"Я - бренд" від zno.ua

     

Мій блог на сьогодні переглянуло понад 1,7 мільйона читачів. Створений він був "штучно" - для участі в конкурсі "Учитель року". Але я щаслива, що завдяки вам, дорогі читачі, блог не загубився серед тисяч подібних джерел.

    Якщо навіть іще декілька років тому блогерство серед учителів не було дуже популярним, то зараз чи не кожен із нас працює над власним контентом. Але як залишатися цікавим чи цікавою серед розмаїття вчительських інформаційних ресурсів? Відповідей може бути багато, та найбільш очевидна - постійно вчитися. Саме тому я планую долучитися до проекту для викладачів від ZNOUA “Я-Бренд”, основна мета якого - удосконалити навички викладання. А ще - автори проекту обіцяють круті новинки-поради, як зробити свій блог брендом, а також - цікавинки щодо підготовки учнів та студентів до ЗНО.

Якщо вам хочете вчитися, реєструйтеся  за цим покликанням: https://zno.ua/brand.html?utm_source=facebook.com&utm_medium=cpc&utm_campaign=olesia_kalinitsh_post&fbclid=IwAR2kCKuY3qQPW2pwzGy3qjIPOfvnGFY52eqbPKLzOkW1PAHcqs-kxQIKJlQ.

Від любові страждають навіть боги (з учнівських творів) :)

Після уроку при свічках у 10-А (за збіркою Івана Франка "Зів'яле листя") традиційно пишемо твір "Від любові страждають навіть боги". 
Перевіривши зошити, упевнено можу сказати, що кохання здатне народжувати не тільки натхнення чи біль, а й думки, яким, з одного боку, нема ні початку, ні кінця, а з іншого... щось у цих учнівських думках усе-таки є :)

Цитати :)

"Сам Франко страждав, бо був жонатий на одній жінці, любив іншу, а кохав третю, а вона його не любила".

"Щоб добитися кохання чи забути його, можна завести друга".

"Кохання змушує робити шляхетні вчинки. Лаврін закохався в Мелашку, яка жила далеко від його села, дуже рано вставав і ходив до неї, бо не міг прожити без цього".

"Із власного досвіду добре знаю, що в голові підлітків тільки кохання. У цьому віці якраз можна набратися досвіду, якщо не вважати, що стосунки триватимуть вічність".

"Заміжньою Ольга Хоружинська, дружина, зустрічалась із Франком, проте щасливими вони не були".

"Заради любові Ромео поступає благородно й убиває кузена Джульєтти".

"За своє життя він відчув кохання з різних боків".

"Отже, від кохання страждають усі, особливо коли воно відсутнє".


А це писали у творах учні, які вже зараз студенти :)

"Я закохувався багато разів. Остання моя кохана казала, що я хороший хлопець. Але проблема в тому, що так вона казала всім".

"Коли я закохався, мій затьмарений розум не помічав тих вад. Я любив її навіть тоді, коли вона мене використовувала. Більше того, я радів із цього".

"Ми, підлітки, не можемо й не вміємо боротися із собою, бо нас цьому не вчать"

"Не витрачайте час на фальшиві почуття, які не принесуть вам ні насолоди, ні блаженства".

"Мені вже 15, а закоханість ще все приходить невчасно".

"Спостерігайте за своїми емоціями, щоб не збудувати з них фальшиві почуття".

"На жаль, я вже в 10 класі, а ще не зустрів другу половинку".

"Проблема №1 для підлітків - це ЗНО, а ніяк не кохання. Від кохання страждають тільки поети".

"21 вік, нам дано всі умови, щоб знайти себе, а людство витрачає безцінний час на безглузду "річ" - кохання, начебто й не було тисячоліть еволюції".

"На мою думку, кохання - не просто гормони чи піднесений настрій, а відповідальність за іншого, уміння поступитися власним "я"".

"На мою думку, кохання - дуже небезпечна емоція. Це хімічний дефект, який затуманює свідомість і робить людей немислячими тваринами...Я ніколи не кохала і, сподіваюся, цього ніколи не трапиться...Єдина любов, яку я відчуваю, - до їжі, до батьків і тварин, адже вони ніколи тебе не зрадять" :).

Про першу віцеміс конкурсу "Міс Студентство Закарпаття" (про ученицю 11-Б гімназії-інтернату, Хуст)

Кілька років тому в одному з дописів у блозі жартома розповідала про ученицю, яка починала роботу на уроці вивченням одягу та взуття вчительки (такі дівчатка є чи не в кожному класі :) ). На зауваження Настя відповідала, що життя - не тільки уроки української, можливо, уміння підбирати гардероб у житті згодиться більше, тому зовнішність - також навчання. Ми, звісно, сміялися з жарту (а чи й жарту?).
Час спливає непомітно...
 "Олесю Василівно, батьки, напевно, не зможуть прийти через справи, то прийдіть ви", - так по-діловому дівчина запрошує на неординарний захід учительку, ставлячи її на друге місце після найрідніших :)
"Міс Студентство Закарпаття" - подія, яка відбулася в Хусті в п'ятницю (з певних причин не змогла прийти). Здавалося б, запрошена то й запрошена.  Та Настя, про яку щойно згадувала, уявіть собі, виборола звання першої віцеміс Закарпаття! :)

Конкурс краси, як і будь-який інший, виснажливий і потребує підготовки. Із розповідей Насті знаю про тренування, репетиції... про моменти, коли пропускаєш уроки через стан здоров'я. Коли  обличчя на вагу золота, а перед фінальною фотосесією починає напухати щока через зуб...  Коли на останньому етапі тренувань батьки забороняють участь, бо ти не встигаєш готувати шкільні завдання...
Ти розумієш значення конкурсу для старшокласниці (це її особиста вершина), але, як учителька, мусиш бути вимогливою, бо попереду ЗНО й не можна дозволяти одинадцятикласниці "випасти з життя" на два місяці...
Сьогодні пишаюся тим, що Настя, яка часто бралася за проєкти й покидала їх на півдорозі, знайшла себе й довела першу (переконана, далеко не останню в питанні краси) велику справу до кінця :) . Анастасія Шегута виросла :) . Її силі волі можуть позаздрити навіть деякі дорослі.

Я не причетна до участі учениці в конкурсі краси. Та, напевно, якийсь зв'язок зі школою Настя відчувала навіть на сцені: серед усіх, із ким захотілося поділитися найшвидше новиною про перемогу, телефонувала чи не зі сцени й учительці української :). А й справді, напевно, у 8 класі Настя проговорила життєву істину, що на уроці навчатися потрібно не тільки мовних правил :) .

Дорога Насте! Вітаю тебе з досягненням! Краси зовнішньої не буває без краси внутрішньої. Навіть найбільшу вроду руйнує черстве серце. Тішуся, що ти знайшла себе в гармонії прекрасного. Нехай Доля завжди буде до тебе прихильною! І... як би там не було, ЗНО не за горами :) .

Квест для 5-а (правила та завдання)

У 5 класі діти читають дуже повчальну казку Галини Малик про дівчинку, яка не вміла доводити справи до кінця. От почне Аля щось робити, та справа швидко набридає. Так з'являється незавершений малюнок, недовишитий рушник... А ще дівчинка вміло маніпулює батьками: завинить перед дорослими, закопилить губи, зачиниться в кімнаті й чекає, поки її кликатимуть до столу... Нікого не нагадує? :) Звісно, на уроках учні наввипередки пояснюють негативні риси дівчинки. О так, критикувати інших вдається кожному :) . А чи самі доводимо справи до кінця? Чи вміємо бути добрими? Чи легко планувати й виконувати справи в зазначені терміни? Щоб відповісти на ці запитання не словом, а ділом запропонувала п'ятикласникам участь у квесті протягом місяця.

У фейсбуці та інстаграмі колеги просять поділитися завданнями та правилами квесту, щоб запропонувати гру й своїм учням, тому публікую правила та перші три завдання. Два роки тому проводила квест #я_люблю_українську (https://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_3.html). Проте ці завдання використати не можу, бо навіть однакові уроки у двох класах провести не вдається, а квест - тим паче.  Готових завдань не маю - кожного разу потрібно придумати нові, тому публікуватиму їх поступово протягом місяця. Плануємо завершити квест 19 грудня - у день, коли Святий Миколай носить подарунки.

Що дає квест учителю? Квест - своєрідна мотивація, навчання через розвагу, заохочення до читання літератури, до творчості. Звісно, це додаткова (поза межами уроків, тому не оплачувана; вимагає часу для перегляду виконання завдань квесту) робота для вчителя, без якої можна й обійтися :) , тому грунтується суто на ентузіазмі.

Правила квесту
1. Завдання надсилаються в групу у вайбері щодня - з понеділка по четвер (не важливо, чи є уроки української в ці дні).
2. Про виконання завдання учні звітують фотографіями (щоб не засмічувати групу, принцип - 1 учень - 1 світлина).
3. Завдання можна надсилати в день публікаціїї до 22.00 (привчаємо дітей до дедлайну).
4. Якщо учень пропустив завдання, вибуває з гри.
5. Не забуваємо, що наші гравці - діти, тому можна передбачити "виняткові обставини" для повернення в гру :) .


Завдання квесту (учителі можуть їх копіювати й надсилати учням).

Завдання 1 (у нас це був вівторок (19.11.2019), урок української літератури).
Психологи стверджують, що безлад навколо є причиною безладу в наших головах. Якщо ваше робоче місце чисте, то й навчатися легше.

• Сьогодні приберіть своє робоче місце та портфель, позбудьтеся зайвих папірців, поламаних предметів - і помітите, що витрачаєте менше часу на підготовку домашніх завдань.  Чекаю на фотозвіти :) . 

Завдання 2 (середа, 20.11).
Ви помічали, часом дорослі знервовані? Діти також страждають від негативних емоцій. Однією з причин є те, що ми не вміємо висловлювати почуття, часто дбаємо про себе, не помічаючи тих, хто любить нас.

• Тому завдання - написати слова вдячності двом людям, яких дуже цінуєте. Вимоги до тексту: 5 - 7 речень, оформлення - за бажанням, грамотність - обов'язкова :) .

Чекаю на ваші фотозвіти :).

Завдання 3 (четвер, 21.11).
Як часто ви починали щось робити й кидали на півшляху? Чи було таке, що, наприклад, уранці думали, що по обіді точно виконаєте завдання, але згодом були настільки заклопотані, що забували про нього? Можливо, ви думали про те, чому дорослі встигають зробити безліч справ і нічого не забувають, а ви навіть про домашнє завдання забуваєте? Є один секретик: ми, дорослі, часто записуємо справи, які маємо виконати.

• Тому завдання на сьогодні - почати планувати роботу. Щодня потрібно складати список як мінімум із 5 справ. За бажанням, можете завести окремий блокнот чи зошит. Фотозвіт не потрібен (переконана, що ми граємо чесно). Якщо захочеться хитрувати, пам'ятайте: одне з останніх завдань буде пов'язане зі щоденними планами :) . Приємного всім дня!

Завдання 4 (понеділок, 25.11) - буде опубліковано завтра за цим покликанням: https://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_8.html

Запаліть свічку пам‘яті

Людина може бути потворою.
Людина, створена за подобою Божою, не створила б пекло в райському куточку планети.
Ситі люди в сусідніх країнах  не могли б спостерігати, як їхні брати їдять собі подібних.
Люди. Набагато зручніше забути, що ми люди.
Чи не найбільше злочинів стається з нашої мовчазної згоди.
Голодомор, а не голод. Геноцид.
Пам‘ятаймо.

Камо грядеши, або Про про антидискримінаційну експертизу підручників

Нехай простять мене чоловіки за фото, але... Ви знаєте, у Харкові є Музей гендерної та жіночої історії, де проводилося тренінгове навчання «Освіта без дискримінації» з проблем... підручникотворення. Так, вам не здалося. Підручники дуже «чутливі гендерно»: наприклад, якщо на малюнку в дівчинки букет, то не можна зображувати хлопчика без квіточок. Так, це дуже важливо☝️Без таких малюнків підручник - не підручник☝️

Може, тому, що у вище згаданому музеї демонструють, що чоловіки - вид, який вимирає? (Я не поділяю цю думку).

І взагалі, якщо чоловік допомагає жінці нести важку сумку чи пропускає перед дверима, - це стереотип. Не можна вчити наших дітей стереотипному мисленню🤨

Часом читаєш статтю й дуже хочеш, щоб вона виявилася фейком, бо не віриться, що все описане може відбуватися насправді...

Далі - просто цитати з тренінгу для експертів підручників та представників видавництв:

➡️”...недоцільно зображати дітей в українських національних костюмах (зокрема у вишиванках), бо це є дискримінацією по відношенню до інших національностей, які проживають в Україні. Особливо це стосується обкладинки підручників”;

➡️”...насправді, не біологічна стать створює відмінності, а культура. Статеві відмінності, звичайно, існують (наприклад, гормональна структура, морфологічні ознаки), але їхня значущість дуже і дуже перебільшена”;

➡️"Автори підручників кілька разів висловлювалися щодо необхідності розміщення матеріалів та рекомендацій з антидискримінаційної експертизи підручників на сайті МОН чи то Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України, щоб вони були доступними для громадськості".

Повний текст статті (до речі, названо прізвища керівників антидискримінаційної комісії) тут: https://m.censor.net.ua/blogs/3161014/scho_take_osvta_bez_diskrimnats_abo_yak_nam_namagayutsya_promiti_mzki

Авторка статті стверджує: у жодній країні світу антидискримінаційної експертизи підручників не існує.

Про небайдужість😊

 

Мій 11-ий (не колишній, бо діти колишніми не бувають)❤😊

Я завжди обіцяю учням, що варитиму для них сама каву й пригощатиму їх власноруч, коли стануть студентами😊
Дорогою з університетів додому учні, які вже студенти 😊, не оминають школи, щоб учителька пригостила кавою😊.

Це колись здавалося таким нереальним, а зараз ми сидимо в кабінеті, згадуємо уроки й сміємося😊.
Стас зізнається, що так і не вивчив напам'ять уривок з "Марусі Чурай"🙃😊.
Дівчата розповідають, які прикраси вчительки їм найбільше запам'яталися 🙃🙃🙃.
А я запитую, чому любили уроки, якщо ця вчителька часом була нестерпною (🙃🙃🙃так, я вмію не тільки всміхатися😊😊😊). І відповідь: "А ви не знаєте? Люблять за небайдужість, ви ніколи не була байдужою. Була веселою, злою, цікавою і..., але ніколи не байдужою до справи й до дітей".

Знаєте, а це щастя, коли в учителя є діти, які не дозволили й не дозволяють бути байдужими 😊❤

P.S. Кава завжди є для всіх😊

Призи для переможців марафону від видавництва "Соняшник"

     Сьогодні дізналася надзвичайно приємну новину: виявляється, перше місце в марафоні до Дня української писемності та мови посіла учасниця з Дубаї пані Тетяна Співаковська й комплект зошитів з української мови потрапить в українську школу в ОАЕ 😊. Напевно, це перший випадок, коли мій зошит перетне кордон 😊

Як забрати приз? Усім переможницям та одному переможцеві завтра необхідно зв'язатися з видавництвом "Соняшник", щоб отримати свої призи 😊
Це потрібно зробити так:

• зателефонуйте з 9.00 до 18.00 до видавництва за номером тел. (096)-231-81-33 та назвіть свої повні дані (список у видавництві вже є);
•  надішліть  vydavnytstvo@sunbook.com.ua адресу, на яку вам можуть відправити призи😊

Які ж призи? Звісно, це зошити та картки для підготовки до ЗНО від Олесі Калинич і видавництва "Соняшник"😊

Для переможців у фейсбуці:

• 1 місце - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин);
• 2 місце - комплект "Лексичні помилки" + "Граматичні помилки"+зошит з української літератури для 11 класу (1 частина);
• приз глядацьких симпатій - коплект карток з української літератури (3 частини);
•  найбільш активні гравці - комплект "Лексичні помилки" + "Граматичні помилки".

Для переможців в інстаграмі:

• 1 місце - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин);
• 2 місце + приз глядацьких симпатій - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин);
• 2 місце - коплект карток з української літератури (3 частини).

Імена переможців тут.
Умови та правила марафону тут.
Завдання марафону - тут (фейсбук) та тут (інстаграм).

Марафон до Дня української писемності та мови. Підсумки

Дорогі друзі, учасники марафону та просто читачі! Зі святом!
Отже, п'ятиденний марафон до Дня української писемності та мови завершено.
Щодня я публікувала у фейсбуці (для дорослих) та інстаграмі (для дітей) зображення з типовими помилками, а всі охочі коментували їх.
У чому суть марафону? Навіщо акцентувати на типових помилках?
Я свідома того, що у фейсбуці в мене 5 тис друзів, і серед них - точно 3 тис. учителів української мови, а філологи й так знають, як правильно писати. Проте в ігровій жартівливій формі в коментарях колеги виправляли помилки, аргументували думки, а інші - не вчителі - мали можливість просто перечитати й запам'ятати. Отже, мимоволі ми всі разом допомогли стати, можливо, хоч декільком більш грамотними :)

Активність марафонців виявилася вищою за очікувану (я ж думала, що вчителі - дуже ззайняті люди й коментуватимуть кволо) - і це трішечки дезорієнтувало: виявилося, переможця визначити не так просто, тому їх декілька :).
Визначення переможців - ручна робота: перечитала всі коментарі до всіх 27 завдань, зробила записи по кожному завданню... потім визначала найбільш активних учасниць і учасників (див. список на фото).
Отже, результати такі.

Фейсбук
1 місце - Тетяна Співаковська
2 місце Ірина Турик та Галина Турко
Приз глядацьких симпатій виборола Viktória Simon Kovács
Проте це ще не все: видавництво "Соняшник" вирішило відзначити найактивніших гравців, які дуже швидко й правильно реагували на кожне завдання, проте не завжди встигали бути першими: Мирослава Марчук, Валерій Островський та Оксана Обідченко.

Інстаграм

Приз глядацьких симпатій та друге місце, а також гравець, який устигав бути першим і у фейсбуці, і в інстаграмі :), тому це місце дорівнює 1 місцю - ferentsi(Ференці Юлія);

1 місце - julia_12345789;

2 місце - timsuprun.

За активність отримають подарунки ще двоє гравців (це мої п'ятикласниці) - 

alexandradyakover та rishko9426.

Шановні переможці, у понеділок у вас буде можливість зв'язатися з видавництвом, щоб залишити свої контакти для отримання призів :)

Цього марафону не відбулося б без підтримки "Соняшника", тому окрема подяка - улюбленому видавництву.

Вітаємо переможців і до наступного марафону :)

Казки 5-а для критиків із 11-б :)

Казки 5-а - наївні, щирі й добрі, нехай і з помилками - прочитав 11-б та написав кожному автору відгук.
Коментарі старшокласників ми зачитували навіть на уроці😊. Юні письменники тішилися зі схвальних відгуків і пішли на осінні канікули з непереборним бажанням творити😊
Тож поки вчителька подорожувала Причорномор‘ям, 5-а чаклував - у понеділок після канікул я отримала нові казки (ні, ніякого домашнього завдання не було, писали тільки охочі, тобто майже всі😊). 11-б знову прочитав казки, залишив відгуки на сторінках книжечок і навіть свої контакти в інстаграмі😊. Тепер п‘ятикласники почуваються затребуваними авторами😊, а одинадцятикласники - літературними критиками, у їхніх руках  - дитяче бажання творити.
Здавалося б, дрібниці. Але в дрібницях - доросла мудрість. Це відповідальність - аналізувати твір так, щоб і не захвалити, але щоб і не нашкодити тендітним крильцям метелика😊

P.S. Пригадую свою першу педраду. Був серпень. Наш директор аналізував роботу за рік і сказав, що учні завжди точно такі, як їхній учитель (він це часто повторював). Я довго подумки не погоджувалася з таким, на його думку, постулатом. А зараз дивлюся на своїх дітей, які пишуть книжечки, і мимоволі усміхаюся: а й справді, діти схожі на вчителів 😊

Марафон до Дня української писемності та мови (правила гри)

Ми тут подумали...🌻

А чи не варто провести 5-денний марафон до Дня української писемності та мови?😊

Правила дуже прості:👌

➡️щодня до суботи публікую завдання;

➡️усі охочі (ви не мусите бути вчителем) відповідають у коментарях (можна використовувати будь-які підказки)😊;
➡️зараховується тільки перша повна правильна відповідь на моїй сторінці у фейсбуці☝️;
➡️переможе та чи той, хто «назбирає» найбільше перших правильних відповідей (а також той чи та, хто буде найбільш активним / -ою);
➡️переможець / переможці отримають комплекти видань Олесі Калинич від «Соняшника» Соняшник🌻
➡️ переможців буде визначено в суботу☝️😊

➡️оскільки серед моїх читачів - переважна більшість учителів, які дуже добре знають правопис, залишаю за собою право "заплутаних завдань", щоб не завжди просто було відповісти :)
➡️Стартуємо завтра за ранковою кавою😊❤️
Долучайтеся😊❤️

P.S. Така ж гра буде в моєму інстаграмі для дітей (просто вчителі не дають можливості учням бути першими😊). Отже, фейсбук - для дорослих гравців, інстаграм - для учнів😊

"Товста шкіра": про (не)користь конкуренції серед учителів

 

Спілкуюся з величезною кількістю колег. Умовно всіх нас можна поділити на дві групи: ті, для яких "робота заради життя", і ті, для яких "життя заради роботи".

Друга група - це вчителі, які працюють майже без відпочинку, фактично є на зв'язку 24/7. Про таких кажуть, що вони найкращі, ними захоплюються.  Такі вчителі живуть в умовах постійної конкуренції. Напевно, чим вища якість освіти в країні, тим більше "ідеальних" учителів?

  У книзі "Як навчають у Фінляндії" Тімоті Вокер (американський учитель, який працював у Гельсінській школі) розповідає про одну з найкращих систем освіти (минулого року вже писала про добробут учителя). Напевно, фінські вчителі постійно вдосконалюються, аби підвищити власну майстерність? Зовсім ні. Як не дивно, але у вільний час вони воліють займатися власними справами, а не робити значні інвестиції у професійне зростання (так-так, фінський учитель вихідні не витратить на майстер-класи чи перевірку зошитів; можливо тому, що в нього просто менше педагогічне навантаження?). 

   Тімоті Вокер підкреслює, що фінських учителів не переймає те, яке місце займають у рейтингу. Вони не сприймають колег як конкурентів - і це дозволяє їм співпрацювати.

  Фінську школу Тімоті Вокер порівнює з американською, де вчитель мусить рости до рівня майстра. Власне, стати майстром - не бути найкращим учителем. Навпаки, це означає визнання верховенства певної людини над іншими. 

  Серед фінських учителів нема так званих "мікропослужних списків". Американські ж колеги публікують у соцмережах (частина публічного резюме) списки певних "цифрових значків", які засвідчують проходження курсів, тренінгів. Здається, це позитивний жест визнання професійності педагога... однак останнім часом через доступність і розмаїття "цифрових значків" визнання достоїнств учителя перетворюється на своєрідну форму "позерства" (нічого не нагадує? :) ).

   Тімоті Вокер говорить про те, що ми повинні відійти від конкуренції, перестати бути кращими за інших учителів, натомість варто зосередитися на тому, щоб бути кращими для учнів.

  

 Водночас здорова конкуренція не шкідлива в жодній професії. Тільки серед українських учителів часто спостерігаємо не бажання конкурувати, а, навпаки, апатію й навіть агресію, неприйняття змін. 

  Чи винні в цьому самі вчителі? Нікого не захищаю, але є таке поняття, як професійна деформація (комплекс негативних змін у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов службової діяльності.Спочатку професійна деформація пов'язувалася з поширенням вироблених людиною професійних стереотипів — на інші сфери його життя, позапрофесійну поведінку (поведінку поза професією) і спілкування. Найімовірніше страждають представники професій типу «людина — людина»: працівники правоохоронних органів, військові, керівники, депутати, чиновники, соціальні працівники, юристи, педагоги, медики, продавці, самі психологи тощо).
У країнах з високим рівнем розвитку освітніх систем дуже добре розуміють цю проблему, тому після 15 років у професії вчитель має або змінити місце роботи, або взяти на рік творчу (оплачувану (!)) відпустку. 

  Чому? 

  Надзвичайно високе психологічне навантаження сприяє емоційному виснаженню. Навіть люди "сродної праці" потрапляють у пастку "конкурентозалежності": ми витрачаємо більше емоцій для того, щоб комусь щось довести, а не для того, щоб просто отримувати насолоду від того, що робимо. 

   Звісно, є багато способів, як уникати вигорання, але найбільш цікавою є порада фінських учителів - "мати товсту шкіру". 

Для цього можна виокремити декілька простих правил.

1. Робота - не все життя, а тільки його частина.

2. Критика вашої роботи - просто вказівка на помилки, які можна виправити. Помиляються абсолютно всі, навіть ті, які вас критикують. Якщо критика безпідставна, критикують не вас, а виказують власну некомпетентність.

3. Під час відпочинку потрібно відпочивати. Якщо для вас відпочинок читання, читайте. Якщо для вас відпочинок не згадувати про школу, не згадуйте.

4. Людина - дуже вразливе створіння, тому "товста шкіра" потрібна для того, щоб не дозволити згоріти тим емоціям, які роблять нас щасливими поза роботою.

Будьте щасливими. Щасливий учитель - це і є найкращий :)

Приберіть петлю із шиї вчителя

Ніщо не сприяє успіху більше, ніж психічне здоров'я, психологічний комфорт, психологічна стійкість. Світ змінюється шалено стрімко, тому здатність витримувати стрес, швидко відновлюватися після нього - найважливіша риса сучасної людини. Для вчителя психологічна стійкість є фундаментом тривалої роботи в школі, адже ми щодня потрапляємо в міністресові ситуації: відповідальність за дітей і за кожну оцінку зокрема, спілкування з великою кількістю різних учнів, перевірка зошитів, журнали... Спілкування з батьками й керівництвом. Про поняття психологічної стійкості, напевно, не знали творці й замовники соціальної реклами про вчителів із петлями на шиях. Якщо автори розраховували на провокацію, то, звісно, їм вдалося досягти мети. З іншого боку, створено ще одне своєрідне шоу. У всі часи народ потребував хліба й видовищ. Проте це шоу дуже небезпечне, бо нагадує гру з тонким і гострим лезом.

Загалом - страшного нічого не сталося. Просто щодня в метро бачите петлю на шиї вчителя (нехай це й метафора щодо професії).

Ви щодня мимоволі переглядаєте таку рекламу по ТБ (підказують, що вона йде на телеканалі "Еспресо"). 

Ваші діти бачать, що вчителя, виявляється, можна просто закидати паперовими кульками (це фрагмент реклами, покликання на відео не розміщую навмисно). 

Ви кажете про небезпеку цькування серед підлітків і демонструєте симпатичних учителів як форму булінгу. І все. 

Тільки чи готові ви віддати свою дитину на виховання людині з образом на межі самогубства? Це ж тільки картинка? 

Ви готові щодня показувати своїм дітям один із варіантів суїциду? 

Ви справді повірите, що вчителя з петлею на шиї варто поважати? 

Ви такою бачите українську школу?

Я проти реклами, де вчитель зневажений і зацькований, бо вчитель - не кріпак, якого можна виміняти на декілька породистих собак (і не тема, на якій можна щось виторгувати чи зробити піар).

Я проти гасел на кшталт "Учителі важливі", "Поважай учителя", тому що вони порожні, коли, виявляється, так просто на людину одягти петлю. (І невже хтось вірить, що до поваги можна закликати чи примусити? Повагу в будь-якій професії можна тільки заслужити).

Я за позитивний образ учителя, за позитивний імідж професії. Кажете, нема в нас позитиву, бо вчителі вбивають і таланти, і творчість узагалі, учителя теж знищують, а навколо - суцільні проблеми?

Не читайте коментарі чи провокативні заголовки в інтернеті. Підіть до школи. До будь-якої звичайної школи. Без євроремонту. З туалетом на подвір'ї. Тут працюють учителі. Саме на них тримається недофінансований освітній процес. 

Ці вчителі примудряються працювати без підручників.
Вони дуже добре вміють користуватися комп'ютером, проектором. Тільки в багатьох школах він один на декілька кабінетів (чи один на заклад). 

Вони фарбують парти й стіни. 

У них круті власні методичні знахідки. 

Вони вміють вирішувати проблеми краще за кризових менеджерів. 

І найголовніше: діти їх люблять. Звісно, не всі. Але від початку створення світу ще всі всіх ніколи не любили.

Я спілкувалася з колегами в більше, ніж у 15 областях. Захоплююся людьми, які і в містах, і в селах творять непомітні дива. 

Учителі, як і люди будь-якої іншої професії, потребують позитивних емоцій. Як і всім іншим, учителям також потрібна мотивація. Так, у нас є проблеми, які потрібно вирішувати. Ми готові змінювати й змінюватися. 

Завтра до школи не прийдуть інші вчителі. Завтра в Україні роботи не замінять педагогів. Тому приберіть петлю із шиї вчителя, бо навряд чи ця петля сприяє бодай чиємусь психологічному комфорту. 

P.S. Дякую Катерині Зайцевій за порушене питання й за небайдужість.

Херсон

У Херсоні, як і в інших містах, презентувала зошити.
Логічним є запитання (ставлю його насамперед собі як авторці): ЧОМУ саме зошит у час, коли дуже модним, актуальним є використання гаджетів? Коли покоління - цифрове, коли діти швидше набирають текст, аніж записують його.
Йосіро Цуцумі, відомий японський масажист, автор багатьох книг про акупунктуру, стверджує, що пальці - другий мозок. Коли ми пишемо, розвиваємо дрібну моторику (так, це потрібно не тільки дітям).
Дрібна моторика тісно пов’язана з нервовою системою, увагою, мовленням, пам’яттю. Доведено, що розвиток навичок дрібної моторики безпосередньо впливає на розвиток мовлення дитини та зростання рівня інтелекту.

Саме тому варто віддавати перевагу роботі з зошитом (не обов‘язково з друкованою основою), тому що відповідь на тест можна прописати, а правила - перефразувати, намалювати. Звісно, це не єдиний спосіб роботи на уроці.

Про психологічну стабільність, психологічний комфорт учителя як запоруку якісної освіти варто говорити не тільки з учительською аудиторією.

Дякую вчителям Херсонщини за зустріч, за пропозиції співпраці й за розкіш спілкування😊❤️. Окрема подяка за те, що вчителі (понад 370 учасників) з різних куточків змогли приїхати дорогами, яких, по суті, нема😊🙃🙃🙃

З Херсона везу сонячні спогади й ляльку-мотанку з красномовним іменем Щастя (угадайте, хто з учителів Херсонщини міг зробити такий приємний символічний подарунок?😊)

Щиро дякуємо за зустріч із освітянами кандидатці педагогічних наук пані Людмилі Марецькій та Херсонській академії неперервної освіти.

Херсоне, до побачення!😊