Початок тут. Гіперопіка батьків усеосяжна, тому поширюється на всі сфери життя: коло друзів та знайомих; навчання та робота; вибір партнера; одяг; їжа; інтер'єр у кімнаті / квартирі; виховання своїх дітей тощо. Батьки ж мають більший досвід за дітей, тому краще знають, що і як робити. Гіперопіка буває двох видів: уседозволеність і всеобмеження. Уседозволеність - ставлення до дитини, як до царя: тут і миттєве задоволення всіх потреб, і коштовні подарунки, і потурання істерикам, а згодом - і нахабності. Така дитина росте в атмосфері переконання, що вона найкрасивіша, найрозумніша, найталановитіша і в усьому найкраща. Проте коли ця дитина виходить у звичайний світ, страждає: вона не розуміє, чому однолітки не підкорюються, а дорослі не розуміють. Усеобмеження - боязнь зробити зайвий крок через виховання в атмосфері "Мама сказала не можна, значить не можна", "Тато краще знає, з ким тобі дружити", "Не чіпай, ти точно це зламаєш". Також сюди належить і &
"Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається... усе зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить..." - читаємо в "Посланні до коринтян". Справді, любов усеосяжна. Тільки де ж межа любові - тієї, яка не нашкодить? Здається, вияв надмірної любові, яка душить, найчастіше можна спостерігати у школі: батьки (найчастіше - матері) знають, як і що їхнім дітям учити, скільки уроків відвідати на день, а скільки - пропустити; які критерії оцінювання вчитель має застосовувати; як дивитися на дітей і навіть як дихати у класі. Така поведінка батьків зумовлена не агресією до школи, а любов'ю - надмірною сліпою любов'ю до своїх дітей. Батьки можуть навіть не підозрювати, що роблять щось не так, навпаки, вони переконані, що є найкращими, адже цілком присвятили себе дитині. Отже, поговоримо про гіперопіку. Гіперопіка — надмірна турбота, що виявляється у постійному контролі та оберіганні дитини від будь-яких проблем