Казки 5-а - наївні, щирі й добрі, нехай і з помилками - прочитав 11-б та написав кожному автору відгук.
Коментарі старшокласників ми зачитували навіть на уроці😊. Юні письменники тішилися зі схвальних відгуків і пішли на осінні канікули з непереборним бажанням творити😊
Тож поки вчителька подорожувала Причорномор‘ям, 5-а чаклував - у понеділок після канікул я отримала нові казки (ні, ніякого домашнього завдання не було, писали тільки охочі, тобто майже всі😊). 11-б знову прочитав казки, залишив відгуки на сторінках книжечок і навіть свої контакти в інстаграмі😊. Тепер п‘ятикласники почуваються затребуваними авторами😊, а одинадцятикласники - літературними критиками, у їхніх руках - дитяче бажання творити.
Здавалося б, дрібниці. Але в дрібницях - доросла мудрість. Це відповідальність - аналізувати твір так, щоб і не захвалити, але щоб і не нашкодити тендітним крильцям метелика😊
P.S. Пригадую свою першу педраду. Був серпень. Наш директор аналізував роботу за рік і сказав, що учні завжди точно такі, як їхній учитель (він це часто повторював). Я довго подумки не погоджувалася з таким, на його думку, постулатом. А зараз дивлюся на своїх дітей, які пишуть книжечки, і мимоволі усміхаюся: а й справді, діти схожі на вчителів 😊
Коментарі