Оплата праці освітянам. Формула субвенції

          Початок тут. 

Відповідно до ч. 1 ст. 103²  БКУ  Бюджетного кодексу України освітня субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти. Освітня субвенція спрямовується на оплату праці тільки педагогічних працівників (перелік посад педагогічних працівників визначено Переліком № 963.). 

Усі інші заклади освіти фінансуються з місцевого бюджету (дошкільні, позашкільні та інші заклади).

У бюджеті Хустської громади  утворився дефіцит в коштах на виплату заробітної плати педагогічним працівникам, які фінансуються за рахунок коштів освітньої субвенції. Це  зумовлено багатьма факторами, такими як: 

• недосконалість формули розподілу освітньої субвенції,  
• рівень фінансової спроможності територіальної громади, 
• мережа закладів початкової освіти, розташованих у селех та в населених пунктах,  які станом на сьогодні мають низький рівень розвитку інфраструктури. 

У чому суть проблем? Чому, наприклад, минулого року коштів вистачало, а зараз ні?

Формульний розподіл освітньої субвенції на сьогоднішні спрямований на закриття малокомплектних шкіл, особливо у сільській місцевості. Він ґрунтується на суб’єктивних показниках, які не  мають фактичного відображення офіційних статистичних даних наповнюваності малокомплектних сільських  шкіл.

У 2021 році після створення ТГ розрахункова наповнюваність класів (РНК) розрахована діленням загальної кількості учнів на кількість класів (РНК=22 учні), тобто не врахована недостатня кількість учнів сільських територій.

У формулі не визначено коригувальний коефіцієнт кількості сільського населення, кількості учнів на 1 кв. км  площі адміністративної одиниці.  Також не взято до уваги  рівень розвитку інфраструктури в гірських населених пунктах та проблеми територіального розміщення окремих населених пунктів. Ці та ряд інших проблем миттєво вирішити не можна. 

Таким чином, територіальні громади опиняються перед вибором - порушити визначену ЗУ «Про повну загальну середню освіту» територіальну доступність освіти або перенести строки виплат педагогічним працівникам та формування  дефіциту  виплат заробітної плати.

Далі буде.

Заборгованість оплати праці педпрацівникам. Міфи і реальність. Частина 1

  

Зарплата і відпускні - ось гаряча тема для освітян, які ще все не отримали зароблені кошти. Водночас МОН звітує, що бере на контроль це питання. І справді, у багатьох громадах порядок, але в переважній більшості до слова "порядок" навіть антонім дібрати важко. Чому так? Хто ж насправді винен і де чесно зароблені освітянами кошти?

Обурення освітян справедливе, водночас тема оплати праці починає обростати міфами. А звідки бралися міфи? Первісна людина бачила наслідок: грім, гроза, град чинять їй шкоду - реальну шкоду. Оскільки вона не могла пояснити причини цих природних явищ, складала міфи, намагаючись знайти першопричини. 

Звісно, це метафора: усі вчителі освічені, добре вміють читати і точно знають про фінансування освіти. Маючи 17 років педстажу, знаю, що освітяни (і не лише освітяни) медіаграмотні, тому не поширюють спотворену інформацію. 

Водночас дехто спекулює на темі виплати коштів,тому спробуємо розібратися в деталях першопричин. Разом з юристом управління освіти підготували серію невеликих дописів щодо заробітних плат. 

Отже, відкинемо міфи й будемо послуговуватися тільки чинними документами, щоб відповісти на ряд поширених запитань.

1. Хто виплачує кошти вчителям? МОН чи місцева влада (міські, селищні й сільські ради)? 

2. Раніше коштів вистачало, а зараз де вони? 

До цих важливих запитань варто додати ще такі:

1. Держава платить кошти на учня чи на вчителя?

2. Які нормативи наповнюваності класів? Чому законом дозволено відкривати клас із 5 учнями, а в нормативах щодо субвенції, наприклад, 22 учні?

3. Яка наповнюваність класів у конкретно вашій школі? 

4. Кількість учителів і кількість ставок - одне й теж? 

5. Яка формула обчислення субвенції і в чому помилки? Які показники не враховано і хто саме не врахував?

Зрозуміло, що запитань набагато більше, але про все по черзі.

________________________________

1. Хто виплачує кошти вчителям? МОН чи місцева влада (міські, селищні й сільські ради)? 

Оплата праці в закладах освіти

Відповідно до ч. 1 ст. 103²  БКУ  Бюджетного кодексу України освітня субвенція спрямовується на оплату праці педагогічних працівників закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти. Освітня субвенція спрямовується на оплату праці тільки педагогічних працівників. (перелік посад педагогічних працівників визначено Переліком № 963.). Усі інші заклади освіти та технічні працівники закладів загальної середньої освіти фінансуються з місцевого бюджету (дошкільні, позашкільні та інші заклади).  

Оплата праці працівників закладів та установ освіти здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. N 102 (зі змінами) (далі – Інструкція). Слід зазначити, що ця Інструкція на сьогодні застосовується в частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним у наказі Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. N 557 “Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ” (далі – наказ N 557), який розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. N 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”.

Згідно з постановою КМУ від 20.01.2021 № 29 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» посадові оклади (тарифні ставки):

 - з 1 січня 2021 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду – 2 670 гривень;

- з 1 грудня 2021 р. – 2 893 гривні.

Зазначена постанова застосовується з 1 січня  2021 року.

Згідно зі статтею 3-1 Закону України «Про оплату праці» виплачують доплати до нового розміру мінімальної заробітної плати тим працівникам, яким нарахована заробітна плата нижче за мінімальну. 

Сума такої доплати визначається пропорційно виконаній нормі праці (робочого часу).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX мінімальну заробітну плату з 1 січня 2021 року встановлено у місячному розмірі 6000 гривень, а з 1 грудня – 6500 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня – 36,11 гривні, з 1 грудня – 39,12 гривні. 

У бюджеті Хустської територіальної громади  утворився дефіцит в коштах на виплату заробітної плати педагогічним працівникам, які фінансуються за рахунок коштів освітньої субвенції. Про причини дефіциту - у наступному дописі.

Далі буде.  

Ілюстрація - з інтернету.

Апеляція. ЗНО. 10 : 0

Як відомо, результати ЗНО можна оскаржити. У результаті комісія або підвищить оцінку, або понизить (процедура прописана чітко, див.УЦОЯО). Зазвичай різниця коливається в межах кількох балів. Одна з моїх учениць (до речі, завжди в школі писала добре, у тестах ЗНО зробила кілька помилок) за твір отримала 10, з чим не погодилася й подала на апеляцію. Результат - 0 балів за твір. Власне, учениця планувала на контракт, пониження балів на вступ не вплине.

  Про це я написала вчора у фейсбуці - ситуація набула розголосу й колеги, які неодноразово перевіряли власне висловлення, запропонували свою перевірку. Шкала балів  їхньої такої своєрідної експертизи - 0 - 13 балів. Твір не оприлюднювала, а надсилала як повідомлення, бо так дозволила його авторка.

Сумніватися в компетентності фахівців немає підстав. 

Водночас бачимо, що вирішальну роль в оцінці відіграє людський фактор - і не лише під час апеляції. Ми говоримо про низькі бали, але замовчуємо факти, коли твір оцінено, скажімо, 19-ма балами, а «тягне» він на 14 максимум (випадок, коли дитині пощастило), а поруч - теж 14 балів - цілком об‘єктивних. Думаю, таких прикладів безліч. 

До речі,  УЦОЯО не проігнорував цю ситуацію, хоч не було жодних офіційних звернень. 

Тетяна Вакуленко, заступниця директора УЦОЯО,  (публікую з дозволу авторки) коментує ситуацію так: «Щиро дякую пані Олесі за надання можливості ознайомитися з роботою учасниці, проте шкода, що ми не можемо оприлюднити обговорюваний текст, щоб усі охочі могли самостійно його прочитати й сформувати власну думку про його якість і відповідність умовам тестового завдання. 

Хотіла б прокоментувати «суттєве» зменшення балів за роботу учасниці під час повторної перевірки. Передусім нагадаю, що, відповідно до умови тестового завдання на надання розгорнутої письмової відповіді, тестовані мали надати відповідь на запитання: «Як стереотипи впливають на життя людини?». Замість цього учасниця у тексті запропонувала відповідь на запитання про важливість сім’ї, коханих людей і суспільства для становлення людини. У «тілі» роботи жодного натяку на аналіз того, як саме впливають стереотипи на суспільство / особистість, немає. Тобто цілком очевидним є те, що текст не відповідає темі, навіть попри те, що слово «стереотипи» з’являється наприкінці, у висновку, де немотивовано стверджується, що вони «позитивно впливають на життя» (вище за текстом про це навіть не згадувалося). 

Припускаю, що використання ключового слова в останньому абзаці тексту й зумовило оцінювання цієї роботи кількістю балів, відмінною від нуля (робота, яка не відповідає темі, має бути оцінено в нуль балів незалежно від грамотності / стилю тощо). Очевидно, екзаменатор / екзаменаторка, який / яка перевіряв/ла цю роботу, «пожалів/ла» учасницю, адже текст мовно доволі грамотний (про це свідчить результат першої перевірки в 10 балів із 20). Такий підхід екзаменатора / екзаменаторки, безумовно, не відповідає критеріям оцінювання (http://testportal.gov.ua//wp-content/uploads/2021/06/Ukr-mova_lit-ZNO_2021-VV_Shema-otsinyuvannya-na-sajt.pdf), що й підтвердила повторна перевірка роботи експертами. Тож надалі апеляційна комісія ухвала об’єктивне обґрунтоване рішення, на жаль, не на користь авторки роботи. 

Для уникнення таких прикрих випадків я б радила учасникам упродовж тестування уважно ознайомлюватися з кожним завданням, намагатися відповідати, чітко дотримуючись умов поставлених завдань, а після отримання результатів обов’язково уважно ознайомлюватися зі схемою оцінювання відповідних завдань, а потім критично аналізувати свої роботи, перш ніж подавати апеляційну заяву. 

Насамкінець зазначу, що подібні ситуації мотивують нас ретельніше добирати екзаменаторів, звертати увагу під час їхньої підготовки на «проблемні» роботи і, урешті-решт, зробити все можливе для повернення до традиційної – подвійної – перевірки відповідей на завдання з письмовою відповіддю».

Андрій Ночкін, УЦОЯО, коментує: «Апеляція передбачає повторну (не менше 4 фахівців) перевірку. Тож, скоріше за все, робота не відповідала темі, але екзаменатор пункту перевірки оцінював кожен критерій.тому і такий результат оскарження». 

Я прихильниця ЗНО: багато моїх учнів навчаються в престижних ЗВО саме завдяки ЗНО. 

АЛЕ.  Перше. Такі моменти з різницею в 10 балів викликають недовіру до системи.

 Друге. Визнаймо, що фахівці з різних куточків України не ставлять нуль. Вони теж перевіряють згідно з критеріями. 

Третє. Перевірка не може здійснюватися однією людиною - думаю, цей приклад переконливий. 

Четверте. Однозначно:  оцінка має бути об’єктивною - для всіх без винятку. Об’єктивна оцінка (упевнена, що 4 фахівці перевірили об‘єктивно) - результат апеляції. А результат ЗНО - прихильність долі, бо перевіряє ОДНА людина? Тоді і вступ - своєрідна гра, кому й наскільки пощастить?

П‘яте. Цікаво, коли людина, звинувачена у злочині, подає апеляцію щодо зменшення покарання, вона теж ризикує отримати більший строк, а не менший?

 Про нуль. Насправді він наповнений глибоким змістом. Якщо перед цим нулем на перше місце не поставимо людяність,  то всі наші подальші дії будуть нулями. На випускному вечорі своїм дітям я сказала, що коли перед ними постане вибір - звершити справедливу жорстокість або проявити милосердя, треба обрати друге. А життя вчить обирати перше. Така собі необ’єктивність (це й самозаперечення).

Дякую всім за коментарі, найбільше - за небайдужість. А ще справді пишаюся толерантними судженнями всіх учасників цієї «літературної дискусії» (наші коментарі читають і не освітяни; приємно, коли сторонні підкреслюють, що вчителі дискутують без принижень і образ. 

 P. S. Ні, це не моя дочка. Дівчина - колишня учениця; поради щодо апеляції давала не я, хоч, звісно, була «нарада»; особистого інтересу не маю, але байдужою залишатися не можу. Так, я просила дозволу на оприлюднення тексту, щоб порівняти думки колег. Але дитина проти, а я не маю жодного права наполягати.