Чи варто після ЗВО йти працювати до школи?  Варто. Проте лиш за умови, якщо любиш дітей.  Чи можливе кар‘єрне зростання в освіті?  Можливе. Але все залежить від бажання й особистого вибору. Власне, як і в будь-якій професії.  Учитель не прив‘язаний до школи й не приречений на страждання. І діти зовсім не жахливі. Зневіра, смуток у нашій професії - міфи. Школа - навчання, спілкування, саморозвиток і місце сили. Якщо це не так, краще піти. Тут також наш вибір.  Що може вчитель, крім навчати дітей? Багато чого. Наприклад, писати підручники, посібники, зошити🙂 Чи мріяла я стати вчителькою й що б сказала зараз собі тій, двадцятирічній, на порозі школи?  Не мріяла. Але зараз відверто собі можу сказати: ти не помилилася🙂 На такі запитання відповідала сьогодні під час зустрічі в Школі майбутнього вчителя-словесника (Запорізький національний університет) на запрошення пані Ірини Бакаленко Irina  Bakalenko Серед присутніх - запорізькі вчителі й викладачі, студенти-завтрашні наші колеги. Вдало

 ✅Проєкт з інформальної освіти «Срібна Земля» для нових мешканців Хустської громади - у таку назву «одягли» наші майстер-класи з ВПО Хустської громади (Срібна Земля - поетична назва Закарпаття)🙂 ✅Завдяки колегам управління освіти, керівникам закладів освіти, учителям та вихователям цей проєкт описано як краща практика за версією платформи «Освіта в громадах».  💙💛Щира вдячність освітянам за підтримку, за співпрацю й за небайдужість. Ця публікація про наш спільний проєкт - ще одне свідчення того, що разом ми сила.  ✅Про проєкт ✔️Протягом майже трьох місяців з вимушеними гостями, мешканцями закладів освіти Хустської громади, наші освітяни проводили майстер-класи про звичаї й традиції краю з метою спілкування українською.  ✔️Чим вивчення української мови в Хустській громаді відрізняється від інших курсів, клубів?  1. Географією. Хустська громада - місто Хуст і 16 сіл (не враховуючи присілки). Ми розуміли, що на мовні курси до міста приїдуть одиниці. А хотілося охопити якомога більшу кіл

Інша реальність, у якій захід - без масок і без повітряних тривог, а ми, освітяни, обговорюємо освітянські питання. Неможливе нам вдалося зробити можливим сьогодні.  Донецький інститут післядипломної освіти - заклад, який працює в умовах воєнного стану з 2014-го року, тому має неабиякий досвід роботи в надскладних умовах. Сьогодні ДІППО працює на Закарпатті. Завдяки ініціативі Закарпатського департаменту освіти зараз тривають очні управлінські студії. Мета проєкту - зустріч працівників інституту із керівниками закладів освіти безпосередньо в громадах. Так, на базі центру позашкілля «Сузір‘я» в Хусті відбулися зустрічі з освітянами Хустської, Драгівської, Вишківської та Горінчівської громад.  Можливості надання освітніх послуг надзвичайно різноманітні (понад 1000 курсів). Цікаво, що інститут приїздить у конкретний заклад, вивчає його сильні й слабкі сторони, допомагає вибудувати дієву стратегію розвитку освіти закладу (а не просто, щоб документ «висів» на сайті школи). Також фахівці про

 

  День пам‘яті жертв політичних репресій Десятки тисяч розстріляних, сотні тисяч ув‘язнених, засланих, «знешкоджених» у концтаборах і тих, які пройшли примусове психіатричне лікування… Мільйони скалічених доль українців. Так винищували інтелігенцію - творчу, наукову, політичну.  Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ. Землю вирівнювали бульдозерами. Залякували. Стирали пам‘ять, задурманюючи свідомість тотальним страхом, щоб згодом народилися тьоті моті (з драми Миколи Куліша «Мина Мазайло»), які твердитимуть: «Да єтого не может бить, потому што єтого не може бить нікада!» Але ми пам‘ятаємо все.  І з могил, вирівняних  бульдозерами, проросли червоні маки, щоб кожен знав, яка страшна ціна свободи і як насправді дорого коштувала ковбаса по дві чи скільки там копійок.

  На Євробаченні-2022 перемогли не просто пісня чи український гурт💙💛 Перемогли гідність, шляхетність, воля й усвідомлення, що мовчання дорівнює зраді, бо дискваліфікація за озвучену правду про Маріуполь у порівнянні з воєнними злочинами - ніщо.  Гордість викликає перемога гурту «Kalush Orchestra» й особливо те, що після виступу у фіналі соліст Олег Псюк зі сцени звернувся до Європи й попросив допомогти Маріуполю та "Азовсталі".  І світ укотре довів, що він із нами: організатори конкурсу зазначили, що колектив не порушив правила, бо їхній заклик "мав гуманітарний, а не політичний характер"💙💛