Зошит з української мови (підготовка до ЗНО в 10 класі)

З майбутнього зошита з української мови (підготовка до ЗНО в 10 класі) :)
А ще - фонетика через математичне рівняння (якщо його так можна назвати), лайфхаки з мови в рубриці "Не правила", звичайно ж, тести й різні способи написання есе. І - на прохання 9-Б - розширена шкала оцінок учителя :) ...та багато іншого - нового :) - з любов'ю до дитини й учителя :)
P.S. Заздалегідь вдячна критикам, які обов'язково помітять, що "ця вчителька пропонує списувати" :) .

  2017-2018 навчальний рік незаплановано виявився марафоном, старт у якому взяла ще в червні, розпочавши роботу над зошитами, а закінчила 22 травня в Києві (хоча ні, закінчиться марафон у шкільному таборі, де мене призначили на посаду аніматора для своїх десятикласників :) ).
 Улюблені діти в рідній школі вимагали бути в тонусі - так з'явилися ще одні міні-конспекти, які залишилося доповнити й  оформити в окремі зошити. Енциклопедія, на яку витрачаю багато часу, запрошуючи\переконуючи\умовляючи колег долучатися до проекту й ділитися досвідом, аби заперечити думку, що наші вчителі й освіта - безнадійні. А ще - форуми, майстер-класи, семінари, лекції, учнівські олімпіади, "Учитель року-2018"... і підручник, співатором якого маю честь бути :) . Про все згадане й не тільки, звичайно ж, писала в блозі :) . Я б і сьогодні не оглянулася на рік, що минає, якби не приємний сюрприз: на святі Останнього дзвоника вручили відзнаку Закарпатської обласної ради та Закарпатської державної адміністрації "За розвиток Закарпаття".
 Дякую за довіру й розумію, що вона завжди зобов'язує не зупинятися. Хоча якраз зупинятися й не збираюся :) .
 Дякую всім людям, які невидимими янголами стоять за моїми плечима: дітям, родичам і друзям, колегам, моїм Учителям, знайомим, прихильникам і навіть тим, яким я зовсім не до душі, - ви всі надихаєте й робите тією, якою без вас не могла б бути :) .

Останній дзвінок - 2018

 

  Дорогі колеги! Любі учні! Шановні батьки!
  Зі святом усіх нас - святом Останнього дзвоника :)
  Ми всі ще на один рік помудрішали, здолали нові вершини, здійснили власні відкриття; витрачали нерви, раділи перемогам і засмучувалися через невдачі, брали паузи, ставили життєві коми й ішли далі... Навчальний 2017-2018 рік завершується логічною крапкою (для когось - трьома крапками з іспитами й ЗНО). Нехай наше життя не залежить від розділових знаків, а буде наповнене яскравими барвами літніх емоцій! :)

P.S. Це минулорічні слова, у яких я змінила тільки роки, а все інше залишилося: і цей рік, як і минулий, багатий подіями, знайомствами; і цей травень  - такий бажаний, а літо на порозі - спокусливе. Нехай останній дзвінок подарує насолоду всім: і учням, і їхнім батькам, і, звичайно, нам, учителям :). Тільки для випускників він  по-справжньому останній - нехай останній дзвінок стане відліком їхнього нового, трохи дорослішого, але такого цікавого й прекрасного життя! 

P.S.P.S. Якщо у вашій школі навчання ще триває, то... спокою, витримки й приємних клопотів напередодні свята :) .

ЗНО для вчителів (коментар голови ДСЯО Руслана Гурака)

  Слова Лілії Гриневич під час інтерв’ю для УНІАН про добровільну сертифікацію для педагогів (іншими словами - ЗНО для вчителів) уже вкотре викликали хвилю обговорень. Узагалі, словосполучення "ЗНО для вчителів" не може залишити освітян байдужими, тому, незважаючи на втому в кінці навчального року, очікування (а в когось уже й рефлексію) ЗНО для учнів, колеги завзято коментують цю тему. Часом вона обростає химерами й нагадує сюжети в найкращих традиціях фільмів жахів. Щоб з'ясувати, наскільки "страшним" є ЗНО для вчителів, звернулася до Руслана Гурака, голови Державної служби якості освіти (ДСЯО), очільника інстанції, яка якраз і відповідатиме за нашу з вами сертифікацію.

  Примітка. ДСЯО - служба, яка вже зовсім скоро - у 6 областях із нового навчального 2018-2019 року, а в 19 інших - із 1 січня 2019 року - проводитиме акредитацію навчальних закладів, славнозвісну сертифікацію й атестацю вчителів та затверджуватиме навчальні програми тощо.

  Отже, для початку розставимо акценти: атестація й сертифікація вчителів - не одне й те ж. 

  Атестація - це ОБОВ'ЯЗКОВЕ визначення відповідності вчителя займаній посаді, рівню його кваліфікації, виявлення підстав для присвоєння титулів (ми добре знайомі з атестацією, бо проходимо її або строково раз у 5 років, або достроково). Атестація найближчим часом (кілька років - точно наразі невідомо) не скасовується.

  Сертифікація (в народі - ЗНО для вчителів, старт заплановано через один навчальний рік - у 2019-2020 н.р.) має на меті виявити найбільш фахових учителів з метою більшої оплати їхньої роботи. На відміну від атестації, сертифікація буде ДОБРОВІЛЬНОЮ й дійсною три роки, три роки сертифікований учитель отримуватиме надбавку до зарплати (добровільною сертифікація буде також протягом кількох років, як ЗНО для учнів на початку його існування; певний час сертифікація існуватиме паралельно з атестацією, доки поступово не витіснить її). 

Сертифікація складатиметься з двох етапів:

1. Тестування з фаху, методики й вікової психології, яке проводитиме УЦОЯО. До речі, наразі проекту про сертифікацію нема (він на стадії напрацювання), тому зараз не відомо, ні якою буде програма сертифікації, ні перелік тем для підготовки до тестування, ні кількість завдань узагалі; ні навіть як складатимуть тестування вчителі, наприклад, фізичної культури. Коли проект буде готовий, його, звичайно ж, винесуть на громадське обговорення.

2. Моніторинг практичної роботи вчителя. Представник ДСЯО (інспектор) або директор школи повинен відвідати навіть без попередження урок (уроки) вчителя, що сертифікується, щоб перевірити, як працівник втілює теорію, яку склав у формі тестування.  Ідеться не про відкрите заняття як зазвичай театралізоване чи добре продумане дійство, а про щоденний урок. 

До речі, ДСЯО буде аналізувати абсолютно всю діяльність учителя: майстер-класи, лекції, які він провів; його фахові публікації і навіть ведення блогу (що мені, наприклад, дуже приємно); участь в освітянських заходах. 

   Коли порушують тему ЗНО для вчителів, у багатьох колег виникає  обурення: мовляв, я складу ЗНО, але після високопосадовців і чиновників узагалі. "Без жодних проблем, - коментує Руслан Гурак. - Я готовий пройти ЗНО, яке включатиме питання мого роду занять, навіть без підготовки". До речі, голова ДСЯО без вагань погоджується пройти ЗНО й з української мови та літератури без підготовки (може, колеги, наступного року треба буде нагадати, щоб пан Руслан устиг зареєструватися? :) ). Також Руслан Васильович ділиться спогадом: "Років 5 тому, коли точилися дискусії з приводу якості тестів, хотів скласти ЗНО  з усіх предметів, щоб довести: тести ЗНО посильні для всіх". 

   Можна довго дискутувати з приводу тестів для педагогів, але, справді, щоб уникнути подвійних тлумачень, ЗНО треба скласти не тільки вчителям, а й керівникам навчальних закладів, чиновникам (у тому числі й інспекторам), ну, і, звичайно, голові ДСЯО :) .

Нагородження переможців у Міжнародному мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка

  22 травня в Києві в Національному музеї Тараса Шевченка відбулося нагородження переможців Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка (тут - новина від МОН).

  Здавалося б, іще одне офіційне свято. Особливо тоді, коли Україною прокотилася хвиля нагороджень: чи не кожні область, район, місто звітують про своїх учнів-переможців. Та свято виявилося настільки теплим і щирим, що зазвичай суха офіційна частина перетворилася на справжнє живе спілкування.
  "Ми дуже довго пасивно ставилися до слів "да какая разніца, на каком язике говорить", - так до учнів і вчителів у вітальному слові звернувся В'ячеслав Кириленко, віце-прем'єр-міністр України, і наголосив: - Маємо захищати українську мову й на законодавчому рівні, і підтримуючи розвиток нашої молоді. Потрібно пам‘ятати, що наші вороги завжди починали знищення українського народу зі знищення нашої мови, а ми маємо плекати її".
  "У дорослому житті перед вами обов’язково колись постане вибір мінятися кайданами, торгувати правдою чи "просто йти" та не мати  зерна неправди за собою. Я зичу вам, щоб вибір цей був для вас легким та очевидним», – побажала учням та студентам Лілія Гриневич, міністр освіти й науки України.

   Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу "Всесвіт", науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка,  наголосив, що Тарас Шевченко - живий, якщо його слово не втрачає ваги навіть у світі, де людські органи друкують на 3D-принтері: "Не так давно художник Андрій Єрмоленко представив світові виставку, де Шевченко постає в образі Будди, Елвіса Преслі - і це не знущання над класиком, а спроба його нового прочитання. У цьому полягає концепція Нової української школи, коли кожен урок повинен відштовхуватися від тексту. Шевченко відмовився від російської мови, свідомо обрав меншість, але в жодному випадку не меншовартість. Мовно-літературний конкурс покликаний осмилити Шевченка не забронзовілого, а сучасника. Він  був не у смушевій шапці, а європейським і модерним. Шевченко - не бронзова статуя, допоки він - у кожному з нас".

  А далі було нагородження. Тільки не офіційне, схоже на марафон за дипломами, а світле,  людське. Подарунки вручали В'ячеслав Кириленко й Дмитро Дроздовський, а грамоти - Лілія Гриневич. Невимушена й щира, проста у спілкуванні, пані Лілія знаходила для кожного потрібні слова - і для учнів, і для вчителів. У залі було надзвичайно сонячно - і від безхмарного неба під скляною стелею музею, і від людських сердець, і від того, наскільки справді по-людськи Міністр уболіває за кожного. 

  Мені наш Міністр імпонує як жінка - вольова, мужня й виважена, вродлива й стильна. Але це  думка дорослої людини. "Ви крута й сильна!", - сказала Даринка пані Лілії під час нагородження, чим викликала усмішку в міністерки. Лілія Михайлівна дякувала за працю й за натхнення, а я не розуміла, звідки сил у цієї тендітної жінки, щоб пам'ятати про кожного вчителя. І знаєте, це так приємно, коли тебе впізнає Міністр, а ти з нею знайомишся так близько вперше :) . 

  Ми можемо довго сперечатися про конкурси. Та для мене значущим є інше. У понеділок дорогою до Ужгорода (на потяг до Києва) розмовляли з Даринкою про Тараса Шевченка. Не про класичну біографію чи програмові твори. Восьмикласниця, вона переконана, що Шевченко важливий для дітей кожного віку, але про нього треба говорити не тільки мовою підручників, а й через модель комп'ютерної гри. "Якою ти бачиш цю гру?" - цікавлюся. "Наприклад, гравець проходить шлях життя Шевченка, але має вибір: або стає членом Кирило-Мефодіївського братства й далі заслання, або навчання в Італії. Ну, і, звичайно, у грі ключами були б цитати з творів Шевченка", - пояснює Даринка. "А хто цю гру мав би створити?" - запитую я. Моя восьмикласниця дивується: "Як хто? Ми з тобою. Якщо не ми, то хто?" :)

  Мовно-літературний конкурс - не тільки учнівська творчість, не тільки новий погляд на відомі факти, це - становлення, боротьба й загартовування. Хіба не так із тендітних пташенят на наших очах виростають крилаті?

P.S. Пані Лілію дітки й деякі вчительки цілували. Я зловила себе на думці: "У значної частини британців улюбленицею є Кейт Міддлтон, а в багатьох наших учителів - Лілія Гриневич" :) .

#Щасти_на_ЗНО😊

Завтра стартує ЗНО-2018 - у мережі популярним стає флешмоб на підтримку учнів, які складають тестування. Удачі всім випускникам! 
Зараз варто підтримати й учителів, учні яких складають ЗНО. Цього року я спокійна, бо мої найстарші діти - 10-класники, проте добре розумію емоції колег у випускних класах. Нехай усім щастить на ЗНО й не тільки 😊

Не все золото, що блищить, або Не кожен заголовок - правда

  Блог для мене вже став частиною професії :). Особливо приємно, що деякі дописи, напевно, близькі багатьом, бо набирають десятки тисяч переглядів, як-от: "Лист Миколая до вчителя" (більше 111 тисяч переглядів) чи, наприклад, "Цікава арифметика: скільки коштує зібрати вчителя до школи, або Придбати не можна обійтися :) ".
  Позавчора опублікувала допис "Новації ЗНО-2019: збільшення тестів до 105 з української мови й фізичне виховання як предмет ЗНО" із навмисним фейково-провокаційним заголовком (пообіцяла колегам на курсах, коли говорили про медіаграмотність). Як на мене, зміст посту не цікавий загалу - коротка інформація про лекцію в ЗІППО, але через "голосний" заголовок допис поширюється. Деякі колеги підтримують мої ідеї і вважають їх потрібними, тому діляться ними, інші сміються з витівки, прогнозують результат. Та багато хто не прочитав тексту за заголовком і почав обговорення "новацій" ЗНО (хоча в блозі двічі наголошено, що це фейк). Не радісно, а прикро стає від популярності вигаданого речення: виходить, що ми, освітяни, не заглиблюємось у все, що поширюємо, а від дітей вимагаємо вдумливого й критичного читання?
 Звичайно, я сподіваюся, що всі, які поширили "Новації ЗНО-2019", зробили це або з почуття гумору, або тому, що поділяють думку про наші освітні проблеми, або просто переймаються лекціями в ЗІППО й у жодному разі сліпо не вірять заголовку :) .

"Студентоцентризм", або Українська лірика кінця ХІХ - початку ХХ ст. у ФБ

   Нова українська школа. Повторюся, коли скажу: Нова українська школа не народилася сьогодні чи два роки тому, бо, заснована на дитиноцентризмі - світлій любові до дитини,  творилася на уроках багатьох учителів навіть за радянських часів. Вона не має чіткої межі (експериментальні перші класи чи початкова школа взагалі), бо існує навіть в університеті. Нова українська школа - не красиві парти й кольоровий конструктор LEGO (хоча й це теж, я за те, щоб діти вчилися в комфортних умовах), а люди - учителі й викладачі.
  Мені зараз дуже приємно писати цей пост, бо він про Нову українську школу в... УжНУ на філологічному факультеті :) .  У лютому викладачка УжНУ Оксана Кузьма в рамках спецкурсу "Українська лірика кінця ХІХ - початку ХХ століття"  запустила проект - сторінка письменника в соцмережі (див. "Письменники" з філологічного факультету УжНУ :)). Як і будь-що нове, цей проект наткнувся на шквал критики, але добре, що "письменники"-студенти не опустили рук.  Василь Пачовський, Петро Карманський, Микола Вороний, Григорій Чупринка, Микола Філянський, Богдан Лепкий, М.Чернявський, А.Кримський, Сидір Твердохліб є в мене в друзях у ФБ, тож чиї тільки поезії та життєві факти я не читала, гортаючи стрічку новин :) .
  Звичайно, такі сторінки - гра. Але гра інтерактивна, яка змушує вчитися й пригадувати, шукати, відсіювати зерно від полови (що значить - мислити критично), не відтворювати, а створювати.  Мені здається, що студенти протягом кількох місяців не просто вчили факти біографії й аналізували поезії, вони здобули щось більше - новий досвід, навчання в комфортних умовах і, переконана, розуміння, що кожен письменник - перш за все людина.
 
  Цей допис почався з Нової української школи тому, що нам не треба відкладати початок реформи в собі до кращих часів - до нових парт чи LEGO. Ми можемо творити бажану реальність тут і зараз, бо живемо також тут і зараз, а не десь і завтра.   Освітня реформа ще не торкнулася університетських занять як, скажімо, перших класів, але викладачка не чекає завтра. Дякую Оксані Юріївні за бажання показати, що навіть університетське навчання може бути не суто академічним, а живим і сучасним - таким, на яке відгукуються студенти - "студентоцентричним" :) .
P.S. Знаю, що завтра в "письменників" залік, тож бажаю всім удачі :) , хоча після такої роботи жоден іспит не страшний :)

Новації ЗНО-2019: збільшення тестів до 105 з української мови й фізичне виховання як предмет ЗНО

 

  Новації ЗНО-2019: збільшення тестів до 105 з української мови й фізичне виховання як предмет ЗНО, а також - аудіювання тексту з української мови й ще декілька ... фейкових рядків представила колегам на одному зі слайдів презентації сьогодні в ЗІППО :) Чому? Щоб підтвердити, як діє клікбейт (поширення новин через заголовки без читання тексту).

  Сьогодні лекція була не зовсім лекцією, швидше спілкуванням про те, що хвилює кожного: як зробити урок цікавим і дієвим (у розумінні учнів); говорили про доцільність нововведень і можливість реалізації їх. Не секрет, часом нам здається, що за гонитвою за ключовими компетентностями, наскрізними лініями й іншими "фішками" Нової української школи ми губимо щось важливе: знання замінюємо грою, дисципліну - шумом і сміхом, а прогнозований результат - красивими звітами. Та насправді в школі місце і знанням, і грі, і сміху. Навчання може й має бути цікавим і не важким.
   Частина нашої розмови - про теми, які прозвучали під час конкурсу "Учитель року-2018": медіаграмотність, елементи інклюзивної освіти та STE(A)M-освіта на уроках української мови. Проекти конкурсанток спонукали говорити про важливі теми, адже, як виявилося, поняття, такі актуальні й часто вживані, багатьом не зовсім зрозумілі.
   Буває, вчителі відмахуються: "Куди там ще медіаграмотність на уроці розглядати, якщо не вистачає часу на підготовку до ЗНО?" Не оголосивши наступне питання, представила колегам липовий документ  "Новації ЗНО-2019" : збільшення тестів до 105 з української мови й фізичне виховання як предмет ЗНО, а також - аудіювання тексту з української мови :) . Дехто з подивом слухав "новину", дехто обурювався. Я навмисно не дала колегам можливості перевірити "новину", щоб викликати їх на обговорення :) . Приємно, що багато хто з присутніх захотів спробувати такий прийом у класі як роботу з текстом :)
  Також ми створювали ментальні карти - кожен власноруч. У Львові під час майстер-класу в рамках  фестивалю, організованого видавництвом "Соняшник", я отримала безцінний досвід: підготувала для ментальних карт шпаргалку з  QR-кодами. Можливо, задум спочатку й був цікавий, та виявилося, що коли одночасно інтернетом мало скористатися близько 60 колег, мережа просто "зависла". Реальність показала, що найкращий гаджет - у голові :) . Тому сьогодні ми відмовилися від гаджетів - і вийшло непогано :) . Звичайно, складали не просто "скелет" уроку, а простежували реалізацію ключових компетентностей і наскрізних ліній на уроці української мови. Не так уже й суттєво, створена карта від руки чи в комп'ютерній програмі, кольорова чи ні. Важливо не просто "силоміць" прив'язувати до структури уроку пояснювальну записку з програми, а органічно вплітати потрібні навчальні ресурси в канву перебігу роботи. Спочатку аналізували декілька ментальних карт, створених конкурсантками під час випробування "Учителя року-2018", а далі створювали свої. На пропозицію колег ми вибудовували ментальну карту за темою "Складнопідрядне речення" - і знаєте, вдавалося легко й невимушено.
  Насамкінець (уже традиційно) говорили про престиж нашої професії і, звичайно, про дітей: у кожній школі є хороші діти й хороші вчителі. От тільки не зрозуміло, чому наша освіта переживає не найкращі часи? Чи, може, не все так безнадійно? :)
P.S. Наголошую: заголовок і всі збіги - вигадка. Читайте не тільки заголовки :) .

Про недосконалість

 

  Кілька разів поривалася написати на цю тему й відкладала.
  У мережі час від часу вибухають гнівом, осудом і навіть образами коментарі про підручники, посібники через їхню недосконалість.
 Так, кожен із нас має право на власну думку. Так, у підручниках є помилки, а шкільні видання не завжди досконалі. Та останнім часом (а може, й не останнім) у соцмережах часто припускають, що підручники пишуть некомпетентні й непрофесійні люди, які навряд чи працювали з дітьми. Узагалі, ми любимо робити припущення, бо так легше будувати власні аргументи. Але хіба кожне припущення дорівнює факту? До того ж існує суттєва різниця між конструктивною критикою (коли не тільки критикуєш, а й допомагаєш виправити ситуацію) і просто голослівним "оскарженням зла".

...У школі Василя Сухомлинського й Шалви Амонашвілі існувало правило: якщо учневі не подобався параграф підручника, він міг написати свій і вчитися за ним.

  Цікаво, скільки підручників написали обурені (часто - наперед обурені)? Хтось знає статистику?
  Нікого не захищаю й не виправдовую. Я вчитель. Та мені часом гірко й прикро за деяких колег, які жбурляють каміння тільки для того, щоб показати, що в цьому недосконалому світі існують і вони.   Не подобається видання? Створіть своє! Не дали гриф МОН? Апробуйте творіння в себе на уроках: ніхто не забороняє. Бажаєте нових обріїв? Поширюйте власні напрацювання в інтернеті, урешт-решт заробляйте на них (поєднуйте й приємне, і корисне). Можливо, дорогим  коментаторам згодом і самим випаде нагода прочитати критику на свою адресу. А можливо, і ні, бо, ймовірно, якраз нарешті їхні підручники таки будуть досконалими :) .
  Дійсно, робота вчителя непроста. Але хіба це дає нам, учителям, право ображати інших - науковців, методистів, педагогів - авторів шкільної літератури? Чи, може, все-таки, як казала Леся Українка,  "берімось краще до роботи, / змагаймось за нове життя"?

Любомир Омелянович Белей

 "Як гірко, що так швидко бідніє Закарпаття... У листопаді пішов Василь Васильович Німчук, грудень забрав Бориса Кириловича Галаса, зараз - Михайло Іванович Сюсько... - сумно закінчувався в лютому мій спогад про видатних мовознавців, у яких мала щастя вчитися. Боляче, що доводиться додавати: - 12 травня з нами попрощався Любомир Омелянович Белей".
  Белей Любомир Омелянович — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002. Директор та засновник Науково–дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара, автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старослов’янсько-українського словника. Так пише про Любомира Омеляновича Вікіпедія. Для студентів філологічного факультету УжНУ він один із найкращих викладачів: завдяки майстерності нашого Вчителя старослов'янська мова не здавалася складною, а, навпаки, ми любили непросту дисципліну через професійність і тонку іронію викладача.
  Любомир Омелянович не тільки мовознавець. Він один із тих, хто стоїть на чатах української соборності й не дозволяє розхитувати Закарпаття. У грунтовному дослідженні ""Русинський" сепаратизм: націєтворення in vitro" Любомир Омелянович пропонує заборонити використовувати терміни «русин», «русинський», «руська мова», «русинська мова» у значеннях «неукраїнець» чи «неукраїнський»: "У нас демократична держава – хто не почувається українцем, може себе записувати хоч чорним клобуком, але, коли він використовує набутки української культури, не має права її привласнювати". А ще автор наголошує: "Діткам треба показати, яка українська мова багата, адже є безліч говірок, а не щось окреме".

   Слова про Любомира Омеляновича не можуть уживатися в минулому часі: він не йде, а залишається тут, у цьому вимірі й часі: у родині, у колегах і студентах, у працях.
Вічна пам'ять Вам і Цараство Небесне, Любомире Омеляновичу!

  Колишні студенти Любомира Омеляновича Белея (випуск-2003) висловлюють співчуття рідним та близьким.

"Сонячні пелюстки" у Львові. Частина перша. Зошити з мемами для 9 класу

   12 травня у Львові Всеукраїнський фестиваль "Сонячні пелюстки", організований видавництвом "Соняшник", подарував радість зустрічі з освітянами з різних регіонів (представниками Міністерства освіти й науки України, методистами обласних та районних, міських відділів освіти, учителями).
 Перший мій виступ присвячений зошитам із мемами для 9 класу, другий - зошитам для 10 класу, а третій - "кухні" ментальних карт (майстер-клас).
   Примітка. Насправді я готувала один виступ, але (уже традиційно :) ) не обійшлося без курйозу: Дмитро Дроздовський, співавтор зошитів, замість запланованих 20 хвилин, півтори години натхненно говорив про реалізацію ключових компетентностей на сучасному уроці української літератури (відповідно забрав мій час:) ). Організаторам фестивалю довелося імпровізувати й виділити мені аж три виступи (дорогий Юрію Олександровичу, перепрошую, що забрала Ваш час) :). 

  Частина перша. Зошити з української мови та літератури для 9 класу (автори                  Д. Дроздовський, О. Калинич), його плюси й недоліки. 
   Ще до Концепції Нової української школи й до самого поняття НУШ учителі розуміли, що уроки мають бути емоційні; уроки – не для вчителя, а для учня й орієнтовані на особистість – так, напевно, й народилося в педагогіці поняття дитиноцентризму.

   Коли ми починали створювати зошити з мемами, розуміли, що йдемо на ризик: так, хочемо викликати в дітей емоції і сподобатися учням, тому й намагалися говорити їхньою мовою. Ми добре розуміли, що такий хід може не спрацювати, якщо діти відчують нещирість – це викличе не симпатію, а цілковиту байдужість. У чому полягав ризик? Як відомо, мем – інтерпретація відомого зображення (у нашому випадку герої мультфільма – minions) через аналогії й асоціації - такий собі постмодерний ефект іронії та пародіювання. Але місяці роботи з зошитами з мови й літератури в 9-Б довели, що ми обрали правильний шлях. Наприклад, для мене однією з найвищих оцінок став коментар учениці в Інстаграмі - захоплення "мемасиками" :) .
  Вирішила не знайомити присутніх із рубриками зошита, а зупинитися на практичних аспектах використання його на уроках української мови й літератури. Щоб відійти від "абстрактної" розповіді, разом із 9-Б записали відеофрагменти роботи з зошитами на уроках: використання QR-кодів, вивчення біографії письменника, аналіз сюжету через малюнок та інші. До речі, відео не професійне й не є інсценованим: учні міркують і помиляються, сміються і заперечують думки вчителя (якщо діти дозволять, відео буде опубліковане).
  Звичайно, зошит має і переваги, і свої недоліки. Оскільки зошит створений для учнів, то насамперед треба врахувати їхні думки й побажання.
  Отже, ми плануємо  відредагувати зошити для 9 класу:

• виправити неточності в деяких тестах і відповідях; 
• зняти рубрику «Написати вчителеві» (жоден учень у 9-Б за півроку не скористався цим видом роботи); 
• передбачити місце для нотаток; також у малюнках за сюжетами  залишити місце для власної творчості; 
• додати бланки А (у форматі ЗНО) для відповідей на тести;
• контрольні тести видати окремим додатком, який зберігатиме вчитель; 
• розширити «шкалу» оцінювання вчителя (на прохання учнів).

  P. S. Дякую колегам зі Львова за запрошеня на майстер-клас із зошитами з української мови та літератури (автори Д. Дроздовський, О. Калинич) - уже будуємо плани на серпень :) . Тішуся із нових знайомств із однодумцями з різних регіонів нашої країни, бо так приємно чути, що мій блог читають :) . 

  P.S. P.S. Дякую за комплімент Соняшнику Юрієві Морщавці, який уважає, що в мене класні діти, амбіційні, вільні й незалежні :) . Також дякую Андрієві Панченкову, який уважно слухає моїх учнів та розуміє мовну ситуацію Закарпаття.

  P.S. P.S.  P.S. Дякую організаторам за фестиваль - за торжество духу й сонця сердець. Завдяки Соняшникам відбувається живе спілкування, яке є не просто обміном досвіду однодумців, а джерелом енергії, наснаги, підтримки. 

Матеріали для підготовки до ЗНО-2019

Протягом року ми з десятикласниками вчилися експериментуючи :) У результаті на матеріалі помилок, яких найчастіше припускалися учні, народилося декілька ідей:
💻словник лексико-граматичних помилок у власних висловлюваннях (фото 2) - помилки на основі паронімів, кальок, дієприслівникових зворотів тощо із поясненнями;
💻словник фразеологізмів (фото 3) - ілюстровані пояснення фразеологізмів, які є в тестах ЗНО, а також походження їх (до речі, невеличкі тексти можна використовувати як приклади під час написання твору);
💻картки з літератури за програмовими творами (для підготовки до ЗНО) (фото 1) з малюнками-асоціаціями та аналізом.
Ці та інші матеріали можна буде замовити влітку :)

Про зошити (практично) - у Львові 12 травня

 

  Зошити з української мови та літератури для 9 класу (у співавторстві з Д. І. Дроздовським) у частини тих, хто познайомився з ними, викликали захоплення (безмежно вдячна колегам за повідомлення й коментарі), в інших - неcприйняття (критика завжди викликає бажання рости). Але приємно, що нікого не залишили байдужими :) . Саме зошити - актуальність і перспективи - сьогодні обговорили з паном Юрієм Морщавкою. Тож на запрошення видавництва "Соняшник" 12 травня (субота) у Львові на освітянському фестивалі проводитиму майстер-клас із використання зошитів (із відеофрагментами зі своїх уроків - практичною роботою учнів), а також огляд плюсів і мінусів видання, переформатування його в 10 класі. Звичайно, поговоримо і про особливості проведення випробувань під час  конкурсу "Учитель року-2018".

 Отже, до зустрічі - 12-го о 12-ій у Львові :).

 P.S. Сьогодні день пройшов під знаком зошита: дякую пані Олені Семеног за відеопрезентацію зошитів у рамках Міжнародної науково-практичної конференції "Формування мовного естетичного ідеалу засобами навчальних дисциплін"(26 квітня 2018 р., Суми) під час пленарного засідання.

Що почитати, або Проект Закону про загальну середню освіту

 

  Концепція Нової української школи два роки тому викликала хвилю обговорень, адже, і справді, стала свіжим явищем в українській освітній темі. Восени прийнято Закон про освіту, який теж не залишив нікого байдужим (особливо стаття про мову). А  2 травня МОН винесло для громадського обговорення проект Закону "Про повну загальну середню освіту". 
    Загалом проект Закону - цікаве чтиво, правда, у багатьох моментах дуже схожий на попередній. Звичайно, крім знань, тепер в ідеалі наші учні повинні зі школи вийти зі сформованими ключовими компетентностями (комунікативна, математична, підприємливість, екологічна тощо). 

  У Законі добре прописано, яким має бути навчальний заклад і навчально-освітній процес. Та мене як практика цікавить ще й інший момент - наповнюваність класів (чи може  бути вчитель однаково уважним протягом уроку до кожного учня, якщо у класі їх 30?).  У статті 12 (формування класів (груп) у закладах загальної середньої освіти), частині другій зазначено: "Кількість учнів у класах (наповнюваність класів) не може бути менше п’яти осіб та перевищувати 30 осіб". Значить, може (?).

  У час, коли бал перестає бути єдино правильним критерієм знань, доречною є стаття 17 (оцінювання результатів навчання учнів та їх атестація), частина 4, зокрема: "За вибором закладу освіти формувальне (поточне) та семестрове оцінювання може здійснюватися за 12-бальною шкалою оцінювання або за власною системою оцінювання результатів навчання учнів.

     ....
    У випадку запровадження власної системи оцінювання результатів навчання учнів відповідна система закладу повинна мати правила переведення до оцінювання за 12-бальною шкалою".

   В 11 класі ДПА проходить у форматі ЗНО. Як відомо, ЗНО не перескладається. Чи не потребує уточнення стаття 18 (документи про освіту) у частині третій?
"3. У разі непроходження річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації після завершення навчання за освітньою програмою особа має право впродовж місяця повторно пройти річне оцінювання та/або державну підсумкову атестацію. У разі повторного непроходження річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації педагогічна рада до початку нового навчального року вирішує питання щодо визначення форм та умов подальшого здобуття такою особою загальної середньої освіти". Можливо, варто уточнити клас (4 і 9), у якому допускається повторна ДПА?

   І, звичайно, Закон про загальну середню освіту неможливий без нас, учителів. За Законом, учитель має бути своєрідним моральним орієнтиром у суспільстві. У статті 22 (педагогічні працівники), частині першій зазначено: "1. Педагогічним працівником може бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, вільно володіє державною мовою (для громадян України), здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки".
 От тільки цікаво, чи готове суспільство поважати вчителя?
  І далі у цій же статті: "3. Педагогічні працівники зобов’язані:
...використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог цього Закону;
забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів, а також дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6 Закону України «Про освіту»". 

   Як би ми не перекладали відповідальність за виховання дітей на батьків, не тільки навчаємо, а й виховуємо, тому багато огріхів і гріхів наших випускників - і на нас, колеги. Ми відповідальні за тих, кого недовчили. 

P.S.Коли читаєш проект Закону (зауваження та пропозиції можна надсилати до 1 червня 2018 року на електронну адресу: zakon@mon.gov.ua), не покидає відчуття: десь уже подібне чула.

 

...Чи зможемо змінити школу, якщо в Законі (у розділі "Учасники освітнього процесу) особливих змін нема? Хоча... усе в наших руках, чи не так? :)

Учитель у Шотландії: довіра до освітян і звільнення за коментарі в соцмережах

   "Якщо ти представник контролюючих органів, ти ніколи не будеш класний і популярний,- так починав свій виступ  Нік Морган під час  семінару TAIEX (Київ, 17-18 квітня, вивчення досвіду країн ЄС щодо інспектування у сфері освіти) про систему освіти в Шотландії. - Наш міністр освіти описує нашу систему як досконалу, але це бажання, а не дійсність".

    Якщо для освіти Нідерландів ключовим поняттям є довіра, то для Шотландії це    відкритість.

   В основі інспекції шкіл лежить самооцінка. Умовно кажучи, учителі й директор самі ставлять собі оцінки за 14 показниками, а потім ці своєрідні звіти вивчає інспекція. Думаю, багато б наших колег творчо підійшли до самооцінки: тут було б усе: і розмаїття форм, і методів роботи, і самоосвіта - на сторінках звітів наші школи вмить стали б досконалими... Виявляється, шотландці теж часом грішать неправдою. Тільки якщо українські вчителі охоче вдаються до гіперболи, то шотландські колеги - до літоти (применшення) - і цьому теж є логічне пояснення :) . Якщо школа має слабкі результати, місцевий орган, який є засновником, зобов'язаний збільшити фінансування навчального закладу.

  Загалом життя в Шотландії дуже схоже на наше: про перевірку школу попереджають за три тижні. А далі все як унас: стіни фарбуються, дерева підрізаються, документи приводяться до ладу :) 

  Цікаво, що перевірка триває з понеділка по четвер. Оцінка школі обов'язково ставиться у четвер увечері й оголошується в п'ятницю на педраді - швидко й прозоро.

  Звіт по кожній школі публікується в інтернеті та газетах, проте він не має форми рейтингу.

 Якщо вчитель отримав низькі результати атестації, його переводять до школи з гіршими умовами (виходить, є штучно створені слабкі школи?). 

  Учителі повинні щорічно підвищувати кваліфікацію (35 годин на рік), але це не тільки тренінги, семінари, а й навіть активність у фейсбуці 😊). До речі, сторінки освітян добре моніторяться - і за критику, наприклад, міністра чи контролюючих органів можуть звільнити з роботи.
 
  До цього допису проситься післямова. Свобода й довіра - це, звичайно, добре. Я щаслива знати багатьох колег, які ще навіть до Концепції Нової української школи й нового Закону про освіту творили Школу, не чекаючи ні атестації, ні інспекції. Але чи готові не тільки до свободи й довіри, а й до відповідальності за вибір, учинки й слова усі 100% наших освітян? 

Батьки й діти: як народжуються "рослини"

У """" "Коли я повертаюся зі школи, то не виходжу зі своєї кімнати. Батьки сваряться: "Ти як кімнатна рослина". Парадокс: коли хочу їм щось розповісти, вони мене просто не слухають, тільки вдають. Так народжуються "рослини" ,- це уривок із твору дев'ятикласниці. - Агов, учені, лікарі, можновладці - просто дорослі! Ви говорите, що діти вас не чують? Можливо, просто навпаки?"
І - як продовження - думка з іншого твору: "Дорослі не те що нас чи одне одного - вони себе не чують".

Початок тут.