У гонитві за вчительськими серпневими буднями (хто вже склав календарне, хто як клас підготував, хто винен у результатах ЗНО чи хто має робити ремонт у школі) ми часом не помічаємо тих, хто помічає нас.
Сьогодні Тетяна Парадовська (за сумісництвом - колега й реально-віртуальна подруга :) ) повідомила: її на пошті чекає сюрприз із завданням. Виявилося, що несподіванка на луцькій пошті чекала нас двох: два однакові подарунки - вишиті бджілки - з подякою за те, що робимо, а завдання для Тетяни - переслати одну картину мені :) . Несподівано. Зворушливо. І якось по-дитячому приємно, що є людина, яка думала про те, що ми є :) .
Звичайно, бджола - симовл праці :) . Але чомусь мені думається, що ці вишиті вручну і з добрим серцем раптові бджілки - символ праці, яка дасть добрі плоди і, звичайно, принесе несподівані зміни на краще, бо не дарма саме бджолами розпочинається наш навчальний рік, чи не так, Тетяночко? ;)
Тетяну подарунок зворушив до сліз. Я також розгубилася. Ми не помічаємо друзів, знайомих. Але як прекрасно, що вони помічають нас :) .
"Чи можна назвати Ваше ім'я в дописі?" - цікавлюся в автора картин. "Ні, не треба. Напишіть, що це дивак, який виріс". Спасибі Вам за те, що змусили усміхатися. І за те, що не перевелися на світі диваки, про яких писав Григір Тютюнник :) .
Коментарі