Готуючись до однієї події, перечитую неопубліковані записи й натрапила на "витяги" із творів десятикласників про школу :)
Страх перед оцінкою й учителем... Біймося, друзі, бо страх перед ЗНО буде ще більший. Удосконалюймо свої
страхи і, головне, не вчімося, бо ще станемо впевнені в собі й перестанемо
боятися. Це гумор у мене такий. Чорний.
Чи не
здається вам безглуздим, що ми вже перегинаємо палку з унікальністю? Учителі
дійшли до того, що навіть слабких і безпомічних
називають унікальними.
Під час дня
самоврядування я була вчителем і зрозуміла, що вчителі ще добре до нас
ставляться. Особливо коли тебе не хоче почути тридцять учнів.
Чого боятися вчителів? Не маючи кігтів, гострих зубів, жива істота може
бути цілком безпечною.
Так, ми
боїмося - помилок у зошитах, спілкування біля дошки з учителями… з друзями і навіть
батьками. А ще ми боїмося павуків і мишей. То що краще: не виходити з кімнати
чи переборювати страх?
Загалом учителі мені не подобаються, тому що від них залежить моє майбутнє: буду я сьогодні гуляти
чи вчити предмет, із якого в мене погана оцінка.
Поки батьки та вчителі опікують тебе, ти не те що в школі, а й у ВНЗ, навіть згодом на
роботі (як мій брат) не готуєшся до дорослого життя. Тобі весь світ щось винен.
Коментарі