Кабінет української мови й літератури №1, у якому працюю, змінив свою назву на загін №11 мовного табору "Ластівка" :) . Тож два десяті класи, напевно, призначені мені долею, навіть під час відпочинку насолоджуються спілкуванням про правопис і не тільки :) .
Сьогодні проводили підготовку до ЗНО під кронами дерев міського парку. Сидячи на траві напівколом, розв'язували тести. Що робили десятикласники в парку? :) Справді працювали, перепитували, коментували, дехто навіть конспектував - улітку, коли нема уроків :) . Не сказала цього вголос, але мене проймала справжня гордість за учнів, які знають, що є час і для праці, і для відпочинку.
А ще ми спілкувалися. Про батьків за кордоном на заробітках, бо ж треба виживати; про те, як вести самому - в 10 класі! - господарство... Про випускні сукні й свято останнього Першого дзвоника... Переді мною сьогодні були люди, які, можливо, і ставлять зайві коми, але насправді є дуже дорослими. Вони бешкетливі й виважені. Беруть на себе відповідальність. У них у головах мільйон ідей і стільки ж способів утілення їх. Вони щирі й життєрадісні. І зізнаються, що насправді люблять школу :) .
Це ті діти, які своїм "не хочу" й "не буду" спонукали переосмислити теорію мови :) . Це ті діти, з якими ще в 7-му класі починався мій шлях на "Учитель року"... Ми ще один рік проведемо разом. Він, напевно, буде не найлегший і формально закінчиться результатами ЗНО. Звичайно, хочеться, щоб кожен отримав найвищий бал. Та насправді не оцінка найважливіша. Найважливіше, щоб ці діти були в житті дуже щасливими - в родині, у професії, у коханні - у житті.
P.S. Завтра в нас іспит. Дорогі десятикласники, я вас усіх люблю, але на кількість правильних відповідей і ваш підсумковий бал це не впливає :) .
Коментарі