Пані Оксана Галамай і Оксана Бєлова, методисти Львівського МЦ, запланували майстер-клас для вчителів Львова... але до Львова приїхало й 20 колег із Чернівців, і дівчата з файного Тернополя, з Нововолинська, Луцька. Яким же було моє здивування, коли під час фотосесії підійшли колеги ...навіть з Ужгорода :)!. Серед присутніх - колеги з одним роком педстажу і з багатим досвідом, спеціалісти й заслужені вчителі України, учителі з конкурсів "Учитель року" та Global Teacher Prize, знайомі обличчя з фейсбуку, з енциклопедії й зовсім незнайомі.
Презентувала зошити з української мови й літератури, новинки, ділилася досвідом. «Все повторялось – і краса, й потворність. Усе було – асфальти й спориші», - казала Ліна Костенко. Так, усе було. Чи можна в методиці придумати щось кардинально нове, коли навіть Нова українська школа не постала з нічого й ні на чому. Педагогічна спадщина Сухомлинського, Ушинського, Шалви Амонашвілі, Януша Корчака – хіба це не основи НУШ? Та й ключові компетентності існували в школі й раніше. Попросила вчителів піднести руку, якщо вони раніше (до реформи) ніколи не проводили інтегрованих уроків, не працювали з таблицями, не дискутували, не обговорювали здоровий спосіб життя. Жодної руки в переповненій залі. Пригадую себе ученицею: ми аналізували тексти, працювали в групах, парах; створювали рекламу й «продавали» на уроках свої ідеї. Ключові компетентності прописані не так давно в новій програмі, але скажіть, хіба, викладаючи, до прикладу, «Сто тисяч» Карпенка-Карого, ви ніколи не говорили про вплив грошей? Розвиток ключових компетентностей на уроках уже відбувся, коли про нього написали.
Так, у нас є проблеми, але їх потрібно вирішувати - не імітуючи гарними світлинами, а працюючи.
Зараз модно говорити про гру на уроках. Так, гратися потрібно - діткам у садочку, трохи старшим - у початковій школі. А в старшій школі на перший план виходить праця. З іншого боку, кажемо, що потрібно розвивати таланти - у кожного свої - і водночас мусимо навчити всіх, наприклад, писати грамотно, незалежно від обдарувань. Мені імпонують слова Нельсона Мандели: «У кросі вишкіл важить більше, ніж природні задатки. Я зміг зрівноважити брак природних здібностей старанністю й дисципліною. Це застосовував у всьому, що робив». Навчання – це робота розуму. Як і будь-яка робота, вона вимагає дисципліни, зосередженості, сили волі, терпіння. Жодна людина не стала успішною без праці: за посмішками моделей, якими захоплюються підлітки, титанічний труд; за відкриттями науковців - роки спостережень. Це не означає, що вчитель повинен організувати умови каторжної праці. Навпаки: потрібно створювати умови для розвитку дитини. Повинен бути баланс між порядком і правом вибору, між дисципліною й ситуаціями, коли краще спостерігати збоку. І цей баланс може створити не міністерство, не чиновники, а тільки творчо-неспокійний учитель - кожен індивідуально у своєму класі. Саме очі таких учителів я бачила сьогодні.
Щиро дякую вам, дорогі колеги, за знайомство, за світлини, за коментарі в соцмережах і за розкіш - розкіш спілкування.
Сьогодні кажу: прощавай, прекрасний ЛЬВОВЕ! А завтра - рада вітати ЖИТОМИР :) .
Коментарі