У психології є поняття когнітивного спотворення - це викривлені способи, якими ми сприймаємо інформацію, інтерпретуємо події та робимо висновки. Ці спотворення можуть виникати як від особистого досвіду, так і від культурних впливів. Серед таких спотворень виокремлюють перевагу нульового ризику.
Якщо дуже коротко, то перевага нульового ризику - це віра в те, що коли ми, дорослі, на нашу ж думку, контролюємо певну ситуацію з дотриманням правил, то ризик зводиться до нуля. Наприклад, я мама дев'ятикласниці. Переді мною вибір: 1) дитина залишиться в школі, де навчається з 1-го класу (аргументи: тут вона всіх знає, її всі знають, я тут навчалася, школа близько від дому; не все одно, де навчатися? свідоцтво в усіх школах однакове тощо; 2) дитина перейде до іншого закладу (ліцею, коледжу тощо) (усе нове, треба звикати, заклад далеко, вищі вимоги до навчання, можливий стрес тощо). У варіанті 1 я повністю контролюю ситуацію - обираю нульовий ризик, зумовлений власним досвідом. Але саме тут і криється найбільший ризик через переоцінку контролю - я насправді приймаю егоїстичне рішення (дбаючи насамперед про свій спокій) і закриваю дитині шлях розвиватися, соціально адаптуватися через особистий страх або особисті незручності, пов'язані зі змінами в житті моєї дитини. Я переоцінюю контроль над життям своєї дитини, чим можу завдати їй шкоди.
Насправді повного контролю не існує - ризик є завжди. Перевага нульового ризику може пригнічувати наші можливості, оскільки призводить до уникнення ситуацій, які сприяли б розвитку.
Ми живемо в час невизначеності й швидких змін абсолютно в усіх сферах життя. На жаль, дорослі не завжди можуть дати раду безлічі виборів, зумовлених змінами. Багато хто досі не може усвідомити, що жити, як раніше, нам не вдасться. Це, безумовно, відображається в ставленні дорослих до дітей. Не розуміючи, що відбувається, мимоволі можемо негативно вплинути на долю своїх дітей.
Коментарі