«У темні часи добре видно світлих людей» (Еріх Марія Ремарк).
Чи не тому майже кожен з освітян без вагань став частиною невидимого фронту - підтримував тих, кого війна вигнала з дому; допомагав бійцям,
надихав своїм прикладом інших.
І навчав дітей - попри все.
Нашу працю називають сподвижництвом. Тому від освітян зазвичай і хочуть дива: навчити й зацікавити будь-кого, дати відповіді на всі запитання, розв'язувати всі проблеми. Чекають жертовності - часу, сил, уваги. Але в учителів немає крил. Вони люди.
Нашу працю називають величною. Хоча Черчилль колись слушно зазначив: «Ціна величі - відповідальність». На нас справді покладено величезну, колосальну відповідальність. Власне, ми самі обрали цю відповідальність. Тому хто не витримує, йде з освіти.
Ми, освітяни, творимо майбутнє - навчаємо й виховуємо, щоб наші діти знали відповіді на найважливіші запитання.
Чи треба ставати на коліна? Так. Але тільки в молитві перед Богом.
Чи схиляти голову? Так - на знак пам‘яті про тих, хто перейшов до частини небесного легіону. Про наших учнів, які стали ангелами.
Про колег, які пішли у вічність…
Дорогі освітяни!
З прийдешнім нашим святом!
Уже цитований Черчилль залишив спогад про корабель. Якось прем‘єр-міністр піднявся на капітанський місток і побачив величезні хвилі. Корабель упевнено їх різав. Черчилль запитав себе: «Чому корабель, набагато менший за море, перемагає ці могутні й небезпечні хвилі?» І зрозумів: причина в тому, що в корабля є мета, а у хвиль - ні.
Тому бажаю всім нам усвідомлення мети, щоб залишатися тим кораблем, який долає будь-які штормові хвилі.
Відчуття землі під ногами й безмежності неба.
Миру, любові, добра, світла в людях і в собі.
І найбільше - Перемоги. 💙💛
Зі святом!
Коментарі