понеділок, 21 лютого 2022 р.

З Міжнародним днем рідної мови

 


Нації вмирають не від інфаркту.                                                                                                   Спочатку їм відбирає мову.                                                                                                                        Ліна Костенко


 Міжнародний день рідної мови - свято, засноване ЮНЕСКО в 1999 році, щоб підтримати самобутність та важливість кожної мови та її важливість для народу.

З історії. 1952 року влада Пакистану проголосила урду єдиною державною, хоч рідною мова була лише для 3 % населення (зараз офіційні мови Пакистану - урду та англійська).  На сході, де майже всі розмовляли бенґальською  (згодом у Бангладеш (Східний Пакистан) мова стане державною), громадяни вчинили супротив. 21 лютого під час демонстрації поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року цей день відзначають у  країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 першим міжнародним днем рідної мови.

Носії рідної мови. Є мови, якими розмовляють мільйони. Водночас є й такі, якими спілкується орієнтовно 10 тисяч осіб.  Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше ніж 100 осіб, не задокументовані. 

Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн осіб; вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов (див. карту: червоний - декілька мільйонів; рожевий - декілька тисяч носіїв мови).

«Закарпатська мова». Поліетнічне Закарпаття, можливо, найкраще розуміє питання рідної мови. Водночас у нас багато хто послуговується й поняттям "закарпатська мова". Власне, ідеться не про мову, а про некодифіковані говірки та діалект. Діалект - це форма живої народної мови. Майже всі мови світу "живуть" за таким ланцюжком: мова → супрадіалект / наріччя → діалект / говір → субдіалект / говірка. "Закарпатська мова" - говір південно-західного наріччя української мови, а  підтвердженням є твори закарпатських письменників.

Рідна і державна мови. Не завжди поняття "рідна мова" (материнська мова) і "державна мова" (мова, вживання якої обов'язкове в офіційних документах та загалом у публічних сферах суспільного життя в державі (законодавство, управління, судочинство, освіта тощо)) збігаються. Наприклад, на Закарпатті вашою рідною мовою може бути угорська, але державна - тільки українська.

Розмовляти рідною мовою - важливо й потрібно; мусимо навчати дітей рідної мови. На жаль, маємо й дикі факти коли наші співвітчизники, перетнувши кордон і оформивши документи громадянина іншої країни, свідомо намагаються зробити все, щоб діти не знали української мови, бо "що дала мені та Україна?". Ані мова, ані "та Україна" нікому нічого не дасть і дати не може. Бо ми всі "та Україна". 

Мова - завжди потужний інструмент у руках політиків. Щоб уникнути маніпуляцій, варто послуговуватися Законом: державною мовою в Україні є українська мова; рідна мова - у частини українська, у частини - угорська, румунська, словацька... Важливо берегти рідну мову, але в офіційній та публічній сферах маємо послуговуватися державною українською.

Підготовано за матеріалами Вікіпедії.

Для ілюстрації використано твір Олега Шупляка «Калина над ріллею». 

неділя, 20 лютого 2022 р.

«Їх не можна підкорити…»

 


Їх не можна підкорити. Їх треба знищити. «Не передушивши бджіл, не їсти меду», — як казав їхній король Данило в XIII столітті.

— Але, Людвігу, ти мусиш знати: у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… 

У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників… От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного.

— Йа фатер! Ми будемо нищити їх, лише поскільки кожний солдат мусить убить ворога і позбавить честі ворогиню. Я зрозумів тебе. Дальше вони самі будуть нищити один одного! Я розділю їх, куплю, розбещу!

— Я бачу, хлопчику, тебе дечому навчили. Їх треба розбити, поки вони не очухались од своїх помилок. Якщо ж не встигнем — ми пропали.

— Фатер, я їх озброю! Я дам одному брату зброю, другому ні, от вони й вороги до смерті!

🤍Це фрагменти кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні» - діалог фашистів (батька й сина) про українців. Ернст фон Крауз (батько) справедливо каже: «Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки». 

🤍Але ми можемо навчитися й жити, як люди високої марки. 

Навчитися відкидати особисті образи й амбіції в ім‘я великого, державного - миру в нашій країні і світі. 

Виступ Президента в Мюнхені - заклик об’єднатися заради спільної боротьби. Сьогодні як ніколи важливо відмовитися від міжусобних воєн заради перемоги у великій війні.

Зображення - з Інтернету.

P. S. Якщо вам хочеться дискутувати, спочатку перечитайте, будь ласка, трагічну біографію Довженка, його «Щоденник», його «Україну в огні»… Тільки не скорочено, як деякі учні, а так, як казав Тарас Шевченко у вічному посланні «І мертвим, і живим…»: 

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте 

Тойді себе: що ми?.. 

Чиї сини? яких батьків? 

Ким? за що закуті?..