Друга група - це вчителі, які працюють майже без відпочинку, фактично є на зв'язку 24/7. Про таких кажуть, що вони найкращі, ними захоплюються. Такі вчителі живуть в умовах постійної конкуренції. Напевно, чим вища якість освіти в країні, тим більше "ідеальних" учителів?
У книзі "Як навчають у Фінляндії" Тімоті Вокер (американський учитель, який працював у Гельсінській школі) розповідає про одну з найкращих систем освіти (минулого року вже писала про добробут учителя). Напевно, фінські вчителі постійно вдосконалюються, аби підвищити власну майстерність? Зовсім ні. Як не дивно, але у вільний час вони воліють займатися власними справами, а не робити значні інвестиції у професійне зростання (так-так, фінський учитель вихідні не витратить на майстер-класи чи перевірку зошитів; можливо тому, що в нього просто менше педагогічне навантаження?).
Тімоті Вокер підкреслює, що фінських учителів не переймає те, яке місце займають у рейтингу. Вони не сприймають колег як конкурентів - і це дозволяє їм співпрацювати.
Фінську школу Тімоті Вокер порівнює з американською, де вчитель мусить рости до рівня майстра. Власне, стати майстром - не бути найкращим учителем. Навпаки, це означає визнання верховенства певної людини над іншими.
Серед фінських учителів нема так званих "мікропослужних списків". Американські ж колеги публікують у соцмережах (частина публічного резюме) списки певних "цифрових значків", які засвідчують проходження курсів, тренінгів. Здається, це позитивний жест визнання професійності педагога... однак останнім часом через доступність і розмаїття "цифрових значків" визнання достоїнств учителя перетворюється на своєрідну форму "позерства" (нічого не нагадує? :) ).
Тімоті Вокер говорить про те, що ми повинні відійти від конкуренції, перестати бути кращими за інших учителів, натомість варто зосередитися на тому, щоб бути кращими для учнів.
Водночас здорова конкуренція не шкідлива в жодній професії. Тільки серед українських учителів часто спостерігаємо не бажання конкурувати, а, навпаки, апатію й навіть агресію, неприйняття змін.
Чи винні в цьому самі вчителі? Нікого не захищаю, але є таке поняття, як професійна деформація (комплекс негативних змін у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов службової діяльності.Спочатку професійна деформація пов'язувалася з поширенням вироблених людиною професійних стереотипів — на інші сфери його життя, позапрофесійну поведінку (поведінку поза професією) і спілкування. Найімовірніше страждають представники професій типу «людина — людина»: працівники правоохоронних органів, військові, керівники, депутати, чиновники, соціальні працівники, юристи, педагоги, медики, продавці, самі психологи тощо).
У країнах з високим рівнем розвитку освітніх систем дуже добре розуміють цю проблему, тому після 15 років у професії вчитель має або змінити місце роботи, або взяти на рік творчу (оплачувану (!)) відпустку.
У країнах з високим рівнем розвитку освітніх систем дуже добре розуміють цю проблему, тому після 15 років у професії вчитель має або змінити місце роботи, або взяти на рік творчу (оплачувану (!)) відпустку.
Чому?
Надзвичайно високе психологічне навантаження сприяє емоційному виснаженню. Навіть люди "сродної праці" потрапляють у пастку "конкурентозалежності": ми витрачаємо більше емоцій для того, щоб комусь щось довести, а не для того, щоб просто отримувати насолоду від того, що робимо.
Звісно, є багато способів, як уникати вигорання, але найбільш цікавою є порада фінських учителів - "мати товсту шкіру".
Для цього можна виокремити декілька простих правил.
1. Робота - не все життя, а тільки його частина.
2. Критика вашої роботи - просто вказівка на помилки, які можна виправити. Помиляються абсолютно всі, навіть ті, які вас критикують. Якщо критика безпідставна, критикують не вас, а виказують власну некомпетентність.
3. Під час відпочинку потрібно відпочивати. Якщо для вас відпочинок читання, читайте. Якщо для вас відпочинок не згадувати про школу, не згадуйте.
4. Людина - дуже вразливе створіння, тому "товста шкіра" потрібна для того, щоб не дозволити згоріти тим емоціям, які роблять нас щасливими поза роботою.
Будьте щасливими. Щасливий учитель - це і є найкращий :)
Коментарі