Багато моїх колишніх учнів уже виросли настільки, що самі тепер водять дітей до школи. Їхні діти навчаються в місцевих закладах освіти, тож маю унікальну можливість дізнаватися про шкільні новації не тільки з постанов, наказів чи методичних рекомендацій, а з батьківських монологів - щирих, емоційних і дуже життєвих. Зустрічаю Марію (ім’я, звісно, змінене, але сміх - автентичний). Вона дивиться на мене, свою колишню вчительку, і пам'ять відразу малює шкільні роки, щоденник, оцінки, які можна було швидко сховати від мами. Порівнюємо це зі школою її сина й сміємося, бо інакше довелося б плакати.  І тут Марія починає розповідь про своє знайомство з оцінюванням за групами результатів. Для тих, хто ще не занурювався в новітній жанр сучасної освітньої прози, поясню: це коли замість цифр тобі видають докладний словесний аналіз усього: від знань дитини до її внутрішнього космосу. Отже, отримує Марія "табель" - свідоцтво досягень. Власне, не табель, а том перший, частина перша. Арк...