«У темні часи добре видно світлих людей» (Еріх Марія Ремарк). Чи не тому майже кожен з освітян без вагань став частиною невидимого фронту - підтримував тих, кого війна вигнала з дому; допомагав бійцям, надихав своїм прикладом інших. І навчав дітей - попри все. Нашу працю називають сподвижництвом. Тому від освітян зазвичай і хочуть дива: навчити й зацікавити будь-кого, дати відповіді на всі запитання, розв'язувати всі проблеми. Чекають жертовності - часу, сил, уваги. Але в учителів немає крил. Вони люди. Нашу працю називають величною. Хоча Черчилль колись слушно зазначив: «Ціна величі - відповідальність». На нас справді покладено величезну, колосальну відповідальність. Власне, ми самі обрали цю відповідальність. Тому хто не витримує, йде з освіти. Ми, освітяни, творимо майбутнє - навчаємо й виховуємо, щоб наші діти знали відповіді на найважливіші запитання. Чи треба ставати на коліна? Так. Але тільки в молитві перед Богом. Чи с...