baner

baner

четвер, 22 лютого 2018 р.

Перевтома... чи все-таки лінь?

   Напевно, у кожного вчителя є моменти, коли він думає, що робить щось не так.   Демократія, розуміння й співчуття (наші діти такі завантажені!) стають часом поганими порадниками й дають зовсім не ті результати, на які очікуєш. Чому? Якщо привчаєш учнів до думки, що вчитель має мотивувати дитину, робити її навчання різноманітним, то в один прекрасний день чуєш: "Я не прочитав твір, бо мені просто було не цікаво"...
  Оте "нецікаво" часом виводить із рівноваги... і тому в кабінеті української мови та літератури створено постійну "фотозону" із мотиваційних пунктів. Частина - усім відомі поради студентів Гарварда (частково адаптовані для учнів), а частина, як зауважують учні, "ваші фразочки" (не претендую на авторство думок: схожих безліч у різних джерелах).
 На перерві всі читали... :)
Так, деякі пункти досить жорсткі й викликали жваве обговорення :) .

  • Примітивно марнувати єдине життя на лінь і байдужість: черв'яки й равлики теж ні до чого особливо не прагнуть (хоча ні, навіть черв'яки й равлики щось роблять :) ).
  • Вам нудно в школі й нецікаво? Немає натхнення? Уранці лінь прокидатися? А Ви помічали, що Ваші рідні щодня працюють, аби Ви мали смартфон, який обожнюєте, пристойно одягалися й витрачали кишенькові? Мами прибирають, готують, перуть і прасують - усе для Вас. Невже Ви думаєте, що хатні справи Ваших рідних такі цікаві й завжди надихають? 
  • Уникають відповідальності за вчинки й помилки безхребетні й слабкі: дійсно, важко визнавати власні прорахунки, легше скиглити, жаліти себе й виправдовуватися.

 Успіх учня дорівнює праці вчителя, роботі самого школяра та комфортним умовам на уроці й у сім'ї (комфорт - зовсім не матеріальні зручності). Дуже хочеться, щоб кожен, хто причетний до успіху дитини, це розумів.

  На жаль (а може, і на щастя), коли народжується дитина, світ не паде перед нею на коліна в німому захопленні й  не сиплеться манна небесна. Яким би шляхом у майбутньому не пішла ця дитина, рано чи пізно їй доведеться працювати - часом завдяки, інколи - навіть усупереч.  Прикро не від того, що двоє учнів у класі  не прочитали твір (тільки двоє - як учитель, маю бути щаслива). Не вивчили тему з хімії, чи фізики, чи історії, чи англійської. Не склали, не дай Боже, ЗНО чи склали гірше, ніж могли. Прикро навіть не від того, що батьки оплачуватимуть навчання дітей, які не пройшли на держзамовлення, бо свого часу занадто довго чекали натхнення. Прикро, що наші діти не розуміють, що їм дають не вчителі (урок усе одно проводиться), а батьки... яким, напевно, теж потрібні свята, розваги, розуміння й мотивація.

вівторок, 20 лютого 2018 р.

"Енциклопедія" про сучасних учителів у підсумках

  Сьогодні опублікована остання стаття з "енциклопедії" - дійшла черга до літери Я.
Що дає "енциклопедія"? На перший погляд, особливо нічого - міні-статті про вчителів і покликання на їхні матеріали. Але, читаючи повідомлення колег, розумію: часом навіть невеличкий допис має значення. Має значення, коли учитель готовий ділитися власним методичним доробком. Має значення, коли зовсім незнайомі люди пропонують учителів для енциклопедії.
 Сьогоднішнє  зізнання вчительки з Хустщини вкрай зворушило: "Ваша підтримка підштовхнула мене йти далі. Після "Учителя року " я взяла участь у Всеукраїнському конкурсу для вчителів і за результатами грудневого етапу стала переможцем у номінації "Українська мова " ( ІІ місце). З учнями зібрали "вмираючі" коломийки нашого села ( що дуже важливо, бо вже мало залишилося тих людей, які знають коломийки і все про них), оформили за тематикою і чекаємо на випуск збірочки. Збираюся взяти участь у регіональній (не) конференції міні-EdCamp Rorosovo, яка дасть мені нові знання і творчі погляди. Хочу вам подякувати , бо саме ваші слова підтримки допомогли мені не зневіритися , а навпаки: відшукати той промінчик, який освітив мої плани" (опубліковано з дозволу автора).
   Від таких слів (дякую кожному, хто підтримав і проект, а цим - і власне мене :) ) стає приємно і... якось трохи безпомічно, бо дуже шкода, що не можу нічим важливим і посутнім допомогти. Але якщо вдалося викликати усмішку на обличчі бодай одного вчителя, створити настрій, значить, сподіваюся, робота не даремна :) . 

"Енциклопедія" бере початок з листопада 2017 р. За ці кілька місяців перетворила своє перебування у ФБ на полювання за вчителями, познайомилася з надзвичайно цікавими людьми й вивчила список колег у Global Teacher Prize Ukraine :). На практиці довелося зрозуміти нюанс: коли розіслати типові повідомлення багатьом (у моєму випадку - запрошення в "енциклопедію"), ФБ сприймає тебе як спам і блокує :) . 
Надихало й те, що до "енциклопедії" долучалися методисти й навіть викладачі ВНЗ :) , а віртуальні друзі дбали про ілюстрацію для "енциклопедії" :) . 

Результати поGlobal Teacher Prize Ukraine


P.S. Літерою Я "енциклопедія" не закінчилася:) . Рада, що  доведеться повертатися спочатку - поки, наприклад, публікувала прізвища на літеру М, додалося колег на літеру К :)

понеділок, 19 лютого 2018 р.

"Письменники" з філологічного факультету УжНУ :)

 
 Кажуть, що посилаєш у світ, те й отримуєш :) ...
   Ще зранку сторінку у фейсбуці почали "атакувати" охочі додатися в друзі - українські письменники кінця ХІХ - початку ХХ століття :) . Знаючи, що це точно не мої учні (просто мої "сидять" в Instagram :) ), почала вираховувати, хто ж ховається за відомими обличчями :) Не помилилася у здогадках: "письменниками" виявилися третьокурсники  філологічного факультету УжНУ. Під час спецкурсу "Українська лірика кінця ХІХ - початку ХХ століття" викладачка Оксана Кузьма запропонувала студенткам вести сторінку письменника в соцмережі: факти, події, фото й тексти ілюструватимуть біографію й творчість :) .
  Зараз у моїй стрічці рясніють дописи з ХІХ - ХХ століття :) - переглядаєш їх мимоволі :) . Завдяки наполегливості й активності "письменників" пригадала не лише  моменти життя поетів, а й власні студентські роки (звичайно, у ті далекі часи ми ще  не мали інтернету, але від того було не менш цікаво :) ).
 Підписуйтеся на "письменників" - вони молодці :) !


неділя, 18 лютого 2018 р.

Про красу :)


   От скінчилися дні інтермецо - карантину - вимушених канікул, під час яких запланувала так багато зробити і так мало вдалося :) ...          Наприклад, я дуже рада, що завтра почнеться навчання й можна повернутися до нормального життя - дуже сподіваюся, без сюрпризів і форс-мажорів :) .
   У світлі останніх днів не мала можливості бачити стрічку новин у ФБ :)... Склалося так, що переважна більшість моїх фейсбучних друзів - освітяни. Сьогодні стрічка зарясніла обличчями кінозірок: багато хто спробувв своє обличчя у фотошопі... думаю, нам усім уже пора на роботу :) .
  P.S. Але переглядаючи фото нових "голлівудських зірок", лювлю себе на думці: які ж українці красиві, вродливі зовні! Трохи підтягнути обличчя, ширше усміхнутися й підфарбувати вії - і ти зірка :)
 

  Коли спало на думку зошити з української мови та літератури ілюструвати мемами та малюнками-схемами до сюжетів творів, не була впевнена, що науковець, який мислить сухими термінами, фактами й поняттями, підтримає таку трохи зухвалу ідею. Моєму здивуванню не було меж, адже Дмитро Ігорович Дроздовський одразу схвально відгукнувся про роботу.
 Дмитро Дроздовський для мене в першу чергу не науковець, навіть не співавтор зошита, а Людина. Мислитель. Деякою мірою філософ. Головний редактор "Всесвіту", він уміщає Всесвіт у собі.  Критик, але в жодному разі не критикант. Його зауваження завжди доречні й толерантні. Інтелектуал, він легко й невимушено бачить шляхи розв'язання проблем там, де, здавалося б, і виходу нема. Якось навіть трохи містично гуртує навколо себе надзвичайно світлих і позитивних людей. Унікально працьовитий. Якби мене попросили назвати людину, яка встигає зробити майже все, я б сказала, що це - Дмитро Дроздовський.
 Дорогий Дмитре! Нехай усі побажання, адресовані Вам сьогодні в день народження, здійсняться! Будьте здорові, щасливі, надихайтеся підтримкою й розумінням друзів! Успіхів і нових перемог. А якщо й трапиться якась неприємність, пам'ятайте: навіть найвищі вежі починаються на землі. З днем народження!

середа, 14 лютого 2018 р.

Шкільна газета


 Дякую редакції шкільної газети "ГімназіяІнтерТаймс" за чудову роботу під час карантину, а також за вміння дізнаватися подробиці (наприклад, про історії кохання вчителів Хустської гімназії-інтернату; колеги, дякуємо за співпрацю!); за вміння вивчати непрості питання (як впливає кохання на ЗНО); знати, як знайти справжню любов (навіть філософи всіх часів і народів не знають відповіді); проводити опитування; за творчість і наполегливість! Шановна редакціє! Ви - МОЛОДЦІ! (оцінки будуть одразу в понеділок) :)

 Дорога редакціє! Перепрошую, що не переглянула газету вчора - були на те вагомі підстави.
 
Офіційна відповідь на запитання, чому  в блозі нема допису до Дня закоханих (чи як правильно свято (чи й не свято?)називається?) :)
  По-перше, у моєму блозі нема дописів і до Дня шахтаря, Дня будівельника, Дня домашніх тварин ... зазвичай вітання тільки з Днем учителя :) .
  По-друге, кохання - інтимне, про нього не кричать і його не виставляють напоказ, як прапор під час державних свят :) .
  По-третє, залюбленим можна бути в рідне слово, у літературу, в історію, в улюблену справу, в роботу ... але про це буде в дописі до Дня вчителя :).

 Зі святом, кохані друзі й недруги! Усіх люблю, цілую й обіймаю! :)



 

понеділок, 12 лютого 2018 р.

Курс для "початківців": що корисного для вчителя середньої школи?



  На платформі EdEra триває онлайн-курс для вчителів початкової школи. До речі, зареєструватися може кожен охочий, а не тільки вчитель.
  Курс складається з міні-лекцій (3-6 хвилин) і нескладних завдань "по суті". Відеолекції - це не тільки виступи освітян: одночасно на екран проектуються таблиці, схеми, малюнки, що дуже зручно. Лекція "супроводжується" додатковим матеріалом. До прикладу, у модулі 2 додаються зразки чек-листів, інструкцій рутин (учителі середньої школи можуть використати для роботі в групі), картки аналізу власної поведінки учнем (її можна доповнити й використати навіть у старших класах або інтерпретувати для характеристики літературного героя), та бланки поведінкового контракту. Зручними для вчителя є додатки - аркуші для ефективного планування уроку (до речі, їх також можна використовувати як основу для плану-конспекту уроку в середній школі).
  Звичайно, можна зауважити: "Цілий день заповнювати картки! А коли працювати? Знову паперотворення!" Ніхто не примушує вчителя весь день заповнювати ті чи інші додатки - тут уже власна воля, вибір і творчість. Курс - ніби крамниця з інструментами, а з якими будемо (чи не будемо) працювати, залежить уже від нас.

неділя, 11 лютого 2018 р.

Перечитати Мирослава Поповича, щоб стрепенутися

  Учора завершив свій земний шлях Мирослав Попович - український філософ, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор філософських наук, професор, педагог, фахівець у галузі культурології, логіки та методології науки, історії української культури, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (2001-2018), завідувач відділом логіки та методології науки Інституту філософії.
Мирослав Попович - людина-епоха. Тільки в одній праці (із сотень) "НАРИС ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ" (1998) - не просто роздуми про складний поступ нашої держави. Читаючи "Нарис...", знаходиш невидимі паралелі з "Історією русів", тому хочеться сказати, перефразувавши Івана Драча: це - своєрідні пророцтва, настанови, якими маємо йти у світ. Дзеркало, у яке треба поглянути, щоб зрозуміти себе й прийняти.

Що таке Україна?
Питання може видатись безглуздим: Україна — це майже 600 тис. квадратних кілометрів суші, найбільша держава Європи, не рахуючи Росії, — більша Польщі чи Німеччини майже вдвічі, більша Франції та Іспанії. Географічний центр Європи знаходиться в Україні, в Карпатах, і від Сяну вона простягається далеко на схід, майже до Дону, де вже починаються степи, якими недовго дістатися і до Волги, за якою вже Азія.

Україна — це світ безмежних можливостей.
У XXI ст. вона входить через один з найдраматичніших відрізків своєї історії. Багато чинників вплинуть на її долю, але — може, вперше за свою багатовікову історію — вирішувати все буде вона сама, самостійно й незалежно.
Піднесення української культури не буде результатом руйнації здобутого в рамках важкого минулого. Україна створила доробок, що його вона має тепер асимілювати на нових, сучасних, цивілізованих культурних європейських заса дах.

Варіантів катастрофи і втрати цінностей багато, варіант відродження лише один. Це — дбайливе збереження всього, що служило в нашій історії істині, добру і красі.


І остаточний розвал тоталітарної системи виявив не духовну пустелю, а повнокровне культурне підґрунтя національного життя.

пʼятниця, 9 лютого 2018 р.

НОВА українська школа чи все-таки аd fontes?

 
  У контексті необхідності (і хочеться вірити - невідворотності) освітніх змін оглядаєшся назад і думаєш, де "той місяць, той тиждень і день", коли ми, освітяни, допустили фатальну помилку - відірвали навчання в школі від справжнього життя й почали готувати для життєвого океану "фаршировану рибу"(алегорія з Концепції НУШ), добре усвідомлюючи, що плавати вона ніколи не зможе ... 

 Отже, потрібні зміни, тож трохи помріймо (а що? ми, українці, любимо мріяти - це в нас на ментальному рівні).
 Школа середньостатистична. Усі діти навчаються в ОДНУ зміну. При школі оранжерея, кролеферма, пасіка, метеостанція, чотири майстерні, фруктовий сад, виноградник і голуб'ятня... (я ж кажу - помріймо). Після останнього уроку школа залишається пустою:  усі учні та вчителі зобов'язані йти додому - відпочивати. Звичайно, можна вдома читати, займатися улюбленою справою, готуватися до гуртків, факультативів. 
 Наради проводяться вкрай рідко, щоб не красти вільний час учителів.  Щоб учителі добре вчили, а учні добре вчилися в них, повинно бути багато вільного часу. Гуртки починають працювати о 5-ій годині вечора. Дуже важливо, щоб після уроків протягом кількох годин учні не робили домашніх завдань. 
Біля входу до школи встановлено великий білборд, звернений до матерів: "Мати, пам'ятай, що ти головний педагог, головний вихователь. Від тебе залежить майбутнє суспільства" (згодна, можна осучаснити ці слова).  Один стенд звернено до дітей: "Бережіть наших матерів". У школі - стенди зі списком рекомендованої для читання літератури від Гомера до Хемінгуея під назвою "Людство буде читати їх вічно" та"Подумай, для чого людина живе на світі". А ще в школі з третього класу учні вчаться водити мотоцикл - не в старших класах, а в 3-му, коли дітям усе нове, усе викликає захоплення.
Директор чи заступник директора з навчально-виховної роботи відвідує не один урок, а систему уроків — 12—15 підряд. Перші три роки  молодого вчителя заборонено критикувати, можна тільки хвалити, підбадьорювати. Звичайно, бути вчителем у такій школі нелегко. 

Напевно, коли читаєш цей допис, в уяві постає новенька світла й чиста школа (чи принаймні з євроремонтом), класи укомплектовані всіма мультимедійними засобами, парти дозволяють групові заняття й обов'язковою є ігрова зона чи зона відпочинку?.. Зовсім ні.

Описана вище школа не чиясь фантазія - вона існувала в реальному часі у звичайнісінькому радянському (не європейському - радянському!) селі Павлиш. Тоді не було освітніх реформ. Не існувало нового Закону про освіту й Нової української школи. Не було онлайн-курсів для вчителів. Але був Василь Сухомлинський. Для "школи радості" вистачило волі, ентузіазму й характеру однієї людини... Тільки жаль, що Сухомлинські народжуються рідко.

четвер, 8 лютого 2018 р.

Коли вам трохи за... :)

...І кожен фініш - це, по суті, старт.
Ліна Костенко
Допис не про освіту :)

Коли тобі 20, 35+ уявляється глибокою старістю :)

Коли тобі 37, міркуєш: та ну, про старість почну думати років у... одним словом, пізніше :)

Зізнаюся: нещодавно після власного дня народження кортіло написати якісь поради на кшталт тих, яким «за…» J. Але не вийшло J… бо ти прокидаєшся вранці на рік старшою, дивишся в дзеркало й думаєш: «О-о, тобі вже стукнуло цілих 37. Що маєш, можеш і вмієш?..» А потім біжиш на роботу - і все, кінець роздумам до наступного дня народження :).

…У ФБ в мене в друзях є людина, з якою бачилася в житті один раз - і то випадково.
Ця світла людина - Олександрина Кругленко - журналіст, репортер, перекладач; веде Yuotube - канал (до речі, варто переглянути її фільм про Василя Стуса). Пані Олександрина певний час жила на Закарпатті як переселенка з Донбасу – так ми випадково й зустрілися :) .

А вчора пані Олександрині виповнилося 65... Читаючи її поради – висновки, усвідомлюєш, що аналізувати пройдений шлях у 37 зарано . У словах жінки відчуваєш світло, любов до життя і драйв та розумієш: о, там, у 65, зовсім не нудно.

Отже, поради від людини з досвідом (оригінал – на сторінці у Facebook).

Ось так одного разу прокидаєшся, пробігаєш стрімко повз дзеркало, тому що знаєш, що там побачиш не себе, а бабцю, якій уже... 65 років! Я обіцяла розповісти про відчуття людини цього віку після подолання Рубікону.
Якщо ви думаєте, що збираюся тут ридати про "безцільно прожиті роки" - ні фіга подібного. Те, що я, на думку ВООЗ, дама похилого віку, знаю вже п'ять років, тому ніякого сюрпризу я не отримала. Зате практично вперше в житті у мене в день ювілею був класний настрій: я зрозуміла, що гармонії з самою собою досягти можна. Якби я додумалась до цього років хоча б в 35, я б значно продуктивніше і радісніше прожила своє життя. Але і так згодиться.

Отже, підсумки на цей період. До чого я прийшла за ці роки життя. Це саме те, чого я не робила, на жаль, або майже не робила.

1. Усе треба робити вчасно. Любити, народжувати дітей, подорожувати, домагатися кар'єрних та інших висот. Час настільки невблаганно швидко біжить, що важливий кожен рік. І провести ці роки треба весело й агресивно - накидаючись на життя з жадібністю, а не мляво існуючи.

2. Не треба гнатися за тим, хто ухиляється від тебе. Якщо він (вона) не дається в руки, чи не означає, що, діставши це, ти виявиш щось, що абсолютно не відповідає очікуванням. Мрії, здійснюючись, часто розчаровують.

3. Треба подорожувати. Навіть якщо немає часу, грошей, настрою, попутника... У сусіднє місто, країну, в гори - куди завгодно. Тому що одного разу настає момент, коли це стає неможливим через згасання інтересу або просто через проблеми зі здоров'ям. І тоді страшенно шкодуєш, що не кинула все і не поїхала...

4. Нікому не треба заздрити. Заздрість - почуття руйнівне. А ось конкурувати - можна, це змушує підніматися по сходинках вгору.

5. Не боятися падати. Головне - піднятися і знову йти своїм шляхом. А ось просто боятися - можна. Та якщо ви боїтеся, але, долаючи страх, все одно робите свою справу, - це значить, що все нормально.

Що стосується мудрості - не сподівайтеся. Вона не приходить. Є тільки досвід; глупота, якщо була, нікуди не дівається. Як і шаленість, бешкетництво, смішливість, вміння веселитися або ридати з приводу. Просто це сидить глибше, ніж у молодості, тому що якось дивно виглядає бабуся, яка стрибає на одній ніжці в "класики". Але ж хочеться! Ми просто нікому не зізнаємося.

Колись хтось сказав: якщо ти одного разу після сорока прокинувся вранці, і в тебе нічого не болить, - ти помер. Щодо після сорока - брехня, я тоді взагалі ні про що таке не думала. А ось зараз - дуже навіть жива...

Але нічого. Прорвемось.

Ну, і резюме. Всім велике спасибі. Що пам'ятаєте, що привітали, що побажали добра. Що даєте триматися на плаву і відчувати себе потрібною і навіть, місцями, важливою. І, не зважаючи на усамітнення (не плутати з самотністю), залишатися в колі життя. Нехай навіть і фейсбучного.


Дорога пані Олександрино! Дякую за любов до життя. За те, що не треба чекати мудрості, а використовувати власний досвід тут і зараз. За вміння конкурувати, необхідність подорожувати, за можливість боятися і відпускати :) . За те, що після 40 з людиною нічого особливого не стається, а в 65 життя таке ж прекрасне, як і в 35 :) !

Я дуже рада знати Вас – світлу, щиру життєлюбку :)

І наостанок: перепрошую, та змушена розчарувати: погана з жінки «дама похилого віку», якщо навіть крізь її слова відчуваються тонка іронія, юнацькі іскри, молодечий запал і бешкетництво! :)

Будьте завжди такою ж молодою, бо це надихає – тих, яким трохи за … :)







вівторок, 6 лютого 2018 р.

Закон поширення негативної інформації


  Напевно, тут спрацьовує один із законів спілкування - закон прискореного поширення негативної інформації. Дія цього закону пов'язана з підвищеною увагою людей до негативних факторів, оскільки позитивне швидко сприймають за норму й перестають обговорювати. Дуже жаль, що "Енциклопедія про сучасних учителів" - світла й позитивна сторінка - не привертає увагу ані сайтів, які поширюють мої дописи, ані освітянських спільнот, хоча насправді за кожним покликанням - справжня вчительська історія. 
А може, варто порушувати деякі закони й популяризувати прекрасне? :)

P.S. Вас постійно обговорюють і критикують? :) Не переймайтеся, адже це діє закон притягування критики: чим більше людина виділяється в оточенні, тим більше про неї лихословлять і критикують її вчинки. Дію цього закону пояснюють психологічно: усе, що привертає увагу, стає предметом обговорення; концентруються ж переважно на недоліках людей, що певним чином виділилися, з метою наблизити їх до свого рівня.

Не без іронії: учителі з різних галактик?

Увага: допис іронічно-саркастичний; якщо не розумієте переносного значення слів, краще не читайте.

Ах, яка недосконала навчальна програма з мови: ну кому зараз пунктограми-орфограми потрібні? З них же борщу не звариш...
Ах, які недосконалі підручники: у них і помилки, і вправи не дуже цікаві, і малюнки недостатньо кольорові...
Ах, діти не хочуть учитися, МОН займається паперотворенням і псевдореформами... тільки я, учитель (чи учителька), усе знаю і вмію, але навчити дітей не можу, бо, ох, яка недосконала програма... (далі читайте спочатку).
Я б і не іронізувала так відверто, якби значна частина наших учителів (як не гірко, доводиться визнавати - значна) не шукала винних навколо себе й не чекала кращих часів. Та, здається, кращі часи вже й настали: Закон про освіту прийнято, Нова українська школа втілюється в життя, навчання - дитиноцентроване, підхід - компетентнісний...
Отже, про що мріємо, якого чуда ждемо?
  
 Програма. Минулого року колеги працювали над розвантаженням програми з української мови в 5-9 класах. Так, українська мова - наука не проста. Але, працюючи в школі, розумію, що кожна наступна тема прив'язана до попередньої - не можна розчерком пера викреслити частину труднощів. 
  Підручник. Чомусь мені здається, що навіть з ідеальним підручником не всі проведуть ідеальний урок. Комусь виявиться замало вправ. Добре, збільшуємо кількість вправ - щоб достатньо й був вибір. Дехто хоче ігрові завдання - ок, дописуємо й ігрові завдання. О, а ще можна збільшити кількість малюнків, кольорових таблиць, мемів (це ж і смішно)...Які ще будуть пропозиції?
 ...Тільки дивно й сумно, що шкільний рюкзак дитини, укомплектований  на 6-7 уроків, уже важить майже стільки, як інвентар у спортзалі для бодібілдера... 

Нещодавно на "Прометеусі" проходив курс "Критичне мислення для освітян". Сергій Терно, один із лекторів, підкреслив: "Відповідальність - ознака зрілої особистості". А невміння брати відповідальність на себе - ознака чого? Так і хочеться додати: часом деяким танцюристам і ноги заважають...

 ...А тим часом, напевно, десь у іншій галактиці - з ідеальною програмою й підручниками -педагоги ні на що не нарікають: хтось із учителів створює прекрасні збірники завдань (Тетяна Парадовська); розробляє креативні завдання - слогани для футболок за вивченими творами (Ольга Почтаренко); застосовує лісотерапію (Вікторія Биркович); викладаючи музичне мистецтво, організовує "Голос школи" (Людмила Бондарюк); Олена Гальвіцька друкує збірки творів своїх вихованців; Георгій Бойко розробляє серію уроків для перевернутого навчання; Олеся Браташ готує до уроків тематичні скриньки; Олена Ганич та Оксана Турок проводять акції для збереження довкілля; Владислав Качур розробляє комп'ютерні дидактичні ігри з вивчення іноземної мови ... цей ряд, на щастя для нашої освіти, дуже довгий - його продовжують учителі з різних сіл, містечок і міст країни (пишаюся, що частина колег долучилися до скромної "енциклопедії"). Чи, може, й справді чим глибша тінь, тим яскравіше світло?

понеділок, 5 лютого 2018 р.

Зорові тести

З майбутнього зошита для 10 класу :)
Тести бувають різними: упізнайте твір, автора, образ :)
Відповіді пишіть у коментарях :)





неділя, 4 лютого 2018 р.

Підписуйтеся на акаунти письменників (за програмою ЗНО) :)

Готуєтеся до ЗНО-2018 чи 2019? :)
Підписуйтеся на Instagram  Ольги Кобилянської (olha_kobylianska4514), а також Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Івана Франка, Михайла Коцюбинського та Павла Тичину :)
Дякую десятикласникам за оперативність :)



Для десятикласників: як розважитися під час карантину? :)

 
 Шановне товариство дорогих десятикласників! :)
На вашу долю випали незаплановані канікули - десятиденний карантин :)
Знаю, що в першу чергу під час несподіваних канікул ви переживатимете за уроки української літератури: що б прочитати, над чим подумати :) . Тому для того, щоб не нудилися вдома, пропоную (а хто ж із вас не погодиться на мою пропозицію? :) ) трохи розважитися :) :
1. Перегляньте 25-хвилинний документальний фільм про Ольгу Кобилянську (дуже цікавий) "Бути сама собі ціллю".
2. Прочитайте повість "Земля" Ольги Кобилянської (повністю, твір є в програмі ЗНО). Намалюйте схематично сюжет чи запишіть сюжетний ланцюжок.
3. Прочитайте повість "Людина" (можна скорочено), за бажанням перегляньте серіал (9 серій)  "Царівна" (за мотивами повісті Ольги Кобилянської "Людина").
P.S. На останньому уроці літератури в 10-А розгорілася дискусія про призначення жінки (у контексті біографії Ольги Кобилянської та емансипації). Приємно було чути від дівчат, що жодна не мріє про безтурботне життя утриманки заможного чоловіка. "Я й так не розумію, чого цим жінкам бракує? - обурився дехто з хлопців. - Чоловік добре заробляє, а жінку ще щось і не влаштовує!" Так ось, дорогі десятикласники, можливо, у повісті "Людина" й будуть відповіді на деякі ваші запитання - про це поговиримо після карантину :)
4. Порадьтеся з однокласниками й зареєструйтеся в Instagram як Ольга Кобилянська. До речі, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Іван Франко, Михайло Коцюбинський та Павло Тичина мають час, щоб ознайомити своїх підписників із новими цікавинками :)

Приємного відпочинку! :)

Завдання розміщено також тут (перше зверху)..

Невинна байдужість, або Синдром неполитих квітів

   Байдужість - це найвища жорстокість. 
Мітчел Уїлсон
   Постійно думаю, здавалося б, про дрібницю.
   На перерві поливаю квіти. У кабінеті весело: одні спілкуються між собою, інші обговорюють відео в Instagram, дехто повторює матеріал, купка дітей розпитує, що ж буде сьогодні на уроці... Поливаю квіти... дівчатка щебечуть, що їм подобаються уроки української, бо стільки цікавого... Жодна дитина не запитує, чи потрібно допомогти. Так, якби попросила, точно б хтось зголосився. Але чи про все треба просити?
  Олена Каневська (заслужений учитель України, учитель української мови та літератури, риторики) Хустської школи-інтернату, а згодом - гімназії-інтернату) в одній із книг із серії "Слово на добро" змальовує педагогічну ситуацію. Школа-інтернат (за радянських часів у нашій гімназії навчалися діти з малозабезпечених сімей, сироти з різних сіл області). У класі на столі в учительки пуста ваза. Учні, звичайно, не звертають уваги. Учителька приносить свіжі квіти (весною їх у кожного вдома багато). Так триває кілька днів. Одного дня вчителька не принесла квіти. "Чому ваза пуста?"-дивувалися діти. Учителька нічого не пояснювала. Наступного дня дівчинка з цього класу принесла квіти.
  ...Цікаво, якщо постійно поливатиму квіти на очах дітей, ситуація зміниться?
  Щось ми (дорослі: батьки, вчителі) робимо точно не так: у гонитві за інтерактивністю, новітніми методиками, за створенням комфортних умов не помічаємо, що потрохи втрачаємо набагато важливіше. І, на жаль, це зовсім не вазони з квітками чи невитерта дошка...
  P.S. Спеціально для знавців-критиків. Так-так, хто, як не вчитель, винний - не може навчити елементарному ...
 

пʼятниця, 2 лютого 2018 р.

Сторінками майбутнього "підручника" від 6-В :)

 
   За планом (і проханням, яке обіцяла виконувати :) ), у п'ятницю маю писати в блозі про 6-В :)
  Отже, ми з 6-В поміркували: створюємо тести, розв'язуємо їх, але цього не достатньо. Тести ж можна колекціонувати, а потім скріпити сторінки - і ось, готовий посібник - хоч до ЗНО готуйся :) .
   Сьогодні, в п'ятницю, замість уже традиційних ігор з м'ячиком, вирішили працювати над "масштабним" проектом - "Підручником власноруч" із тестами й підказками для розв'язання :)    Робота над складанням навіть одного завдання не проста: спочатку в парах учні вибирають тему, в контексті якої записують тест на чернетку й фіксують відповідь. Наступний етап - апробація: кожна пара розв'язує "чужий" тест (так бачимо, наскільки вдало він складений і за потреби редагуємо). Останній крок - записуємо тест на сторінку майбутнього підручника, обов'язково вказавши ім'я та прізвище автора :) .
   Амбіції в 6-В великі: крім тестів, учні створюють і певні підказки. А коли сторінок буде хоч 50, запропонують розв'язати 10-А й 10-Б :) . Цікаво, як справляться старшокласники? :)
  Звичайно, у "підручнику" все має бути гарне :) . Наступні сторінки може ілюструвати кожен охочий - малюнками, мемами, власними фото та світлинами з однокласниками. 
  А ще шестикласники планують зберегти не тільки тести, а й позитивні емоції, тому й записують усе, що хочеться, до майбутньої книжки :) . Далі буде... :) 
  P.S. Ідея створення учнями "підручника" відома давно: Януш Корчак, директор Будинку для сиріт у Варшаві, вів зі своїми вихованцями "журнал"; кажуть, наш Григорій Сковорода, викладаючи піїтику в Переяславському колегіумі, надихав учнів на подібні "вольності" - прикладів багато, але головне, що вони дієві й подобаються дітям :) .


середа, 31 січня 2018 р.

Онлайн-зустріч: Луцьк на зв'язку :)

  Сьогодні на запрошення колеги Тетяни Парадовської мала скайп-зустріч із учителями та керівниками навчальних закладів Луцька (як альтернатива перерви на каву - під час "вікна"(за розкладом не маю другого уроку) ) :) .
Говорили про реформу й виклики; про компетентності; про те, якими нас хочуть бачити МОН, суспільство й діти: виявляється, учитель мусить бути "багатоликий" ...

Враження :) 
Про свободу вчителя. Мені дуже імпонують слова Любомира Гузара: «…бути вільними – це бути відповідальними». Бути вільним – означає діяти. Але діяти – великий ризик: ти відповідальний і за вчинки, і за очікування, і за помилки. Тебе не завжди хвалитимуть, але покритикувати не забудуть (така людська природа). Набагато легше сховатися у власну мушлю «моя хата скраю»; для створення ілюзії дії можна постогнати «як усе погано». На мою думку, найбільша біда деяких  не в програмі, не в реформі, а в небажанні не те що змінитися, а почати бодай щось робити. Для освіти критично важливо, щоб учитися й учити захотів кожен учитель, а не зграї білих ворон (хоча й не сприймаю цей фразеологізм щодо педагогів з активною позицією). Ні, нам не часу бракує - не маємо бажання. 
  Зазвичай коли йдеться про свободу, одиниці зголошуються, що будуть писати авторські навчальні програми, посібники, підручники...
   ...У контексті :) . Але... якщо вловили хвилю свободи, готові бути відповідальними за все, що робимо, пам’ятаймо, що зараз ми десь у такій ситуації, як у діалозі з інтернету:
-          Я хочу, щоб у тебе в цьому світі було все.
-          Можна мені морозиво?
-          Ні.
...
P.S. За розкладом маю третій урок - на перерві  учні почали заходити до кабінету й мимовлі стали учасниками онлайн-зустрічі. "Це так класно! - коментували учні після того, як скайп вимкнувся. - Нам хотілося аплодувати всім учителям!"
P.S.P.S. Перепрошую за емоції й невеличкий робочий шум своїх дітей: перерва - це святе :) . 

8-А, проект і гроші :)









"Якби ви мали гроші й можливість купити за них, наприклад, додаткові бали до оцінки, легко б це зробили?" - запитую своїх восьмикласників. "Тааааааак!" - хором відповідають діти :)
 Але чи все в житті настільки просто? :)
Згідно з навчальною програмою на уроці української мови 8-А складає план роботи над проектом. Але скласти план й утілити його в життя - не одне й те ж. У цьому ми сьогодні переконалися :).
Восьмикласники знали, що працюватимуть над проектом - створенням схем (яких саме - секрет). Діяли згідно з наперед визначеним планом: принесли олівці, маркери, аркуші паперу, теоретичні меми, міні-конспекти - одним словом, усе, що спало на думку). Сьогодні почули суть проекту - протягом уроку створити рекламу мовної теми для п'ятикласників ("Види присудка", "Види підмета", "Другорядні члени речення", "Односкладні речення", "Однорідні члени речення"). Кожен учень отримав "гроші" - 1 "розумник" ( "курс" - 1 бал до оцінки). Протягом уроку за цей бал можна було "купити" в класі ідею, допомогу, маркери, меми... До речі, допомога вчителя - безкоштовна :) .
Цікаво спостерігати за учнями: по-діловому ділять між собою обов'язки, заново вивчають тему, співпрацюють. Звичайно, презентує проект хтось один (група визначає самостійно). До відповіді можна додати свій "розумник". Звичайно, майже в усіх "кошти" залишилися (діти не витрачалися даремно, знаючи, що є вчительська допомога) :). Зекономлені "розумники" завтра використаємо на уроці української літератури, щоб з'ясувати, чи тільки Герасим Калитка ("Сто тисяч" Івана Карпенка-Карого) під владою грошей і наскільки вміло можемо планувати власний бюджет :) .
...Під кінець уроку учениця, яка додала "розумник" до оцінки, підійшла й попросила його назад, мовляв, сьогодні має й так непоганий результат, а завтра - ще невідомо, тож треба заощаджувати :).
P.S. Додатковий бал до оцінки за збережений "розумник" насправді теж зароблений: це оцінка за кмітливість, творчість і вміння домовлятися :).
P.S.P.S. "Інстаграмте нас", - просять восьмикласники, тож маю опублікувати багато світлин :)