🤍У дні передсвяткових турбот із ароматом паски варто пам’ятати про розп’яття невинного. Розп‘яття - не лише спосіб страти з апогеєм фізичних мук жертви. Це й найбільш ганебний спосіб страти. Це і вияв багатотоликої зради. Той, хто ще кілька днів тому кричав «Осанна!», сьогодні, здавалося б, у нелогічній ейфорії вимагав: «Розіпни!». Учора Юда ще був серед учнів і все одно взяв 30 срібних... Петрові теж не вистачило духу не відректися... У передвеликодні свята в ХХІ столітті ми не мусимо відчути фізичні муки. Але мусимо усвідомити: кожному дано свій хрест. Це тільки збоку здається, що в когось він легший. 🤍Кожен мусить випити свою чашу, щоб зрозуміти, як це - любити ближнього. 🤍Щоб простити Юду. 🤍Щоб зрозуміти Петра. 🤍Щоб пам‘ятати, що кричати «Осанна!» й «Розіпни!» можуть одні й ті ж люди. Напевно, це і є спосіб гартування віри людини, створеної з глини, але за подобою Божою. Нехай наша віра в завтра буде сильнішою за наші страх...