2019. Підсумки

...Коли минав 2018 рік, думала, що то був шалений рік. Зараз минає 2019 - усвідомлюю, що шаленим, виявляється, був 2019😊

Як і в кожного, було вдосталь усього: приємні сюрпризи й нереальні розчарування, робота й відпочинок, подорожі й домашній затишок, усмішки й сльози, прощання й знайомства, здобутки, нагороди... багато всього було😊

Сьогодні переглядаю архів блогу - 102 дописи за минулий рік... ні, це не блог, а щоденник, тому зараз ризикую уподібнитися до сімдесятилітнього героя, який пише мемуари (так, із роману "Майстер корабля" Юрія Яновського), тому спробую коротко😊

Як не дивно, друзі, але цей рік ми провели разом. Не вірите? Я тут зробила підбірку коротеньких спогадів про кожне місто, де виступала цього року. Кожне місто запам'яталося обличчями, й розвіртуаленням, бо враження, що зустрілася з усіма своїми фейсбучними друзями😊

Дякую всім причетним до наших зустрічей, а особливо - кожній учительці й учителю, який знайшов час у напруженому робочому графіку відвідати захід.

Отже, починаємо😊

Якщо маєте світлини з цих заходів, публікуйте їх у коментарях😊

Січень
Київ
Біла Церква
Дякую дівчатам, які вже вдруге приїхали на майстер-клас - виявляється, уперше ми познайомилися минулого року над EdCamp-Rokosovo (ви не даєте можливості повторюватися :) ).
До Києва, виявилося, приїхали й колеги з Сум, Конотопа, і Броварів, і Вінниці, Кропивницького, Луганська...

Лютий
Берегівщина (село Яноші)
Про стереотипи. Є стереотип, що великі міста організовують масштабні освітянські заходи, а, периферія, мовляв, живе в іншому вимірі. Дуже важливо, що на Закарпатті саме невеликі села стають майданчиком для освітянських дискусій, щоб надихати вчителів: (не)конференції проведено в Лукові (Іршавщина); Рокосово (Хустщина), місті Мукачево та селі Яноші (Берегівщина).

Березень
Полтава
Харків
Суми
Ми, сучасні вчителі, також хочемо уникати критики. Саме тому, навіть багато і якісно працюючи, мовчимо про здобутки: а раптом щось не так; можливо, десь помиляємося й про нашу недосконалість знатимуть усі? Ні, мовчання - золото.

Дніпро
Кропивницький
У "Листах незнайомці" Андре Моруа писав: "Я знав чимало людей, безперечно, талановитих — вони до самої смерті залишалися на березі й усі запитували себе: «Чи вистачить у мене сил?»"
Часом здається, що й ми, учителі, також стоїмо на березі з подібним запитанням, не помічаючи, що вода вже біля ніг, а нам не залишається нічого іншого, як ловити хвилю.

Травень
Ужгород
Учорашній виступ починала словами Лі Якокка із книги "Кар'єра менеджера": "Основою будь-якої справи є люди, продукт і доходи. На першому місці – люди. Доки не матимете хорошої команди, вам мало що вдасться з двома іншими аспектами". Лі Якокка став найкращим менеджером світу, але зробив величезну помилку: оточив себе людьми, які тільки хвалили його. Урешті-решт блискучий успіх перетворився на згасання, бо Лі Якокка не працював над власними помилками.
Мені щастить більше, бо оточена людьми, які підтримують і надихають, які в час певних потрясінь вселяють віру в те, що все буде добре, які вказують на помилки, а часом - стримують від необдуманих учинків.

Червень
Харків (10-ліття "Соняшника")
Що повезуть гості з Харкова? Звичайно, нагороди, подяки, настрій, сонячні емоції й... живе соняшникове насіння, щоб посадити в кожній області України. Тож нехай і "Соняшник" із цих зерняток росте, квітне, повертається до сонця, дає щедрі урожаї й залишається не декорацією, а важливою ланкою освітнього процесу.

Серпень
Вінниця
Тепер Вінниця в моєму серці буде синонімом людського тепла❤️

Хмельницький
...А після заходу запитують, звідки береться натхнення... я довго не знала, що відповісти, а сьогодні зрозуміла: як веселка живиться дощем, так і натхнення народжується з розмов із колегами.

Тернопіль
Файне місто Тернопіль😊, дуже файне😊.
Атмосфера в залі настільки доброзичлива, що забуваєш про мікрофон, але тебе все одно добре чує понад 200 колег.

Луцьк
Для мене спогадом про зустріч у Луцьку будуть яскраві волинські троянди, солом‘яний янгол-оберіг і - найголовніше - щедрі на добро люди.

Івано-Франківськ
Але я знаю, що написати, щоб не повторити публікації з інших міст😊.
Про найбільший учительський комплімент. Із зали в коридор вийшла колега, щоб сказати одне таке важливе для мене речення: «Я вчителька із 42-річним стажем роботи, заслужений учитель України, постійно думаю, коли ж побачу заслуженого вчителя України з новим педагогічним типом мислення. Сьогодні я його побачила»😊❤️ Дякую, іванофранківці, за крила😊.

Житомир
У Житомирі раніше ніколи не була, але житомирські колеги приїздили в гості минулого року й бачили мою рідну школу та кабінет, де працюю, тому, напевно, у цій залі легко виступати😊, а багато колег є друзями 😊, із якими дуже рада зустрітися😊❤️

Хуст
Освітня реформа вибудовується навколо потреб дитини. Це дуже важливо. Проте не менш важливим є розуміння, що реформа має втілюватися насамперед через учителя - умотивованого вчителя (не через наказ, догану чи ще якусь вказівку). Байдужий учитель ніколи навіть не буде намагатися запалити дитину - і навіть найкраща реформа залишиться мертвою.

Жовтень
Одеса
Деніел Гоулман, американський експерт у галузі емоційного інтелекту, доводить, що
емоції керують нами, коли потрапляємо в скрутне становище. Де мозок не може проаналізувати, нас рятують емоції.
У контексті освітньої реформи важливо говорити про емоційний потенціал учителя: можливо, у контексті цієї теми захована відповідь на багато непростих запитань освіти?

Миколаїв
Миколаїв - знакове місто для мене.
Я тут не вперше.
У 2015 перемогла в конкурсі «Учитель року» саме в Миколаєві.
...Чи могла тоді подумати, що за 4 роки повернуся, а в залі сидітиме заслужений учитель України із 45-річним стажем роботи пані Валентина, із учнями якої працювали на відкритому уроці?

Херсон
Про психологічну стабільність, психологічний комфорт учителя як запоруку якісної освіти варто говорити не тільки з учительською аудиторією.

...Окрема подяка за те, що вчителі (понад 370 учасників) з різних куточків змогли приїхати дорогами, яких, по суті, нема😊🙃🙃🙃

Завершую ці спогади словами, які написала на згадку про Миколаїв.

😊Справді, життя непередбачуване.
І дуже добре, що не знаємо, на яких стежках можуть перетнутися наші долі, бо, можливо, ми злякалися б і стояли на місці, так і не відкривши для себе нові обрії 😊

З прийдешнім Новим роком! Візьмімо в нього найкраще. За не дуже щасливі моменти просто подякуймо, бо це був досвід😊

P.S. Сподіваюся, через рік не писатиму, що, виявляється, не 2019 рік був шаленим😊

Другий лист Миколая до вчителів

Традиційно 18 грудня Святий Миколай переглядав листи з проханнями☝. На відміну від попередніх років, він не просто перечитував написане. Миколай хотів знайти відповідь на лист учителеві, якому сам писав ще два роки тому. Дивно. Хіба вчителі не отримали його послання? Отримали, бо ж лист розлетівся інтернетом тисячами поширень...
...Останній мішок спорожнів... Не було листа від учителя...
Миколай важко зітхнув, узяв телефон і почав набирати текст нового послання у фейсбук. "Учителі зараз перевіряють зошити, заповнюють журнали, - усе ще вагався Чудотворець. - Мабуть, у них нема часу на соцмережі, бо в кінці семестру "зависають" в інтернеті хіба що безробітні🙄... Може, написати традиційного листа? А з іншого боку,  навряд чи після перевірки сотень зошитів хочеться читати якийсь текст, написаний нерозбірливим старечим почерком. Отже, потрібен лист у соцмережі🤔"

"Дорогі вчителі! - почав Миколай і зупинився, адже згадав про зміни в правописі та фемінітиви, тому акуратно дописав: - І вчительки!"
Чудотворець, як і належить, зробив абзац, але знову завагався, бо подумав: "Хм, а як же гендерна рівність? Треба поставити жінок на перше місце: їх в освіті переважна більшість". Видалив написане й почав заново: "Дорогі вчительки й учителі!"... Хм, теж гендерно не зовсім коректно. Ні, краще без звертання.

Кінець семестру. Традиційно - гаряча пора. 
Перед тим, як обирати для вас подарунки, я намагався вивчити ситуацію в освіті, щоб зрозуміти, чого ви найбільше потребуєте. Опорні школи й оптимізація освітніх закладів,  НУШ, сертифікація й атестація по-новому, PISA... Якби я не був святим і безсмертним, у голові запаморочилося б.  
З усього прочитаного зрозумів, що вам не потрібно матеріальних подарунків (ще б пак, при обіцяній зарплаті 4 тис. доларів... напевно, наступного року ви зможете стати моїми помічниками під час свята, чи не так?😏). 

Отже, про що я довідався?
Знаю, як багато змін у вас відбулося. Чув, що зараз працюєте не в старій школі, а новій.  Про це пишете майже в усіх статтях, говорите чи не на всіх зібраннях. Ви поділилися на агентів змін і звичайних учителів... Тут я трішки заплутався. Оскільки агенти змін створюють багато галасу навколо школи, то, напевно, навчають дітей звичайні вчителі?🤔
Знаю, що по-новому маєте любити дітей, цінувати й підтримувати всіх. Дивно це, бо таких учителів я знав і до вашої НУШ. 

Проте залишмо роздуми й перейдімо до справи. 
Що б вам подарувати? 
Дарував вільний час і здоров'я -  не цінуєте, адже замість відпочинку  почали працювати ще більше. 
Дарував спокій і затишок? Так вам ставало нудно. 
Дарував терпіння й сили? Але вам порекомендували працювати на півтори ставки...
Учив пробачати. Та через це ви дозволили використовувати себе. 
Отже, визнаю: я помилився. Тому цього року дарую кожній і кожному:
- здоров'я й вільний час💪 (наголошую: не тільки для роботи, а й для відпочинку);
- мудрості,👆 щоб розуміти, коли потрібно вибрати рішучість, а коли - компроміс;
- віри💓 (гарантую: усе точно буде добре :));
- любові💓 (до дітей, дорослих і - що не менш важливо ☝️ - до себе);
- рідних поруч,💓 бо насправді, як писав колись, усі подарунки втрачають сенс, якщо нема рук, які вас обіймають😊 

Я читав коментарі щодо першого листа. 
Ви сперечаєтеся, чи існую я. 
Перевіряєте в словниках, чи є ім'я Миколай. 
Мало всміхаєтеся й у всьому бачите підтекст. 
Звісно ж, непросто відчути дух Свята, коли у вас недавно скінчився рік англійської, а скоро почнеться рік математики... 
Тому... Я тут подумав... Можливо, краще оголосити  рік добра й людяності? А ще краще - не оголосити, а просто стати добрішими.

І знаєте що? Дякую вам за те, що попри все навчаєте дітей. Дякую за те, що малеча просить у мене не іграшки чи новенькі гаджети, а миру й добра для країни.  Правда, вам є над чим працювати, бо ці листи часто не дуже грамотні 😊

Дорогі Вчителі! Дякую, що ви є.

З любов'ю та повагою

ВАШ МИКОЛАЙ 

(До речі, перестаньте вірити у вигаданого Діда Мороза. 
Нема його в Україні.

Доведено. Наукою 😉 )

P.S. Було трішки прикро, коли деякі читачі (переконаний - це точно не вчителі) копіювали мого першого листа й підписували його своїм ім'ям. Прикро не стільки через те, що хтось видає чуже за своє, а тому, що дописи дорослих читають і діти, які можуть потім  із чистою совістю принести на уроки списані твори.

Бінарний семінар учителів словесності

Сьогодні Хустська ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 перетворилася на своєрідний театральний майданчик у межах міського бінарного семінару вчителів української словесності та зарубіжної літератури. Ольга Білак, учителька української мови та літератури, ніби справжній драматург, разом із дев’ятикласниками   провела урок на тему «Іван Котляревський. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» - перший твір нової української драматургії. Сценічна доля п‘єси». Дійство атмосферне вже тому, що події (так, як у справжній п‘єсі) розгортаються в краєзнавчому музеї.

Наступний етап - сценАРТ «Незгасна зірка Миколи Гоголя», підготовлений учительками Надією Пилип та Терезією Бобик. Перед глядачами оживала без перебільшень казкова біографія  неординарного письменника. У канву розповідей дуже вдало вплетено фрагменти фільмів за мотивами повістей митця та інсценізації уривків його творів.

Останнім акордом заходу стало панорамне заняття «Компаративістика на уроках зарубіжної літератури», яке провела вчителька зарубіжної літератури Олеся Дівинець.

За кожним показовим заходом - титанічна праця педагогічного колективу. Приємно, що в школі представники дирекції, наче невидимі янголи, підтримують колег, уболіваючи за «іменинників» свята. А це в роботі найважливіше. Дякуємо за згуртованість і за зустріч!

Очікувано-неочікуване: НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗВІТ за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018

Сьогодні опубліковано звіт за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018, який, без перебільшень, став новиною дня принаймні серед освітян. Фейсбук-стрічка рясніє заголовками про PISA, а в деяких статтях відчутні легкі (а часом і не дуже) нотки маніпуляції. Отже, краще прочитати звіт самостійно (він у вільному доступі на http://testportal.gov.ua/, займає 441 сторінку, але чтиво досить цікаве).
Звісно, деякі результати є прогнозованими, а деякі виявилися неочікуваними.

Рейтинг
Отже, у загальному рейтингу всіх 78-и країн, які взяли участь у PISA-2018, Україна займає наступні діапазони у рейтингах компетентностей:
читацької – 37-42 позиції,
математичної – 41-46 позиції,
природничо-наукової – 35-42 позиції.
З огляду на те, що на суспільну (можливо, й маніпулятивну) думку, що наша система освіти ніяка, учителі - безнадійно немотивовані та некомпетентні, орієнтовно середній результат - досить пристойний результат.

Звісно, ми порівнюємо свої результати з найвищими, шукаємо рецепти покращення якості освіти, плануємо, виробляємо стратегію... та чи можливий бліцкриг в освіті? Хочеться процитувати Національний звіт із висновків: "Досвід успішних реформ однієї країни найчастіше не можна використати в іншій країні як готовий рецепт, попередньо не врахувавши економічних, соціальних і культурних особливостей цих країн. У різних країнах успішність учнів / студентів може залежати від зовсім різних чинників. При цьому в більшості випадків наслідки тих чи тих рішень, що можуть бути прийняті за підсумками врахування результатів PISA, можна буде оцінити лише за 5–7 років. Швидкі рішення можуть зумовити втрату значної кількості можливостей якісних освітніх реформ, а постраждати від недостатньо продуманих рішень можуть цілі покоління дітей. Ціна неправильних, необґрунтованих рішень досить висока, а витрачені ресурси відновити дуже складно". 

Отже, про деякі моменти зі звіту

Про вчителів
Виявляється, якщо зіставити країни за індексом зацікавленості вчителя / викладача і середнім результатом PISA із читання, то можна побачити, що навіть за надзвичайної зацікавленості вчителів / викладачів у викладанні прямої залежності між результатами учнів / студентів із читацької грамотності та зацікавленістю вчителів / викладачів у викладанні не простежується

До речі, навіть прямої залежності між рівнем успішності учнів / студентів і ресурсним забезпеченням закладів освіти (фінансовим, матеріальним, технічним, кадровим) в Україні не спостерігається.

Проте все ж порівняно із середніми показниками по країнах ОЕСР українські заклади освіти гірше забезпечені ресурсами, а українські вчителі / викладачі мають найнижчій рівень початкової заробітної плати.
Прогнозовано, що для ефективного викладання важливо, щоб на заняттях не було шуму й безладу, а учні / студенти були зосереджені на освітньому процесі.

Сім'я
Ми часто оперуємо поняттям "освітнє середовище". У звіті є розділ "Ширше освітнє середовище: сім'я".

 Виявляється, сім’ї — малі, великі, неповні — незмінно є найпершим соціальним осередком, у якому діти вчаться й розвиваються. І оскільки хороше батьківство може формуватися різними соціальними й культурними силами, воно завжди передбачає забезпечення дітей підтримкою, турботою, любов’ю, доброю порадою й захистом для їхнього здорового фізичного, ментального та соціального розвитку.

 Але навчальні досягнення учнів / студентів із читання, математики та природничо-наукових дисциплін не залежать від рівня активності їхніх батьків у шкільних справах. В Україні ті учні / студенти закладів освіти, керівники яких повідомили, що в них більшість батьків залучена до шкільних справ, не набрали більше або менше балів за тих учнів / студентів, які навчаються в закладах освіти, де батьки менш активні (різниця становить не більше 0,5 бала).

Закономірно виникає запитання: як батьки можуть допомогти своїм дітям досягти високих результатів у навчанні? Відповідь проста: одним з ефектних методів є покладання на дітей хатніх або якихось інших обов’язків по господарству, що відповідають їхньому віку. У підлітковому віці не варто надавати дітям якусь очевидну допомогу чи давати їм указівки, що та як робити, краще зосередитися на позитивних моделях поведінки, тобто на власному прикладі демонструвати їм наполегливість у досягненні мети або обговорювати з ними способи вирішення проблем, показувати їм свою зацікавленість процесом їхнього навчання.

Мовне питання
Загалом результати PISA-2018 засвідчують, що в Україні спостерігається специфічна ситуація, коли учні / студенти, які спілкуються вдома іншою мовою, ніж мова оцінювання, демонструють не гірші, а подекуди й кращі результати тестування. Водночас, як показує більш глибокий аналіз цих результатів, після врахування інших чинників, таких як соціально-економічний статус учнів / студентів, місце розташування закладу освіти та тип закладу освіти, мова не є тим чинником, який суттєво впливає на успішність учнів / студентів.


Читання
Дані засвідчують, що індекс задоволеності українських учнів / студентів читанням становить 0,28, що більше, ніж у середньому по країнах ОЕСР. На основні цього індексу було розраховано середній відсоток учнів / студентів , які читають для власного задоволення. В Україні більшість учнів / студентів (62,7 %) повідомила, що читають для задоволення, а 37,3 % — що читають тільки тоді, коли потрібно отримати певну інформацію, коли вони змушені читати, крім того, вони не вважають це заняття важливим.

Найчастіше учні / студенти в Україні читають твори художньої літератури. У середньому 50 % учнів / студентів ніколи або майже ніколи не читають газети та комікси. Загалом такі результати можна інтерпретувати як позитивні, адже відповідно до висновків учених, читання певних типів текстів може розвивати навички читання більше, ніж інші. Зокрема читання довгих і складних текстів, таких як твори художньої літератури та науково-популярні книги, особливо сильно впливає на читацьку вправність дітей і дорослих. Водночас видається, що не зайвим було б замислитися про перспективність популяризації серед молоді й сучасних україномовних коміксів, періодичних видань.

 З іншого боку, високі показники читання художніх текстів українськими підлітками можуть частково бути пов’язані з необхідністю читати значні обсяги таких творів для виконання домашніх завдань з української та зарубіжної літератури.

Деякі 15-річні учні / студенти, які мають низький соціально-економічний статус, але сильну мотивацію до навчання, досягають більш високих успіхів у читанні, ніж ті їхні однолітки, які походять із сімей із високим чи середнім соціально-економічним статусом і не дуже люблять читати. PISA-індекс економічного, соціального та культурного статусу, що використовується для характеристики соціально-економічного статусу учнів / студентів, ґрунтується на кількох компонентах. Два з них — це освіта батьків і кількість книг, до яких учні / студенти мають доступ удома. Добре освічені батьки, які читають своїм дітям, коли ті ще малі, книжки, створюють позитивну модель для наслідування та спонукають дітей бути більш вправними та вмотивованими читачами.

Психологічний добробут
Чи задоволені й наскільки задоволені життям 15-річні підлітки в Україні? У середньому — задоволені: середній рівень становить 8 балів на шкалі задоволеності життям, діапазон якої від 0 до 10. Частка 15-річних учнів / студентів, які задоволені й дуже задоволені життям, становить 82 %. Поряд із цим 11 % учнів / студентів повідомили, що вони не повною мірою задоволені власним життям, а 7 % — що взагалі не задоволені тим, як їм доводиться жити.

Цікаво, що в Україні не спостерігається різниці в задоволеності життям серед підлітків, які навчаються в різних закладах освіти: учні / студенти, які навчаються в ліцеях, гімназіях або спеціалізованих школах так само задоволені чи незадоволені життям, як і ті, які навчаються в загальноосвітніх середніх школах чи в ЗПТО. Водночас місце розташування закладу освіти істотно впливає на задоволеність життям українських підлітків: учні / студенти, які мешкають у сільській місцевості, мають найвищий рівень задоволеності життям, а діти із міст і невеликих міст радіють життю менше.

Більшість українських учнів / студентів, які 2018 р. взяли участь у PISA, позитивно ставляться до навчання у своїх закладах освіти й до того, що вони там вивчають. Наприклад, 79 % учнів / студентів уважають, що старанно вчитися — важливо, 83 % — що старанне навчання допоможе вступити їм до престижного закладу вищої освіти, а 78 % — що старанне навчання допоможе їм отримати гарну роботу.


Більше - в оригіналі тут.

Заточені / приречені на (не)успіх

        "А оцінка буде?", "Цей малюнок на оцінку?"

Напевно, у кожному класі кожного вчителя є учні, які вболівають насамперед за оцінку. Якщо одинадцятикласників іще можна зрозуміти (або переймаються середнім балом атестата; або планують вступати до ВНЗ за кордоном, де враховують саме оцінки атестата, адже ЗНО жодної ролі не відіграє), то чому, наприклад, п'ятикласники так переймаються оцінками?        

   Відповідь на запитання дають автори книги "Батьки в шоці: новий погляд на виховання" По Бронсон та Ешлі Меррімен, які, базуючись на статистиці провідних сучасних психологів, досліджують феномен обдарованості дітей. Найбільш поширеною з причин прагнення високих оцінок автори називають... гордість батьків.

    Про це я вже розповідала під час декількох майстер-класів. 1984 року законодавчою владою штату Каліфорнія офіційно створено спеціальну групу для вивчення почуття власної гідності. Несхвально почали ставитися до змагань, до рейтингів (мовляв, одних ставимо на п'єдестал, інших автоматично протиставляємо як невдах). Учителі відмовилися від червоної ручки. Критику замінили на всюдисущу похвалу. Одним із прихильників теорії самоповаги був доктор Рой Баумайстер. Саме його в 2003 році (зверніть увагу на роки) запросила Асоціація психологічних наук довести вплив похвали на успіх. Опрацювавши 200 досліджень (із 15 тисяч) Баумайстер дійшов висновку, що висока самооцінка не стосується ані високих оцінок, ані кар'єрного росту. Вона навіть не впливала на вживання алкоголю, ані схильності до насилля (дослідження проводилося в різних вікових та соціальних групах). 

    Чому ж теорія виcокої самооцінки, високих балів і похвали популярна так довго попри результати досліджень провідних психологів світу? Баумайстер відповідає: "...коли вони [батьки] хвалять власних дітей вони перебувають не так уже й далеко від похвали самих себе". Вимагаючи високих оцінок від дітей, батьки ніби самостверджуються: погляньте, моя дитина найкраща, найрозумніша, вона най... най...

    Ця дитина часто бігає з танців на сольфеджіо, із сольфеджіо на малювання... перед уроком пошепки зізнається вчительці, що не встигла вивчити урок, бо прийшла пізно втомлена... але "погану оцінку не ставте - сваритимуть удома"...

   Між тим кількість дітей, які склали тест на обдарованість у дитячому садочку (американські дослідження в 20 штатах), катастрофічно скорочується до аналогічного тестування в  3 класі...

Але це ж не Україна. Наші діти витримають усе.

Це може бути цікаво: "Покарані похвалою"