Щоб не провокувати дискусій заради дискусій, насамперед варто зауважити: учителі не просять повернення до оцінювання "як колись". Більшість педагогів уже працюють у логіці компетентнісного навчання, створюють діяльнісні уроки, застосовують формувальне оцінювання та орієнтуються на результати навчання. Дискусія виникає навколо іншого питання: чи справді для цього потрібно виставляти окремі оцінки за кожну групу результатів і витрачати значний час на документування? Наказ МОН № 1093 прив'язує оцінювання до результатів навчання, визначених Державним стандартом базової середньої освіти.
_________________
Українська школа живе в умовах реформи НУШ. За цей час учителі навчилися працювати з компетентнісним підходом, формувальним оцінюванням, діяльнісними методиками. Навряд чи сьогодні можна стверджувати, що педагогічна спільнота не готова до нових підходів. З іншого боку, не всі нововведення викликають масове обурення серед учителів. Проте оцінювання за групами результатів - питання, яке не залишає байдужим жодного вчителя. Тож чи не настав час переглянути спосіб фіксації результатів навчання?
Проблема полягає не в оцінюванні як такому. Проблема полягає в тому, що оцінювання за групами результатів часто перетворюється на додатковий пласт документації, який забирає години роботи. І ці години вчитель знаходить не в окремому робочому кабінеті з асистентом і секретарем. Зазвичай це відбувається після уроків, увечері або між повітряними тривогами.
Українська школа живе в умовах реформи НУШ. За цей час учителі навчилися працювати з компетентнісним підходом, формувальним оцінюванням, діяльнісними методиками. Навряд чи сьогодні можна стверджувати, що педагогічна спільнота не готова до нових підходів. З іншого боку, не всі нововведення викликають масове обурення серед учителів. Проте оцінювання за групами результатів - питання, яке не залишає байдужим жодного вчителя. Тож чи не настав час переглянути спосіб фіксації результатів навчання?
Проблема полягає не в оцінюванні як такому. Проблема полягає в тому, що оцінювання за групами результатів часто перетворюється на додатковий пласт документації, який забирає години роботи. І ці години вчитель знаходить не в окремому робочому кабінеті з асистентом і секретарем. Зазвичай це відбувається після уроків, увечері або між повітряними тривогами.
Зрозуміло, що ніхто не очікує чарівних перетворень і всі зміни мають відбуватися в правовому полі. Логіка змін документів дуже проста - піти від зворотнього.
Сьогодні оцінювання в 5–9 класах здійснюють відповідно до рекомендацій МОН, затверджених наказом № 1093. Вони базуються на Державному стандарті базової середньої освіти, де результати навчання структуровані через компетентності, групи результатів і конкретні результати навчання.
Саме тому дискусія про спрощення оцінювання не є дискусією про відмову від компетентностей. Ідеться про інше: як зберегти зміст реформи, але прибрати зайву бюрократію. Як змінити не мету, а інструмент.
Світова практика показує, що такі пошуки є цілком природними. У багатьох країнах останніми роками переглядають процедури оцінювання, намагаючись зменшити адміністративне навантаження на вчителя. При цьому компетентнісний підхід залишається основою освіти, а змінюються саме способи фіксації результатів (наприклад, зараз у Швеції працюють над змінами закону "Про освіту", зокрема в частині оцінювання)
Що можна зробити в Україні?
Перший шлях - найпростіший. Офіційно дозволити оцінювати предмет цілісно, без обов'язкового виставлення окремих балів за кожну групу результатів. Групи результатів можуть залишатися орієнтиром для планування навчання і формувального оцінювання, але не вимагати додаткового обліку в журналі та звітності. Для цього потрібно внести відповідні зміни в наказ МОН № 1093 (а звідси - у журнали й свідодоцтва навчальних досягнень).
Другий шлях - трохи складніший: унесення змін до Державного стандарту базової середньої освіти. Сьогодні логіка груп результатів закладена в саму структуру стандарту. Вона визначає групи результатів навчання, загальні результати, конкретні результати та орієнтири оцінювання.
Саме тому повна відмова від поділу оцінок за групами результатів вимагатиме перегляду окремих положень стандарту та відповідних нормативних документів.
Однак незалежно від обраного механізму головне питання залишається незмінним: учитель має більше часу працювати з дитиною чи більше часу заповнювати таблиці? Відповідь очевидна.
Компетентнісний підхід не вимірюється кількістю клітинок у журналі. Його якість визначається тим, наскільки учень уміє застосовувати знання в житті. І якщо спрощення процедур дозволить вчителю приділити більше уваги навчанню, а не паперовій роботі, то така зміна не послабить реформу, а навпаки, посилить її, бо допоможе досягти своєї мети. Реформа стає зрілою тоді, коли здатна не лише запроваджувати нові підходи, а й чесно переглядати те, що не працює або створює надмірне навантаження.
Сьогодні оцінювання в 5–9 класах здійснюють відповідно до рекомендацій МОН, затверджених наказом № 1093. Вони базуються на Державному стандарті базової середньої освіти, де результати навчання структуровані через компетентності, групи результатів і конкретні результати навчання.
Саме тому дискусія про спрощення оцінювання не є дискусією про відмову від компетентностей. Ідеться про інше: як зберегти зміст реформи, але прибрати зайву бюрократію. Як змінити не мету, а інструмент.
Світова практика показує, що такі пошуки є цілком природними. У багатьох країнах останніми роками переглядають процедури оцінювання, намагаючись зменшити адміністративне навантаження на вчителя. При цьому компетентнісний підхід залишається основою освіти, а змінюються саме способи фіксації результатів (наприклад, зараз у Швеції працюють над змінами закону "Про освіту", зокрема в частині оцінювання)
Що можна зробити в Україні?
Перший шлях - найпростіший. Офіційно дозволити оцінювати предмет цілісно, без обов'язкового виставлення окремих балів за кожну групу результатів. Групи результатів можуть залишатися орієнтиром для планування навчання і формувального оцінювання, але не вимагати додаткового обліку в журналі та звітності. Для цього потрібно внести відповідні зміни в наказ МОН № 1093 (а звідси - у журнали й свідодоцтва навчальних досягнень).
Другий шлях - трохи складніший: унесення змін до Державного стандарту базової середньої освіти. Сьогодні логіка груп результатів закладена в саму структуру стандарту. Вона визначає групи результатів навчання, загальні результати, конкретні результати та орієнтири оцінювання.
Саме тому повна відмова від поділу оцінок за групами результатів вимагатиме перегляду окремих положень стандарту та відповідних нормативних документів.
Однак незалежно від обраного механізму головне питання залишається незмінним: учитель має більше часу працювати з дитиною чи більше часу заповнювати таблиці? Відповідь очевидна.
Компетентнісний підхід не вимірюється кількістю клітинок у журналі. Його якість визначається тим, наскільки учень уміє застосовувати знання в житті. І якщо спрощення процедур дозволить вчителю приділити більше уваги навчанню, а не паперовій роботі, то така зміна не послабить реформу, а навпаки, посилить її, бо допоможе досягти своєї мети. Реформа стає зрілою тоді, коли здатна не лише запроваджувати нові підходи, а й чесно переглядати те, що не працює або створює надмірне навантаження.
Коментарі