Хіба ж папір важніший від життя.
Богдан Лепкий
"Мишка"
Далі був традиційний урок: усі активно засуджували заможних господарів у казці Богдана Лепкого, що наживалися в часи війни; раділи з учинку мишки, яка погризла гроші; висловлювали думки, що не папірці головні в житті, бо завжди треба вміти підтримувати одне одного, ділитися. На те ми й люди.
У кінці уроку, як і годиться, оцінювання. Власники "розумників" нагадали, що я боргую їм "десятки". У цей момент спробувала залучити дітей до "благодійності": напередодні дехто не дуже добре написав самостійну з теми "Дієприкметник". Двом учням, які отримали низькі бали, запропонувала попросити однокласників віддати свої "розумники". Якщо кожен назбирає по 10 розумників, то "перекриємо" негативну оцінку 10 балами в журналі в темі "Дієприкметник". Один учень узагалі відмовився просити гроші, бо виявилося, що це дуже важко. Інша учениця вирішила спробувати, але однокласники неохоче розлучалися з "розумниками", бо ж інакше не отримають своєї "десятки". Тільки декілька дітей віддало свої картки, проте десять потрібних так і не назбиралося.
Звичайно, ніякі оцінки "просто так" ставити й не планувалося. Адже це був простенький експеримент для того, щоб на собі відчути владу грошей і різницю між словами й учинками. Бути людиною - праця. І - насамперед - над собою :) .
Коментарі