцінюється й через онлайн-опитування (до речі, передбачається, що така форма роботи ДСЯО буде й у нас). Зараз не вдаватимуся до подробиць: про чеську шкільну інспекцію напишу згодом окремо, адже минулого року спілкувалася з учителькою з празької школи - так би мовити, є точка зору з іншого боку барикад.

Друга частина - це робота в групах. 
Усіх учасників стратегічної сесії поділили на 10 груп (в середньому по 10-12 у кожній групі): стратегія та процедури забезпечення якості повної загальної середньої освіти; забезпечення академічної доброчесності; оцінювання здобувачів освіти; оцінювання педагогічної (науково-педагогічної) діяльності; оцінювання управлінської діяльності керівників; забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу; забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти; створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища; розробка та затвердження освітніх програм; управління освітою в умовах децентралізації.
   Групи були сформовані наперед. Я потрапила до групи, яка працювала над оцінюванням здобувачів освіти. Роботу в кожній команді вели фасилітатори (у нас - Павло Горбенко) та спеціаліст держслужби Алла Захарова. Не знаю, за яким принципом формувалися групи, але наша команда (і, як виявилося, кожна) спрацювалася зразу. Приємною для мене виявилася випадковість - у моїй групі опинився Микола Скиба, відомий освітній експерт. Також у нашій групі опинився Михайло Заремба, директор ЛНВК ім. В. Стуса - спеціалізованої школи І ступеня - гімназії міжнародних відносин та експерт руху EdCamp. Згодом до нас приєднався Андрій Осмоловський, генеральний директор Директорату дошкільної то шкільної освіти у Міністерстві освіти і науки України (якого раніше знала тільки через фейсбук). Дуже важливо, що члени групи різні в усьому: у посадах, званнях, у регіонах і навіть у віці.
  У дискусії народжувалися стандарти та критерії оцінювання здобувачів освіти - учнів, якщо говорити мовою вчителя. Усі ми зійшлися на тому, що оцінювати потрібно роботу учня в динаміці, пргресі, а не в статичному контрольному зрізі; у молодшій школі варто перейти на вербальне оцінювання; тестування - не єдиний показник оцінки, адже може виміряти певний рівень знань, а не, наприклад, компетентностей; важливо бачити, як учні працюють у команді, чи вміють розв'язувати проблеми; наскільки активні в житті школи та поза навчальним закладом тощо. Звичайно, за такий короткий час (здається, у нас було десь зо дві-три години (з перервою)) неможливо розробити стандарти й критерії, але закласти фундамент для подальшої роботи точно можна.
  Наступним етапом стала презентація роботи кожної групи - день, і справді, виявився дуже плідним.
  До речі, кожна команда заявила про бажання продовжити спілкування поза сесією.
  Звичайно, всі пропозиції будуть доопрацьовуватися, а згодом винесуться на громадське обговорення.

Підсумки підвів Руслан Гурак. В одній із груп голову ДСЯО запитали, чому треба творити Стандарт "із нуля" (а саме так і є); чому, наприклад, не можна взяти Стандарт певної країни й адаптувати під себе. Імпонує відповідь пана Руслана:  "Ми будемо творити продукт, який притаманний тільки нам, українцям, звичайно, урахувавши помилки іноземних колег". (Чи не Шевченкове "І чужому научайтесь, І свого не цурайтесь"? :) ).

Будемо сподіватися, що Державна служба якості освіти України стане органом, який підтримуватиме всіх учасників процесу; виявлятиме недоліки в роботі (як же без них?), але не каратиме, а допоможе усунути їх. Дуже хочеться вірити, що колись ДСЯО до шкіл запрошуватимуть і чекатимуть без остраху - у найкращому варіанті :) .

P.S. Учора був день знайомств. Але, як часто трапляється, координати губляться. Приємною виявилася ініціатива Михайла Заремби, який у вайбері створив групу нашої вчорашньої команди :). Отже, спілкування продовжується :).

Народитися щасливим\ примусити бути щасливим?

"Дослідження однояйцевих та двояйцевих близнят свідчать про те, що всі ми народжуємося з конкретним заданим рівнем щастя, який успадковуємо від своїх біологічних батьків...Ключ до щастя - не в тому, щоб змінити свої гени (чого ви зроити не в змозі) чи обставини ( що теж не завжди можливо). Ключ до щастя - щоденна цілеспрямована ДІЯЛЬНІСТЬ". Це - власні зусилля, власна праця. Не можна примусити дитину вчитися, бути щасливою в процесі навчання - потрібні її зусилля також. Створіть у школі ідеальні умови, але без зусиль навіть у них дитина не почуватиметься щасливою.
P.S.Думки не мої, а з книги, яка скоро побачить світ.

Ідеальна школа: ЗНО для вчителів, матеріальна база й здорова конкуренція

 

  Нещодавно спілкувалася  з нашим колишнім директором Михайлом Семеновичем Онофреєм про життя взагалі й не тільки :)
  Ми говорили про важливість психологічного мікроклімату, здоров'я й конкуренцію, чоловіків і жінок у школі. Тож із дозволу Михайла Семеновича ділюся деякими висновками директора з 35-річним стажем роботи та власними міркуваннями. А що б додали (відняли) Ви?

 Дуже сподобалася алегорія Михайла Семеновича про рівновагу в школі молодості й досвіду, тому деякі пункти й мають таку примітку. Досвід - це позиція Михайла Семеновича. Молодість (у порівнянні з досвідом директора з 35-річним стажем роботи) - власні міркування.

1. Досвід. Кадри повинні бути ПРОФЕСІЙНИМИ: не може навчити  педагог того, чого сам не знає.
Пропозиції:
- вивчення й поширення досвіду кращих;
- самоосвіта;
- економічне та моральне стимулювання результатів роботи.
  Молодість. Що можна вважати професійним зростанням? Результати учнів у ЗНО? Переможців у конкурсах та олімпіадах? Порівнювати результати роботи вчителя з результатами колег не варто. Треба порівнювати педагога "із самим собою": наскільки виріс  особисто він у порівнянні, наприклад, із минулим роком.

2. Досвід. ЗНО для вчителів - обов'язкова умова оцінки роботи.
  Молодість. Тестування для вчителів - ніяке не приниження гідності. Педагог, який постійно працює над собою, добре знає предмет, складе тестування. Якщо учень може осилити ЗНО, наприклад, із української мови чи літератури, то це нонсенс, коли подібні тести не може скласти вчитель.
 Тестування потрібне не для того, щоб виділити кращих і принизити слабших. Навпаки, воно оголить проблему й покаже, кому треба зростати. Дуже важливо зробити вільний доступ до бази тренувальних тестів (як, наприклад, учні розв'язують тести ЗНО минулих років), щоб учителі могли підготуватися. Це сприятиме професійному зростанню педагога. Якщо вчитель не складе тести, це не означає, що його треба "карати", навпаки, такому вчителеві варто дати шанс через деякий час скласти тести повторно. Добре б, якби тестування складали не тільки вчителі, а й адміністрація, тоді б не було нарікань і обурень.


3. Досвід. У колективі повинна бути певна рівновага молодих та досвідчених: молодь - це ризик і креатив, старші - поміркованість і досвід.

4. Досвід. Навчальний план повинен бути індивідуальним для кожної школи. Кожен регіон країни має свій попит на професії; не можна ставити в однакові умови, наприклад, школи гірський районів Закарпаття й столиці. Навчальний план (використання варіативної та інваріативної частин) повинен складатися не для навантаження учителів, а для задоволення потреб учнів.

5. Досвід. Не завантажувати другорядними справами вчителів та учнів. Домашні завдання повинні бути посильними та зрозумілими.

6. Досвід. Домогтися високої продуктивності праці можна через широке застосування сучасних технологій та за наявності в достатній кількості технологічного обладнання. Молодість. Наприклад, пошити сукню можна і вручну, озброївшись голкою й ниткою; і сучасною швейною машинкою з багатьма функціями. Скажіть, яка сукня сидітиме краще? Так само й у школі: пояснити тему можна й засобами дошки й крейди, і через мультимедійний комплекс. Тільки чи завжди результати будуть однаковими?

P.S. А ще ми дискутували про підручники. Я переконана, навіть якщо підручник не ідеальний, учитель може створити свій і не скаржитися на життя. Михайло Семенович уважає, що не всі мають можливості, здібності, здоров'я й час для складання власних міні-посібників на кожен урок -  підручник, рекомендований МОН, має полегшити й так непросту роботу вчителя. Одним словом, як каже Михайло Семенович, молодість треба коригувати досвідом :) .

Чи готує школа до життя, або Звідки в закарпатських річках форель

 

  Ви знаєте, а в нашої освіти є майбутнє. Не тому, що стартувала реформа Нової української школи, а тому, що задовго до початку реформи в нас були "непосидючі" вчителі - учителі, для яких вичитати програму на уроці - замало.  Сьогодні мова про колегу з Рахова - Оксану Турок.

   Оксані Турок, напевно, замало роботи в класі, саме тому вона опікується клубом "Юних лісових рейнджерів", що діє при Рахівській ЗОШ №1 у рамках проекту БФ «Центр громадських ініціатив» та фінансується Міжнародною програмою лісової служби США. Одразу відповідаю на запитання, яке виникає мимоволі: ця робота вчителя не оплачується. 

За нетривалий період юні «рейнджеренята» на чолі зОксаною Степанівною активно відзначили низкою заходів Міжнародний день лісу та «Годину Землі-2017». Однак, на реалізації Всеукраїнського проекту «Юні лісові рейнджери» не зупинилися. Вони залюбки долучилися до відзначення Міжнародного дня лісу. Учасники клубу зустрічаються з однолітками з інших шкіл для роз’яснення ролі лісів для планети, небезпеки лісових пожеж та говорять необхідність кожному берегти лісові ресурси. 

 "Рейнджери" організовують конкурси, флешмоби, але найважливіше - заохочують громадськість шанувати свою природу власним прикладом. Уявіть собі, школярі навчилися зариблювати річки фореллю - випустили 4 тис. шт. форелі струмкової навесні. Тож як будете замовляти форель у закарпатському ресторані, згадайте про школярів із Рахова :) . 

  Як гадаєте, діти, яких учителька долучає до різних екоакцій, будуть забруднювати довкілля? Будуть масово вирубувати ліси? Вони тільки ЗНАЮТЬ, чи вже ВМІЮТЬ? Їх школа готує до реального життя? Це тільки одна історія успіху - маленька, але така велика. 

 Так, можна дорікнути: чому український учитель повинен працювати тільки на ентузіазмі? "Це така форма волонтерства", - пояснює Оксана Турок. А я додам: хтось же мусить рятувати наш світ? :) Тому пані Оксана й рятує :) . 

  Нова українська школа не народжується, вона вже живе. Переконана, таких історій, як у пані Оксани, дуже багато. Чому б про них не писати? 

P.S. Напевно,  колись напишу книгу про історії вчителів, які не чекали ні реформи, ні допомоги, ні натхнення чи кращих часів, а створили своє диво - у класах без євроремонтів і нових парт, зате зі світлими серцями. Мрію, що колись робота таких учителів буде належно оцінена державою.

  Сьогодні випадково опинилася в одному місці в один час з колегою з сільської школи. Учителька початкових класів має стаж роботи майже як моє життя й може порівняти різні підходи в навчанні. Звичайно, мене цікавить ставлення до НУШ. Колега із захопленням розповідає про своїх діток, про ранкове коло, про читання. Виявляється, вона також із цікавості проходить онлайн-курс для початківців (хоч курс для неї не обов'язковий, оскільки наступного року не набирає першачків).
  Зазвичай учителі із багаторічним стажем роботи стверджують, що раніше працювати було легше, а сьогодні й діти не ті, і батьки не ті. Моя нова знайома, навпаки, вважає, що зараз учитель має більше свободи й тому працюється набагато легше. Коли вчителька говорить про своїх дітей, здається, вони стоять поруч, ці допитливі маленькі люди :) .
  Від такої звичайної розмови легко й приємно на душі: у нас насправді багато хороших учителів! Їхні ідеї, перевірені досвідом, втілені зовсім не в масштабах країни, а в межах одного класу, круті: легко будувати Нову українську школу в добре оснащених приміщеннях. А якщо на твій заклад один мультимедійний комплекс, але ти все одно за ідеї НУШ? Таких учителів і справді можна називати зірками.
 "Візьміть участь в опитуванні про НУШ", - прошу колегу. А вона сміється: "Я вже проголосувала, обравши три позиції" :) .
 Дорога колего! За годину розмови ми так і не познайомились - не знаю Вашого імені :). Але маю надію, що Ви прочитаєте цей допис; напишіть мені - запрошую Вас долучитися до "енциклопедії" про сучасних учителів :) 

P.S. Залишаю цей допис без назви. У ньому ні теми, ні ідеї - одні емоції :) . Але якщо Ви вчитель, то зрозумієте :) .

Річниця трагедії на Красному полі (Рокосово - Хуст)

 

Біля повороту в село Рокосово (якщо їхати з Ужгорода, то  км за 10 перед Хустом) серед Красного поля височить хрест. На Закарпатті багато хрестів, але цей особливий: він пам'ять про березневу трагедію Карпатської України 1939 року.

Уранці біля меморіального парку "Красне поле", традиційно оновленого до річниці,  ще тихо. Кого й чого сьогодні чекають душі загиблих за рідну землю? Пишних урочистих промов? Прапорів? Чи, може, молитви за мир і спокій та нашої з вами пам'яті? Про що нагадують і від чого застерігають?

...Мирне Закарпаття, чарівна природа, працелюбний (і дуже покірний?) народ - чи не тому на нього зазіхали сусіди?
  Чехословацька армія отримала наказ відступати. Королівство Угорщина одержала 12 березня найбільші закарпатські міста Ужгород і Мукачеве, але хотіла захопити всю Карпатську Україну. Угорці розпочали переговори з Польською республікою. Країни обмежили Карпатській Україні телеграфний, телефонний та поштовий зв'язок. На кордоні Угорщина зосередила 12 дивізій VI армії. Через кордон перекинули угорських та польських диверсантів. Вони стикалися з армією Чехословаччини.

У ніч із 13 на 14 березня угорська армія невеликими силами почала просування углиб території Карпатської України. Глава держави Міклош Хорті отримав дозвіл на це від Адольфа Гітлера. Августин Волошин 15 березня 1939-го оголосив по радіо про незалежність Карпатської України зі столицею в Хусті. Направив Адольфу Гітлеру телеграму, в якій просив узяти країну під протекторат Третього Рейху. Німеччина у підтримці відмовила. Угорський уряд направив до Хуста свого парламентера з пропозицією роззброїтися і мирно увійти до складу Королівства Угорщина. Волошин відмовив.
14 березня 1939 року в Карпатську Україну вторглася 40-тисячна угорська армія.

 Бій на Красному полі — бій між підрозділами Карпатської України (автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 рр., Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня до кінця травня 1939 року) та Угорщини на рівнині Красне Поле, поблизу міста Хуста. Через внутрішні політичні чвари, сумнівність ідеології й методів, а також непевність керівництва Карпатської України, армія молодої держави не мала особливої підтримки з боку населення.

У цих умовах нечисленні патріоти вийшли на бій проти військ Угорщини, знаючи наперед фінал. Сили були занадто нерівними, угорська сторона мала значно більше бійців, українські січовики мали дуже слабке озброєння і майже відсутній військовий вишкіл. Трапилася різня. Напад угорців тривав до 18 березня. Останнім населеним пунктом, який утримували січовики став Воловець. Партизанська боротьба проти угорців тривала ще 3 тижні, на території Воловеччини і Рахівщини — до січня 1940 року. Українські війська мали 430 убитих, понад 400 поранених, майже 750 полонених. За офіційними даними, угорські війська втратили 72 особи.
  Бій на Красному Полі є повторенням подвигу героїв Крут.

За матеріалами Вікіпедії

Експеримент-10

  Третій день експерименту з десятикласниками (власне висловлювання+повторення програмових творів із української літератури). І учні, і вчитель ведуть щоденник (щоденник учителя точно буде опубліковано, учнівський тільки у випадку, якщо знайдеться доброволець).

  Сьогодні переглянула щоденникові записи учнів за третій день: майже всі зазначають, що експеримент діє, приклади з літератури добирати легше й уже повторили декілька творів; дехто нарешті зробив висновок, що буде перечитувати літературу (як це приємно читати! :) ). Майже всі скаржаться на брак часу для експерименту (7-8 хвилин на початку уроку). Цікава реакція учнів на результат: усі дівчата задоволені (дівчата в мене бійці :) ), що вже є якісь досягення , нехай і мінімальні; хлопці ж (аж восьмеро) скаржаться, що й часу мало, і теми складні, і результату нема, й оцінки не такі, як хотілося б :) .
Отже, експеримент не припиняється, а продовжується :).

Ви "диванний" критик чи справжній герой? (міні-форум для 8-А)

 

  Герой (у перекладі з давньогрецької - святий, священний, божественний, богатир, звитяжець, витязь) — людина, яка здійснює великі вчинки на благо людського суспільства. У стародавні часи, зокрема в давній Греції, у зв'язку з надзвичайними здібностями, героїв вважали за напівбогів. Усі захоплюються мужніми, сильними, відважними людьми, які жертвують собою заради порятунку інших.

   В оповіданні Олександра Довженка "Ніч перед боєм" зображено епізод, коли молоді бійці в часи Другої світової війни замість захищати землю від фашистів, утікали, рятуючи власні життя. А тим часом ворог плюндрував українську землю, спалював села та людей у них... Чи треба їх засуджувати? На жаль, історія повторюється. Ми говорили про це на уроці, а зараз продовжуємо дискусію, відповідаючи на непрості запитання.

 Героєм бути красиво, але чи легко? Чи готові ви на героїчний учинок заради інших? Якщо так, то на який саме? Ви "диванний" критик чи справжній герой? 

 Свої думки залишайте в  коментарях. Якщо з якихось причин у вас нема доступу до інтернету, запишіть відповідь у робочий зошит. 

P.S. Шановні дорослі, тема дуже складна для восьмикласників. Діти запитують, як жити після війни, коли ти вбив людину, хай навіть ворога. Як бути патріотом, не втекти з країни, коли зараз не маєш роботи, а сім'ю годувати треба вже тепер, а не колись... Ви змогли б відповісти чесно? Також попередній урок показав, що частина дітей готова давати хабарі, звинувачувати інших у своїх бідах. Цікаво, звідки такі думки у тринадцятирічних, так?

"Тепер! Лови мить - це твоє все"

"Тепер! Лови мить - це твоє все" - як не люблю таких голосних назв... Більше того, якби мені запропонували на вибір кілька книжок, названу  оминула б, бо переконана, що не можна жити тільки сьогоденням. Книга потрапила до моїх рук випадково ще місяць тому. Сталося так, що треба було чимось заповнити кілька годин, тож згадала про "Тепер".

 Для мене будь-яка книга починається з особистості автора. Ерік Бертран Ларссен - колишній спецпризначенець, який брав участь в операціях у гарячих точках (Косово, Афганістан, Боснія). Зараз він відомий норвезький бізнес-консультант (магістр економіки) і спортивний психолог. Його книги стають бестселерами. Дійсно, "Тепер" читається на одному подиху.

  ...Дозволю собі порушити композицію книги й розмістити думки про деякі розділи довільно.

"Скиглення - це такий обхідний шлях до уникнення відповідальності... Ви ніби заздалегідь виправдовуєте невдачу". Як ми обожнюємо скиглити! А критикувати! А як натхненно вміємо дорікати й перекладати відповідальність на інших! 

Щоб не говорити багато, процитую слова, взяті за епіграф до розділу "Скиглення": "Чемпіони тренуються. Невдахи жаліються". Це все, що нам треба знати про скиглення :) .

Лінощі. "Багато хто каже, що мені пора спочити на лаврах. Але я не можу, бо вони занадто колючі" (Хаакон Блекен). Якщо ви не бажаєте докладати зусиль, про які звершення можна говорити? Якщо ви не готові себе мотивувати, про який успіх можете мріяти? Хіба що про рекорд марно витраченого часу.

Про помилки й страх. Навіть люди, які стрибають із літака з парашутом, відчувають страх. Проте найчастіше відчувають страх перед помилками, не помічаючи головного. "Помилки, хибні рішення показали мені, що я здатен пережити найважчу скруту",-пише Ерік Ларссен. 

Складні ситуації. "Найкращим вдається повертати складні ситуації на свою користь саме тому, що решта цього не робить. У бізнесі в кризові моменти та на проблемних ринках шанси укласти вигідну угоду й відірватися від конкурентів зростають, бо більшість людей нервуються і замість можливостей бачать самі проблеми". Отже, зараз переживаємо не найкращі часи, але, напевно, найкращі можливості - погляньмо довкола під іншим кутом :) .

 А ще в книзі - про 8 речей, яких треба позбутися, серед них - скиглення, жалість до себе, критиканство, заздрощі, лінощі, стрес, егоїзм. 

 Так, можливо, ви ніколи не станете бійцем спецназу (хоча...життя непередбачуване), ви не спортсмен і не виснажуєтеся тренуванням, книга все одно виявиться цікавою, адже насправді вона не тільки про ТЕПЕР, а про те КИМ будемо ЗАВТРА.

Хто ще не смикнув учителя за крило?

  Кажуть, учитель повинен бути янголом. Не просто кажуть, а навіть описують цього янгола. Спочатку (в неприйнятому, на щастя) кодексі вчителя зазначили перелік "пір'їн" у крилах янгола - від моральних чеснот до відповідальності за всебічний розвиток учня (а що, добре, коли школярі після уроків ходять до спортзалу, грають на скрипці, малюють?). Згодом оприлюднили перелік компетентностей сучасного вчителя - від професійно-педагогічної до підприємницької (можливо, це ще не всі?)... Та чомусь  учитель у небесному статусі сам не вірить у власні сили й нагадує якусь комашку (думаю, біологи класифікують, яку саме:)), бо в янгольські крила ніхто не сміє витирати ноги.

 Учора ж навіть ледве помітні крила висмикнули, заявивши на всю країну, що вчителі ліниві (див. "ТСН-тиждень").

 Як учителеві не спробувати  ледарювати після таких слів, особливо якщо в тебе всі уроки "без вікна"?

 Отож, як і годиться, нове життя слід починати з понеділка, а сьогодні (як знаково!) якраз понеділок. 

  Перевірено: у молодших класах лінуватися неможливо - тут головне встигати за перебігом думок і запитань :). Тож вирішила байдикувати в 10-их класах. Тим більше, деякі учні самі кажуть, що їм не лінь тільки їсти й спати - чим не ідеальні умови? Клас сів за парти ще за 5 хвилин до початку уроку й попросив починати урок - більше встигнемо (це в нас уже майже традиція). А в мене ж за планом і за покликанням лінь... "Що за експеримент ви анонсували вчора в блозі?" - допитуються учні. А й правда, не викидати ж картки з літератури в смітник: починаємо експеримент (до речі, старт був жвавим і, здається, вдалим)  - врешті-решт це й дітям цікаво, і мені. Далі перейшли на граматичні помилки й відмінювання числівників (тема в нас така - не пропускати ж?), а щоб "зрозуміти, чи зрозуміли" - на тестування. Одним словом, полінуватися сьогодні ми не встигли. Тепер треба чекати наступного понеділка :) .

  А якщо серйозно, то... можна б і відмахнутися від каміння в учительські городи: скільки їх іще буде? Тільки якось прикро дивитися на величезний вчительський мурашник, де кожна комашка -особливо з висоти кабінету чиновників - майже непомітна, хоча така важлива. Звичайно, її легко розтоптати, бо вона не вміє кусатися й літати... чи все-таки вміє? :)

 Тож, дорогі колеги, де там наші крила - янгольські, пташині, комашині? Розправили їх - і вперед, до школи, бо саме в школі в повних класах особливо добре лінуватися :) .

P.S. Учора хотіла написати зовсім інше, та, на щастя, не мала змоги чи, може, відваги, бо... скільки тих крил? :)

Експеримент-10. Пролог :)

 "Експеримент-10" -  назва для форми роботи на уроці в 10 класах :) .

"Геніальна когорта" (ласкава назва для учнів, які вперто не хочуть працювати поза уроком) стверджує, що в неї нема часу не те що перечитувати раніше пройдені твори, а навіть читати ті, що вичаємо зараз. "Що я можу для вас зробити, щоб змінити ситуацію? - цікавлюся в майбутніх як мінімум директорів успішних фірм. - Може, створити систему коротеньких відео по кожній темі? У вільний час зможете переглянути, а на уроці обговоримо проблеми". "Ні, не варто. Ці відео треба дивитися, а ми ж усе одно будемо лінуватися", - коментують деякі десятикласники...
     Звичайно, поважаю шановне товариство за щирість, але такі слова звучать для вчителя як виклик... Що ж, там, де не можна мотивувати й переконати, є шанс примусити (у сенсі надихнути) :) . Тому приймаю цей виклик - і побачимо, хто з нас переможе :)

 Тож завтра починаємо двотижневий експеримент із десятикласниками (для цього створила комплект карток; прогнозовані часові "витрати" - 5-7 хвилин щоуроку; можливість вибору індивідуальної й групової роботи).
 Справжні причини як мінімум дві.
Власне висловлювання (усне й письмове). Розкриваючи ту чи іншу тему, учні мислять вільно, але не можуть швидко навести доречний приклад із літератури. Зазвичай думки рояться навколо твору, вивченого щойно. Без знань текстів політ думки дуже обмежений.
Тести ЗНО. У 10 класі перед учителем постає проблема підготовки дітей до ЗНО. Оскільки курс вивчення української мови закінчується в 9 класі, то в 10-11 є можливість повторити, заповнити прогалини. Із вивченням української літератури ситуація зовсім інша: програма ЗНО включає твори з 5 по 11 клас, а часу на повторення нема. Тест за творами, вивченими у 8 - 10 класах (повторюємо поступово), складений учнями минулого тижня, показав, що... одним словом, потрібно пригадувати навіть те, що знали дуже добре (наприклад, "Слово про похід Ігорів" у 8 класі).

Якщо експеримент не дасть мінімальних результатів, припиняю його в середу.
Про хід експерименту, емоції та знання учнів, очікування й результати - про все згодом у блозі.

P.S. "А оцінка за це буде?" :) Так, обов'язково й щоуроку :).

Опитування про НУШ

 

   Шановні колеги, батьки й усі охочі! Цікаві Ваші думки про деякі аспекти Нової української школи (НУШ). ОПИТУВАННЯ РОЗМІЩЕНО В БЛОЗІ (зверху зліва) - анонімно й без реєстрації, можна обирати кілька варіантів відповідей. Якщо заходите з телефона, погортайте сторінку вниз і натисніть "Переглянути веб-версію".

Варіанти відповідей.

• НУШ - найкраща з реформ, які тільки можна уявити, а її позитивні результати вже є сьогодні.
• Свобода вчителя, можливість вибору сприятимуть зростанню знань і вмінь учнів.
• Усі ідеї НУШ теоретично дуже позитивні, але втілити їх у життя неможливо через брак коштів для створення пристойної матеріальної бази в школах.
• НУШ не підтримують самі вчителі, адже їм доведеться більше працювати.
• Дитиноцентроване навчання стане причиною українського освітнього дива.
• Підтримую ідею дитиноцентризму, але реалізована в класах, де 30 учнів, вона не буде ніколи.
• Дитиноцентризм сприятиме відсутності дисципліни, а без дисципліни навчання нема.
• Свобода вибору призведе до хаосу, адже, на жаль, не кожен учитель є фахівцем.
• Партнерство "учитель-учень-батьки" в умовах сьогодення неможливе, адже багатьох батьків також треба перевиховати.
• Головне - добре скласти ЗНО, а не гратися в НУШ, інакше дитина не вступить до ВНЗ. 
• Я пережила (пержив) багато реформ, переживу й цю.
• Власну думку напишіть, будь ласка, у коментарях до цього допису.

Тарасові Шевченку - 204

Будили...Лезом і обухом.
СталИли шаблю і перо...
Живем, Тарасе, Божим духом.
Ревем і стогнем, як Дніпро.
Вінки, промови, п'єдестали.
Заріс давно Холодний Яр.
Здобули й тут же просвистали,
Скажи, хто тут не яничар?
Клейноди зниділи у скрині.
І хоч "Кобзар" твій, мов скрижаль.
Туманить очі Катерині
В мундирі вишитім москаль...
Богдан Томенчук

Найкраще привітання зі святом ...від поліцейських :)

 

  Як запам'ятається 8 Березня вам?

  Напевно, приємними словами, квітами, шампанським і милими подарунками? Банально :)

  Як виявляється, особливі емоції не від квітів і слів, а від того, що поліцейські корегують твій святковий розклад :)

   Приємний день...починався зранку :) . 

   Задоволена покупками, ідеш до свого авто, а перед твоїм носом евакуатор везе чиюсь машину... "Комусь не пощастило", - жартуєш у піднесеному настрої ...і бачиш, що на черзі твоє авто, бо не вгледіла новий знак, що, виявляється, тут паркуватися вже заборонено...

  Поки поліцейські перевіряли мої документи, підійшла перелякана власниця авто, яке щойно забрав евакуатор. Поліцейські дуже ввічливо заспокоїли жінку, що машину не викрали, із посмішкою пояснили адресу штраф-майданчика та мало не віршами привітали зі святом.   Одним словом, у Мукачеві круто вітають жінок :) .

  Після певних перемовин (а спочатку все виглядало смішно - як розіграш) хлопці погодилися відпустити незлісного порушника (мене) за публічне спасибі - за селфі й подяку в блозі :) . Тож мої вітання мукачівським суперполіцейським Кохану й Русину! Щиро дякую за емоції в Міжнародний день жінок - так мене ніхто ще не вітав! Спасибі за ввічливість, толерантність і розуміння! Обіцяю бачити всі дорожні знаки, а не тільки розділові :) .

   

Як зручно бути жінкою, або Прощай, 8 Березня :)

Якщо Ви дуже серйозно ставитеся до проблеми свята 8 Березня, не читайте цей допис :)

Міжнародний жіночий день. Кажуть, востаннє, тож треба якось попрощатися :).
Багато хто з нас не визнає свято, мовляв, чоловічої уваги потребують не раз у році. Але, як люблять писати мої учні у творах, погляньмо на ситуацію під іншим кутом: хтось думає про почуття протилежної статі 8 березня? Нехтування жіночим святом принижує чоловіків: вони ж не ображаються на привітання 14 жовтня (День козацтва) і не вважають себе неповноцінними чи гендерно зневаженими :) .

Отже, 8 березня прийнято говорити про жінок... АЛЕ...
Якщо пишу про жінок-учителів (нас у професії переважна більшість), звинувачують у гендерній упередженості.
Іронізую й гіперболізую - в обмеженому баченні дійсності.
Серйозно - в стандартизації підходів.
Якщо б зараз написала про дискримінацію - закинули б фемінізм.

От і думаю: а про що взагалі писати - щоб нейтрально? :)
Тому цей пост про жінку взагалі (уклінно перепрошую за дискримінацію, але про чоловіків буде 14 жовтня :) ).

Отже, як зручно бути жінкою :)
Якщо тебе вважають слабкою, це добре: ворог, який недооцінює супротивника, приречений на поразку.
Якщо тебе вважають красивою, теж непогано, бо будеш причетна до великого - рятуватимеш світ (сказано ж бо: краса врятує світ).
Якщо тебе вважають розумною, чудово: можеш сміливо прораховувати кроки наперед.
Якщо збоку здається, що твої рішення трохи безглузді, це означає, що ти створіння земне (а не впала, наприклад, з Місяця) й можеш помилятися.
Якщо тебе вважають сильною, прекрасно: ти знайшла себе в цьому світі.
Якщо ніхто не може зрозуміти, яка ти насправді, а твій настрій, як погода цієї весни, вітаю: ти мудра й поводишся залежно від ситуації :) .

Дорогі дівчатка!Свободи - щодня й у всьому: у думках і діях, у рішеннях і можливостях. Розуміння, добрих намірів і позитивних результатів. Нехай у нас завжди буде вибір і мудрість, щоб уміти скористатися ним. Легкої ходи, вчасних зупинок й водночас таланту йти до кінця :) . Світлих сердець, світлих слів і світлих почуттів!

P.S. ...А з іншого боку, може, як не буде Дня жінок, то на Закарпатті перестануть вестися розмови на зразок: "На базарі стільки народу! Правда, жінок більше, ніж людей" ?

 

   Слова вдячності неймовірним учителькам :) 

   Учора поширила пост-обурення: скопійовано мій текст і не вказано авторство. І тут почалося: і знайомі вчителі, і "фейсбучні" в коментарях залишали гумористично-іронічні версії "акту плагіату".

 Здається, дрібниці? Можливо. Та від таких "дрібниць" виростають крила. Дякую за вашу підтримку й готовність стати на захист на будь-якому невидимому фронті. Мене часто запитують, що надихає. Надихаєте ви, дорогі знайомі й незнайомі колеги, яким, у принципі, могли би бути й байдужі чужі думки. Ви неймовірні. Ви - справжнє військо :) .  Такій підтримці, як ваша, навіть генерали позаздрили б :) . Я щаслива з того, що ви є :) .

Сюрприз від десятикласників :)

"Уставте флешку у свій комп'ютер, вимкніть світло й сядьте за останню парту, так буде зручніше", - по-діловому рекомендують десятикласники, зайшовши сьогодні до мого кабінету. 
Що робити? Виконую наказ :) 
Півкласу теж не зовсім розуміє, що відбувається :)... 
А далі відеопривітання - так створюють святковий настрій учителям наші десятикласники :) . 
Переглядаємо разом відео :)
Цю щирість, відвертість, світло й любов не виміряти оцінками, не вмістити у варіанти жодних тестів. У наших дітей, можливо, твори й "кострубаті", але зате серця - великі. І знаєте, це прекрасно :)
Насправді це відео має ще й другу частину, але вона настільки геніальна й особиста, що ми її не оприлюднюємо (напевно, аж до випускного) :)
P.S. Не зважайте на деякі помилки - ловіть емоції :)
P.S.P.S. Організатор зйомок та автор ідеї Сарваді Даринка. Це ще раз доводить, що одна людина може запалити багатьох :)

Шкільна газета "ГімназіяІнтерТаймс"

У новому номері шкільної газети (редактори Каріна Анталовці та Катерина Щадей)
•Найвідоміші жінки України
•8 Березня вже на порозі! (привітання від одинадцятикласників)
•Ким є Тарас Шевченко Шевченко для сучасного учня?
•Перекази про Тараса Шевченка
•Вислови відомих людей про велетня у " царстві людської культури«
•Психологічні поради
•Маловідомі факти з життя Шевченка
•Традиційно: гороскоп від Станіслава :)

Про "підручник", "тести", "правила", "директора" й 6-В :)

     

    Гортаючи стрічку у фейсбуці, натрапила на дуже приємний допис :) .

     Одне інтернет-видання пише про Олесю Калинич як про вчительку, яка не ставить поганих оцінок у п'ятницю і створює з учнями підручник :). Розумію, що замітка написана на основі моїх публікацій про 6-В, але хотілося б дещо уточнити. 

    По-перше, я зовсім не ідеальна вчителька й мої діти отримують різні бали; ні дні тижня, ні погода на оцінки не впливають.

    По-друге, так, у шостому класі ми трохи експериментуємо з формою навчання. Але я не вчитель-новатор і не винайшла жодної нової методики. Усе дуже просто. У шостому класі українська мова чотири рази на тиждень, тож можу дозволити собі розкіш час від часу трохи погратися. Та й насправді ніякі це не ігри, а звичайна робота, але трохи в іншому форматі, бо деякі традиційні види робіт подаємо інакше. Про це детальніше.

   Фронтальне опитування замінюємо на вікторину. Удома учні готують запитання для класу, добирають відповіді. Оскільки діти знають, що оцінок не буде, не намагаються схитрувати - дізнатися запитання наперед. Отже, маємо банк запитань - це речення, записані на смужках паперу. Вікторину проводимо залежно від бажання: витягуємо смужку з заплющеними очима, або дуже швидко роздаємо, або вибираємо "доповідача" кинувши в нього м'ячик, або називаємо числа тощо.

•   Відповіді біля дошки. Насправді відповідати біля дошки одному й нудно, і самотньо, а часом (особливо якщо нічого не вчив) і страшно :) . У п'ятницю (передостанній урок - додому) до дошки можна йти з асистентом-консультантом - учнем, який допоможе проаналізувати речення, визначити частини мови, написати слова правильно. Суть у тому, що асистент має право підказувати своєму "директорові", але перед класом виступати не може. Тому помічникові замало виконати завдання самому, бо його завдання ускладнене - навчити свого "директора" :). "Директора" до дошки викликає вчитель, а от асистента обирає вже учень :) . 

• Підручник. Зрозуміло, що в нашому випадку слово "підручник" не має нічого спільного з академічним виданням. Наш "підручник" - це поки що гарно оздоблені сторінки, які ми заповнюємо матеріалом - тестами й "правилами".

Як створюємо тести. Працюємо в групі (троє-четверо учнів) чи в парі. 

Спосіб перший. Класом придумовуємо запитання, а варіанти відповідей (А, Б, В, Г) добираємо самостійно.

Спосіб другий. Варіанти відповідей - це речення чи слова із вправи справжнього підручника. А завдання придумовують учні так, щоб "тест" можна розв'язати. Наприклад, підкреслюємо прикметники відповідно до синтаксичної ролі й бачимо, що в одному реченні прикметник виступає присудком, тому  завдання формулюємо так: Виберіть варіант, у якому означення виступає присудком. 

Виходить, що ми не просто написали вправу, а створили тест - сторінку для власного "підручника", але, що дуже важливо, час витратили як на традиційну вправу.

Апробація. Коли тест готовий, даємо його розв'язати іншій групі, щоб з'ясувати, чи все продумано правильно.

Фінальний етап - переписуємо завдання в "підручник", обов'язково вказуємо авторів тесту (щоб бути знаменитим) :)

Як створюємо правила. Звичайно, щоб написати власне новаторське правило, треба спочатку вивчити традиційне й уміти його застосовувати :). Наші "правила" - це пояснення "своїми словами" правопису того чи іншого слова. Дуже важливо, щоб "правило" було коротке й зрозуміле - хто ж любить учити довге? :).

Наприклад, "правило" про правопис складних прикметників разом має приблизно таке формулювання: "Не знаєте, як писати кислолимонний? Уявіть собі цей фрукт. Що ви бачите? Два різні фрукти - один кислий, другий лимон? Чи один - кислий лимон? Так от, ви бачите одне поняття, тому пишіть складний прикметник разом". Звичайно, "правила" складаються в групі, а за потреби діти консультуються з учителем.

Апробація. "Правило" проходить апробацію, за потреби редагується й переписується в "підручник".

Рецензія. Будь-який підручник мусить прочитати рецензент. Тести шестикласників пропоную розв'язати десятикласникам :). Думаєте, старшокласники знехтують такою роботою? Зовсім ні :) , більше того, навіть на сторінках майбутньої книги пишуть подяки "науковцям" :).

Результат. Час. За часом на такі форми роботи витрачаємо стільки хвилин, як і на традиційне розв'язування вправ чи фронтального опитування. 

Емоції. Знімаємо стрес, напругу й переживання. 

Знання. Нарешті починаємо самостійно розв'язувати тести правильно й розуміти прочитане. У нас іще багато проблем, але краще вирішувати їх повільно, ніж ніяк :).

Фото. Діти хочуть слави. Їм приємно, що про них пишуть у блозі, бо почуваються важливими й потрібними. Світлини у нас не круті, не яскраві й не конкурентно спроможні, а парти розташовані традиційно. Але хіба це головне? :)

P.S. Звичайно, якщо відсіяти поняття "тести", "підручник", "правило", "директор", асистент" чи "консультант", "вікторина", то особливо нічого не зміниться. Для вчителя (тому й кажу, що нічого нового не роблю). А для дітей?

ЕdCamp у Рокосові. Враження

 

Кажуть, що світ змінило три яблука: яблуко Єви, яблуко Ньютона та яблуко Apple. Без перебільшень сюди можна додати четверте яблуко - символ учительського руху ЕdCamp (погляньте на символ - листочок зверху яблука :) ).   Сьогодні в моєму рідному селі відбувся масштабний захід - освітянська (не)конференція.

Чим для мене стала сьогоднішня подія?

1. ЕdCamp - ярмарок ідей, емоцій.  Безмежно радієш, зустрічаючи давніх знайомих, з якими бачилася аж минулого року на ЕdCamp у Луково (Закарпаття): Олена Ганич, Тамара Павлик, Галина Левко, Оксана Огієнко, Світлана Кострець... Цей ряд можна доооовго продовжувати.
  ЕdCamp - це коли знайомства стають реальними: Вікторія Биркович, Олександр Папіш, Ілля Філіпов :) .
  Приємно бачити знайомих, із якими спілкуєшся в соцмережі. Але неймовірно круто усвідомлювати, що значна частина "енциклопедії" про сучасних учителів приїхала в твоє Рокосово :).
  Саме ЕdCamp познайомив мене з неординарною людиною - генератором ідей - паном Михайлом Комарницьким, директором львівського видавництва "Літопис", і подарував чергову зустріч сьогодні.

2. ЕdCamp спонукає розірвати замкнене коло. Після панельної дискусії колега Лариса Юрик запитала натхненника руху ЕdCamp Олександра Елькіна, чи проводяться подібні заходи серед студентів педагогічних ВНЗ. Пан Олександр відповів, що, на жаль, педагогічну освіту обирають не найкращі випускники й до школи йдуть не найуспішніші студенти, тому рух покликаний мотивувати вчителів, які вже працюють у школі.
  Кілька днів тому на подібну тему спілкувалася з викладачкою УжНУ Оксаною Кузьмою. Запам'яталися її слова: "Знаєш, мої дівчатка не відмінниці, але вони стануть хорошими вчителями, бо люблять те, що роблять". Я глибоко переконана, що ЕdCamp потрібен і сучасним учителям, і обов'язково студентам-майбутнім педагогам, щоб показати: тут, у школі, не все так безнадійно й до неї варто йти.

3. ЕdCamp-експерти. Єдине, про що шкодую: ніяк неможливо потрапити хоча б на половину майстер-класів чи лекцій, бо одночасно виступають 10 експертів (зрозуміло, у різних приміщеннях). Думаю, саме цього бракувало й іншим колегам: доводилося довго думати, яку ж локацію обрати, бо хотілося як мінімум декілька, а може, й усі :). Жаль, що не вдалося почути Миколу Скибу, Михайла Комарницького, Сергія Пазюка..., але переконана, що обов'язково будуть інші можливості.

4. ЕdCamp - майстер-клас від Марини Фоменко, автора першої української школи графології, дуже цікавий саме для вчителів, які, погодьтеся, бачать різні дитячі почерки. Кожна правильно і не зовсім добре виписана буква -  ключик до розуміння дитини; хвостики ж, а часом навіть ієрогліфи - не просто літери, написані "по-ледачому", а сигнали зрозуміти й підтримати. Дуже жаль, що час експерта - 50 хвилин - збігає дуже швидко. На щастя, уроки можна переглянути на You Tube. Лектор - професіонал, блискучий оратор. Але знаєте, що з перших хвилин спілкування викликає повагу? Пані Марина, російськомовна киянка, переходить у спілкуванні на українську мову - і це в неї дуже добре виходить.

5. ЕdCamp - радість від спілкування з колегами, які обрали мою локацію. "Старий" учитель в умовах нової української школи: виклики й реальні можливості" (про це - в наступному дописі) - інтерактивна лекція з елементами майстер-класу із створення учнями "підручника" за принципом "співавторства" та знайомства із зошитами з української мови та літератури для 9 класу (автори Д. Дроздовський, О. Калинич) (з автографами :) ).
  Окреме спасибі пані Олесі Браташ, яка вже не вперше обирає мій виступ, - Ваша підтримка надихає :) . Оксаночко Турок, бачила Вас уперше, але враження, що знаю давно :) . Вітання сестрі-філологу! :)

  ЕdCamp - це підсумок. Грандіозного освітянського заходу сьогодні б не було без ініціативи й титанічної праці Галини Білецької, координатора (не)конференції, та її помічниці Тетяни Вакарової. Дівчата, ви молодці! Ви зробили нереально багато! Свято вдалося!
 Велика подяка гостям з усіх куточків України, які знайшли можливість і час приїхати. "Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій!"- сказав би, напевно, Василь Симоненко, побачивши сьогодні шкільні коридори :) .
 А ще б свято точно не відбулося без педагогічного колективу Рокосівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, який гостинно нас прийняв. Шановні колеги! Спасибі за усмішки, за роботу в команді: без вашої допомоги не було б наших емоцій.

ЕdCamp - це обов'язково наступна зустріч із колегами... на яку я вже погодилася :). Залишилося тільки зрозуміти, де знайти вільний час :).

"Соняшник"-2018

  А ви знаєте, як японською перекласти, наприклад, число "тринадцять"? Ні? Зразу видно, що не граєте з "Соняшником" :)

  Сьогодні дев'ятикласники зі спортивним азартом міркували над дуже цікавими й водночас непростими завданнями українознавчої гри: тут і сучасна інтерпретація гербів українських міст, і мультфільми, і тести у форматі ЗНО з мови, літератури, історії.  Звиклі до швидких оцінок(зазвичай після письмових робіт отримують бали за день-два), дев'ятикласники з нетерпінням очікують на свої результати й офіційні правильні відповіді :) .

  Дякую координатору "Соняшника" в нашій школі Буняк Олесі за роботу, адже учні, поки їздила у відрядження, зініціювали участь у грі всім класом :) .