Говорили про реформу й виклики; про компетентності; про те, якими нас хочуть бачити МОН, суспільство й діти: виявляється, учитель мусить бути "багатоликий" ...
Враження :)
Про свободу вчителя. Мені дуже імпонують слова Любомира Гузара: «…бути вільними – це бути відповідальними». Бути вільним – означає діяти. Але діяти – великий ризик: ти відповідальний і за
вчинки, і за очікування, і за помилки. Тебе не завжди хвалитимуть, але покритикувати не забудуть
(така людська природа). Набагато легше сховатися у власну мушлю «моя хата
скраю»; для створення ілюзії дії можна постогнати «як усе погано». На мою думку, найбільша біда деяких не в програмі, не в реформі, а в небажанні не те що змінитися, а
почати бодай щось робити. Для освіти критично важливо, щоб учитися й учити захотів кожен учитель, а не зграї білих ворон (хоча й не сприймаю цей фразеологізм щодо педагогів з активною позицією). Ні, нам не часу бракує - не маємо бажання.
Зазвичай коли йдеться про свободу, одиниці зголошуються, що будуть писати авторські навчальні програми, посібники, підручники...
Зазвичай коли йдеться про свободу, одиниці зголошуються, що будуть писати авторські навчальні програми, посібники, підручники...
...У контексті :) . Але... якщо вловили хвилю свободи,
готові бути відповідальними за все, що робимо, пам’ятаймо, що зараз ми десь у такій ситуації, як у діалозі з інтернету:
-
Я хочу, щоб у тебе в цьому світі було все.
-
Можна мені морозиво?
-
Ні.
...
P.S. За розкладом маю третій урок - на перерві учні почали заходити до кабінету й мимовлі стали учасниками онлайн-зустрічі. "Це так класно! - коментували учні після того, як скайп вимкнувся. - Нам хотілося аплодувати всім учителям!"
P.S.P.S. Перепрошую за емоції й невеличкий робочий шум своїх дітей: перерва - це святе :) .
Коментарі