У готелі, де відпочиваю, один із аніматорів - український хлопчина років 18. Розмовляє українською. Після першого курсу вирішив підзаробити. +36 (у тіні). Юнак щодня "тусується" біля басейну й на морському пляжі, а щоночі - на дискотеках, розважаючи гостей. Мої діти (старшокласники) назвали б таке життя райським. Тільки його робочий день - із 9.30 до 01.00. Не восьмигодинний точно. Один день на тиждень вихідний. Аніматору не можна довго сидіти, щоб не отримати штраф. Він зобов'язаний посміхатися й догоджати всім. Спекотно, але в морі йому купатися заборонено. Серед персоналу є охоронці, в обов'язки яких входить слідкувати за роботою аніматорів й повідомляти менеджеру про порушення.
Хлопець не жаліється й навіть сміється із запитань про комфорт у неспасенну спеку. ...Спілкуючись із цим хлопчиною, думаю про своїх одинадцятикласників, які нерідко вважають навчання важким і переконані, що за порогом школи починається рай. Так, рай точно є. Тільки щоб він існував, хтось мусить працювати в пеклі.
Післямова (коментар до коментарів😊). Цей допис - не зовсім про студента (він насправді молодець і заробляє зараз не стільки гроші, скільки досвід). Цей допис - про те, що мрії деяких учнів про безтурботну професію дуже рожеві.
На фото - не герой допису😊
На фото - не герой допису😊
Коментарі