Мій блог на сьогодні переглянуло понад 1,7 мільйона читачів. Створений він був "штучно" - для участі в конкурсі "Учитель року". Але я щаслива, що завдяки вам, дорогі читачі, блог не загубився серед тисяч подібних джерел.     Якщо навіть іще декілька років тому блогерство серед учителів не було дуже популярним, то зараз чи не кожен із нас працює над власним контентом. Але як залишатися цікавим чи цікавою серед розмаїття вчительських інформаційних ресурсів? Відповідей може бути багато, та найбільш очевидна - постійно вчитися. Саме тому я планую долучитися до проекту для викладачів від ZNOUA “Я-Бренд”, основна мета якого - удосконалити навички викладання. А ще - автори проекту обіцяють круті новинки-поради, як зробити свій блог брендом, а також - цікавинки щодо підготовки учнів та студентів до ЗНО. Якщо вам хочете вчитися, реєструйтеся  за цим покликанням:  https://zno.ua/brand.html?utm_source=facebook.com&utm_medium=cpc&utm_campaign=olesia_kalini

Після уроку при свічках  у 10-А (за збіркою Івана Франка "Зів'яле листя") традиційно пишемо твір "Від любові страждають навіть боги".  Перевіривши зошити, упевнено можу сказати, що кохання здатне народжувати не тільки натхнення чи біль, а й думки, яким, з одного боку, нема ні початку, ні кінця, а з іншого... щось у цих учнівських думках усе-таки є :) Цитати :) "Сам Франко страждав, бо був жонатий на одній жінці, любив іншу, а кохав третю, а вона його не любила". "Щоб добитися кохання чи забути його, можна завести друга". "Кохання змушує робити шляхетні вчинки. Лаврін закохався в Мелашку, яка жила далеко від його села, дуже рано вставав і ходив до неї, бо не міг прожити без цього". "Із власного досвіду добре знаю, що в голові підлітків тільки кохання. У цьому віці якраз можна набратися досвіду, якщо не вважати, що стосунки триватимуть вічність". "Заміжньою Ольга Хоружинська, дружина, зустрічалась із Фр

У 5 класі діти читають дуже повчальну казку Галини Малик про дівчинку, яка не вміла доводити справи до кінця. От почне Аля щось робити, та справа швидко набридає. Так з'являється незавершений малюнок, недовишитий рушник... А ще дівчинка вміло маніпулює батьками: завинить перед дорослими, закопилить губи, зачиниться в кімнаті й чекає, поки її кликатимуть до столу... Нікого не нагадує? :) Звісно, на уроках учні наввипередки пояснюють негативні риси дівчинки. О так, критикувати інших вдається кожному :) . А чи самі доводимо справи до кінця? Чи вміємо бути добрими? Чи легко планувати й виконувати справи в зазначені терміни? Щоб відповісти на ці запитання не словом, а ділом запропонувала п'ятикласникам участь у квесті протягом місяця. У фейсбуці та інстаграмі колеги просять поділитися завданнями та правилами квесту, щоб запропонувати гру й своїм учням, тому публікую правила та перші три завдання. Два роки тому проводила квест #я_люблю_українську  ( https://olesya12142111.blogs

Людина може бути потворою. Людина, створена за подобою Божою, не створила б пекло в райському куточку планети. Ситі люди в сусідніх країнах  не могли б спостерігати, як їхні брати їдять собі подібних. Люди. Набагато зручніше забути, що ми люди. Чи не найбільше злочинів стається з нашої мовчазної згоди. Голодомор, а не голод. Геноцид. Пам‘ятаймо.

Нехай простять мене чоловіки за фото, але... Ви знаєте, у Харкові є Музей гендерної та жіночої історії, де проводилося тренінгове навчання «Освіта без дискримінації» з проблем... підручникотворення. Так, вам не здалося. Підручники дуже «чутливі гендерно»: наприклад, якщо на малюнку в дівчинки букет, то не можна зображувати хлопчика без квіточок. Так, це дуже важливо ☝️ Без таких малюнків підручник - не підручник ☝️ Може, тому, що у вище згаданому музеї демонструють, що чоловіки - вид, який вимирає? (Я не поділяю цю думку). І взагалі, якщо чоловік допомагає жінці нести важку сумку чи пропускає перед дверима, - це стереотип. Не можна вчити наших дітей стереотипному мисленню 🤨 Часом читаєш статтю й дуже хочеш, щоб вона виявилася фейком, бо не віриться, що все описане може відбуватися насправді... Далі - просто цитати з тренінгу для експертів підручників та представників видавництв: ➡️ ”...недоцільно зображати дітей в українських національних костюмах (зокрема у виши

  Мій 11-ий (не колишній, бо діти колишніми не бувають)❤😊 Я завжди обіцяю учням, що варитиму для них сама каву й пригощатиму їх власноруч, коли стануть студентами😊 Дорогою з університетів додому учні, які вже студенти 😊, не оминають школи, щоб учителька пригостила кавою😊. Це колись здавалося таким нереальним, а зараз ми сидимо в кабінеті, згадуємо уроки й сміємося😊. Стас зізнається, що так і не вивчив напам'ять уривок з "Марусі Чурай"🙃😊. Дівчата розповідають, які прикраси вчительки їм найбільше запам'яталися 🙃🙃🙃. А я запитую, чому любили уроки, якщо ця вчителька часом була нестерпною (🙃🙃🙃так, я вмію не тільки всміхатися😊😊😊). І відповідь: "А ви не знаєте? Люблять за небайдужість, ви ніколи не була байдужою. Була веселою, злою, цікавою і..., але ніколи не байдужою до справи й до дітей". Знаєте, а це щастя, коли в учителя є діти, які не дозволили й не дозволяють бути байдужими 😊❤ P.S. Кава завжди є для всіх😊

     Сьогодні дізналася надзвичайно приємну новину: виявляється, перше місце в марафоні до Дня української писемності та мови посіла учасниця з Дубаї пані Тетяна Співаковська й комплект зошитів з української мови потрапить в українську школу в ОАЕ 😊. Напевно, це перший випадок, коли мій зошит перетне кордон 😊 Як забрати приз? Усім переможницям та одному переможцеві завтра необхідно зв'язатися з видавництвом "Соняшник", щоб отримати свої призи 😊 Це потрібно зробити так: зателефонуйте з 9.00 до 18.00 до видавництва за номером тел.  (096)-231-81-33  та назвіть свої повні дані (список у видавництві вже є);  надішліть   vydavnytstvo@sunbook.com.ua  адресу, на яку вам можуть відправити призи😊 Які ж призи? Звісно, це зошити та картки для підготовки до ЗНО від Олесі Калинич і видавництва "Соняшник"😊 Для переможців у фейсбуці: 1 місце - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин); 2 місце - комплект &quo

Дорогі друзі, учасники марафону та просто читачі! Зі святом! Отже, п 'ятиденний марафон до Дня української писемності та мови завершено. Щодня я публікувала у фейсбуці (для дорослих) та інстаграмі (для дітей) зображення з типовими помилками, а всі охочі коментували їх. У чому суть марафону? Навіщо акцентувати на типових помилках? Я свідома того, що у фейсбуці в мене 5 тис друзів, і серед них - точно 3 тис. учителів української мови, а філологи й так знають, як правильно писати. Проте в ігровій жартівливій формі в коментарях колеги виправляли помилки, аргументували думки, а інші - не вчителі - мали можливість просто перечитати й запам'ятати. Отже, мимоволі ми всі разом допомогли стати, можливо, хоч декільком більш грамотними :) Активність марафонців виявилася вищою за очікувану (я ж думала, що вчителі - дуже ззайняті люди й коментуватимуть кволо) - і це трішечки дезорієнтувало: виявилося, переможця визначити не так просто, тому їх декілька :). Визначення переможців

Казки 5-а - наївні, щирі й добрі, нехай і з помилками - прочитав 11-б та написав кожному автору відгук. Коментарі старшокласників ми зачитували навіть на уроці😊. Юні письменники тішилися зі схвальних відгуків і пішли на осінні канікули з непереборним бажанням творити😊 Тож поки вчителька подорожувала Причорномор‘ям, 5-а чаклував - у понеділок після канікул я отримала нові казки (ні, ніякого домашнього завдання не було, писали тільки охочі, тобто майже всі😊). 11-б знову прочитав казки, залишив відгуки на сторінках книжечок і навіть свої контакти в інстаграмі😊. Тепер п‘ятикласники почуваються затребуваними авторами😊, а одинадцятикласники - літературними критиками, у їхніх руках  - дитяче бажання творити. Здавалося б, дрібниці. Але в дрібницях - доросла мудрість. Це відповідальність - аналізувати твір так, щоб і не захвалити, але щоб і не нашкодити тендітним крильцям метелика😊 P.S. Пригадую свою першу педраду. Був серпень. Наш директор аналізував роботу за рік і сказав,

Ми тут подумали... 🌻 А чи не варто провести 5-денний марафон до Дня української писемності та мови? 😊 Правила дуже прості: 👌 ➡️ щодня до суботи публікую завдання; ➡️ усі охочі (ви не мусите бути вчителем) відповідають у коментарях (можна використовувати будь-які підказки) 😊 ; ➡️ зараховується тільки перша повна правильна відповідь на моїй сторінці у фейсбуці ☝️ ; ➡️ переможе та чи той, хто «назбирає» найбільше перших правильних відповідей (а також той чи та, хто буде найбільш активним / -ою); ➡️ переможець / переможці отримають комплекти видань Олесі Калинич від «Соняшника»  Соняшник 🌻 ➡️  переможців буде визначено в суботу ☝️ 😊 ➡️ оскільки серед моїх читачів - переважна більшість учителів, які дуже добре знають правопис, залишаю за собою право "заплутаних завдань", щоб не завжди просто було відповісти :) ➡️ Стартуємо завтра за ранковою кавою 😊 ❤️ Долучайтеся 😊 ❤️ P.S. Така ж гра буде в моєму інстаграмі для дітей (просто вчителі не дають можливості учн

  Спілкуюся з величезною кількістю колег. Умовно всіх нас можна поділити на дві групи: ті, для яких "робота заради життя", і ті, для яких "життя заради роботи". Друга група - це вчителі, які працюють майже без відпочинку, фактично є на зв'язку 24/7. Про таких кажуть, що вони найкращі, ними захоплюються.  Такі вчителі живуть в умовах постійної конкуренції. Напевно, чим вища якість освіти в країні, тим більше "ідеальних" учителів?   У книзі "Як навчають у Фінляндії" Тімоті Вокер (американський учитель, який працював у Гельсінській школі) розповідає про одну з найкращих систем освіти ( минулого року вже писала про добробут учителя ). Напевно, фінські вчителі постійно вдосконалюються, аби підвищити власну майстерність? Зовсім ні. Як не дивно, але у вільний час вони воліють займатися власними справами, а не робити значні інвестиції у професійне зростання (так-так, фінський учитель вихідні не витратить на майстер-класи чи перевірку зошитів;

Ніщо не сприяє успіху більше, ніж психічне здоров'я, психологічний комфорт, психологічна стійкість. Світ змінюється шалено стрімко, тому здатність витримувати стрес, швидко відновлюватися після нього - найважливіша риса сучасної людини. Для вчителя психологічна стійкість є фундаментом тривалої роботи в школі, адже ми щодня потрапляємо в міністресові ситуації: відповідальність за дітей і за кожну оцінку зокрема, спілкування з великою кількістю різних учнів, перевірка зошитів, журнали... Спілкування з батьками й керівництвом. Про поняття психологічної стійкості, напевно, не знали творці й замовники соціальної реклами про вчителів із петлями на шиях. Якщо автори розраховували на провокацію, то, звісно, їм вдалося досягти мети. З іншого боку, створено ще одне своєрідне шоу. У всі часи народ потребував хліба й видовищ. Проте це шоу дуже небезпечне, бо нагадує гру з тонким і гострим лезом. Загалом - страшного нічого не сталося. Просто щодня в метро бачите петлю на шиї вчителя (нехай

У Херсоні, як і в інших містах, презентувала зошити. Логічним є запитання (ставлю його насамперед собі як авторці): ЧОМУ саме зошит у час, коли дуже модним, актуальним є використання гаджетів? Коли покоління - цифрове, коли діти швидше набирають текст, аніж записують його. Йосіро Цуцумі, відомий японський масажист, автор багатьох книг про акупунктуру, стверджує, що пальці - другий мозок. Коли ми пишемо, розвиваємо дрібну моторику (так, це потрібно не тільки дітям). Дрібна мо торика тісно пов’язана з нервовою системою, увагою, мовленням, пам’яттю. Доведено, що розвиток навичок дрібної моторики безпосередньо впливає на розвиток мовлення дитини та зростання рівня інтелекту. Саме тому варто віддавати перевагу роботі з зошитом (не обов‘язково з друкованою основою), тому що відповідь на тест можна прописати, а правила - перефразувати, намалювати. Звісно, це не єдиний спосіб роботи на уроці. Про психологічну стабільність, психологічний комфорт учителя як запоруку якісної освіти варто