Зізнаюся: Рівне зустріло холодним (як на людину з Закарпаття) весняним вітром і здалося непривабливим. Та перше враження буває оманливим. Насправді Рівне - місто щирих і світлих, яскравих і приємних людей.
Отже, чим запам'яталося Рівне?
1. Звичайно ж, конкурсом "Учитель року-2018", на обрії якого запалали три нові зірки: Ольга Кецмур-Лев (переможниця з Івано-Франківської області), Людмила Пристай (друге місце, Хмельницька область), Катерина Островська (третє місце, Рівненська область).
2. Членами журі, які взагалі настільки екстраординарні й неповторні, що варті окремого допису, та, боюся, що без контексту він буде зовсім не зрозумілий :) .
3. Рівне для мене - це школа-інтернат "Рівненський обласний ліцей" - навчальний заклад, який уже є зразком Нової української школи (директор Наталія Володимирівна Сосюк - крута директорка, яка носить джинси, обіймає своїх учнів і випромінює щирість).
Конкурс не відбувся б, якби не учні ліцею - мудрі, з активною позицією і власною думкою (учителі та батьки мають ким пишатися). Та мене вразили не учні (працюю в школі й мої діти також міркують, знаходять нестандартні рішення), а школа як великий оркестр: злагоджений колектив під умілим керівництвом диригента робив так, щоб ні конкурсанти, ні члени журі не відчували дискомфорту. Знаєте, важливе - в деталях. Найбільше дивували свіжі квіти у вазах: якщо зранку з тюльпана опадав однісінький листочок, то по обіді нас уже зустрічали нарциси :) (до речі, квіти не купують, а приносять із дому вчителі й учні; а стильні вази придбали за гроші, зароблені за макулатуру).
4. Мої подруги. Але ця тема настільки особиста, що про неї не варто говорити вголос :) (дівчаточка, я вас люблю :) ).
Щоб перегорнути і рівненську сторінку життя, дякую за тиждень людям, які справді творили диво, приймаючи нас, гостей: колективу ліцею-інтернату, міському відділу освіти та обласному департаменту освіти. Якщо гості їдуть із бажанням повернутися, значить, усе вдалося якнайкраще :) .
Тому я кажу: Рівне, не прощай :), а всього-на-всього до зустрічі :) .
Коментарі