Приберіть петлю із шиї вчителя

Ніщо не сприяє успіху більше, ніж психічне здоров'я, психологічний комфорт, психологічна стійкість. Світ змінюється шалено стрімко, тому здатність витримувати стрес, швидко відновлюватися після нього - найважливіша риса сучасної людини. Для вчителя психологічна стійкість є фундаментом тривалої роботи в школі, адже ми щодня потрапляємо в міністресові ситуації: відповідальність за дітей і за кожну оцінку зокрема, спілкування з великою кількістю різних учнів, перевірка зошитів, журнали... Спілкування з батьками й керівництвом. Про поняття психологічної стійкості, напевно, не знали творці й замовники соціальної реклами про вчителів із петлями на шиях. Якщо автори розраховували на провокацію, то, звісно, їм вдалося досягти мети. З іншого боку, створено ще одне своєрідне шоу. У всі часи народ потребував хліба й видовищ. Проте це шоу дуже небезпечне, бо нагадує гру з тонким і гострим лезом.

Загалом - страшного нічого не сталося. Просто щодня в метро бачите петлю на шиї вчителя (нехай це й метафора щодо професії).

Ви щодня мимоволі переглядаєте таку рекламу по ТБ (підказують, що вона йде на телеканалі "Еспресо"). 

Ваші діти бачать, що вчителя, виявляється, можна просто закидати паперовими кульками (це фрагмент реклами, покликання на відео не розміщую навмисно). 

Ви кажете про небезпеку цькування серед підлітків і демонструєте симпатичних учителів як форму булінгу. І все. 

Тільки чи готові ви віддати свою дитину на виховання людині з образом на межі самогубства? Це ж тільки картинка? 

Ви готові щодня показувати своїм дітям один із варіантів суїциду? 

Ви справді повірите, що вчителя з петлею на шиї варто поважати? 

Ви такою бачите українську школу?

Я проти реклами, де вчитель зневажений і зацькований, бо вчитель - не кріпак, якого можна виміняти на декілька породистих собак (і не тема, на якій можна щось виторгувати чи зробити піар).

Я проти гасел на кшталт "Учителі важливі", "Поважай учителя", тому що вони порожні, коли, виявляється, так просто на людину одягти петлю. (І невже хтось вірить, що до поваги можна закликати чи примусити? Повагу в будь-якій професії можна тільки заслужити).

Я за позитивний образ учителя, за позитивний імідж професії. Кажете, нема в нас позитиву, бо вчителі вбивають і таланти, і творчість узагалі, учителя теж знищують, а навколо - суцільні проблеми?

Не читайте коментарі чи провокативні заголовки в інтернеті. Підіть до школи. До будь-якої звичайної школи. Без євроремонту. З туалетом на подвір'ї. Тут працюють учителі. Саме на них тримається недофінансований освітній процес. 

Ці вчителі примудряються працювати без підручників.
Вони дуже добре вміють користуватися комп'ютером, проектором. Тільки в багатьох школах він один на декілька кабінетів (чи один на заклад). 

Вони фарбують парти й стіни. 

У них круті власні методичні знахідки. 

Вони вміють вирішувати проблеми краще за кризових менеджерів. 

І найголовніше: діти їх люблять. Звісно, не всі. Але від початку створення світу ще всі всіх ніколи не любили.

Я спілкувалася з колегами в більше, ніж у 15 областях. Захоплююся людьми, які і в містах, і в селах творять непомітні дива. 

Учителі, як і люди будь-якої іншої професії, потребують позитивних емоцій. Як і всім іншим, учителям також потрібна мотивація. Так, у нас є проблеми, які потрібно вирішувати. Ми готові змінювати й змінюватися. 

Завтра до школи не прийдуть інші вчителі. Завтра в Україні роботи не замінять педагогів. Тому приберіть петлю із шиї вчителя, бо навряд чи ця петля сприяє бодай чиємусь психологічному комфорту. 

P.S. Дякую Катерині Зайцевій за порушене питання й за небайдужість.