Кажуть, освіта - від слова «світити». Тому й освітяни - люди, на яких тримається (без пафосу) багато підвалин життя: діти - їхні радощі й жалі; батьки - їхні турботи й претензії; соціум - село і місто; репутація - репутація влади, школи і власна. На їхніх плечах - будь-які завдання: і освітні, і освітянські, і, безумовно, ті, які не зрозуміло, хто має вирішити. Освітяни - невиправні оптимісти. Особливо ідеї, енергії, проєкти вирують після відпусток - у серпні напередодні навчального року. Та за усмішками, за словами надиху (бо ж хто б що не казав - за нашими емоціями спостерігають і батьки, і діти; наша впевненість - це і їхня впевненість) насправді велике зусилля. Бо на плечах освітян - важка ноша, яку частина не помічає, інша - вдає, що не помічає, а ще інша - воліє не помічати. Напередодні цього навчального року бачимо, як цю ношу багато хто з нас ставить обабіч - обабіч воріт рідної школи. Педагогічного стажу. Взаємної любо...