Я ніколи не розуміла значення вислову "світлий сум". А зараз сиджу на вокзалі, переглядаю свою стрічку у ФБ й ловлю себе на думці: трохи сумно, бо час так швидко промайнув, але й радісно, що залишаються світлі спогади. Світлий сум😊.
Дякую всім учасницям конкурсу за шалений марафон і за те, що кожна пройшла дистанцію гідно й достойно. Я горда знайомством із Вами. Можливо, за інших обставин наше знайомство було б не таким екстремальним і ми би більше усміхалися одна одній, але кожна з нас вирішила, що час для випробувань настав. Цей конкурс нагадує стрибок із парашутом: розумієш, що ризикуєш, але у вільному падінні нема можливості повернутися назад. Не кожен відважиться на цей стрибок. Але якщо ви знайшли в собі ці внутрішні сили, ви вже переможці.
Як заступниця голови журі, була вимогливою й не жаліла нікого. Це не жорстокість, а потреба: у житті й себе ніколи не жалію, бо переконана, що "співчувати" собі й самовиправдовуватися - це крапка в саморозвитку. Три роки тому пройшла конкурсним шляхом і добре розумію, як непросто й водночас круто (так, саме це слово 😊) здійснити такий стрибок із парашутом 😊.
Дорогі дівчатка-колеги! Вітаю з приземленням!😊
Мене запитують, кому передала корону переможця😊. Відповідаю: нікому, тому що кожна учасниця здобула її сама й носитиме все життя😊. Дівчата! Ви прекрасні! ...А насправді найбільше конкурсне випробування ще попереду. Це - наше життя, у якому місце визначається зовсім не балами. Дякую всім за розкіш бути разом!
P.S. До сліз розчулила учасниця з Тернополя. Готуючись до конкурсу, переглядала мій урок і читала коментарі. Виявляється, серед інших десь є коментар моєї донечки: "Це - моя мама!" Ось це і є моя найбільша перемога😊. Найбільша справжня перемога чекає вдома😊 . Нехай вона буде в кожної😊
Коментарі