baner

baner

четвер, 19 жовтня 2017 р.

Тест "На кого з героїв української літератури Ви найбільше схожі?"

Після того, як мій учительський гороскоп отримав схвальні оцінки через реальні збіги, вирішила створити тест :). Запрошую пройти його (натисніть тут) :).
Кажуть, із тестів на Facebook жодної користі. Так. Але якщо це тест із української літератури, то й до ЗНО можна підготуватися :)
Напишіть, будь ласка, у коментарях, який у вас результат :).


...Цікаво, якою буде реакція учнів під час такого тестування? 😁


На кого з героїв української літератури (за програмою ЗНО) Ви найбільше схожі?
Відмова від відповідальності: Цей тест був створений і опублікований: Олеся Калинич

вівторок, 17 жовтня 2017 р.

Синтаксис та пунктуація в мемах

 Навчальні меми викликали зацікавлення в учнів, тому після "Орфографії в мемах" створюємо "Синтаксис та пунктуацію в мемах :) " для 8-А класу, а згодом - і для 9-Б :).
У планах - морфологія для 6-В класу :).



неділя, 15 жовтня 2017 р.

Діалоги (ні, майстер-клас) від дев'ятикласників :)


    Ви знаєте, наші діти неймовірні (щось дуже часто послуговуюся саме цим епітетом :), але як інакше назвати неймовірне ? :) ).

    У 9 класі - тема складання діалогів у формальній і неформальній ситуації. Онлайн-листування - та неформальна ситуація, якої захотіли діти, то чому б і не скористатися з їхнього бажання? Дев'ятикласники ще не вражені вірусом "головне скласти ЗНО", то ідей у них - хоч відбавляй :) . 
  До речі, кожен довільно вибирав і тему діалогу, і спосіб підготовки та оприлюдення (онлайн, усно на уроці, письмово в зошиті). Одна з тем -  познайомити співрозмовників із інших регіонів із багатим закарпатським діалектом або провести урок "перекладу" діалектних конструкцій державною мовою (загалом нічого нового - звичайна вправа на побудову й редагування тексту).
   Протягом тижня охочі скидали скрини своїх неформальних діалогів у мій Viber. Виявляється, за цей час із нашим діалектом хоч-не-хоч познайомилися в різних областях України :) , а учні спробували себе в ролі вчителів - із почуттям гумору, з міцними нервами й творчим підходом у викладанні :) (звичайно, нам іще вчитися й учитися :) ). 
    Спадає на думку: може, поки ми, дорослі, не можемо вирішити суперечливе питання, доручити його дітям? Креативності й уміння переконувати їм точно не бракує :).
      Оскільки листування приватне, то, на жаль, не можу оприлюднювати всі розмови, а тільки фрагменти - з дозволу любих авторів :) .



"Освіта проти таланту" Кена Робінсона, або Чи справді всі люди творчі?


"Освіта проти таланту. Сила творчості" - уже назва книжки сера Кена Робінсона в мене як представника класичної школи викликала заперечення. Ще б пак: я вчитель і різними способами намагаюся знайти й розвинути талант, а тут - "Освіта проти таланту"
...Насправді сер Кен Робінсон не заперечує шкільну освіту, а навпаки, говорить про шляхи виходу зі світової освітньої кризи, у якій людство заблукало, і дає відповіді на запитання, які хвилюють (чи мали би хвилювати) кожного.

1. Творчість. Сьогодні ми кричимо майже на кожному кроці: кожна людина від природи творча. Але бути творчим - не просто уявляти, "це також зосереджено працювати над ідеями та проектами, надавати їм якнайкращої форми й аналізувати, які рішення працюють якнайкраще і чому"; "Творчість - мусить мати. Бути творчим означає щось РОБИТИ. Дивно називати творчим того, хто ніколи нічого не зробив".
...То чи багато насправді серед нас творчих - таких, що готові працювати, а не тільки уявляти й говорити?

2. Знання. "Замало просити людей бути творчими. Для цього дітям і дорослим потрібні навички. Я не вмію грати на піаніно. Але це не значить, що я не творчий у грі на піаніно, - просто не навчився, як це робиться". Без базових знань і навичок людина не пізнай й не розвине свій хист. "Навіщо мені ця математика? Вона в житті не знадобиться",-часто кажуть учні. Але ж, можливо, без математики ви не відкриєте свій потенціал чи прихований талант. Знання - не накопичення інформації, а процес розвитку. Багато людей розчаровуються не тому, що вони не здатні реалізувати власні амбіції, а тому що в них на певному етапі бракує "технічних" знань, щоб рухатися далі.

3. Раннє навчання. Ми активно прагнемо раннього навчання, мовляв, чим раніше дитина почне вчитися, тим більше встигне засвоїти. Проте не можу не погодитися з думкою в книзі: "Трирічна дитина - ...це не половина шестирічної. А шестирічна - половина дванадцятирічної". На все свій час.

4. "Жодна дитина не відставатиме". У 2001 році в США ухвалено закон "Жодна дитина не відставатиме", який мав на меті зробити вчителів відповідальними за успішність учнів (фактично рівень роботи вчителя дорівнює рівню знань його учня). Насправді, як не парадоксально, успішність учнів знизилася, бо школи впровадили практику муштри до систем тестування, а вчителі почали масово звільнятися.

5. Школа успіху. Здавалося б, що існує краще за методику позитивного мислення, за школу радості та школу успіху? Насправді сер Кен Робінсон оголює проблему, про яку зазвичай мовчимо: студенти (чи учні) "повинні показувати, що вони щасливі й усебічно розвинені..., які вписуються в колектив...Вони перебувають під тиском - за жодних обставин не показати, що вони під тиском". Але життя - це не суцільний успіх. Не кожна людина - природжений лідер. Але чому ж тоді кожен зі школи повинен вийти лідером? Ми готуємо дітей до реалізації амбіцій. Але не вчимо, що робити у разі поразки. Це критично важлива помилка.

6. Помилки. Помилятися - це нормально: "Той, хто ніколи не помилявся, ніколи не пробував нічого нового". Ми готові критикувати, цькувати кожного за помилки, особливо в тому разі, якщо самі нічого не робимо (бо так точно не помиляємося).
Дуже хочеться, щоб кожен, хто критикує все й усіх, сам зробив щось бездоганно правильно й показав шлях отого ідеального розвитку - і не тільки в освіті.

7. Час. Творчість убиває брак часу: намагання зробити багато всього за короткий час не сприяють творчості. Якщо дитині треба підготувати на завтра 6 уроків - чи встигне вона із задоволенням зайнятися бодай одним предметом, навіть улюбленим?

8. Почуття. Знання не можливе без почуттів: "Почуття - це оцінки:...радість від успіху, пригнічення через невдачу". Так, часто говорять, що оцінки у школі дуже формальні, але вони викликають почуття. Від емоцій залежить успіх чи невдача. "Ми знаходимо свої творчі здібності не тільки за допомогою розуму, а й через почуття".

9. Вихід - у праці, у ДІЇ. "Клас 13" - проект, доступний кожному. Народився в класі 13 з того, що декілька учнів започаткували власну мистецьку студію (Шотландія) й із допомогою вчителя-керівника перетворили художню студію на своєрідний бізнес: збирали кошти на купівлю матеріалів і запрошували художників для майстер-класів. Філософія "класу 13" можлива в будь-якій школі й не потребує ані матеріальних затрат, ані додаткових людських. Вона потребує ТВОРЧОЇ ДІЇ: ентузіазму вчителя, ентузіазму учнів, ентузіазму батьків. Якщо у цьому трикутнику одна сторона слабка, жодної реального корисного результату не буде.
"El Sistema" (програма музичної освіти) важлива тим, що вчителі розповідають батькам, ЯК найкраще підтримувати дітей удома, а батьки виконують рекомендації вчителів. Звичайно, тут неможливий принцип деяких батьків "я вам його в школу послав - ви з ним і робіть, вам за це зарплату дають".

10. Індивідуальний підхід. Навчальна програма повинна бути такою ж індивідуальною, як і кожна людина. Чи можливо це в класі з 30 учнями? Чи можливо за 45 хвилин пояснити тему й допомогти однаково абсолютно кожному? Чи можливо вислухати кожну думку на уроці, адже кожна - важлива й потребує уваги? Ці та багато інших запитань залишаються без відповіді. Ні, із відповіддю, але з такою, яка нас не влаштовує.
...А поки освіта кидає нам виклики, ми повинні їх приймати й творити діями, а не словами. 

...Зараз у нашому суспільстві відбуваються певні зміни: новий Закон про освіту дає можливості для творчості (для дієвої творчості, за Кеном Робінсоном): учитель може підготувати власну навчальну програму під свій клас; вибирати тему, вид роботи з наданого переліку. Але чи виявимося ми, вчителі, настільки творчими, щоб почати діяти, а не тільки уявляти, як би було добре, якби щось було добре?
То хто все-таки проти таланту? Освіта? Чи, можливо, власна бездіяльність?

P.S. Дякую Михайлу Комарницькому, директору видавництва "Літопис" за автографи й можливість читати освітні бестселери українською :)

З іменинами, Олесі :)

 
    Приємність для Олесь :).
    Сьогодні (за іншою версією - 13 жовтня) іменини святкують Олександри, а оскільки ім'я Олеся похідне від Олександра ( кажуть, від грецького "захисниця"; символічно - учора День захисника ), то іменини і в Олесь. Дорогі Олесі, зі святом нас! :)
   

субота, 14 жовтня 2017 р.

Жити по-закарпатськи: закон про освіту, приватний кордон та інше


  Останнім часом Закарпаття - справжня притча во язиціх. Куди не глянь - скрізь Закарпаття:
- це на Закарпатті не знають, не хочуть знати й не будуть знати української (ситуація, зумовлена реакцією офіційної Угорщини на новий Закон про освіту - блокувати будь-яке зближення з ЄС);
- це через Закарпаття стурбована навіть  ПАРЄ ;
- це на Закарпатті живуть одні контрабандисти, які переправляють за кордон усе (від пачки цигарок до вантажівок лісу) підводним, наземним і повітряним способом;
- це на Закарпатті 150 кілометрів приватного кордону, про який чисто випадково стало відомо саме зараз (хоча, як на мене, інформація як мінімум дивна, адже Вікіпедія стверджує , що довжина кордону Закарпаття з Угорщиною — 136,7 кілометрів);
- це на Закарпатті кожен другий має два паспорти - український і румунський чи угорський (або й усі три);
-це на Закарпатті нема патріотизму, бо всі виїхали за кордон на заробітки, залишивши дітей на вчителів у школах (за даними Світового Банку, понад 6,5 млн українців навчаються та працюють за межами Батьківщини, а Україна стала п’ятою державою у світі за кількістю емігрантів).

  Дорогі українці - критики Закарпаття! А хіба ж за 26 років незалежності ви не знали, що існує прикордонне Закарпаття? Чому ж тільки зараз з'явилися знавці Закарпаття (аналітики, критики, громадські діячі тощо), абсолютно не причетні до нашого краю, які так уміло взялися радити, що нам, закарпатцям, робити в нашому ж домі? Чому ж Ви, критики-аналітики, дозволили, щоб українську як державну наші угорці не знали й, можливо, не хотіли знати? (Між іншим, а ви змогли б вивчити математику, фізику, хімію, біологію англійською, якщо б до 5 класу вчили англійську два рази на тиждень по 45 хв? Ні? Чому ж обурюєтеся, що угорці зможуть так вивчити українську й базові дисципліни українською? Я за навчання УКРАЇНСЬКОЮ. Але тільки не з 5 класу, а з першого (а може, й із дитсадка) - поруч із угорською).  

  Ситуація із Закарпаттям зараз нагадує звичайнісінький урок: учень не вивчив тему; він, у принципі, у правилах пунктуації орієнтується, але коми в реченні все одно не ставить. Що ви скажете, якщо вчитель вижене цього учня з класу чи, може, публічно познущається, укаже на недоліки? Невдаха-учень чи, може, все-таки вчитель?

А якщо насправді, то... насправді Закарпаття неймовірне: 
  • це гірська природа надзвичайної краси й цілющі джерела мінеральних вод;
  • смачна кухня з баношом, бограчом, левешом, голубцями й шовдирьом;
  • колоритний багатий діалект і по-справжньому живі традиції: це у нас весілля вважається малим, бо запрошено тільки 200 гостей; а Різдво не дуже веселим, бо до вашої хати прийшло тільки десь 50 колядників;
  • порядні газди й газдині, які дбають про свої двори так, що дивуються не те що інші українці, а навіть заможні пани й пані, що мешкають у Конча-Заспі (ви були в нашій Нижній Апші? :);
  • села, які ведуть власний бізнес: в Ізу їдьте за кошиками та меблями з лози, у Нижнє Селище - за сирами, у Сільце - за овочами; Велятино й Шаян -  це мінеральні води, Фанчиково - весільні та вечірні сукні ( і це я зараз нічого не рекламую);
  • заробітчани, які роками працюють у Європі, а гроші вкладають у Закарпаття, незважаючи на те, що живуть за кордоном; як мінімум 50% моїх дітей навчається в Україні за кошти, зароблені батьками за кордоном;
  • наші люди голосно не кричать, не роблять гучних заяв, бо віддають перевагу не слову, а ділу (доки хтось балакає, закарпатець зведе будинок чи з'їздить на "пересічку" :) );
  • .......... додайте свій пункт :).

P.S. Не володію приватним кордоном, не займаюся контрабандою, паспорт - тільки український і працюю в школі з українською мовою навчання. Я не сепаратистка й не шовіністка, а просто, як і кожен, люблю рідний УКРАЇНСЬКИЙ край. Перепрошую за іронію, за, можливо, різкість між рядками, але ... я ж із Закарпаття :). 





пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

П'ятниця-13, або Ідеальна депресія по-вчительськи :)

 
   Восени нормальні люди схильні до меланхолії: чи то дощ просить його послухати, чи то дерева плачуть кольоровим листям-сльозами... Так чи інакше - хочеться побути наодинці, посумувати. Та ще й Facebook підкидає мотиватори на зразок ковдри й гарячого чаю, меланхолії й навіть депресії...   
    Здається, саме зараз умови для смутку якнайкращі: осінь за вікном, застуда, у школі холодно, бо опалювальний сезон іще не почався... а сьогодні ще й п'ятниця 13, кажуть, із магнітними бурями - чим не ідеальні умови  навіть для депресії?
  АЛЕ оскільки ви вчитель, то до страждань, як і до уроків, треба добре підготуватися.
1. Під час депресії бажано нічого не робити 
(до школи ходити потрібно, але постарайтеся хоча би без почуття гумору). 
2. Подивіться на пачки зошитів. Ні, не для медитації.  Зошити все-таки доведеться перевіряти -  що ж, удома будете кілька годин зайняті, але час для смутку все одно  залишиться.
3. Вимкніть телефон, щоб ніхто не турбував, а то ще відволікатимуть від страждань: колеги - новинами, батьки - запитаннями, діти - "тільки хотів уточнити" :).
4. Подумайте про щось (але не про школу, бо згадаєте, як, наприклад, із шестикласниками говорили про особливості побудови твору-роздуму, а після уроку підійшов учень і дуже серйозно каже: "Я зрозумів, як будувати цей роздум, але написав розповідь про те, як знайшов свого кота, бо ви ж про мого кота нічого не знаєте. Розумієте, якби я писав і розповідь, і роздум, то точно не встиг би" :) А про того кота ви й справді нічого не знали :). 
5. Щоб остаточно засмутитися, пригадайте, що саме останнім часом вас розчарувало: діти не прочитали твір, уранці хочеться поспати, канікули ще далеко (тем багато) :) .
6. Вийдіть із Facebook: тут багато позитивних людей - вони точно зіпсують усі страждання :) .
7. Послухайте кілька сумних пісень. Ні, краще вимкніть звук: після школи найкраща музика - це тиша :).
8. Візьміть теплу ковдру й чай (так, як зазвичай показано на малюнках); точних рекомендацій дати не можу, бо не п'ю чай :).
9. Тепер головне в тиші й спокої не заснути, бо інакше ваша депресія - коту під хвіст :).  
  Приємних вихідних, колеги! :)

вівторок, 10 жовтня 2017 р.

Від нас пішов Учитель - Марія Франтішеківна Бобик...


 
Стираються із пам'яті хвилини... Ідуть роки. Ідуть роки в небуття. Відходять люди - ідуть у вічність, у надхмар'я, ідуть до Бога. Сьогодні від нас пішла Людина. Завжди привітна, усміхнена, життєрадісна, щира, готова вислухати й допомогти, мужня й сильна, вродлива жінка - саме такою я знаю Марію Франтішеківну Бобик (Ланцфер) - учителя української мови й літератури СШ №6, учителя-методиста, керівника методоб'єднання вчителів української мови та літератури м. Хуста до 2015 року, лауреата премії імені Августина Волошина. 
   Доля була прихильною до Марії Франтішеківни й нагородила її справжніми земними щедротами: коханий чоловік, здорові діти й прекрасні внуки, улюблена вчительська робота. Але ця ж таки доля виявилася підступною й зажадала страшної плати за щастя - здоров'я. Марія Франтішікевна достойно й гідно пройшла земне випробування. 
  ...У нас із Марією Франтішеківною народини в один день - 20 січня. Цього року ми дали одна одній обіцянки... і не дотримали слова... ні вона... ні вже, напевно, і я... 
  Відлітає душа у вічність, а життєвий слід не зітреться й не змиється дощами: пам'ять про світлу Людину залишається в нас - у її учнях, у колегах, у родині й друзях.
  Ідуть роки. Не спиняються ні на мить. Нехай ідуть. Але нехай не забирають Людей. Схиляю голову в німій печалі... Вічна Вам Пам'ять і Царство Небесне, Дорога наша Маріє Франтішеківно! 
   

неділя, 8 жовтня 2017 р.

Для ЗНО

До уваги десятикласників 

  З метою повторення в блозі створено сторінку "Навчальні меми": Ви можете завантажити малюнки в телефон чи роздрукувати й уклеїти в зошит для підготовки до ЗНО. Оскільки синтаксис простого речення вивчається у 8 класі, то й зображення розраховано в першу чергу на восьмикласників, але Ви, шановні десятикласники, завжди в разі потреби можете створити власний мем або просто вивчити теорію :)




четвер, 5 жовтня 2017 р.

"Майбутнє розуму" Мічіо Кайку

   
   У принципі, якби ви знали поведінку 
кожного атома в повітрі, то, маючи 
достатньо потужний комп'ютер, 
могли б передбачити погоду на сто років наперед.
 Але в дійсності це неможливо. 
Уже за кілька годин погода може стати 
настільки нестабільною і складною, 
що будь-яке комп'ютерне моделювання втрачає сенс. 
Мічіо Кайку

"Майбутнє розуму" – це науково обгрунтована й захоплива розповідь про, на перший погляд, неймовірні дослідження, що сьогодні ведуться в різних куточках світу й ґрунтуються на найновіших досягненнях нейробіології та фізики.  У книзі, що стала світовим бестселером, Мічіо Кайку розглядає найскладніший об’єкт у  Всесвіті – людський мозок.  Неймовірно, але, здається, ми навіть ще не усвідомлюємо те, що відбувається: завантажування в мозок спогадів і нових навиків, боротьба з невиліковними на сьогодні хворобами, відкриття в робототехніці й астронавтиці, телепатичне спілкування і телекінез, роботи й емоції, клонування - це вже сьогодення.
    Після прочитання книги "Майбутнє розуму" залишається ... своєрідна розгубленість. Ви невиправний оптиміст? Не радійте, може, це біполярний розлад...Сплески творчого натхнення ("Перелік творчих людей, що страждали від біполярного афективного розладу, нагадує довідник голлівудських знаменитостей, музикантів, художників і письменників" - с.238) - теж не ознака здоров'я... Ви вважаєте, що маєте таємниці? Якщо так, то тіштеся поки що, бо думки вже вміють читати й зараз - комп'ютер записує неозвучені слова людського мозку. А далі що? Роботи для людини чи людина для роботів? 
   Утішає те, що навіть найточніші прогнози не збуваються, завдяки принципу "печерної людини". Яких висот не сягнула б наука, людина на рівні печерних інстинктів прагне можливості безпосередньо торкатися чогось: наприклад, між квитками на концерт улюбленого співака й записом концерту, що оберемо? Напевно, перше. 
   Передбачалося, що колись комп'ютери витіснять папір - "офіс без паперу". Парадоксально, але що більше комп'ютерів, тим більші гори паперу. "Це тому, що ми походимо від мисливців, які завжди потребували доказів успішного полювання", - підкреслює Мічіо Кайку. Відеоконференції дуже зручні, але не передають спектру мови тіла. Тож якими б зручними не були технології, особистий контакт, уміння бачити й відчувати, спілкуватися наживо братиме гору. Може, доти людина й буде непереможною? 
  Чи є життя після смерті? Чи ми господарі власної долі без заздалегідь написаного сценарію? Чи можливо відтворити людський мозок, навіть знаючи його будову? На ці запитання прагнуть відповісти провідні науковці світу, але є те, що не хоче підкоритися, -  наш, людський, мозок.
  
  P.S. ...учителі заповнюють купи паперів - "докази успішного полювання" - принцип "печерної людини"? :).
   P.S. P.S. Дякую Михайлу Комарницькому, директору видавництва "Літопис" за автограф і можливість читати "Майбутнє розуму" українською  :).