Про літературу: «Ми обворовалі сєбя, рєбята» Натрапила на допис українки. З Чернігівщини. Це допис молодої жінки про народні казки, які вона читає своїй дочці. Авторка порівнює казку про Алі-Бабу «на русском» та про Івасика-Телесика «на украинском». На її думку, текст «на русском» написаний багатою мовою «сложноподчиненных предложений», а українською - суцільними діалогами й словами-паразитами. У російському варіанті Алі-Баба - герой, який усіх рятує, герой же української казки - просто «из бревна». Що тут скажеш? Облишмо те, що кожна хоч трохи освічена людина знає, що Алі-Баба - не рускій герой, а все, що написано російською, - не вєлікая руская літєратура. Облишмо й недолугість цієї спроби компаративного аналізу з навмисним обезціненням усього українського. Варто поглянути глибше: роками нам насаджували думку, що в нашій літературі немає високих мистецьких зразків. Що все чуже - цікавіше, багатше, вище. І поряд із цим постійно крокувало «високе» руzкоє. Така політика...