– Я хочу знати, учителю, скільки друзів повинно бути в людини? Якщо прагнутиму шукати собі багато друзів, то це буде якось штучно; та й не завжди відразу зрозумієш, що за людина перед тобою й чи можна з нею по-справжньому дружити.
– Добре, ти почуєш відповідь, – сказав учитель. – Бачиш ту високу яблуню? Це одна з найвищих яблунь у світі. Зірви для мене яблуко із самої верхівки.
Задерши голову й побачивши у височині освітлені сонцем яблука, чоловік розгубився:
– Але, учителю, це насправді дуже висока яблуня. Як я можу дістати плода?
– А ти поклич друга, і ви разом зірвете яблуко, – порадив мудрець.
Чоловік покликав знайомого, став йому на плечі, але все одно був далекий від верхівки дерева.
– Ні, нічого не вдається, – пробурмотів він.
– А що, хіба в тебе більше немає друзів? – посміхнувся вчитель.
Чоловік покликав ще кількох. Вони підіймалися на плечі один одного, будували живі піраміди, тягнулися вгору, але… всі конструкції руйнувалися, люди падали, їм не вдавалося дістатися до самої верхівки.
Простеживши все це, мудрець покликав учня й мовив:
– Тепер ти зрозумів, скільки людині треба справжніх друзів?
– Так, учителю, я зрозумів, – відповів чоловік, – їх потрібно багато, щоб ми спільно могли розв’язати будь-яку проблему!
Учитель похитав головою:
– Це так, є справи, для яких потрібно багато людей. Чи всього одна мудра людина, якій спало б на думку принести драбину!
Ця притча - про "Соняшник" і "Соняшникових" друзів, які підтримують, надихають творчий колектив і є його мудрими порадниками. А друзів у "Соняшника" багато - і в цьому його сила. По-справжньому креативне об'єднання (де продумано все до дрібниць - від бейджиків до насиченої роботи й активного відпочинку) збирає таких же талановитих людей. Вечір, присвячений десятиріччю "Соняшника" перетворився на свято ідей і оригінальних подарунків, де кожна область виявила неабияку креативність: вірші, квести, символи, обереги. Але найдорожчий подарунок - справжні емоції й невдавана повага. Вразив зворушливий подарунок керівника від колективу - людей, які зазвичай за лаштунками, наче невидимі янголи, дбають про те, щоб "Соняшник" квітнув.
Цього тижня Соняшники (без лапок, бо про людей) святкують 10-тиріччя низкою освітянських заходів у рамках проекту "10 років шляху: від зернятка до сонця" (це й освітянський форум "Шкільна реформа - вікно можливостей для кращого життя", і зустріч із академіком Олександром Ляшенком на тему "Дидактико-методичне забезпечення сучасної української школи: чого ми очікуємо від реформування освіти?", і екскурсії, і навіть кулінарна толока). А Харків завдяки творчому колективу приймає гостей - методистів обласних інститутів, керівників методичних об'єднань і вчителів української мови та літератури, зарубіжної літератури та природничих дисциплін.
P.S. Мій авторський сюрприз до ювілею "Соняшника", звісно, не був запланований, проте навіть його можна сприймати позитивно: не всім удається піти, як кажуть, по-англійськи й водночас дуже помітно :) .
Коментарі