Якось у Небесній майстерні янголи ткали килим із днів людського життя. Кожен день мав свою нитку: яскраво-жовту — коли людина раділа, сіру — коли сумувала, блакитну — коли мріяла, зелену — коли відкривала щось нове, жовто-блакитну — коли робила щось корисне для своєї країни. У деяких днях були цілі вузлики: чорні, білі, червоні... Та серед усіх ниток була ще й особлива — зі щирого золота. — Яка розкішна нитка! Чи можемо ми прикрасити нею всі килими якнайкраще? — запитали янголи Майстра. — Це нитка знань, — відповів той. — Завдяки знанням люди отримують надію, мрії й віру у власні крила. Вони обирають шлях, який може змінити життя. Але цих ниток не можна додавати одночасно багато. Річ у тому, що золоті нитки здатні засліпити під яскравими променями; можуть і потьмяніти, якщо не використовуватимуться взагалі. А без інших кольорів навіть вони зроблять життя прісним і нудним. Одним словом, цей матеріал потребує майстрів. Тому разом із золотими нитками ми на землю відправляємо й людей: п...