25 серпня ми святкували зустріч випускників Хустської гімназії-інтернату (випуск 1998 р.).
Учорашні 47 гімназистів (серед тих, хто закінчив гімназію-інтернат (школу-інтернат) не буває колишніх :) ) стали лікарями й учителями, науковцями-викладачами ВНЗ й ІТ-інженерами, депутатами ВР й бухгалтерами, підприємцями й директорами... це вже не хлопчики й дівчатка, як у далекому 1998 році, а дорослі дядьки й тітоньки :) (хоча ні, це точно не про нас) :) .
Ми дуже рідко бачимося, а вчора навіть заново з деким знайомилися, та якась невидима сила об'єднує нас у любові до школи, до уроків, до вчителів. У складні 90-і в нас не було смартфонів, не завжди вистачало підручників за новою програмою, не було Нової української школи, одномісних парт... та що там, навіть харчування в шкільній їдальні було збалансовано-скромне. Та й ми, учні, не завжди були зразковими.
То ж чому любили й любимо свою школу крізь роки?
Бо в нас були вчителі.
Які не завжди гладили нас по мудрих, світлих головах.
Які часом гумором, а часом примусом шукали індивідуальний підхід до кожного.
Які не шукали виправдання в навчальних програмах, а самі мудро "розвантажували" їх (а для когось із учнів - "довантажували" :) ) .
Які вчили, що життя - не суцільна розвага.
Які говорили, що ми талановиті, але без праці над собою цей талант дорівнює нулю й одиниця - це вже краще, ніж нуль. Так училися цінувати маленькі перемоги.
Бо в нас були і є вчителі, яким ми безмежно вдячні крізь роки за те, що вже вкотре збираємося разом і віримо в слова шкільного гімну ("...ми молоді, ми людства цвіт..." :) ).
Учора був неймовірний випускний вечір, який закінчився, як і годиться, зустріччю сходу сонця :) .
...Сьогодні знову розлітаємося Україною, Чехією, Італією... Є нас і в Німеччині, США, Словаччині й Угорщині.
Дорогі друзі та вчителі! Спасибі всім за прекрасний вечір, за бажання бути разом, бути собою й бути завжди юними :) . До наступної зустрічі - й не обов'язково ювілейної :) .
P.S. Сьогодні я вчитель. Мрію, щоб і мої учні через 20 років збиралися разом і відчували десь ті емоції, як ми вчора.
Сьогодні я вчитель. Так, належна матеріально-технічна база - прекрасно. Дітей виховує й навчає те, що їх оточує. Зміни на часі. Але насамперед потрібні Вчителі - і тоді й "стара" школа буде "новою" :) .
Коментарі