baner

baner

понеділок, 22 липня 2019 р.

НЕостання версія. Зошит-записник із української мови. 5 клас



"Якщо ти не виконаєш бездоганно завдання з першого разу, можеш спробувати вдруге й утретє, а "зіпсовану" сторінку або вирізати  й зберегти як пам’ять про твій шлях помилок і перемог, або використати як згодом "новий"навчальний матеріал. 
Помилятися –  нормально, це частина навчання, частина пізнання світу й себе. Завдяки помилці з’явилося багато відкриттів: багато дослідників не опускали руки через невдачу, а пробували знову й знову. 
Так, якщо під час контрольної роботи неправильно виконати завдання, оцінка буде нижчою. Та в цьому записнику ти маєш другий шанс. Є люди, які не мають права на помилку: від їхніх чітких дій залежить людське життя. Але ти вчишся. Ти можеш собі дозволити розкіш помилятися. Кен Робінсон, дуже відомий учитель (можна сказати, учитель учителів) наголошує: «Якщо не визнаєш, що помиляєшся, ніколи нічого оригінального не досягнеш». А ти ж хочеш досягти багато? Тому працюй, помиляйся, виправляй недоліки й рости".


Це фрагмент вступу до зошита-записника з української мови для 5-класників ( у мене вперше за 7 років знову будуть п'ятикласники :) ), який створила "в перерві" між роботою над зошитами для 10 - 11 класів :) .

Чому НЕостання версія?
По-перше, кожну  тему можна вчити трьома простими способами: комікс (див. зображення), тест-підказка, "звичайний" тест і редагування / створення тексту.
По-друге, формат записника дає можливість вирізати зайві сторінки. П'ятикласникам пропонується тричі виконати схоже завдання, оцінити кожне та залишити (за бажання) тільки те, яке варте найвищої оцінки :) .
Що робити з аркушами, які не "пройшли відбір"? Редагувати й накопичувати як своєрідні гри для бізнес-проекту. Це по-третє :) .
Звісно, працювати з таким записником тільки на одному уроці нема сенсу, тому що робота розрахована на системний підхід.
Який?
Про все обов'язково писатиму в блозі та в Instagram (з демонстрацією відео) з нового навчального року, бо вересень для мене почнеться знайомством із п'ятикласниками :) . Тому готуюся вже :)



пʼятниця, 12 липня 2019 р.

Класний керівник: 3/? в 1

Класний керівник творить 
найбільше багатство суспільства – Людину.
Василь Сухомлинський


Літо. Відпустка. Мій блог мовчить, бо його авторка дала собі слово не думати й не писати про школу до вересня. Але гортаючи сторінку у фейсбуці, мимоволі бачиш учительок із неспокійним розумом і серцем і вкотре переконуєшся: учитель - не професія, а спосіб життя...  Напевно, я б і не зірвалася, якби не вчорашня зустріч із колегою з Дніпра.
Пані Оксана - учителька з 20-річним стажем роботи, працює в сучасній школі (тут навчалася Юлія Тимошенко; ні, з виборами це аж ніяк не пов'язано, просто Оксана із захопленням розповідала, який крутий ремонт Юлія Володимирівна зробила в цьому освітньому закладі).
"Я люблю свою роботу, у мене безліч ідей, як зробити урок цікавим. Часом навіть образливо, що витрачаю себе не на дітей, а на зовсім інше", - ділиться Оксана. А я в думках зауважую, що, справді, чомусь переважно мовчимо про "3/ (чи більше?) в 1" -  вчителя-предметника-класного керівника.

У Положенні про класного керівника дається таке визначення: "Класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу... окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної  та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту".

Що це означає на практиці?
Класний керівник - переважно (бо ж бувають і винятки) учитель-предметник, який "веде" клас: заповнює особові справи та різноманітні картки, класний журнал тощо. Організовує екскурсії, шкільні свята. Співпрацює з батьками. Нехай у класі 30 учнів (у міських школах буває й 36). У післяробочий час до класного керівника телефонує одна мама (удень у неї власні справи, робота, зайнятість, та й спілкується вона не про всіх учнів, а про одну - власну - дитину). Мимоволі розповідь торкається життя родичів чи інших батьків... Але в класі 30 дітей. Телефонує інша мама. Тільки на хвилинку і тільки про свою дитину.... Не треба бути великим математиком, щоб порахувати неробочий час, витрачений на розмови - власне, на "законну" співпрацю з батьками. Просто в неробочий час. Але це не просто час, а ще й емоції, на жаль, не завжди позитивні. 
"Ну, а що ж ви хочете? Учитель - це, по-перше, покликання, а по-друге, учителів же в педагогічних ВНЗ навчають психологічної стійкості? Чи чого вас там навчають?" - зауважать ті, які знають, як навчати дітей, просто працюють не в школі (або взагалі не працюють).

Робочий час. 
Школа - насамперед діти. Буває всяке: веселилися - і хтось розбив чисто випадково вікно. А класний керівник де був? (Він, до речі, на уроках у інших класах, бо ж іще й предметник, а класне керівництво - усього-на-всього 25% його ставки). 
Учень прогуляв урок. Це теж парафія класного керівника. 
У класі безлад? Винен класний керівник. 
Діти не готові до уроку? Класний керівник не працює.
Він мусить виховувати, опікати, стежити, формувати, оберігати... А ще він учитель. У цього вчителя було безліч ідей і море натхнення для уроків. Але. Спілкування з батьками. Заповнення документів. Карток. Справ. Пояснювальні записки. Уроки? А на них немає сил. Бо навіть класний керівник - як не дивно - людина. І ви не повірите: у вчителів є особисте життя. Мало би бути принаймні.

Який вихід? Не 0, 25%, а 100%. Класним керівником має бути не вчитель-предметник, а окрема людина. Існують школи, де класним керівником є вихователь (як, наприклад, у гімназії-інтернаті). Та таких шкіл по Україні небагато. У нас величезна армія вчителів, які готові без наказу "зверху", без реформи, без примусу віддати серце дітям, як казав Сухомлинський. Тільки приносять  його в жертву "розборам польотів", паперам і, на жаль, емоційному вигоранню.

P.S. В освіті море проблем (не тільки в Україні). Ми прикриваємося красивими гаслами, а насправді... тупцюємо на одному місці. Не тому, що боїмося змін чи не хочемо їх. Переважна більшість учителів знає ЯК і ЩО робити. Але, як не прикро, спочатку не має часу, а згодом - сил і бажання. Чому? Вивчаючи звіти, рейтинги, статистику, не чуємо найголовнішого: звичайного вчителя зі звичайної школи. А саме цей учитель і виховує наших дітей.




середа, 19 червня 2019 р.

Про способи мотивації на основі психотипів, ефективні методики та онлайн-ресурси. TeachОn (online)

 
  Кажуть, ще три тисячі років тому на одній із пірамід викарбували: "Світ добігає кінця, бо діти перестали слухати батьків". Ці слова дехто  перефразовує: учні перестали поважати вчителів (хіба?), бо от раніше (років з 20, 30, 40...) усе було не так.
  Звісно, можна з ностальгією згадувати, коли й діти були слухнянішими, і підручники простішими, і жили без гаджетів... Проте зараз інший час - і наші діти ніколи не будуть такими, як 20 чи 50 років тому. Та й не треба. Замість згадувати й мріяти, варто вчитися, щоб знаходити спільну мову з сучасними підлітками, які, насправді, дуже розумні й "інтерактивні".
   Як учитися? Наприклад, пройти курс у школі викладання Teach on (online) для вчителів, викладачів та репетиторів, які прагнуть дізнатися більше про:
- ефективні методики навчання сучасних підлітків;
- використання новітніх онлайн-ресурсів на уроках;
- способи мотивації на основі психотипів учнів;
- можливості викладання онлайн: індивідуально та в групах.
Автори школи обіцяють лише перевірені методики та лайфхаки від викладачів-практиків.
 Я вже зареєструвалася, тож до зустрічі в школі :)

Деталі тут: http://bit.ly/2MV5yh6

пʼятниця, 14 червня 2019 р.

За лаштунками результатів ЗНО

 
   У десятому класі (минулого року) один уже випускник написав у творі про мотивацію, що вчитель може й на стіни дертися, а він (Артур) учитися все одно не буде (так-так, не всі заслужені вчителі ідеальні). Згодом на запитання, чому не прочитав повість "Земля" Ольги Кобилянської відповів: "Не хотів, бо ви мене не достатньо мотивували". "Ну, що ж, - відповіла тоді я. - Мотивований буде кожен, а ти особливо". Сьогодні Артур одним із перших поділився результатом - 10 балів ДПА :) . Правда, річна в Артура точно не 10... Таких Артурів у моїх двох одинадцятих було чимало. Ми подолали непростий шлях: замість кількох обов'язкових творів у році за підрахунками учнів написали з півсотні (і, звісно, кожен твір перевірено вчителем); розв'язали точно понад тисячу (це літота) тестів; заново складали вірші напам'ять (не на уроках - на уроках теми, нема часу, а поміж уроками замість кави й обіду)...
"О, ти вийшла з кабінету?" - жартували друзі й колеги, коли зрідка бачили мене вдень на подвір'ї школи або навіть у місті (просто на ЗНО понад 20 віршів, а учнів 41 - кожного треба послухати). "Не забувай, що вчитель - це всього-на-всього професія", - нагадували інші, коли навіть увечері віддавала перевагу спілкуванню з дітьми та марафону в інстаграмі. Часом була прискіпливою й вимогливою, а на причину "втомлений" відповідала словами Ліни Костенко з Марусі Чурай: "Не скигли, доню, то великий брид". А часом заплющувала очі на "борги" й "хвости". Що стоїть за кожною цифрою? Насамперед праця. Можна гратися досхочу, та без роботи розуму результату не буде. Можна б вічність чекати натхнення, та тільки час невпинний, тому доводиться працювати й через "не хочу".
Ще не знаю всіх результатів, та вже радію, бо 50% одинадцятикласників отримали відмінні бали. Тішуся з "дванадцяток" медалістів та учнів, які добре вчилися, проте найбільшим досягненням уважаю результати випускників, які перемогли себе й виросли в цій боротьбі з собою. Бо насправді показник успіху  - це не найвищий результат, а вміння перемагати власні слабкості.

Переконана, так робила не тільки я, а переважна більшість учителів України, телефони яких сьогодні гарячі від дзвінків та повідомлень: випускники діляться результатами ЗНО. У кожного вчителя свої історії, але більшість їх із хепіендом (почитайте стрічку у фейсбуці). Звісно, є й інший бік: не всі учні подолали поріг. Зараз багато хто смакує заголовки на зразок "15% учнів завалили ЗНО з української мови та літератури". По-перше, це не 15% учнів "завалили" ЗНО, це 85% випускників добре впоралися з тестуванням. По-друге, країні потрібні не тільки економісти та юристи, а й будівельники. А по-третє, якщо 15% і завалили ЗНО, то це не тільки діти, а всі ми разом: учні, вчителі, батьки й система освіти загалом.

Хоч оцінювання ЗОВНІШНЄ, але за кожним учнем - його вчитель. І хоч тестування НЕЗАЛЕЖНЕ, саме за результатами ЗНО будуть оцінювати роботу вчителя за рік на серпневій педраді. Звісно, порівнюватимуться річні оцінки та результати ДПА.  А вчитель, як учень без домашнього, буде пояснювати, чому оцінки не збігаються... Проте головне не це в нашій учительській професії (зі сфери надання послуг?). Та чи й професії, бо я ще ніколи не бачила, щоб представники інших спеціальностей (офіціанти, перукарі, продавці) плакали від слів вдячності дітей.

P.S. Cпочатку подумала до цього допису додати ілюстрацію - слова учнів. Але особисте має залишатися особистим, тому фото зовсім інше :)



четвер, 13 червня 2019 р.

Соняшник. 10 років шляху: від зернятка до сонця

Якось учень запитав відомого мудреця:
– Я хочу знати, учителю, скільки друзів повинно бути в людини? Якщо прагнутиму шукати собі багато друзів, то це буде якось штучно; та й не завжди відразу зрозумієш, що за людина перед тобою й чи можна з нею по-справжньому дружити.
– Добре, ти почуєш відповідь, – сказав учитель. – Бачиш ту високу яблуню? Це одна з найвищих яблунь у світі. Зірви для мене яблуко із самої верхівки.
Задерши голову й побачивши у височині освітлені сонцем яблука, чоловік розгубився:
– Але, учителю, це насправді дуже висока яблуня. Як я можу дістати плода?
– А ти поклич друга, і ви разом зірвете яблуко, – порадив мудрець.
Чоловік покликав знайомого, став йому на плечі, але все одно був далекий від верхівки дерева.
– Ні, нічого не вдається, – пробурмотів він.
– А що, хіба в тебе більше немає друзів? – посміхнувся вчитель.
Чоловік покликав ще кількох. Вони підіймалися на плечі один одного, будували живі піраміди, тягнулися вгору, але… всі конструкції руйнувалися, люди падали, їм не вдавалося дістатися до самої верхівки.
Простеживши все це, мудрець покликав учня й мовив:
– Тепер ти зрозумів, скільки людині треба справжніх друзів?
– Так, учителю, я зрозумів, – відповів чоловік, – їх потрібно багато, щоб ми спільно могли розв’язати будь-яку проблему!
Учитель похитав головою:
– Це так, є справи, для яких потрібно багато людей. Чи всього одна мудра людина, якій спало б на думку принести драбину!


Ця притча - про "Соняшник" і "Соняшникових" друзів, які підтримують, надихають творчий колектив і є його мудрими порадниками. А друзів у "Соняшника" багато  - і в цьому його сила. По-справжньому креативне об'єднання (де продумано все до дрібниць - від бейджиків до насиченої роботи й активного відпочинку) збирає таких же талановитих людей. Вечір, присвячений десятиріччю "Соняшника" перетворився на свято ідей і оригінальних подарунків, де кожна область виявила неабияку креативність: вірші, квести, символи, обереги. Але найдорожчий подарунок - справжні емоції й невдавана повага. Вразив зворушливий подарунок керівника від колективу - людей, які зазвичай за лаштунками, наче невидимі янголи, дбають про те, щоб "Соняшник" квітнув.

Цього тижня Соняшники (без лапок, бо про людей) святкують 10-тиріччя низкою освітянських заходів у рамках проекту "10 років шляху: від зернятка до сонця" (це й  освітянський форум "Шкільна реформа - вікно можливостей для кращого життя", і зустріч із академіком Олександром Ляшенком на тему "Дидактико-методичне забезпечення сучасної української школи: чого ми очікуємо від реформування освіти?", і екскурсії, і навіть кулінарна толока). А Харків завдяки творчому колективу приймає гостей - методистів обласних інститутів, керівників методичних об'єднань і вчителів української мови та літератури, зарубіжної літератури та природничих дисциплін. 

Що повезуть гості з Харкова? Звичайно, нагороди, подяки, настрій, сонячні емоції й... живе соняшникове насіння, щоб посадити в кожній області України. Тож нехай і "Соняшник" із цих зерняток росте, квітне, повертається до сонця, дає щедрі урожаї й залишається не декорацією, а важливою ланкою освітнього процесу.

P.S. Мій авторський сюрприз до ювілею "Соняшника", звісно, не був запланований, проте навіть його можна сприймати позитивно: не всім удається піти, як кажуть, по-англійськи й водночас дуже помітно :) .






субота, 8 червня 2019 р.

Харків. До зустрічі 11 червня

Субота. Вихідний. Уже майже КАНІКУЛИ. Проте точно знаю, що зараз багато активних учителів та методистів збираються до Харкова на щорічну нараду методистів обласних інститутів (академій) післядипломної освіти за участі представників МОН України. Проте це буде не звична нарада, а форум, для участі в якому зареєструвалося понад 250 учителів Харківщини й не тільки.
Організатор заходу - "Соняшник", який укотре збирає друзів та однодумців й обіцяє багато приємних вражень.
*****************
Про що мій виступ?
Про нові напрацювання, у частині яких допомогли читачі в Інстаграмі - учні та  колеги. Так, шановні читачі, саме ви впливаєте на формат змін у зошитах (до речі, вони будуть суттєвими, але про це пізніше).
Дякую всім, хто допоміг вибрати титульну сторінку для 10 класу, узявши участь у голосуванні (див. світлину - наразі сторінка робоча, і сподіваюся, буде частиною серії). А ще дякую за активність учням та ученицям, які зберегли рубрику "Оцінка вчителеві" (здавалося, що нею мало хто користується, тому попросила онлайн дозвіл видалити :): виявилося, що моя думка дуже хибна :) ).

Звичайно, про всі новини форуму, анонси, про зміни, які на нас чекатимуть із наступного навчального року, читайте в блозі 11 червня, адже захід відбудеться саме цього дня.
До зустрічі в Харкові! :)

пʼятниця, 31 травня 2019 р.

Слово до випускників

Допис почну цитатою. Але це слова не відомого письменника, а фрагмент із есе колишніх десятикласників «Чому я не люблю школу?»: "Унікальність – я, мій стиль, мої думки. Але вчителі нас заганяють у стандарти. От пишу я цей твір. А Олеся Василівна обов'язково доставить пропущені коми. Це стандартизація моїх думок. Не робіть із мене стандарт! Або, будь ласка, не давайте теми про унікальність, якщо й так увесь твір підганяєте під стандарт".

...Пам'ятаєте, а ще ви писали, що школа не готує до життя, що вас тут обмежують, що нема абсолютної свободи…
Начитавшись таких безапеляційних думок , 2 жовтня 2017 року в блозі опублікувала фрагмент нашого прикінцевого діалогу: "- Що ви готові зробити конкретно зараз, щоб змінити ситуацію на краще? Обіцяю підтримати кожну логічно обгрунтовану думку". Відповідь, м'яко кажучи, здивувала: "Треба щось і робити?"
А далі резюмувала: "Упевнена, мої учні складуть ЗНО, напишуть зовсім непогані твори й добре розв'яжуть тести. Але чомусь від цього не стає легко на душі. Щось дуже не так..."

Сьогодні з гордістю за вас визнаю: я дуже помилялася. Ні, ЗНО ви склали добре. Дякую за те, що помилялася в іншому: зараз чекають на останній дзвінок не безвідповідальні діти. Це дорослі сформовані особистості, які знають і чого хочуть, і як досягнути бажаного.

Ви уявляєте? Минуло не 2 роки. Минуло 7 років нашого спільного життя.

Любі одинадцятикласники!
Ви стали не сферою професії вчителя. Ви стали частиною особистого життя, бо тільки дуже рідні й близькі можуть писати у вайбер о 23 чи о другій годині ночі :).

Ви стали частиною мого успіху. Саме з уроками у ваших класах я перемогла в конкурсі «Учитель року». Ви вітали з кожною нагородою. Але це не мої нагороди. Це наші нагороди.

У середу на останньому уроці ви не хотіли йти. Уже й перерва скінчилася, а якась невидима сила вас не відпускала. Не хотіли йти ані медалісти, ані Дарина, Іванка... ані Даня, Вася й Валік)))

Та рано чи пізно доводиться йти. І насправді там, попереду, усе хай і невідоме, але по-справжньому прекрасне.

Ви підете різними шляхами – хтось запланованими, а на когось чекатимуть сюрпризи.

Чи буде життя досконалим й ідеально правильним? Ні, не буде. Ви помилятиметеся. І важливими будуть не стільки помилки, скільки уроки, зроблені вами.

Чи досягнете вершин? Так, обов'язково. Але вершини в кожного різні: у когось – захмарна кар'єра, у когось – спокій і затишок, а в інших – велика родина.

Чи завжди будете сміливими, добрими, щирими й милосердними? Не знаю. Та коли перед вами постане вибір, пам'ятайте слова Івана Багряного, що лінія найбільшого опору визначає суть життя, а совість – не товар і нею не можна торгувати.

Чи все буде легко й просто? Ні, не все. Хоча ви можете чекати на диво.Тільки, на жаль, нікому Бог не зателефонує, щоб повідомити про шалений успіх. Свій щасливий квиток ми отримали при народженні. Це час - обмежений час – не варто витрачати його так, ніби попереду 9 життів.

Ми отримали розум, щоб ним користуватися.

Ми стали дорослими, щоб відповідати за свої вчинки...

Не від інших – не від батьків, родичів, знайомих — від нас самих залежить доля.

Працюймо. Це тільки збоку може здаватися, що комусь небо сипле зорі до ніг. Насправді за кожним успіхом – велика праця. Лише одні опускають руки від утоми, а інші продовжують іти...


Знаєте, насправді невдах нема. Просто є люди, які занадто жаліють себе.
Не жалійте себе. Якщо ви здорові, перед вами світ можливостей - використовуйте їх!

Любіть життя, цінуйте кожну мить, адже єдине, що не можна повернути – час.

І пам’ятайте: сміливі завжди мають щастя!

У добру путь!

субота, 25 травня 2019 р.

Дмитро Кремінь. Син Срібної Землі

 Планувала написати про рідний УжНУ, про філологічний факультет і нові спеціальності для закарпатців...А час вирішує по-іншому.

...Зараз також про Ужгородський державний університет, про філологічний факультет і про видатного закарпатця. Його зірка вже сяятиме яскравіше на небі, а тут, серед людей, він житиме у пам'яті сучасників.

Напевно, 1953 року на Іршавщині, ніхто й не здогадувався, що в селі Суха народився майбутній поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії; що народився автор численних поетичних збірок, перекладів з російської, грузинської, осетинської, німецької та лауреат багатьох мистецьких премій.

Поетичний дебют Дмитра Кременя відбувся в студентські роки на сторінках альманаху «Вітрила». Наступними були публікації в журналі «Ранок», закарпатській пресі, активна участь у роботі обласного літоб'єднання при Закарпатській організації СПУ, членство в художній раді цього літоб'єднання на посаді завсекцією поезії, а також знайомство й приятелювання, зокрема, із класиками закарпатської літератури Петром Скунцем, Іваном Чендеєм і Феліксом Кривіним, на яких, фактично, трималося мистецьке життя краю. Тоді він познайомився з Василем Густі, який, по суті, увів його до кола університетських поетів, а також Миколою Матолою, Іваном Петровцієм, Дмитром Кешелею, Йосипом Клейманом,        В. Демидовим, А. Степанян,  Й. Желіцкі, Г. Фодором.
Дослідниця творчості митця Наталія Ребрик зауважує: "Закарпаття боргує перед Дмитром Кременем: воно до сьогодні так і не спромоглося видати окрему книжку його поезій. А вартує. Дуже вартує".

...Усього повних 65. Напевно, доля навмисно виділяє мало часу талановитим людям, адже вони все одно встигнуть зробити багато. Дмитро Кремінь устиг.

...На жаль, ми, закарпатці, живемо у час утрат. На срібних крилах зі Срібної Землі піднялися до Бога - один за одним, наче журавлі, -  видатні наші земляки-мовознавці Василь Німчук, Борис Галас, Михайло Сюсько, Любомир Белей... і сьогодні - митець Дмитро Кремінь. Вічна пам'ять і Царство Небесне.
   




пʼятниця, 24 травня 2019 р.

ЗНО. ЧВЕРТЬ. Числівник чи все-таки іменник?

  Не бійтесь заглядати у словник...
Максим Рильський

Учора старшокласники складали ЗНО з української мови та літератури. Звісно, кожен учитель, не чекаючи офіційних відповідей, перевірив зошити своїх учнів.
Так зробила і я. Але, зізнаюся, у завданні 28 зі словом "чверть" засумнівалася.
Спочатку визначила як іменник (про що написала у своєму інстаграмі), адже в чинних підручниках - іменник. Але потім вирішила, що в сполуці "чверть на восьму" "чверть" - частина дробу, тому числівник. Проте все одно "чверть" - це ЩО?, тому іменник (ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ У ТЕСТАХ - ІМЕННИК).
Я вчитель і не боюся ані помилятися, ані вчитися, тому звернулася до правопису й чинних підручників (думаю, багато хто зробив так само).

Варіанти наступні.
1. Правопис. У правописі (уже старому, правда, але ми до ЗНО готувалися за цим варіантом) у параграфі 72 "Дробові числівники" зазначено: "Половина (1/2), третина (1/3), чверть (1/4) відмінюються як звичайні іменники". Зверніть увагу: "ВІДМІННЮЮТЬСЯ як іменники", але НЕ вказано, що "половина", "третина", "чверть" - іменники. У тесті ЗНО (завдання 28) потрібно визначити приналежність до частини мови, а не вказати спосіб відмінювання.



2. О. В. Заболотний та В. В. Заболотний у підручнику з української мови для 6 класу (працювала минулого року з 6-В за цим автором) слово "чверть" кваліфікують як іменник (с. 175): "Зверніть увагу! Дробові величини можемо позначати  іменниками половина (1/2), третина (1/3), чверть (1/4)".
Звичайно, можна наводити варіанти різних підручників.


3.  У підручнику з української мови для 10 класу (автори: Плющ М. Я., Тихоша В. І., Караман С. О., Караман В. О.) на сторінці 339 зазначено: "Увага! Половина, третина, чверть - це іменники з кількісно-предметним значенням, вони можуть уживатися в значенні числівників".

Звичайно, можна наводити ще багато прикладів та аргументів. Розумію, що до уваги береться й відмінювання слова, і лексичне значення. Мова - живий організм - і, як усе живе, вона "дихає", змінюється, її неможливо помістити в строгі рамки. Та якщо наукові видання неоднозначно трактують "чверть", то як можуть бути учні всієї України однозначні?

Сьогодні до мене звернулася дуже багато колег з різних куточків України щодо цього питання.
Загалом проблеми нема. Тестами і з мови, і з літератури учні (а це надзвичайно важливо) задоволені. Проте якщо обидва варіанти (чверть-ІМЕННИК і чверть-ЧИСЛІВНИК) "співіснують" у науковій літературі, то було б доцільно зарахувати нашим учням обидва варіанти відповідей у тесті ЗНО як правильні.
А ви як уважаєте?

Увага! Усвідомлюю, що питання болюче, але коментарі з неконструктивною критикою, "криком душі" чи образами (не важливо, на чию адресу) видалятимуться. Дякую за розуміння. Поважаймо одне одного!

P.S. Дякую команді УЦОЯО та комісії з визначення результатів ЗНО за роботу. Тести були, за визначенням учнів, "класними" :)



четвер, 23 травня 2019 р.

TeachOn online. Учителі також навчаються

 
Навчальний рік майже завершено. ЗНО складено - і результати визначати не нам, учителям.
Чи означає це кінець маленької епохи? Звісно ж, ні. Наприклад, я планую вчитися :) й зареєструвалася в крутому проекті - у школі викладання “TeachOn online”.
Очікуючи на повернення одинадцятикласників зі ЗНО, ловлю себе на думці, що "кожен фініш - це, по суті, старт" (Ліна Костенко).
Життя - це не знання, застиглі в просторі й часі, а вічний рух. Чим професія вчителя особлива? Тим, що мусимо обганяти час і вчитися з молоддю, хоч це не завжди й просто. Тому якщо навіть добре знаєш свій предмет,  важливо не зупинятися. Тільки здійснюючи відкриття - особисті й навіть незначні, на перший погляд, рухаєшся вперед. "TeachOn online" - одна з таких можливостей.
До речі, навчання триватиме онлайн, а це дуже зручно.
Дорогі колеги! Приєднуйтесь! Школа розпочне свою роботу в червні - часу для реєстрації не так і багато! :)

Реєстрація та деталі за посиланнями:
http://bit.ly/2W9wUn7


понеділок, 20 травня 2019 р.

#Щасти_на_ЗНО

Для когось уже завтра, для інших - у четвер перший серйозний іспит у житті. Так, це ЗНО.

Дорогі старшокласники! Звичайно, ви знаєте, які документи та ручки потрібно взяти з собою.
Але речей недостатньо.

1. Вірте в себе.
Є тільки 2 варіанти:
1) якщо ви серйозно готувалися до тестування, ваш мозок запам'ятав багато й точно допоможе на іспиті;
2) якщо склалося так, що ви належно не працювали, використайте всі шанси, навіть можливість угадати. 
2. Не слухайте, якщо вам казатимуть, що ви нічого не знаєте. Нічого не знає немовля, яке народилося сьогодні. А у вас уже принаймні є досвід - це може бути, наприклад, основою твору :) .
3. Добре поснідайте. З'їжте салат, бутерброд, кашу чи шашлик (...просто знаю смакові вподобання одинадцятикласників :) ).
4. Виспіться. О 24.00 навряд чи зможете вивчити те, на що не спромоглися принаймні за рік.
5. Не слухайте підступний внутрішній голос про те, що ви втомилися. Жалість до себе - найбільший ворог успіху.
Лесю Українку сковував біль, але вона все одно грала на фортепіано.
Після першого оповідання Михайлові Коцюбинському порадили не калічити українську мову. Але зараз його зірка прикрашає небосхил української літератури.
Теодор Рузвельт був хворим на поліомієліт, проте став президентом Америки. 
А ви юні, красиві й розумні. Ви можете все - саме життя вже цьому посприяло :) .
6. Ідіть на ЗНО з піднесеним настроєм, відкритим серцем і спокійними думками - і все обов'язково буде добре!
7. ЗНО - іспит. Не перший і не останній. Це ваш шанс загартуватися й стати сильнішим. Найвищі бали відкриють нові обрії, але не свідчитимуть про остаточний пункт призначення. А низькі бали не означатимуть кінець, просто, можливо, вам доведеться обрати інший шлях. Так чи інакше - сонце світитиме, а поруч будуть рідні серцю люди.
8.Попереду безліч іспитів. Але найскладніші будуть вимірюватися не балами. Тому сміливо долайте вершини. І вірте. Вірте насамперед у себе💓💓💓

неділя, 19 травня 2019 р.

Ужгород. Освітянський форум. Постскриптум

   
Навчання – це не заповнення 
відра водою, 
а розпалення вогнища.
Вільям Батлер Єйтс

23 травня наші учні складуть ЗНО з української мови та літератури. Навряд чи диво трапиться й Закарпаття в рейтингах із останнього місця переміститься на перше. Знову можна буде критикувати закарпатських філологів. Та що там філологів? Усю освіту загалом.
  Та як учитель-практик знаю систему закарпатської освіти і з іншого боку. Закарпатські вчителі - активні, небайдужі, творчі.
  Ні, не веду ніякої статистики, бо що цифри там, де є просто вчительська небайдужість?
Як інакше назвати те, що в суботу - у вихідний (це якщо не зважати на стан доріг, бо здолати шлях, наприклад, із Рахівщини - узагалі подвиг) - понад 240 колег приїхали до Ужгорода на освітянський форум "Формування компетентностей на уроках української мови та літератури в умовах переходу до Нової української школи", організований видавництвом "Соняшник" за сприяння ректорського корпусу та філологічного факультету Ужгородського національного університету та департаменту освіти й науки Закарпатської обласної адміністрації.

Безперечно, найщасливішою на цьому форумі виявилася я, адже мала честь модерувати захід на рідній Срібній Землі.

Гостей привітала директор департаменту освіти й науки України Закарпатської обласної адміністрації Ганна Іванівна Сопкова, відзначивши важливість події: "Тішуся, що до форуму долучаються творчо неспокійні закарпатські вчителі. Знаю, що резонанс сьогоднішньої освітньої події завдяки вам буде неабиякий".
Справді, масштабність неординарної для Закарпаття (без перебільшень) події не може не тішити. Цікавими та змістовними були виступи 
Олени Юріївни Котусенко, головного спеціаліста відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин;
Галини Василівни Шумицької, декана філологічного факультету Ужгородського національного університету, кандидат філологічних наук, доцента про нові підходи до підготовки вчителів-україністів на філологічному факультеті УжНУ; 
Андрія Олексійовича Панченкова, начальника відділу змісту суспільно-гуманітарних навчальних предметів УЦОЯО; 
Ігоря Олександровича Помазана, завідувача кафедри українознавства Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія", кандидата філологічних наук, доцента. 

 У рамках форуму був і мій виступ. Здавалося б, чого хвилюватися, якщо позаду стільки зустрічей із освітянами. Та вчора знову ніби складала іспит: серед присутніх - мої університетські викладачі, наставники колишні й теперішні, однокурсниці, колеги, студенти - люди із усіх районів Закарпаття. Навіть Ганна Сопкова, директор департаменту, виявила бажання відвідати майстер-клас...
...Перед початком форуму підходили колеги. Учора, на відміну від зустрічей в інших містах, ми не знайомилися, а просто віталися, бо давним-давно спілкуємося через роботу в межах області. Колеги розповідають, що слідкують за моїми публікаціями в соцмережах та блозі й захоплюються тим, як усе встигаю... Але насправді ми всі це робимо й усе встигаємо, адже  щодня йдемо до дітей, із якими не просто працюємо, надаючи, як заведено зараз казати, освітянські послуги. Учитель не може надавати послуги, бо мусить вкладати душу у свою роботу. У школі інакше неможливо. Ми не з партами працюємо. Не з комп'ютером чи кабінетом. У наших руках - діти. Учитель - навіть якщо б дуже захотів - не може бути холоднокровним і емоційно безпристрасним у школі. А ще всі ми люди й можемо помилятися. Працювати над помилками - не тільки частина життя, а й один із шляхів до особистісного зростання, тому не варто боятися визнавати власні недоліки. Єдина різниця між мною й іншими колегами в тому, що я виходжу на сцену й заявляю про це публічно.
 
Після майстер-класу слово взяла  директор обласного департаменту освіти й науки й повідомила, що з нового навчального року кожен закарпатський освітній заклад матиме швидкісний інтернет. У ХХІ столітті - хочемо того чи ні - школа мусить устигати за часом, бо в цьому часі й просторі мусимо вчити дітей цифрового покоління і в місті, і в віддаленому гірському селі.
Несподіваними для мене стали наступні слова Ганни Іванівни Сопкової, яку закарпатці знають як надзвичайно строгу, прискіпливу в професійному плані людину, яка не ставить високих балів за "файні очі", як кажуть у нашій місцевості. Пані Ганна зачитала в залі вірш-експромт. Такої оцінки я ще ніколи не отримувала :) . Оскільки вірш став публічним, то оприлюднюю його й зараз:
Ось ВОНА вся...
З добра і мук.
Іде, вслухаючись до кроку.
Я низько кланяюся Вам
За світлість вічного уроку!

У далекому вже 2015 році в Миколаєві після мого першого публічного виступу Олена Юріївна Котусенко сказала: "Олесю, мені здається, ви мусите стояти за трибуною й говорити до освітян і про освітян". Хто тоді міг подумати, що це було своєрідне пророцтво? :)

Учорашній виступ починала словами Лі Якокка із книги "Кар'єра менеджера": "Основою будь-якої справи є люди, продукт і доходи. На першому місці – люди. Доки не матимете хорошої команди, вам мало що вдасться з двома іншими аспектами". Лі Якокка став найкращим менеджером світу, але зробив величезну помилку: оточив себе людьми, які тільки хвалили його. Урешті-решт блискучий успіх перетворився на згасання, бо Лі Якокка не працював над власними помилками.
Мені щастить більше, бо оточена людьми, які підтримують і надихають, які в час певних потрясінь вселяють віру в те, що все буде добре, які вказують на помилки, а часом - стримують від необдуманих учинків.

Дякую всім колегам за працю, за щирі відгуки, які окрилюють і надихають. Ми разом тішимося з успіхів наших дітей-учнів, із досягнень кожного закарпатця, бо розуміємо: один у полі не воїн. Учорашній захід відбувся завдяки організатору - видавництву "Соняшник", а також завдяки підтримці керівництва УжНУ й філологічного факультету зокрема та обласного департаменту освіти й науки Закарпатської ОДА.  Те, що у форумі взяли участь представник МОН пані Олена Котусенко та начальник  відділу змісту суспільно-гуманітарних навчальних предметів УЦОЯО, свідчить про небайдужість до проблем освіти Закарпаття  МОН України. «Потрібне ціле село, щоб виховати дитину», - сказав Карл Рінальді, ініціатор численних освітніх проектів. І справді, успіх будь-якої справи - результат роботи команди й підтримка небайдужих.

P.S. Можливо, допис здаватиметься комусь занадто добрим і не критичним. Але це не аналітична стаття про проблеми освіти, а текст про те, що в нас є дуже багато позитивного, про яке - незрозуміло чому - воліємо мовчати.

До речі, учора Ужгород приймав і вчителів природничих дисциплін та представників МОН у рамках форуму на базі ЗІППО (організатор "Геліантус"). Звідки філолог знає про вчителів біології? :) Моя стрічка рясніє постами вдячності за цей захід, у якому брали участь також колеги з моєї школи. Чи потрібні такі заходи? Читаючи коментарі, запрошення на зустрічі в різні школи, можу відповісти однозначно: так, потрібні, бо наші вчителі прагнуть учитися й ділитися досвідом.

субота, 11 травня 2019 р.

Сучасний урок. 18 травня. Ужгород

Дорогі друзі, шановні колеги та студенти й усі охочі!

У зв'язку з великою кількістю охочих узяти участь у форумі «Формування компетентностей на уроках української мови та літератури в умовах переходу до Нової української школи» (майстер-клас - у рамках заходу) 18 травня в Ужгороді керівництво УжНУ надало можливість організувати зустріч в актовій залі адміністративного корпусу.

Отже, захід відбудеться 18 травня 2019 року о 10.00 годині на базі Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, пл. Народна, 3, адміністративний корпус, актова зала.

Детальніше тут.

Прохання не зволікати з реєстрацією, оскільки оргкомітету потрібен певний час для оформлення сертифікатів учасника та матеріалів форуму. Дякуємо за розуміння.

З організаційних питань, реєстрації на участь у форумі звертатися за телефонами оргкомітету з понеділка до п'ятниці з 9.00 до 18.00: ‎(096)-231-81-33; ‎(067)-721-46-77; ‎(073)-464-11-65; ‎(099)-968-69-03; ‎(093)-197-79-11.

Реєстрація тут: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe0o-lvBOHBEAXpeAD-p05H6lvYNRKfxVRtcWBvtLt4Uru9Yg/viewform (цілодобово).

четвер, 9 травня 2019 р.

Граматичні помилки. Працюємо :)

Логічним і очікуваним продовженням "Лексичних помилок" є "Граматичні помилки", над якими працюю протягом року, перевіряючи учнівські зошити й колекціонуючи речення :)

У шкільному курсі української мови розділу "Граматичні помилки" не існує: логічно, бо чи не кожна тема, наприклад, із "Синтаксису" містить питання щодо граматичних помилок. А в зошиті-словнику зібрано й систематизовано саме такий увесь матеріал.

Зошит дуже "живий", бо народжений учнівськими творами й потребою візуалізувати складні випадки вживання певних конструкцій. Робота триватиме, доки учні не напишуть останній твір цього року :)

Будова зошита. Перша частина -  теоретичні аспекти (наприклад, граматичні помилки щодо роду іменника; утворення ступенів порівняння; уживання прийменників; дієслівне керування тощо).
Родзинкою є ілюстрований словник (укладений за матеріалами словника дієслівного керування Лариси Колібаби та Валентини Фурси).
Наступна частина - редагування речень із граматичними помилками.
Звичайно, обов'язково будуть уміщені й тестові завдання :)


Відео про "Граматичні помилки" - на сторінці olesya_kalinich_teacher (інстаграм).
Деталі про "Лексичні помилки" тут.


середа, 8 травня 2019 р.

Війна, у якій немає переможців

У кіноповісті Олександра Довженка "Україна в огні" італієць Антоніо Пальма відповідає Ернсту фон Краузу: "В цій війні не буде переможців і переможених, а будуть загинулі і уцілілі...".
Довженка за твір судили публічно...

Друга світова війна знищила мільйони. Мільйони стали сиротами. Мільйони вдів. Мільйони не народилися. А ще мільйони стали каліками... У цій війні, справді, не було переможців. Пам'ятаймо.

неділя, 5 травня 2019 р.

У нашій школі - День цивільної оборони: рятують потерпілих від хімічної атаки. Старшокласниці вправно роблять перев'язки, а старшокласники рятують потерпілих. Усі уважно слухають виступ директора й учителя захисту Вітчизни.
На подвір'ї гамірно й цікаво: молодші школярі ведуть пряму трансляцію, роблять селфі... Усі щасливі.
Справді, усі ми неймовірно щасливі, що ця хімічна атака - іграшкова.

21-ий день марафону #1день_1твір_ЗНО

Сьогодні 21-ий день марафону #1день_1твір_ЗНО
Спочатку марафон починався як один із способів повторення літератури для чітко визначеної аудиторії - для моїх одинадцятикласників. Уявлення не мала, якого поширення набуде марафон🙂: сьогодні статистика показує 96 тисяч переглядів за тиждень🙂
Приємними є відгуки не тільки моїх учнів, а й старшокласників із інших шкіл🙂
А ще приємніше знати, що в марафоні беруть участь учні чи не з усіх куточків України
Публікується з дозволу автора - одинадцятикласника з Сумщини🙂
P.S. У тексті учня є помилки. Їх можна виділити червоним і вбити бажання в дитини досягати якогось рівня. Дякую вчительці, яка не обрізає дітям крила🙂
Помилки. Вони є в кожного🙂 Тож працюймо і над своїми помилками, і над помилками інших, але так, щоб не обрізати крила🙂

пʼятниця, 3 травня 2019 р.

Майстер-клас в Ужгороді (18 травня)

Триває реєстрація на майстер-клас "Сучасний урок. Ефектний чи ефективний?", який буде проведено в Ужгороді на базі УжНУ 18 травня (деталі та реєстрація тут: https://olesya12142111.blogspot.com/2019/04/18.html). Цікавою є географія зареєстрованих учасників🙂
Тішуся з підтримки закарпатських колег: Ужгород, Мукачево, Хуст, Виноградів, Берегове...
Вражають люди, які їдуть із Краматорська (Донеччина), Кіровоградської області та Івано-Франківська...хоч сакури уже відцвіли🙂
Така підтримка надихає й окрилює🙂

вівторок, 30 квітня 2019 р.

Ужгород (18 травня). Майстер-клас "Сучасний урок. Ефективний чи ефектний?"

Дорогі друзі й колеги, шановні студенти та всі охочі! 
Маю честь запросити вас на майстер-клас "Сучасний урок. Ефективний чи ефектний?", який відбудеться в Ужгороді 18 травня на базі Ужгородського національного університету в рамках освітянського форуму «Формування компетентностей на уроках української мови та літератури в умовах переходу до Нової української школи». 
..."Кожен фініш - це, по суті, старт", - сказала Ліна Костенко. І справді, там, де закінчується щось одне, починається інше. Львів, Київ, Біла Церква, Полтава, Харків, Суми, Кропивницький і Дніпро. Радію, що навчальний рік завершиться зустріччю з колегами в Ужгороді - на рідній закарпатській землі. Цей фініш, сподіваюся, стане наступним стартом, тому саме в Ужгороді презентуватиму роботу над новими матеріалами.
Про що ви зможете почути? 
Майстер-клас про...
-  навчити кожного: "мовні" тести на основі літературних текстів (як повторити програмові твори з української літератури під час підготовки до ЗНО, працюючи над тестами з мови);
- мотиваційний марафон #1_день_1твір_зно (повторення в instagram: приклади завдань, відео, таблиці, схеми; часові витрати на підготовку - до 10-15 хвилин щодня); 
- картки на уроках літератури як спосіб повторення вивченого під час підготовки до ЗНО (часові витрати - 7 хвилин на кожному уроці (контролюємо таймером); демонстрація карток, ознайомлення з правилами гри);
- "Лексичні помилки";
- робота над граматичними помилками;
- візуалізація на уроках (меми й напівтаблиці);
                                             та багато іншого.

Вхід ВІЛЬНИЙ. 
Усі зареєстровані учасники отримають сертифікати.
Попередня РЕЄСТРАЦІЯ триває до 14.05.2019 р. через Google форму (https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe0o-lvBOHBEAXpeAD-p05H6lvYNRKfxVRtcWBvtLt4Uru9Yg/viewform)
АБО
 за телефонами оргкомітету: (096)-231-81-33; (067)-721-46-77; (073)-464-11-65; (099)-968-69-03; (093)-197-79-11.