✍️Книжка Людмили Коткової «Листи, що оживають» -  наче напівтаємні діалоги великих людей, які раптом перестають бути портретами зі стіни й стають співрозмовниками за столиком затишної кавʼярні. У листах митці не повчають, а ніби сідають поруч і кажуть: «Слухай, мені теж не все вдавалося». Наприклад, Григорій Сковорода говорить про труднощі - і це не пафосне моралізаторство, а спокійна впевненість людини, яка вже падала, вставала й знає, що іти - це не про швидкість, а про впертість. Цікавим є формат запитань і відповідей. Бо це не книжка «прочитав - забув», а збірка для учнів 9-11 класів, яка підморгує: «А ти як думаєш?»  Життєві «перегони» того ж таки Григорія Сковороди раптом дуже сучасні: контрольні, дедлайни, страх не встигнути за світом, який постійно тисне на кнопку “швидше”.  Це спосіб не втратити себе, коли навколо шторм і вайфай зникає саме тоді, коли він найбільше потрібен. Цю книжку хочеться радити учням, учителям і всім дорослим, які часом тільки вдають,...

Багато моїх колишніх учнів уже виросли настільки, що самі тепер водять дітей до школи. Їхні діти навчаються в місцевих закладах освіти, тож маю унікальну можливість дізнаватися про шкільні новації не тільки з постанов, наказів чи методичних рекомендацій, а з батьківських монологів - щирих, емоційних і дуже життєвих. Зустрічаю Марію (ім’я, звісно, змінене, але сміх - автентичний). Вона дивиться на мене, свою колишню вчительку, і пам'ять відразу малює шкільні роки, щоденник, оцінки, які можна було швидко сховати від мами. Порівнюємо це зі школою її сина й сміємося, бо інакше довелося б плакати.  І тут Марія починає розповідь про своє знайомство з оцінюванням за групами результатів. Для тих, хто ще не занурювався в новітній жанр сучасної освітньої прози, поясню: це коли замість цифр тобі видають докладний словесний аналіз усього: від знань дитини до її внутрішнього космосу. Отже, отримує Марія "табель" - свідоцтво досягень. Власне, не табель, а том перший, частина перша. Арк...

Міністерство освіти і науки України запрошує долучитися до громадського обговорення змін до Положення про ліцей : вибір учнями профілів навчання; вивчення обовʼязкових, профільних і вибіркових (поза профілем) предметів та інтегрованих курсів; організація системи кар’єрного консультування, профорієнтації тощо. мінімум три профілі в межах однієї, двох або трьох освітніх галузей та/або їхніх об’єднань (кластерів): природничо-математичного (STEM), мовно-літературного, соціально-гуманітарного; умови зміни обраного профілю навчання; змінні (міжкласні) групи (учні обʼєднуються в такі групи для вивчення різних предметів та інтегрованих курсів); конкурс на зарахування в 10 клас відбувається за умови, що кількість заяв перевищує кількість місць; наявність осередка "Захист України"; філії у складі ліцею. Наразі проєкт положення перебуває на обговоренні. Надсилати свої пропозиції щодо змін до Положення про ліцей можна до 9 грудня через платформу e-Dem , а також на електронні адреси: ka...

Mабуть, ще п’ять років тому я могла б повірити, що "зміни в оплаті праці" - це про розвиток. Про крок уперед. Про турботу й обов'язково - про віру в учителя. Але сьогодні, коли щодня доводиться говорити не про далекі горизонти й абстрактні формули, а відповідати на дуже конкретні запитання людей, що працюють у школах тут і тепер, прочитую зміни в іншому контексті. Бо скажіть, як збільшення навантаження з 18 до 22 годин вирішує проблему гімназій, де є одна-єдина паралель? Звідки там узяти повне навантаження вчителям? Помножити години? Створити "навчальний план з повітря"? Чи ми справді прагнемо повернутися до школи XIX століття, де один учитель читає все - від математики до природознавства? Звісно, "таблиці з таблицями" звітів так заповнити простіше. А що ж із навчанням, його якістю?  А початкова школа? Там, де кожен урок - не предмет, а безперервність, підтримка? Як навчати там, де ми механічно крутимо гайки навантаження? Звісно, на папері можна краси...

Ми живемо у винятковий для цивілізації час, бо ще ніколи інформація не була такою доступною. Але водночас ще ніколи інформація настільки потужно не виявляла людські слабкості: сьогодні дуже легко маніпулювати людьми, підбурювати їх, використовувати у власних цілях і запалювати вогнище, кинувши іскру в натовп.  Інколи здається, що ми, люди ХХІ століття, щойно вийшли з дрімучих лісів середньовіччя. То чому ж ми настількі вразливі?  «Родинна Європа» Чеслава Мілоша  - книжка, яка відповість на багато запитань.  Це епопея про народження народів - від варварства до духовних аристократів; від бандитизму, прикритого личиною просвітництва, до справжніх державотворців.  Головне - не читати поспіхом.  Це роздуми про корені європейської культури й цінності, що тримають нас на світлому боці історії. Вони звучать особливо переконливо сьогодні, коли Україна знову виборює свій голос у родині європейських народів і коли знаходиться у вирі глобальних подій.  Це текст, я...

Цього тижня педагогічна спільнота вибухнула. Можливо, не всі помітили (хтось - удав, що не помітив) зміни - на цей раз дуже суттєві, - які пропонують увести до освітнього законодавста. То ж про що йдеться? Перше. Чого ми, освітяни,  прагнемо? Суттвого підвищення заробітної плати - тут, безперечно, усі освітяни - однодумці. У своєму телеграмі Сергій Бабак, голова комітету ВР з питань освіти, проводить опитування з таким формулюванням: "Якщо збільшити тижневе навантаження вчителя з 18 до 22 годин, але підвищити заробітну плату з 8-16.5 тис грн до 20-32 тис грн «чистими» на місяць, чи погодилися б ви працювати на таких умовах?" (наразі відповіді такі: 54% - так, 46% - ні). Друге. Отже, реальних змін (не тимчасової доплати - тисяча, дві чи скільки) у зростанні оплати праці без інших змін не буде: з 18 годин ставка виросте до 22. Третє. На тлі надшвидкості зменшення кількості учнів - і звідси зменшення кількості класів та - відповідно - годин, кількість ставок у школах уже зменш...