...Зараз також про Ужгородський державний університет, про філологічний факультет і про видатного закарпатця. Його зірка вже сяятиме яскравіше на небі, а тут, серед людей, він житиме у пам'яті сучасників.
Напевно, 1953 року на Іршавщині, ніхто й не здогадувався, що в селі Суха народився майбутній поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії; що народився автор численних поетичних збірок, перекладів з російської, грузинської, осетинської, німецької та лауреат багатьох мистецьких премій.
Поетичний дебют Дмитра Кременя відбувся в студентські роки на сторінках альманаху «Вітрила». Наступними були публікації в журналі «Ранок», закарпатській пресі, активна участь у роботі обласного літоб'єднання при Закарпатській організації СПУ, членство в художній раді цього літоб'єднання на посаді завсекцією поезії, а також знайомство й приятелювання, зокрема, із класиками закарпатської літератури Петром Скунцем, Іваном Чендеєм і Феліксом Кривіним, на яких, фактично, трималося мистецьке життя краю. Тоді він познайомився з Василем Густі, який, по суті, увів його до кола університетських поетів, а також Миколою Матолою, Іваном Петровцієм, Дмитром Кешелею, Йосипом Клейманом, В. Демидовим, А. Степанян, Й. Желіцкі, Г. Фодором.
Дослідниця творчості митця Наталія Ребрик зауважує: "Закарпаття боргує перед Дмитром Кременем: воно до сьогодні так і не спромоглося видати окрему книжку його поезій. А вартує. Дуже вартує".
...Усього повних 65. Напевно, доля навмисно виділяє мало часу талановитим людям, адже вони все одно встигнуть зробити багато. Дмитро Кремінь устиг.
...На жаль, ми, закарпатці, живемо у час утрат. На срібних крилах зі Срібної Землі піднялися до Бога - один за одним, наче журавлі, - видатні наші земляки-мовознавці Василь Німчук, Борис Галас, Михайло Сюсько, Любомир Белей... і сьогодні - митець Дмитро Кремінь. Вічна пам'ять і Царство Небесне.
Коментарі