Ви знаєте, а в нашої освіти є майбутнє. Не тому, що стартувала реформа Нової української школи, а тому, що задовго до початку реформи в нас були "непосидючі" вчителі - учителі, для яких вичитати програму на уроці - замало. Сьогодні мова про колегу з Рахова - Оксану Турок.
Оксані Турок, напевно, замало роботи в класі, саме тому вона опікується клубом "Юних лісових рейнджерів", що діє при Рахівській ЗОШ №1 у рамках проекту БФ «Центр громадських ініціатив» та фінансується Міжнародною програмою лісової служби США. Одразу відповідаю на запитання, яке виникає мимоволі: ця робота вчителя не оплачується.
За нетривалий період юні «рейнджеренята» на чолі зОксаною Степанівною активно відзначили низкою заходів Міжнародний день лісу та «Годину Землі-2017». Однак, на реалізації Всеукраїнського проекту «Юні лісові рейнджери» не зупинилися. Вони залюбки долучилися до відзначення Міжнародного дня лісу. Учасники клубу зустрічаються з однолітками з інших шкіл для роз’яснення ролі лісів для планети, небезпеки лісових пожеж та говорять необхідність кожному берегти лісові ресурси.
"Рейнджери" організовують конкурси, флешмоби, але найважливіше - заохочують громадськість шанувати свою природу власним прикладом. Уявіть собі, школярі навчилися зариблювати річки фореллю - випустили 4 тис. шт. форелі струмкової навесні. Тож як будете замовляти форель у закарпатському ресторані, згадайте про школярів із Рахова :) .
Як гадаєте, діти, яких учителька долучає до різних екоакцій, будуть забруднювати довкілля? Будуть масово вирубувати ліси? Вони тільки ЗНАЮТЬ, чи вже ВМІЮТЬ? Їх школа готує до реального життя? Це тільки одна історія успіху - маленька, але така велика.
Так, можна дорікнути: чому український учитель повинен працювати тільки на ентузіазмі? "Це така форма волонтерства", - пояснює Оксана Турок. А я додам: хтось же мусить рятувати наш світ? :) Тому пані Оксана й рятує :) .
Нова українська школа не народжується, вона вже живе. Переконана, таких історій, як у пані Оксани, дуже багато. Чому б про них не писати?
P.S. Напевно, колись напишу книгу про історії вчителів, які не чекали ні реформи, ні допомоги, ні натхнення чи кращих часів, а створили своє диво - у класах без євроремонтів і нових парт, зате зі світлими серцями. Мрію, що колись робота таких учителів буде належно оцінена державою.
Коментарі