Лі Якокка, американський підприємець і промисловець, обіймав посади президента "Ford Motor Company" й голови правління корпорації "Крайслер", а ще - автор книги «Кар'єра менеджера». Під його керівництвом корпорація випускала автомобілі тільки однієї моделі - тієї, яка стала популярною. Водночас інші корпорації вдосконалювалися, тому автомобілі "Chrysler Motors" перестали купувати, адже вони вже не витримували конкуренції. Що було далі, ми знаємо: японські, а не американські авто захопили ринок. У чому слабкість Лі Якокка? Він не визнавав недоліків і критики, тому оточив себе прихильниками, а критиків прогнав…і вмить перетворився на людину, відірвану від реальності, на людину, яка не вчиться.
Ми, сучасні вчителі, також хочемо уникати критики. Саме тому, навіть багато і якісно працюючи, мовчимо про здобутки: а раптом щось не так; можливо, десь помиляємося й про нашу недосконалість знатимуть усі? Ні, мовчання - золото.
Кен Робінсон стверджує: «Якщо не визнаєш, що помиляєшся, ніколи нічого оригінального не досягнеш». Так, є люди, які не мають права на помилку: від їхніх чітких дій залежить людське життя. Водночас учитися впродовж життя - одна з ключових компетентностей, тому навіть учитель може собі дозволити розкіш помилятися. ...У програмістів є хороша традиція: для них помилка - не поразка, а всього-на-всього баг (помилка в програмі), який легко усунути. Звичайно, це зовсім не означає, що помилка достойна поваги. Поваги достойна людина, яка визнає свої помилки й виправляє їх. Урешті-решт, страшно не помилятися, а страшно ніколи нічого не зробити й залишитися байдужими до всього.
...П'ятниця по обіді. Субота й неділя. Вихідні. Проте актові зали Полтавської гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов, Харківського гуманітарного університету та Сумської ССШ №2 переповнені. Учителі, викладачі педуніверситетів, студенти (майбутні педагоги) люблять свою професію, інакше чому їм цікаво спілкуватися навіть у вихідний? Сотні знайомств за три дні, фотосесії й автографи. Здається, утомлюєшся. Але щирі слова колег, обійми й погляди - ось що тримає в тонусі. Дякую студентам та їхнім викладачам, учителям та методистам - полтавським, харківським і сумським за небайдужість, за слова вдячності й надиху. Якщо вчителька о четвертій ранку в неділю вирушає на майстер-клас, вона апріорі не може бути байдужа до своєї професії? Якщо з Донецька й Луганська в суботу їдеш до Харкова, значить, твоє вчительське життя цього потребує? В Україні дуже багато вчителів - майстрів. Це не абстрактна здогадка, а реальний досвід. Спілкуючись із колегами з різних куточків України, дивуюся: як сталося, що про справді залюблених у справу людей мовчать, натомість готові кричати про кожний огріх?.. (Не йдеться про випадки, яким немає виправдання).
Під час зустрічей із колегами нічого особливо нового не розповідаю. Та й виступ мій - зовсім не шоу. Це своєрідна можливість познайомитися, обмінятися досвідом і зрозуміти: найкращі - не завжди на перших сторінках газет чи журналів, вони не завжди прикрашають афіші. Але їх завжди чекають їхні діти.
Карл Рінальді, ініціатор численних освітніх проектів, каже: «Потрібне ціле село, щоб виховати дитину». Від себе спробую додати: "Потрібна вся Україна, щоб виховати наступну генерацію. Не зневажайте вчителів. Принижені вчителі ніколи не виховають наших дітей вільними й щасливими".Під час зустрічей із колегами нічого особливо нового не розповідаю. Та й виступ мій - зовсім не шоу. Це своєрідна можливість познайомитися, обмінятися досвідом і зрозуміти: найкращі - не завжди на перших сторінках газет чи журналів, вони не завжди прикрашають афіші. Але їх завжди чекають їхні діти.
P.S. Щиро дякую за всі слова колег, але... насправді, я така ж учителька, як і кожна з нас. Просто, можливо, про свою роботу кажу вголос, а інші - пошепки. Безмежно вдячна всім, хто мені допомагає - підтримує, веде за руку, указує на помилки й - що тішить найбільше - не є байдужим.
Щиро дякую обласній методистці Коваленко Ользі Павлівні (Полтава) та міській методистці Ірині Василівні Солончук (Полтава); директрці департаменту науки й освіти Карповій Ларисі Георгіївні (Харків); обласні методистці Шерстюк Любові Миколаївні (Суми), міській методистці Закорко Вікторії Вікторівні (Суми) та освітянській спільноті Полтавської, Харківської, Сумської, Запорізької та Луганської областей. ВИ НЕЙМОВІРНІ!
Детально про зошити та картки тут.
Джерела тут.
Детально про зошити та картки тут.
Джерела тут.
Коментарі